Конспект урока Історична повість Івана Франка «Захар Беркут» У пошуках втраченої мудрості

3013710-3175
Донецкая Народная Республика
управление образования администрации города Донецка
Донецкая общеобразовательная школа І-ІІІ ступеней № 90
Министерства образования и науки Донецкой Народной Республики
83112, г. Донецк, ул. Кольцова, 25-Г, тел.: (062)263-98-17, факс: (062) 263-98-17,е-mail: doshv90@mail.ru Урок української літератури
в 7 класі на тему:
Історична повість Івана Франка «Захар Беркут»
У пошуках втраченої мудрості
Вчитель української мови та літератури
Бєлякова Олена ІванівнаДонецк 2016Тема: Історична повість Івана Франка «Захар Беркут»
У пошуках втраченої мудрості
Мета:розвивати аналітичне та асоціативне мислення учнів;
Удосконалювати вміння роботи з текстом (читання, пошук
ключових слів, виділення основної думки);
розширити знання учнів з історії України, уявлення про зміст
повісті, про культуру карпатських народів;
повторити поняття про «міф»;
сприяти формуванню цілісного світогляду через вивчення
художнього світу літературного твору;
виховувати патріотичні почуття, бажання стати кращим і
зробити щасливою свою землю
Обладнання: портрет І.Франка, ілюстрації до твору, зображення
гуцула з трембітою, аудіозапис гуцульської мелодії,
зображення беркута для творчої роботи учнів, на пар-
тах у кожного семикласника аркуш з уривками повісті
«Захар Беркут», що не вміщені в хрестоматії, аркуш зі
схемами-опорами, запис статті енциклопедії «Беркут»
Тип уроку: урок-дослідження
Ах, яка ж то красна байка
І.Франко
Дела давно минувших дней,
Преданья старины глубокой
А.ПушкинХід уроку
І. Організація класу.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Привітання вчителя. Звучить гуцульська музика
Доброго ранку, шановна громадо!
Вітаю вас з початком нового дня…
Так міг би привітати вас Захар Беркут, якщо б мав таку нагоду
Вступне слово вчителя
А ця мелодія могла б супроводжувати ваше пробудження, якщо б ви знаходились у Карпатах.
Серед звуків, що зараз лунали, ви чули низький, глибокий, трубний. Це трембіта (звернення до ілюстрації) Трембіта з давніх-давен була «голосом» українських Карпат
У чому таємниця трембіти?
Може, колись, коли самі Карпати були ще малими пагорбами, трембіту легенько тримали в одній руці горді та добрі велетні, що жили на сучасних українських землях. Може, саме від них дістався українським горцям і цей незвичайний музичний інструмент, і непокірний характер…
І може, зараз нащадки карпатських велетнів, тримаючи в руках довжелезну трубу-трембіту, спрямовану до небес, до сонця, намагаються хоча б якось дорівнятися до своїх величних пращурів, щоб спитати у небес голосом трембіти:
,, У чому джерело свободи і величі людської’’
(Це питання учні записують над схемою, яка заповнюється впродовж аналізу повісті на уроці)
Це ключове питання нашого уроку, на яке ми повинні знайти відповідь у тексті повісті «Захар Беркут»
Це питання хвилювало Івана Фрака, коли він створював свою повість. Український Каменяр намагався, як і багато митців, знайти відповідь у сивій давнині, в історії, тому повість є історичною
Повідомлення учня про історичну основу повісті – часи монголо-татарської навали
Коментар учителя.
Історичний період, окреслений у творі, набагато ширший, ніж час монголо-татарської навали. Погляд автора, пронизуючи віки, досягає міфічних подій, коли і часу, як такого не було.
Недарма І.Франко взяв за епіграф рядки з твору російського класика О.Пушкіна. (Звернення до другого епіграфа)
Бесіда:
З якого твору ці рядки?
Як ви розумієте слово «преданья»?(від передавати)
Що передають нам через свої «красні байки, легенди, перекази, казки, прислів’я наши предки? (життєву мудрість)
Отже, сьогодні і ми спробуємо подолати цей нелегкий шлях у пошуках давньої мудрості за маршрутом, прокладеним у повісті
«Захар Беркут»
3. Аналіз повісті «Захар Беркут»
1) Учитель читає уривок із самого початку повісті. Попередні запитання до аналізу:
- Де відбуваються події?
- З якою природною стихією пов’язана історія Тухлі? ( з водою)
- З чим порівнюється долина? (з котлом, з зеленим озером)
- Як розташована долина відносно всього світу?(відірвана від світу)
ВИСНОВОК: долина – це окремий світ, який живе за своїми, окремими законами і одночасно пов’язаний зі всім світом, адже тут живуть люди. Наша задача прослідкувати історію цього світу та зрозуміти його сутність, його закони. На ваших аркушах-схемах тухольський світ схематично показаний у вигляді півкола, символізуючи форму долини. Зараз ми знаходимося «на дні» долини.
