Виховна година на тему: Ми діти твої, Україно.

Виховна година «Ми –діти твої, Україно»
Для учнів 2класів
Тетяна Сімкович

Мета: виховувати почуття патріотизму, гордість за свою Батьківщину, поглибити знання учнів про нашу державу - Україну; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави; виховувати розуміння причетності до всього, що відбувається у країні; формувати переконаність у нетлінності надбань і духовних скарбів народу й необхідності їх збереження, пробуджувати готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни.
Обладнання: клас прикрашений квітами, на дошці написана тема уроку, перед дітьми – велика карта Європи, на якій добре видно Україну, вивішені державні символи України: Конституція України, плакати із зображенням Державного Прапора України, Державного Герба України, запис Державного Гімну України; записи висловів про Україну, прислів’я, приказки про рідний край.
Технічні засоби: проектор, мультимедійна дошка.
Хід уроку
Україна – це мати, яку не обирають,
Україна – це доля, яка випадає раз на віку,
Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Учитель: Наш український древній рід
Благословенний Богом на життя довічне.
Його коріння з давніх літ
Дає нам силу титанічну.
Більше двадцяти років тому на політичній карті світу з’явилася нова держава – Україна. Народ, який мав давню історію, культуру, благодатну землю. Здобув державу і заявив про своє право бути господарем на рідній землі. Тепер державу Україну знають у світі.
Люди наші обдаровані, тямущі, щирі, доброзичливі, уміють працювати й відгукнутися на чуже горе. Тому ми впевнені, що помалу, крок за кроком ми облаштуємо свою країну, заживемо в достатку.
Учитель: А зараз кожен з вас прислухається до свого серця і скаже щирі слова про Україну, щоб сяяла вона, як сонечко для всього світу.
Тож яка вона – наша Батьківщина?
Діти виходять до карти України і кріплять на неї слова: мила, дорога, славна, рідна, свята, чарівна, чудова, прекрасна, щедра, гарна, мальовнича, люба, красива, неповторна, єдина.
Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Він зустрічається ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі.
Національний Прапор України має досить давнє походження. Поєднання двох кольорів – синього і жовтого – використовували на гербах і прапорах ще за часів княжої доби. Жовтий – це колір пшеничного лану, хліба, зерна, що дарує життя всьому на землі; колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів, не заколосився б життєдайний хліб. Блакитний – це колір неба, води.
Національний Гімн України – це урочиста пісня, що символізує нашу державну єдність. Понад століття його створили поет П. Чубинський та композитор М. Вербицький. Гімн виконують на всіх урочистих подіях у державі.
Подивіться, будь ласка, у вікно: там обнялися в одне ціле голубе небо і золоте колосся пшениці. Такою ми бачимо сьогодні нашу неньку - Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися у боротьбі за її єдність і незалежність , здатних захистити її кордони.
Учень 1.
Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа – частинка твого «Я».
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія...
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце правди світить,
Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Державний Гімн України)

Ведучий.
Листопад 2013 – лютий 2014 р. – «Революція гідності», події на Донбасі... Вони тривожать наші душі, не залишають байдужими жодного громадянина країни, і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції гідності і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО.
Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вона зробила для нас
.
( Відеоролик «Слава героям української нації»)

Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів, а відчай панує в очах людей
Виходить дівчинка в українському вбранні. На плечах чорна хустина. Звучить мелодія Мирослава Скорика
Дівчина: Я – Україна, я – Україна,
Лиш перед Богом я на колінах,
Кличу вас люди зліва і справа
В святу Державу, мою Державу!
Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,
Пора звільнитись нам від прокляття!
Читець 1: Слухайте, слухайте, слухайте люди!
Хтось зворушив там тривогу –
То Україна, кров’ю обмита,
То Україна, слізьми полита,
Йде на всесвітню дорогу!

Вчитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.
Читець 3: А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав
І з кровґю перемішана сльоза
А батько сина ще не відпускав
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий
І рани їхні вже не їм болять
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла
Людмила Максимлюк
Вчитель: Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити. Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними. Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня –новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.
Читець 4: Слухайте, слухайте, слухайте, люди!
Дзвонить десь дзвін безупинно –
То задзвонила воля здобута,
То Україна скинула пута,
То на свободі родина!
Дівчинка в українському вбранні знімає чорну хустину
Читець 5: Моя Україно, без краю
Квітуча і славна земля!
З тобою радію, співаю,
Омріяний сонячний краю.
Ти моя радість і сила моя.
Учитель: Споконвічна боротьба за волю України не могла не дати паростки волі, паростки свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була «старшим братом» щодо України. І хоче, щоб під його «чоботом» ми були завжди. Тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.
Учитель: Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.
Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.
Учитель: Послухайте ось таку притчу.
Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї:
- Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?
-Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.
-Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.
Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:
Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.
Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.
Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.
Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.
Учитель: Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками з кольорового паперу позначити міста, де проживають ваші рідні та друзі.
Учитель: Погляньте на карту нашої Батьківщини. І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр.
Читець 7: Хай вище виросте пшениця,
Хай глибшає дніпрове дно!
Не розділяють нас границі,
Бо ми побратані давно.
Учитель: Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

Хай палають свічки пам’яті про загиблих героїв Небесної Сотні, про загиблих героїв АТО, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю
Учениця.
Нехай пам'ятають про наших героїв,
що за волю поклали безцінне життя,
що творили історію, наше минуле,
у яке вже нема вороття.
Учень 2.
Ми ще не раз згадаємо цю весну
І ці події , і цей кривавий шлях
І закарбуємо у серці Небесну Сотню,
Яка тепер на небесах!

Вшануймо пам'ять героїв Небесної сотні, борців за свободу людей під час Революції гідності, героїв, що полягли у боротьбі, захищаючи суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої України. Вічна пам'ять героям, вічна слава!
(Оголошується хвилина мовчання)

Хай світло цієї свічки буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

Учениця.
Україно! Крізь тенета неволі, крізь заграви пожару, шал битв і побоїщ, твої сини мріяли про тихі води і ясні зорі.
Україно! Сьогодні на всі п’ять материків і на всі чотири сторони видно, як ми живемо, як будуємо свою країну, як сіємо в землю зерно навпіл з надією для себе, дітей своїх і добрих людей.

Учениця.
Я - українка вірою і кров'ю,
Моє коріння тут, у цій землі.
Вона моєю живиться любов'ю,
А я страждаю болями її.
Учень.
Я- українець, син народу того,
Що відвикає нині від ярма.
Я не корюся, я молюся Богу
І вірю в те, що все це не дарма.

Учениця.
Я - українка, смутком оповите
Моє кохання, як гірке вино.
Моя рідня розкидана по світу,
Як буйним вітром золоте зерно.
Учень.
Я- українець! Цього не відняти,
В моїй душі співають солов'ї,
Були такими мої мама й тато,
Й такими будуть правнуки мої!

Класний керівник.
Сьогодні, діти нашої матері України, наші бійці в зоні АТО сумлінно виконують свій синівський обов’язок. Вони – теперішній голос нашого сумління, наша гідність. Вони своїм прикладом показують силу та незламність українського духу.

( Написання листів до воїнів АТО )
Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.
Будем жить! На зло гіркій недолі,
Будемо мову рідну берегти,
Будемо сіять на своєму полі!
Любити, красивішати, рости.


15