Аспекти загальної фізичної підготовки при тренуванні борців-самбістів середнього шкільного віку

ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРИ ТРЕНУВАННІ БОРЦІВ-САМБІСТІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Назарченко О.С., Кобзар А.В.
СОШ № 84Московского району м. Харкова,
СК «Пересвет» відділення боротьби самбо та дзюдо

Анотація. В статті приведенні теоретичні аспекти формування комплексів загальної фізичної підготовки для тренування швидкісно-силових здібностей у борців-самбістів середнього шкільного віку. Розглянуто особливості розвитку організму спортсменів та висвітлено особливості тренувального процесу.
Ключові слова: теоретичне дослідження, загальна фізична підготовка, швидкісно-силові здібності, борці-самбісти, середній шкільний вік.
Аннотация. В статье освещены основные аспекты формирования комплексов общей физической подготовки для тренировок скоростно-силовых качеств у борцов-самбистов среднего школьного возраста. Приведены особенности развития организма спортсменов и особенности тренировочного процесса.
Ключевые слова: теоретические исследования, общая физическая подготовка, скоростно-силовые качества, борцы-самбисты, средний школьный возраст.
Abstract. The basic aspects forming of complex of general sports training for coaching of speed-weightlifting exercises merit in sambo wrestler of middle school age by present in the article. Characteristics of progress in organism of sportsman’s and specialty of training process by present.
Key words: theoretical research, general sports training, speed-weightlifting exercises, sambo wrestler, of middle school age.
Постановка задачі. Високий рівень загальної фізичної підготовки (ЗФП) є неодмінною умовою для досягнення борцями-самбістами усіх вікових категорій високих спортивних результатів. Всебічного фізичного розвитку спортсмени досягають за допомогою використання цілого ряду допоміжних видів спорту. А саме – гімнастики, акробатики, легкої та важкої атлетики, плавання, веслування, лижного спорту, спортивних та рухливих ігор. Що саме слід використовувати для поліпшення загальної фізичної підготовки (ЗФП) борців-самбістів, тренер зі загальної фізичної підготовки повинен вирішувати зважаючи на віковий склад спортсменів та рівень фізичного розвитку кожного борця. Інтегрований підхід до фізичної підготовки спортсменів дозволяє тренерам вести індивідуальний підхід до борців з урахуванням вікових, фізіологічних та педагогічних передумов їх фізичної підготовки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз публікацій щодо фізичної підготовки спортсменів середнього шкільного віку показав, що поряд із важливими характеристиками спеціальної фізичної підготовки борців, окреме і все більше значення набуває загальна фізична підготовка. Завдання розробки методів ефективного тренування загально значимих здібностей є надзвичайно актуальним для сучасної боротьби. Успішне формування ефективних комплексів з ЗФП дозволить задіяти значні резерви тренувального процесу і підняти на якісно новий рівень підготовленість спортсменів до опанування спеціальних вправ.
Особливо актуальною ця проблема є для спортсменів середнього шкільного віку, так як саме у цей віковий період формуються та набувають найбільшого розвитку основні фізичні здібності, але як правило, тренувальний процес для цієї вікової категорії складається зі спеціальної і технічної підготовки та мало уваги приділяється загальному фізичному розвитку молодих борців. Таке положення може призвести до того, що рівень фізичного розвитку не буде відповідати рівню технічної майстерності.
Незважаючи на наявність великої кількості публікацій та розробок, автори не виявили теоретично обґрунтованих передумов застосування тих чи інших вправ для загального фізичного розвитку спортсменів середнього шкільного віку.
Виклад основного матеріалу. При формуванні комплексів загальної фізичної підготовки необхідно перш за все враховувати особливості розвитку дітей середнього шкільного віку. Відомо, що у процесі індивідуального розвитку людини відбувається нерівномірний приріст фізичних здібностей. В окремі вікові етапи деякі фізичні здібності під час тренування не тільки можуть розвиватися, а і рівень їх може знижуватися. Саме тому тренувальний вплив на виховання фізичних здібностей повинен строго диференціюватися. Ефективність управління процесами удосконалення рухових можливостей в ході спортивної підготовки буде значно вищим, якщо акценти педагогічного впливу співпадуть з особливостями того чи іншого періоду індивідуального розвитку людини. Отже, основні фізичні здібності повинні цілеспрямовано виховуватися у такі вікові етапи:
– координаційні здібності, розвиток та найбільший приріст зафіксовано з 5 до 10 років (для хлопчиків і дівчаток);
– швидкість, розвиток – з 7 до 16 років, найбільший приріст у 16–17 років (для хлопчиків і дівчаток);
– сила, розвиток з 12 до 18 років, приріст у 16–17 років (для хлопчиків і дівчаток);
– швидкісно-силові здібності, розвиток з 9 до 18 років, найбільший приріст у 13–16 років (для хлопчиків і дівчаток);
– гнучкість, розвиток в окремих періодах:
для хлопчиків – 9–10, 13–14, 15–16 років;
для дівчаток – 7–8, 9–10, 11–12, 14–17 років;
– витривалість, розвиток відбувається від 3 до 30 років, найбільш інтенсивний приріст спостерігається з 14 до 20 років.