Твір починається з опису сучасної для Франка Тухольщини2) Читання й аналіз уривка №1
- знайдіть слова, що дають можливість уявити, що трапилось з природою долини(зріділи, стаяли, змаліли, пеньки)
- якими ключовими словами характеризується людське життя долини(убожество, нужда, народ побитий, несмілий і недотепний, кожний дбає тільки про себе, роздроблюються сили, ослаблюється громада)
(ключові слова записуються як характеристика дна схеми)
3) Бесіда-аналіз образу Захара Беркута
- у 1-ому уривку виділено слово « ЗВЕРХУ». Як ви гадаєте, чий це може бути погляд на долину?( зверху може дивитися птах, наприклад беркут)
- Хто такий беркут?(орел)
- Як він виглядає?
- Давайте порівняємо свої уявлення зі статтею енциклопедії (Беркут - різновид орла, що мешкає у горах, має великі, сильні крила, гострий дзьоб)
- Прочитаємо уривок №2 – опис Захара Беркута
- Що спільного у беркута-птаха та Беркута-людини?
-Випишіть характеристики Захара на крила птаха у схемі ( учні виписують слова сильний, мудрий, високий т.і.)
- Вашим домашнім завданням було знайти значення і походження імені Захар.
Захар – від єврейської - ,, людина, що несе в собі пам’ять про Бога’’
Давайте прослідкуємо життєвий шлях Захара, його справи. Чи нема чогось спільного в долі цієї людини і Бога
4) Повідомлення учня про життєвий шлях Захара Беркута
- Що пов’язує образ Захара із Богом?
- утворив свій світ - тухольську громаду, де пнує добро, взаємодопомога, єдність.
пожертвував своїм сином заради громади Як Бог-отець
влаштував потоп
живе для людей
мандрує Як Ісус
зцілює людей
Слово вчителя.
Захар і його громада по волі автора живуть у ХІІІ столітті і борються з ворогом, що реально існував. Але творча уява сягає ще далі, у міфічні часи. Максим, син Захара, розповідає Мирославі і Тугарові Вовку легенду про походження Тухольської кітловини. Послухайте.
Художнє читання напам’ять учнем легенди про царя велетнів і МорануАналіз легенди.
Які сили,знайомі вам ще по казках, боролися в особах царя Велетнів і Морани? (Добро і зло – запис у схемі над сонцем і хмарою)
Хто, як ви гадаєте, став нащадком царя Велетнів – доброї сили?(Захар Беркут)
Які ознаки в портреті Беркута генетично пов’язують його з пращуром? (мов старий дуб-велетень)
Як справдилося міфічне пророцтво, що принесла легенда?(на Тухольщину прийшли ,,діти Морани’’- монголо-татари і боротьба добра і зла продовжилася)
Доведіть, прочитавши уривок№3, що монголо-татари, дійсно, змальовані Франком як генетичні нащадки Морани.
Читання уривка№3, виписування до ,,хмари’’у схему рис монголо-татар. (,, мов хижі звірі, потворні, жахливі, жовтувато-зеленкувата шкіра, несуть з собою кров, смерть)
Як подолали тухольці ,,дітей Морани’’?
Відповідь дається у формі усного малювання.
Згадайте сцену потопу. Яке враження вона справляє?(жахливе)
Які слова створюють таке враження?(безвихідність, хаос, безлад, паніка, ніхто нікого не слухав, брат мордував брата)
ВИСНОВОК. Безлад та егоїзм стають супутниками смерті, вони взаємопов’язані.
Слово вчителя.
Отже, мертва вода Морани, богині смерті, повернулась у долину та сліпо, не розбираючи, що за люди перед нею , не жаліючи навіть своїх дітей,поглинула їхні ворожі життя. Нащадки велетнів перемогли Морану. Добро перемогло зло. Але чомусь не тільки радість перемоги звучить в останнім ,,золотім слові’’Захара Беркута, і не з полегшенням зітхає голова громади, прощаючись із життям. Пророцтвом звучить його останнє повчання. Пророцтвом звучать й останні слова автора у повісті. Послухайте це звернення. Воно спрямоване не тільки до тухольців, але й до нас. Зробіть висновок, що ж треба для того, щоб нам, нащадкам велетнів, Захара Беркута, раз від разу перемагати зло.
Читання останнього слова Захара Беркута.
4. Підсумки. Виконання колективного творчого завдання
1) Слово вчителя
2)Ми з вами сьогодні пройшли великий шлях до глибини віків існування людського, до тих часів, коли люди ще не були велетнями. Як ви гадаєте, до кого ми ближче, до людей, що охарактеризовані на дні нашої кітловини, або до тухольців часів Захара Беркута?
