Презентація зарубіжна література 11 клас урок 6 БЕРНАРД ШОУ

Урок 6ДЖОРДЖ БЕРНАРД ШОУ І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Джордж Бернард Шоу (1856-1950)– видатний англійський драматург, критик, романіст і громадянський діяч, лауреат Нобелівської премії, був ще одним представником “нової драми” наприкінці XIX – першої половини XX століття. Натхнений новаторством Г.Ібсена, він створив власну, цілком оригінальну театральну естетику – інтелектуальний проблемний реалістичний театр.
Одним з улюблених засобів впливу Шоу на свідомість своїх читачів та глядачів був парадокс. У такий спосіб він аж ніяк не намагався заробити дешеву популярність. Письменник мав на меті зовсім інше – змусити людину по-новому неупереджено поглянути на традиційні цінності, звільнити її від влади застарілих стереотипів. Саме з цих причин Шоу віддавав перевагу “відкритим фіналам”, незавершеним закінченням, які не усували проблем, що розглядались у п’єсах, а навпаки, ставили нові. Драматург закликав сучасників піти важким і небезпечним шляхом Свободи, не тільки політичної чи економічної, а насамперед духовної. запитання1. Представник якої літератури був Джордж Бернард Шоу?англійської2. Представником якої драматургійної течії був Шоу? “нової драми” 3. Яку власну, оригінальну театральну естетику створив Шоу?інтелектуальний проблемний реалістичний театр. Шість запитань на 12 балів


запитання4. Який один з улюблених засобів впливу Шоу на свідомість читачів та глядачів? парадокс. 5. Якому виду фіналу Шоу віддавав перевагу? “відкритому”6. “Відкритий фінал” - це…незавершене закінчення, які не усувало проблем, що розглядались у п’єсах


ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ. ДЖОРДЖ БЕРНАРД ШОУ Тема. Життєвий і творчий шлях англійського письменника Джорджа Бернард ШоуМета:ознайомити учнів із життям і творчістю письменника; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, висловлення своєї думки про почуте й прочитане;виховувати інтерес до літератури, прагнення до самовдосконалення.Тип уроку: вивчення нового матеріалу. ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУБіографія Бернарда Шоу Корені оригінального світогляду письменника слід шукати в його дитинстві та юності. Джордж Бернард Шоу народився у 1856 році в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу був комерсантом-невдахою, який, до того ж, дуже пив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою за таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат: батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки). Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого добував знання самотужки. Бунтівний характер юнака повставав проти мертвої і сухої системи шкільного навчання. За його словами, він "утік із класичної школи" саме тоді, коли йому "загрожували заняття Гомером". Він багато читав, захоплювався музикою. запитання1. В якому місті і якій країні народився Шоу?Дублін, столиця Ірландії2. Ким був батько Шоу?комерсантом-невдахою, алкоголік3. Які стосунки панували в родині?матеріальні нестатки, батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітямШість запитань на 12 балів


4. Як здобував Шоу початкову освіту?школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого добував знання самотужки. 5. Чому Шоу втік із класичної школи?йому "загрожували заняття Гомером"6. Чим захоплювався в дитинстві Шоу? Він багато читав, захоплювався музикою.


Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми – вона почала вивчати музику, що потім дала їй змогу оселитися у Лондоні, де вона заробляла на життя приватними уроками співів. А Бернард Шоу якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така “кар’єра” зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і письменництво. Одначе ті перші роки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі. Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві – релігійне вільнодумство. Він виховувався в родині, байдужій до релігії. Його мати ніколи не забувала демонструвати свій атеїзм, атеїстами були й інші родичі. Шоу та його сестри навіть не відбували конфірмації. Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 року, після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його друг і меценат У.Арчер згадує, як він у перше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. У.Арчер “Перед ним лежали “Капітал” Карла Маркса і партитура опери “Золото Рейна” Р. Вагнера. Він по черзі читав обидва твори”. Цей епізод дуже типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві. Приваблювала його й політична та громадська діяльність. Ще в дитинстві, Шоу зіткнувся з несправедливостями сучасного світу. Лондон тільки значно поглибив його почуття обурення недосконалим суспільним ладом. У нього сформувалася відверто антибуржуазна позиція, якій він був вірний до кінця. Йому здавалося, що він відшукав шляхи поліпшення ситуації. Свої надії він покладав на модний тоді соціалізм, але не революційний, а реформаторський. запитання1. Як розпочалося «доросле» життя Шоу?у 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. 2. Чим займається він у цей час?він покинув школу і почав працювати клерком, касиром у земельній конторі. 3. Як ставився Шоу до релігії?байдужій до релігіїШість запитань на 12 балів