Усі вище наведені фізичні здібності мають рівнозначне значення для розвитку учнів, як спортсменів так і особистостей. Однак, особу роль у фізичній підготовці борців-самбістів середнього шкільного віку відіграє формування швидкісно-силових здібностей спортсменів, так як саме ці здібності визначають рівень технічної майстерності спортсменів даної вікової категорії.
Прояв швидкісно-силових здібностей у спортсменів середнього шкільного віку залежить від цілого ряду факторів:
– стану центральної нервової системи та нервово-м’язового апарату людини;
– морфологічних особливостей м’язової тканини, тобто її композиції – співвідношення швидких та повільних волокон;
– сили м’язів;
– здатності м’язів швидко переходити з напруженого стану у розслаблений;
– енергетичний запас у м’язі;
– амплітуда руху – ступінь рухливості суглобів;
– здатність до координації рухів при швидкісній роботі;
– біологічного ритму життя;
– віку та полу;
– швидкісної природної здатності людини.
Таким чином, вище наведені фактори зумовлюють що організм підлітків має певні анатомічні, фізіологічні та психологічні особливості, які необхідно враховувати при тренуванні швидкісно-силових здібностей молодих спортсменів.
Для грамотного формування комплексів з ЗФП спрямованих на тренування швидкісно-силових здібностей, необхідно розглянути ці здібності з точки зору їх фізіологічного прояву.
Відомо, що основною характеристикою швидкісно-силових здібностей є міць. Максимальна міць є результатом оптимального сполучення швидкості та сили – чим вища міць спортсмена, тим більшу швидкість він може передати власному тілу.
При вивчені фізіологічних характеристик швидкісно-силових здібностей виділяють три складових компоненти – силовий, швидкісний та енергетичний. При дослідженні силового компонента розрізняють тренування спрямовані на розвиток статичної та вибухової сили. Відомо, що фізіологічні механізми, які відповідають за вибухову силу відрізняються від механізмів які визначають статичну силу. Якщо розглядати фізіологічні механізми силового компоненту з точки зору медицини – вияв статичної або вибухової сили залежить від так званої композиції, тобто від співвідношення швидких та повільних волокон. У спортсменів швидкісно-силових видів спорту швидкі волокна складають основну м’язову масу на відміну від представників видів спорту де необхідний вияв витривалості.
Швидкісний компонент, так як і силовий, з точки зору фізіологічного механізму має дві направленості – підвищення швидкісного компоненту міцності за рахунок збільшення швидкісних скорочувальних властивостей м’язів та за рахунок розвитку координації роботи м’язів. Швидкісні скорочувальні властивості м’язів також значною мірою залежать від співвідношення швидких та повільних м’язових волокон. Так у представників швидкісно-силових видів спорту процент швидких м’язових волокон значно вищій, ніж у спортсменів, які тренують витривалість. М’язова ж координація сприяє збільшенню швидкості руху, тобто міцності, так як при координованій роботі м’язів їх зусилля кооперуються переборюючи зовнішній опір з більшою швидкістю. Тобто, при гарній м’язовій координації скорочувальне зусилля одного м’язу відповідає піку швидкості, яка утворюється попереднім зусиллям іншого м’язу.
Суть енергетичного компоненту швидкісно-силових вправ, полягає у тому, що усі такі вправи відносяться до анаеробних. Максимальна тривалість таких вправ 0,5–1 хвилини. Для енергетичної характеристики таких вправ використовують два основних показника: анаеробна міць та максимальна анаеробна ємність. Максимальна анаеробна міць визначається максимальною для кожної людини здатністю виконувати будь яку роботу (як правило декілька секунд). Максимальна анаеробна ємність визначається величиною максимального кисневого голодування – найбільшого кисневого голодування, яке виникає після виконання роботи граничної тривалості.
Таким чином, для досягнення спортсменами максимальної міцності, необхідно сформувати комплекси вправ, які гармонійно задіють усі фізіологічні компоненти формування швидкісно-силових здібностей.