- Так, пеньок вже не стане могутнім деревом, але звичайна людина може піднятися до неба. Як? ( на крилах)
- Зараз у нас є нагода подарувати нашому птаху-беркуту-нащадку давніх, мабуть, теж могутніших, ніж сучасні, беркутів, крила, на яких він злетить до неба.
3) Інструктаж до творчого завдання:
Напишіть на ваших символічних пір’ях( у дітей є символічні зображення пташиного пір’я) одну, але найголовнішу, на вашу думку, якість, яка потрібна людям, сучасним українцям, щоб піднятися до сонця.
Знов звучить запис трембіти. Діти виконують завдання. Символічні пір’я приліплюються до зображення орла беркута, й з’являється об’ємна аплікація птаха з величезними крилами, на яких учні можуть написати слова “ЄДНІСТЬ», «МУДРІСТЬ», «ЛЮБОВ», «ВЗАЄМОПОРОЗУМІННЯ»
Домашнє завдання
Індивідуальні завдання:
Підготувати розповідь,, Максим і Мирослава. Яке значення має у творі їхнє кохання?
Згадайте слов’янську міфологію. Які природні сили найбільш шанували наші пращури? Доведіть, що тухольці були язичниками. Які природні сили допомагали тухольцям у їхній боротьбі? Побудуйте свою відповідь з опорою на зміст уривка №4. (Треба звернути увагу на опис хоругвей із зображенням Сонця)
Групові завдання
1 група: знайти у тексті архаїзми, неологізми, діалектизми, пояснити для чого вони вживаються.
2 група: доведіть за допомогою тексту, що імена повісті носять символичний характер ( Захар, Тугар Вовк, Максим – від ,,максимальний’’ – найбільший у чомусь, Мирослава - ,,та, що славить мир’’ та ін.)
Загальне завдання до класу: знати зміст повісті, скласти характеристики основних її героїв з використанням цитат.
Текст№1
Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Все змінилося! І ліси, і села, і люди! Що давно ліси густі, непрохідні закривали майже весь його простір, окрім високих полонин, сходили в долину аж на самі ріки – тепер вони, мов сніг, стопилися, зріділи, змаліли, декуди пощезали, інди знов із них отстоялися лише пообсмалювані піньки, а з-між них де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець.
Але найбільше змінилися люди! ЗВЕРХА глянувши, немовби змоглося між ними ,, культура ‘’, але на ділі виходить, що змоглося тільки їхнє число. Сіл і присілків більше, але зате по хатах убожество більше і нужда більша. Народ нужденний, прибитий, понурий. Супроти чужих несмілий і недотепний. Кожний дбає тільки про себе. Не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада. Не так тут колись було! Хоч менше народу, та зате що за народ! Що за життя кипіло в тих горах!
Текст№2
Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець. Найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три вже сиділи разом із ним між старцями, а наймолодший, Максим, мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя і знанням людей і обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. Мов стародавній дуб-велетень стояв Захар серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї довголітньої діяльності.
Текст№3
Бистрим оком окинула Мирослава проводжаючих ії вартових. Низькі, підсадкуваті їх постави…виглядали мов медвежі або інші дикі звірі. Лице без заросту, з виступаючими вилицями і підочними кістьми, з маленькими і глибоко впалими очима, що ледве блищали з вузьких, скісно прорізаних повік. З невеликими, приплесканими носами виглядали якось гидко, відразливо. А жовта їх барва, що у відблиску вогнищ переливалася в якийсь зеленкуватий відтінок, робила їх ще страшнішими та відразливішими. З похнюпленними додолу головами і з горляною, співучою мовою, вони подобали на вовків, що шукають, кого пожерти. Перед шатрами стояли на жердках понастромлювані людські голови, кроваві, з застиглим виразом болю і розпуки на блідих, посинілих, світло вогнищ дивовижно освічених лицях.
Текст № 4
Глядіть на наше знамено! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, але свобідний в кожнім своїм поєдинчім колісці, готовий прийняти всякі зв’язки. Сей ланцюг – то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духом. Кожне кільце в тім ланцюзі – то одна громада, нерозривно, з самої природи зв’язана з усіма іншими, а проте свобідна сама в собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдовольняє свої потреби. Тільки так суцільність і свобода… роблять усю цілість суцільною і свободою…
Кожне колісце ланцюга сковане блискучими срібними оковами в гарні узори… Коли б не ті срібні окови, дерев’яні обручки легко могли б потріскати, і вся одноцілість ланцюга пропала би. Так само, якби не наші святі громадські установи, то й уся громада пропала би. Чесно громадо! Злодійські руки простягаються, щоб обдерти ті срібні окови з нашого колісця, щоб ослабити і ногами потоптати наш громадський лад, при якім нам так добре жилося!