4. Куди переїздить він у 1876 році?до Лондона5. Як розпочалося життя Шоу в Лондоні?самоосвітою (Маркс і Вагнер)6. Що ще приваблює Шоу в цей час?політична та громадська діяльність


Наприкінці 70-х років Б.Шоу остаточно обирає шлях професійного літератора. Спочатку він створює романи, які цікаві насамперед із точки зору формування драматургічного методу Шоу.    У 80-ті роки Бернард Шоу працює літературним рецензентом, театральним оглядачем і музичним критиком у кількох газетах і журналах. Блискучі й оригінальні за викладом думок і парадоксальні за формою статті, підписані буквами G.B.S. , привертають увагу публіки.   Чому саме буквами G.B.S. підписані ці твори? (George Bernard Shaw Джордж Бернард Шоу)
У 1884 році Шоу став членом Фабіанського товариства - організації, назва якої походить від імені римського полководця Фабія Кунктатора, який завдав вирішального удару карфагенському вождю Ганнібалу саме тому, що перед цим довго вичікував і не поспішав. Фабій Кунктатор Метою товариства було сприяння нереволюційному перетворенню капіталістичного суспільства на соціалістичне. Вступивши до фабіанського товариства, Шоу виявив непересічні здібності мітингового оратора і пропагандиста. У словесних баталіях із опонентами він вигострював свою грізну зброю – в’їдливі жарти. Виховував він у собі і вміння поглянути на звичайне під нетрадиційним парадоксальним кутом зору – якість, без якої його інтелектуального проблемного театру просто не існувало б. Бернард Шоу ввійшов в літературу зрілою людиною. Його першими творами були газетні статті, критичні праці з питань музики, які він підписував псевдонімом Corno di Bassetto, а також театральні резенції, що виходили під ініціалами G. B. S. На ниві красного письменства він дебютував п’ятьма романами, які, однак, не принесли йому успіху. Значною подією в історії театрального мистецтва Англії і всієї Європи було видання критичного нарису “Квінтесенція ібсенізму”. Це означало, що “порушник спокою”, “соціаліст” і “марксист” Шоу включився в боротьбу за “нову драму”.  Б. Шоу почав створення нової драматургічної системи з пропаганди творчості Г.Ібсена. Г.Ібсен       У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії. Потім з'явився цикл "Неприємних п'єс". ("Волокита» і «Професія місіс Воррен»)У передмові до збірки Шоу писав, що глядач "стикається в них із жахливими і потворними виявами суспільного устрою Англії".  Такими ж гостросатиричними були й п'єси наступного циклу - "П'єс приємних": «Зброя і людина»,«Кандида», «Обранець долі», «Поживемо – побачимо» "П'єси приємні", за словами драматурга, "менш торкаються злочинів суспільства", висвітлюючи в основному "його романтичні помилки та боротьбу окремих осіб із цими помилками".        запитанняШість запитань на 12 балів1.Яким псевдонімом підписував Шоу свої перші твори? буквами G.B.S. (Джордж Бернард Шоу) 2. Членом якого товариства став Шоу у 1884 році? Фабіанського товариства3. Який драматург мав найбільший вплив на Шоу?Генрік Ібсен


4. Яку назву мала перша п‘єса Шоу?"Дома удівця"5. Як називався перший цикл його п‘єс?"Неприємні п'єси" 6. Як називався наступний цикл його п‘єс?"П'єси приємні"