Як уже було відмічено раніше, організм спортсменів середнього шкільного віку знаходиться у стані розвитку та формування, що виявляється у швидкій стомленості, нестійкості уваги, недостатньому розвитку сили м’язів, неадекватній реакції на подразники, тощо. Тому при формуванні комплексів для тренування швидкісно-силових здібностей у борців середнього шкільного віку необхідно дотримуватися таких правил:
– вправи на розвиток швидкісно-силового характеру слід виконувати на заняттях у першу чергу, так як ці здібності не можуть розвиватися у людини, якщо вона втомлена;
– велику увагу приділяти правильній техніці виконання вправ, бо не правильна техніка призводить до зниження працездатності спортсменів;
– відпочинок між вправами повинен бути достатнім та займати не менше 3–5 хвилин;
– вправи слід виконувати при обтяженні, величина якого така, що спортсмен може виконати не менше чотирьох підходів в одній вправі, при чому кількість повторень повинна складати 8–12 (вага власного тіла);
– вправи повинні мати адекватний характер стосовно фізичної спроможності спортсменів, тобто якщо борець не може виконати вправу у чотири підході, необхідно підібрати йому таку вправу, яку б він зміг би виконати;
– інтервали між підходами повинні бути мінімальними – 1,5–2 хвилини;
– вправи у останніх підходах слід виконувати до “відмови”, тобто при виконанні передостаннього підходу виконання наприклад дванадцятого разу повинно відбуватися на грані можливостей, а на останньому підході виконання 10–11 разу вже повинно проходити на грані можливого. При чому при виконані останнього підходу кількість повторень можна скоротити на 1–2 рази;
– частота серцебиття при виконанні швидкісно-силових вправ повинна не перевищувати 160–180 ударів за хвилину, оптимально140.
Також не слід забувати про тестування функціонального стану систем організму та рівня фізичної підготовленості молодих спортсменів, так звані функціональні проби тренованості. Ці проби покликані визначити в першу чергу продуктивність апарату кровообігу та дихання. Вивчення функціонального стану організму при заняттях спортом має першорядне значення для тренерів та інструкторів, так як дозволяють вирішити питання відбору спортсменів, допуску до тренувальних занять, питання пов’язані з плануванням режимів навантаження виходячи з рівня фізичної підготовленості та стану здоров’я спортсменів.
Висновки. Теоретично досліджено і описано аспекти формування комплексів ЗФП з тренування швидкісно-силових здібностей у борців середнього шкільного віку. А саме – приведено перелік факторів, на які треба звернути увагу при формуванні комплексів ЗФП з тренування швидкісно-силових здібностей, в силу особливостей розвитку організму молодих спортсменів; – розглянуто складові швидкісно-силових здібностей та визначено основні правила проведення тренувань; – акцентовано увагу на необхідності проведення функцій них проб тренованості молодих спортсменів.
Перспективи. Представлений матеріал є першим і найголовнішим кроком до наукового формування комплексів з ЗФП направлених як на тренування швидкісно-силових так і інших загальних здібностей борців самбістів середнього шкільного віку. На основі вивченого та описаного матеріалу сформовано комплекси з тренування ЗФП які будуть випробувані на учнях спортивного клубу.
Література. 1. Ашмарин Б.А. Методика педагогических исследований в физическом воспитании / Б.А. Ашмарин. – Л., 1973. 2. Волков Л. Спортивная подготовка детей и подростков / Л. Волков. – К.: Вежа, 1998. – 190 с. 3. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 232 с. 3. Круцевич Т.Ю. Научные исследования в массовой физической культуре / Т.Ю. Круцевич. - К.: Здоров’я, 1985. – 120 с. 4. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена / В.М. Платонов, М.М. Булатова. – К.: Олімпійська література, 1995. – 320 с. 5. Шандригось В.І. Методи дослідження фізичного стану школярів в процесі фізичного виховання: метод. реком. на допомогу студентам / В.І. Шандригось. – Тернопіль, 2001. – 156 с. 6. Шиян Б.М., Вацеба О.М. Теорія і методика наукових педагогічних досліджень у фізичному вихованні та спорті / Б.М. Шиян, О.М. Вацеба. – Тернопіль. 2008. – 275 с. 7. Ашкинази С.М. Спортивная борьба: достижения, проблемы, перспективы // Теория и практика физической культуры. – 2000. – №2. – С. 61-62. 8. Бойко В.Ф., Данько Г.В. Физическая подготовка борцов. – К.:Олимпийская литература, 2004. – 224 с. 9.
LЗаголовок 1ТB"BЗаголовок 215т<
Обычный (Web)jОсновной текст с отступомxОсновной текст с отступом 24Основной текстTimes New RomanCourier NewBРОЛЬ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРИ ТРЕНУВАННІ БОРЦІВ-САМБІСТІВ