      У 1901 році Шоу опублікував новий цикл "П'єси для пуритан". Пояснюючи в передмові смисл загального заголовка, Шоу підкреслював, що він не ханжа й не боїться зображення почуттів, але він проти зведення усіх дій героїв лише до любовних мотивів. Якщо йти за цим принципом, стверджує драматург, "ніхто не може бути хоробрим, чи добрим, чи великодушним, якщо він ні в кого не закоханий".        П'єса "Дім, де розбиваються серця» (1913-1917), закінчена наприкінці Першої світової війни, відкрила новий період творчості Шоу. Відповідальність за трагічні події сучасності Шоу поклав на англійську інтелігенцію, яка віддала долю Європи "під владу підступного невігластва і бездушної сили". На підтвердження цієї думки наприкінці п'єси виникає символічний образ корабля, що збився з курсу і пливе в невідомість з капітаном, який покинув свій капітанський місток, і командою, що байдуже очікує на страшну катастрофу. У 1926 році удостоєний Нобелівської премії з літератури «за творчість, зазначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою». Як сказав член Шведської академії Пер Хальстрем, «Шоу – автор п'єс став одним з найяскравіших драматургів наших днів, а Шоу – автор передмов до п'єс може вважатися Вольтером нашого часу». Будучи принциповим противником усіляких премій, Шоу на церемонію нагородження не приїхав, і премію замість нього вручили Артуру Даффу, послу Великобританії у Швеції. На належні лауреату гроші Шоу заснував англо-шведська літературний фонд для перекладачів.       В одній із останніх п'єс - "Візочку з яблуками“ (1929)- Шоу у гротескно-ексцентричній формі розкриває важливі особливості суспільно-політичної ситуації в Англії першої третини XX століття.  У центрі п'єси - дискусія про політичну владу, яку провадять король Магнус і його кабінет міністрів. Демократично обрані міністри обстоюють конституційний принцип правління у країні, король - принцип нічим не обмеженої самодержавної влади. Гостро сатирична, пародійна дискусія дає змогу Шоу висловити своє ставлення до державних інститутів влади, демократії і парламентаризму, показати, хто ж насправді керує країною.Оскар (за сценарий фильма «Пигмалион»). У 1950 році Джордж Бернард Шоу помер. Новаторство Джорджа Бернард Шоу 1. Персонаж. Людей за межами літератури, а також персонажів своїх п’єс Шоу поділяв на філістерів, тобто рабів загальновизнаних цінностей, і бунтівників, які відмовляються прийняти на віру те, що бездумно повторює більшість. Він запропонував й іншу класифікацію людей та персонажів : ідеалістів – тих, які живуть неперевіреними, фальшивими ідеалами, і “реалістів”, які скептично споглядають на навколишній світ, скоряються критичному розумові. “Реалісти” нешаблонно мислять, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їхнього прагнення до кращого облаштування того світу. Завдання драматурга, на думку Шоу, полягає в тому, щоб викривати філістерську та “ідеалістичну” мораль, критикувати й знищувати фальшиві цінності. Саме в тому насамперед, на його переконання, полягло значення творчості Г.Ібсена, саме Шоу брався продовжити його справу. Але він не тільки захоплювався норвезьким драматургом, а й критикував його, зокрема, за те, що той навіть не вдавався до спроби створити того позитивного персонажа, який міг би протистояти світові брехні. 2. Завдання театру. “Дискусія”. Театр для Шоу – засіб виховання свідомості людей, але здійснюється це виховання не розтлумаченням готових істин, а постановкою проблем. П’єса повинна мати “відкритий” фінал, спонукати читача до відповіді на поставленні запитання. Першим драматургом, хто використав цей прийом, був знову-таки Ібсен, саме таку “кінцівку” має “Ляльковий дім”. Сучасна драма, продовжує Шоу, обов’язково повинна бути з дискусією, а не будуватись на емоційній ситуації. Під “дискусією” він розумів насамперед ідейний конфлікт, наявність у п’єсі носіїв протилежних, але однаково добре обґрунтованих поглядів. Взірцем такої “дискусії” є фінал “Лялькового дому” Ібсена, коли Нора каже Хельмеру: ”Ми повинні сісти і обговорити усе, що трапилося з нами”. При такому підході Шоу називав традиційні способи побудови інтриги – “любовні трикутники”, а також такі розв’язки, як убивство або самогубство, позбавленими драматизму ситуаціями. П’єса мусить бути ”фабрикою думки”, ”пробудженням сумління”, сутичкою ідей, а не сценами життя чи картинами переживань. Тому Шоу надавав перевагу створенню не типів, а образів, підпорядкованих сутичці ідей. Саме в цьому конфлікті протилежних думок і слід шукати джерело драматичного. Шоу фактично відмовився від традиційної структури п’єси: зав’язка – розвиток дії – розв’язка. Натомість він запропонував інший варіант: зав’язка – розвиток дії - дискусія, тобто весь перебіг подій повинен готувати фінальну розмову-суперечку, упродовж якої головна проблема п’єси не розв’язується, а, навпаки, ще більше загострюється. 3. Парадокс. Надзвичайно велика роль в п’єсах Шоу парадоксу, як основному засобові постановки проблеми. Парадокси Шоу не тільки словесні. Парадокс складеться в основу ситуації, навколо якої розгортається дія п’єси. Шоу говорив, що його парадокси відбивають дійсність, що парадоксальної не його п’єси, а саме життя, а він лише розкриває людям на це очі. 4. Проблема жанру. Трагікомедія . Ще один засіб загострення проблеми , який Шоу теж проголосив відкриттям Ібсена, - повне змішування комедії і трагедії. Сучасна п’єса може бути тільки трагікомедією, причому, як комедія, так і трагедія виконують зовсім інші завдання, ніж це було раніше. Трагедія “більш не залякує”, не намагається підкорити емоції глядача жахливими чи катастрофічними подіями заради досягнення очищення. Комедія більше не повчає, розважаючи, не виправляє звичаї, сміючись, а обидві вони мають іншу мету – поставити глядача перед проблемою. 5. Втручання автора в дію. Драма і роман. Персонажі в п’єсах англійського драматурга цілком залежні від авторської волі. Їхні характери повністю визначені ідейним завданням. Шоу супроводить вчинки і репліки героїв коментарями та ремарками, а також широко використовує систему передмов і післямов, за допомогою яких владно вривається у дію, скеровує її та надає їй сенсу. 6.Театр і політика. Шоу-новатор усунув бар’єри між театром і політикою, між театром і публіцистикою. Його сатиричні п’єси – грізна зброя в його боротьбі за власні ідеали. Вони також є дуже оригінальними, звичайно ж, парадоксальним засобом пропаганди і агітації. V. Повторення, систематизація й узагальнення вивченого Шоу був одним із найвеличніших європейських інтелектуалів, який зазнав складної ідейної еволюції. Він був свідком таких історичних подій, як перша і друга світові війни, Жовтневий переворот в Росії, прихід до влади Гітлера, і кожна з них мала жвавий відгук не тільки в театральній творчості Шоу, а й виступах, статтях, інтерв’ю. Він завжди залишався політичним бійцем. Творчість Шоу – розгорнута і всеосяжна панорама інтелектуального й політичного життя Західної Європи та світу протягом першої половини ХХ ст. починаючи з 1900 р. і до 30-х років Він був найвпливовішим драматургом Великобританії. Унаслідок його діяльності англійський театр пішов зовсім іншим шляхом і знову, як і за часів Шекспіра, став одним із вирішальних чинників розвитку світового театрального мистецтва. VIIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯЗнайти додатково факти біографії та творчості письменника,знати зміст п'єси «Пігмаліон». VII. ПІДСУМКИ УРОКУІнтерактивна вправа «Мікрофон»Продовжте речення: