Розвиток творчої компетентності учнів в умовах позакласної роботи у навчально-виховному закладі

Маріупольське управління освіти Маріупольської міської ради
Комунальний заклад «Маріупольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 66»

0126321Розвиток творчої компетентності учнів в умовах позакласної роботи у навчально-виховному закладі
Розвиток творчої компетентності учнів в умовах позакласної роботи у навчально-виховному закладі

Автор:
Жукова А.В.
педагог-організатор СШ № 66
Маріуполь
2013
ЗМІСТ
1. Вступ ………………………………………………………………………. 3
2. Розділ І. Поняття творчості ………………….…………………………… 5
3. Розділ ІІ. Поняття творчої компетентності ……………………….…….. 8
4. Розділ ІІІ. Поняття позакласної роботи …………………………………. 10
5. Розділ ІV. Практична реалізація розвитку творчої компетентності учнів Маріупольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 66 …… 15
6. Висновки. …………..……………………………………………………… 21
7. Література. ………………………………………………………………… 22
ВСТУП
Швидкі темпи розвитку суспільства, характерні для останніх років, необхідність пошуку шляхів виходу нашої економіки з занепаду, впровадження нових технологій – усе це потребує докорінних змін у системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів із врахуванням творчих можливостей особистості.
Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх закладів.
Позакласна та позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й підтримання талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву її природних здібностей.
Відомо, що у позакласній діяльності особливо яскраво розкриваються природні потреби школярів, зокрема, в активній діяльності та самоствердженні. Позакласна діяльність дає змогу дітям виступати в нових соціальних амплуа, займати ролі, які відрізняються від ролі учня, тобто це особлива сфера, де школярі можуть задовольняти особисті потреби в самоперевірці, самооцінюванні власного “Я”. Це, так би мовити, зона активного спілкування, в якій задовольняються потреби в контактах. Вільний час – умова для розширення світогляду школярів, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.
Психологи стверджують, що діти нічого не хочуть відкладати на потім. Вони бажають жити, а не готуватися до життя. Їхні інтелектуальні і творчі потреби мають задовольнятися негайно. Саме позакласна робота має таку можливість.
Важливість забезпечення учням розвиток творчих здібностей визначає актуальну соціально-значиму виховну проблему.
Об’єкт – творчі здібності школярів.
Предмет – виховання творчих здібностей школярів у позашкільний час
Метою курсової роботи є поглиблення та поширення знань про розвиток творчої компетентності учнів.
Завдання курсової роботи:
Ознайомитись з теоретичними основами.
Проаналізувати науково-методичну та навчальну літературу.
Об’єднати набуту інформацію з даної проблеми із різних джерел в одній роботі.
Виявити суть позакласної роботи.
Вивчити особливості творчої діяльності школярів у позакласний час.
Показати розвиток творчої компетентності учнів на прикладі виховної роботи спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 66 м. Маріуполя.
Поставленні завдання обумовили вибір теоретичних методів вивчення даної проблеми: аналіз науково-методичної та навчальної літератури стосовно проблеми; аналіз і узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду з даної проблеми в школі.
У процесі вивчення стану проблеми в практиці були використані такі емпіричні методи: бесіди з вчителями, спостереження за діяльністю та виховною роботою класних керівників.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ.
Що ж таке творчість та творча діяльність? Над цим питанням міркувало багато видатних вчених, митців у давні часи та зараз. На сучасному етапі розвитку науки дослідниками робляться спроби виявлення механізмів і прийомів, структур і схем, методів і процедур, які використовуються свідомо чи несвідомо творцем у процесі пошуку. Виявлено, що творчий процес містить деякі закономірні риси, що робить його певною мірою логічним. Разом із тим будь-який творчий акт визнається унікальним. Такі суперечності у дослідженні творчості не є рідкістю. Подібні алогізми належать до так званих «таємниць творчості», про які висловлювались мислителі усіх часів та епох.
Дослідження різними науковими школами природи творчості дає змогу оцінити її як обов’язкову умову людського існування, соціального прогресу, вищу духовність особистості як суб’єкта творчого процесу (О.О.Потебня, П.К.Енгельмейер, М.М.Бахтін, М.О.Бердяєв, Л.С.Виготський, В.О.Роменець, Б.М.Неменський та ін.).
Переважна більшість науковців визначає сутність поняття «творчість» як продукт людської діяльності, що породжує якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного або індивідуального значення (В.І.Андреєв, Г.О.Балл, Дж.Гілфорд, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, В.О.Моляко та ін.). Поширеною серед науковців є думка про те, що творчість є формуванням нових комбінацій зі старих елементів. Однак, дотримуючись аксіологічного підходу до розуміння творчості, вважаємо, що поза ціннісним аспектом творчість утрачає сенс. Її значущість – у позитивній продуктивності, що є головним стрижнем усіх творчих пошуків письменників, митців, учених і т.д.
У понятті творчість дітей ми розділяємо точку зору М.Д. Левітова, який вважає, що під творчістю слід розуміти таку діяльність, внаслідок якої здійснюється щось нове, оригінальне, що відображає індивідуальну спрямованість.
Таким чином, творчі здібності школярів ми розглядаємо як сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розв'язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. До того ж, здібності до творчості – універсальна здібність особистості.
Універсальність її полягає в тому, що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад, художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності.
Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості.
Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:
коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;
коли організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;
коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети.
Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння знаннями, вміннями а навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.
Наступним показником, який показує, що особистості притаманне творче ставлення до виконання будь-якого завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінку учнів, є мотиваційним ядром особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки глибинною є ступінь даної спрямованості.
Про сутність розвитку творчості у дітей свідчить також яскраве виражене бажання займатися творчістю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети: творчий пошук прийомів і засобів неординарного вирішення проблемних ситуацій, які виникають у процесі діяльності).
І нарешті, ще один показник – емоційна забарвленість процесу творчого пошук при розв'язанні різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягненні кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з проблемних ситуацій.
Таким чином, при підготовці школярів до творчої діяльності, значну увагу слід зосередити на розвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мислення, оригінальність тощо.
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ.
Стрімкий розвиток сучасного життя висуває перед освітою принципово нові питання, оскільки колишня парадигма, що відбивала сутність та інтереси індустріального суспільства, поступово замінюється методологією інформаційного суспільства. Спрямованість системи освіти на засвоєння системи знань, яка була традиційною і виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасним потребам особистості та соціальному замовленню. Молоде покоління має бути захищеним і мобільним на ринку праці, здатним ефективно діяти у нестандартних ситуаціях, робити особистий духовно-світоглядний вибір та навчатися впродовж життя.
Одними з суттєвіших ознак революції в освіті ми вважаємо:
перехід від засвоєння інформації до формування якостей, необхідних для творчої діяльності та постійного засвоєння нової інформації;
утвердження компетентнісного підходу до побудови змісту освіти, за якого важливими є результати навчання (що учні знають, уміють та чи можуть ефективно використати це на практиці).
Головним стимулом для розвитку зусиль у галузі компетентнісного підходу в освіті стали вимоги бізнесу та підприємництва. Сучасні роботодавці в більшості країн зазвичай не мають претензій до рівня технічних знань випускників вищих навчальних закладів, проте вони часто відзначають як ваду сучасної освіти невпевненість випускників і брак досвіду при інтеграції і застосуванні знань у процесі прийняття рішень.
Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття компетентність як «здатність застосовувати знання і уміння», «спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу». На відміну від ЗУНів, що передбачають дію за зразком, аналогією, компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі знань. Необхідними для досягнення життєвого успіху визнаються такі риси особистості, як самостійна продуктивність, активність, ініціативність, креативність. Отже, творча компетентність людини набуває життєвої важливості.
Творча компетентність – це знання, уміння, навички, ставлення, необхідні для успішної творчої діяльності та можливість використати їх в житті, на практиці. Вона визначається як здатність людини генерувати ідеї, висувати гіпотези; здібність фантазувати; асоціативність мислення; здібність бачити протиріччя; здібність переносити знання та вміння у нові ситуації; здібність відмовитися від нав'язливої ідеї, подолати інертність мислення; незалежність суджень; критичність мислення, здібність оцінно судити. Творча компетентність містить такі аспекти, як мотивація, ціннісні орієнтації, емоційний досвід.
Творчу компетентність можна визначити як надпредметну, або ключову. За визначенням О.В.Овчарук, ключові компетентності мають бути сприятливими для всіх членів суспільства, тобто відповідними всім незалежно від статі, раси, сімейного стану тощо. Вони повинні відповідати цілям освіти і носити особистісно орієнтований характер.
Компетентність творчої діяльності передбачає виявлення творчого потенціалу учнів, логічного, образного мислення, створення умов для розвитку творчої особистості.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам визначити основні шляхи формування творчої компетентності учнів:
вміння бачити та сформулювати проблему;
вміння знаходити нові рішення;
вміння діяти в нестандартних ситуаціях;
активізація творчих здібностей учнів;
реалізація творчого потенціалу учнів.
Діяльність вчителя направлена на стимулювання творчості учнів, використання інтерактивних методів, проведення нестандартних уроків, організування дослідницької роботи учнів.
Діяльність учнів полягає в тому, щоб він умів бачити проблеми, шукати шляхи їх подолання, генерувати ідеї, спланувати та організувати свою діяльність тощо.
РОЗДІЛ ІІІ. ПОНЯТТЯ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ
В школах України склалася нестійка система позакласної виховної роботи, яка відображає стан діяльності загальноосвітньої школи в умовах ринкових відносин. Учні наших шкіл не захищені від згубного впливу насильницької ідеології, прагнення досягнути вершини матеріального благополуччя будь-яким шляхом. Тому організаторам позакласної роботи з дітьми потрібно це пам’ятати і працювати з ними, щоб праця кожного педагога позитивно впливала на процес становлення особистості школяра.
Ситуація, що склалася в Україні, в освіті, потребує пошуку оптимальних шляхів розв’язання питань щодо виховання молоді в процесі позакласної роботи, уточнення соціальних і моральних орієнтирів, визначення пріоритетів.
Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час.
Таку роботу називають позакласною.
Позакласна робота спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.
Основними завданнями позакласної роботи є:
формування суспільно-громадського досвіду особистості;
розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;
створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;
залучення до особистісно-значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;
задоволення потреб особистості у професійному самовизначенні;
забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;
розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров’я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;
виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.
Особлива роль у вихованні підростаючого покоління належить школі. Саме в школі молода людина одержує відповідну суму знань, тут формується її характер, воля і світогляд. По суті виховання учнів потрібно розуміти як цілеспрямований, систематичний дійовий вплив всіма прийомами педагогічних форм і методів на формування свідомості учнів, на виховання їх в дусі високої відданості Україні, вірності моральним принципам.
Виховання учнів в позакласній роботі позитивно впливає на становлення особистості школярів, виводить їхні моральні уявлення за межі повсякденних відносин. Мотиви моральної поведінки опосередковуються їх переконаннями і світоглядом.
На думку вчених – А. Нісімчук, О. Падалка, І. Смолюк, Т. Шпак – основними закономірностями виховної роботи в позаурочний час є:
обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя;
взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості;
залежність виховання від вікових та індивідуальних особливостей учня.
Провідне місце в організації позаурочної виховної роботи відіграють принципи виховання, які розглядаються в єдності із загальними принципами народної освіти. Принципи виховання, то є вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації. Вони мають об’єктивний характер.
Сучасна педагогічна наука переглядає традиційні принципи виховання, переосмислює їх під кутом зору сучасних вимог до національного виховання в Україні. При визначені принципів виховання, їх характеристики вчені намагаються поєднати традиційні досягнення з новими ідеями в теорії виховання.
Розкриття сутності позаурочної виховної роботи не буде повним, якщо не враховувати виведених їх практичної виховної діяльності суттєвих закономірностей, які одночасно виступають і принципами процесу виховання: виховання особистості відбувається тільки у процесі включення її в діяльність; виховання, неможливе без стимулювання активності особистості, що формується; у процесі виховання необхідно проявляти високий гуманізм і повагу до дитини в поєднані з високою вимогливістю; необхідно розкривати перед учнями перспективу їхнього росту, допомогти їм добиватися успіху; необхідно враховувати вікові та індивідуальні особистості учнів; виховання має здійснюватися у колективі і через колектив.
У позакласній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає закон творчої поведінки і поведінка методики позакласного педагогічного процесу, яка будується на обов’язковому заохочені різнобічного творчого самовиявлення школяра, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності.
Принципове значення має розгляд позакласного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у сфері дозвілля.
Найхарактернішими особливостями цієї сфери є невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами.
Позакласна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:
Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.
Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва.
Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу.
Розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.
Зв’язок з навчальною роботою. Позакласна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках. Позакласна робота, за Б.С. Кобзарем, дозволяє поширити і поглибити знання школярів, зміцнити набуті на уроках навички та вміння, розвинути здібності дітей, задовільними їх, різнобічні інтереси, сформувати самостійність, організувати практичну суспільно корисну діяльність, дозвілля дітей. Позаурочна робота дозволяє збільшити час цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів.
Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.
Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов'язана з діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом.
Аналіз сучасних засобів і форм позакласної діяльності школярів свідчить про те, що вони націлені перш за все на виявлення та розвиток лише спеціальних здібностей, які можливі лише тільки за наявності природних задатків. Це такі форми, як концерти, виставки. Однак у формуванні особистості, здатної до творчості, не менш важливим є питання розвитку загальних здібностей.
Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формується якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.
Педагог І. Лернер довів, що практично всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо, якщо починати в молодшому шкільному віці. Він визначив прийоми нестандартного мислення, які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:
−самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;
−бачення нової функції знайомого об'єкта;
−бачення нових проблем у знайомих ситуаціях;
−бачення структури об'єкта.
Якщо до цих рис додати ще й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам'ять, досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальних здібностей. Виявлення й розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позакласної роботи, бо, по-перше, досить розвинуті загальні здібності сприяють розвитку спеціальних і дають змогу досягти значних успіхів у виконанні будь-якої діяльності; по-друге, розвиток загальних здібностей значно менше залежить від природних факторів – задатків, бо загальні здібності спираються на розумову діяльність. Отже, у всіх дітей з нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості
РОЗДІЛ ІV. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ І-ІІІ СТУПЕНІВ № 66
На наш погляд, загальною і головною умовою розвитку всіх компетентностей буде розвиток суб'єктності учнів. Ми солідарні з тими, хто вважає, що компетентності розвиваються тільки в діяльності і їх не можна вивчити, запам'ятати.
Тому ми працюємо над розвитком ключових компетентностей учнів, в тому числі і творчої, на уроках та в позаурочний час. Нами робляться кроки по комплексному зміни підходів до організації виховної діяльності в школі, з тим, щоб учень ставав суб'єктом діяльності, актуалізуючи такі сторони особистості як, активність, самостійність, комунікативність. Це відбувається через:
1)зміну організації виховного процесу на діяльнісній основі, що забезпечує розвиток ключових компетентностей учнів;
2)зміну змісту виховної роботи, насичення її видами діяльності не тільки цікавими для учнів, але і мають для них особистісний зміст;
3)оптимізацію системи управління, яка забезпечує активне включення учнів в усі структури управління, і виконання ними всіх основних управлінських функцій;
4)підвищення ефективності системи розвитку професіоналізму педагогічного персоналу.
Освоєння і впровадження активних форм і методів організації виховної діяльності в нашій школі дозволяє формувати і розвивати учня як суб'єкта діяльності, здатного до саморозвитку, саморегулювання, самовизначенню через використання таких видів діяльності, як: цілеположна, проектна, мотиваційна, комунікативна, продуктивна, контрольно-оцінна і рефлексивна. На наш погляд, комплексне і системне використання даних видів діяльності у позаурочний час, дозволяє розвивати ключові компетентності учнів, в тому числі і творчої компетентності.
Метод проекту. Ми розглядаємо метод проекту як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативності та одночасно формування певних особистісних якостей, ефективного розвитку загальної здібності до діяльності, активне включення учнів у створення тих чи інших соціальних проектів дає їм можливість освоювати нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.
Участь у створенні різноманітних проектів Міжнародної суспільної акції «Громадянин», конкурсі учнівських екологічних проектів «Green school - green country», обласному конкурсі учнівських проектів «Вчимося бути здоровими», у Міжнародному конкурсі проектів «Я учусь быть социально активным» в рамках Online Academy 2012-2013 та інших стимулює інтерес учнів до самостійного вирішення значущих для них і школи проблем, розвивають їхні інтелектуальні здібності, формують проектувальні вміння (визначення мети, розробка проектного завдання, планування роботи, реалізація проекту, оформлення результатів, громадська презентація, рефлексія), формують дослідницькі, комунікативні та соціальні уміння учнів.
Метод КТД (І. П. Іванова). У нашій школі метод КТД використовується давно і успішно, тому це унікальний і в той же час дуже природний соціальний і педагогічний метод. Спільна діяльність учасників виховного процесу, а саме:
планування;
підготовка;
проведення і оцінка всієї роботи дозволяє кожному (учню, класному наставникові, батькам) знайти своє значуще місце в загальній справі, сприяє згуртуванню всього шкільного співтовариства.
Організація різноманітних колективних творчих справ, таких як, «День вчителя», Фестиваль кіно, Фестиваль української пісні, «День Перемоги», квест «Ми на варті здоров’я», «Легенди та міфи країн світу», Фестиваль країн-учасниць ООН, конкурс краси «Міні-міс школи», літературно-музична композиція «Love Story», святкування таких народних традицій як день святого Миколая, Різдво, Водохреща, Масляна та ін. сприяє розвитку і благополучній соціалізації наших учнів. Нам важливо, щоб всім учасникам заходу і кожному окремо сподобалося таке діло, де він якось зумів:
виявити себе;
надати вплив на інших;
домогтися успіху й випробувати позитивні емоції та почуття гордості за себе.
Якщо наш вихованець випробує такий стан і придбає успішний досвід, він із задоволенням візьметься за організацію нової справи.
Рольова гра. Учні школи проявляють інтерес до проведення рольових ігор, які проходять у формі судового процесу над негативними явищами нашого життя, аморальними вчинками: в 9-11 кл. - «Суд над наркоманією», в 7-8кл. - «Суд над курінням». Організація цих ігор вимагає тривалої підготовки (4-5 днів). Цінність рольових ігор у тому, що в процесі підготовки в учнів формуються:
інформаційні вміння (читання публікацій у пресі, опитування ровесників, батьків і вчителів);
комунікативні (вміння аргументовано передавати інформацію, слухати і розуміти іншого);
дослідницькі (виявлення проблем, збір інформації, узагальнення, порівняння, аналіз).
Брифінг. Один раз на семестр в школі організовуються брифінги, тобто зустрічі учнів з адміністрацією школи з питань життєдіяльності. Ця форма організації виховної діяльності не вимагає великої підготовки. Кожен учень може задати будь-яке питання. Як показує практика, дітей найчастіше хвилюють питання про їх права і обов'язки в школі і вдома.
Дебати. Ми вважаємо, що дебати, як продуктивна форма колективного творчого мислення, дозволяють нам формувати в учнів уміння аналізувати дійсність, бачити протиріччя і знаходити шляхи їх вирішення. Як правило, організація дебатів вимагає ретельної теоретичної підготовки учасників. Рівень турнірів, в яких беруть участь наші учнів різноманітна від шкільних до Всеукраїнських та Міжнародних.
Використання активних форм і методів, таких як, КТД, рольова гра, брифінги та дебати дозволяє:
реалізувати принцип суб'єктності (суб'єкт-суб'єктна взаємодія учасників виховного процесу, в ході якого відбувається спільне цілепокладання, планування, підготовка, проведення та аналіз діяльності);
створити ситуації вільного вибору, творчого пошуку;
самореалізуватися всім суб'єктам виховного процесу;
створити ситуації довіри і рівноправності, партнерства і співпраці в пошуку істини, у вирішенні проблем;
актуалізувати морально-емоційну сферу учнів;
залучати учнів в рефлексивну діяльність.
Цілком очевидно, що перераховані вище і зауважимо, добре раніше відомі форми організації і методи ведення виховної роботи в повній мірі реалізують ідеї компетентнісного підходу у виховній роботі школи, тому вони забезпечують цілісне включення особистості учня в діяльність суб'єктним чином і, отже, активно розвивають останнього.
У Статуті нашої школи сказано, що діяльність учнівського колективу організується на основі самоврядування. Під учнівським самоврядуванням ми розуміємо цілеспрямовану, систематичну, організовану, конкретну і прогнозовану за результатами діяльність учнів, в процесі якої реалізуються функції управління, спрямовані на вирішення завдань, що стоять перед колективом.
З 2000р. в нашій школі ми апробували нову систему учнівського самоврядування, що забезпечує, на наш погляд, розвиток самостійності учнів у прийнятті та реалізації рішень для досягнення суспільно-значущих цілей.
Для створення даної системи були створені наступні умови:
Організаційні: ґрунтуючись на цілях і завданнях школи, основних напрямках виховної системи, створена структура шкільного самоврядування (Додаток 1).
Нормативно-правові: розроблені положення про учнівське самоврядування школи, про вибори Президента школи, про виборчу комісію, шкільні закони (Додаток 2).
Кадрові: підготовлені керівники комісій з числа найбільш зацікавлених педагогів.
Методичні: здійснене навчання педагогів з навчання формам і методам педагогічної підтримки учнів, по організації самоврядування в класі (вибори і збори активу, класні збори, дискусійні клуби, диспути, впровадження проектного методу в виховний процес); проведено навчання активів класів і школи по принципам і нормам роботи органів самоврядування.
Процес розвитку самоврядування в класах проходить по-різному. Але можна сказати, що у багатьох класах учні виявляють більше самостійності, ініціативи у плануванні, організації, участі у загальношкільних справах, проведення класних зборів і підведенні підсумків. Ініціатива скликання зборів або збору активу, як правило, належить самим дітям. Збільшений рівень самостійності учнів, їх розширився організаторський досвід дозволяють класним керівникам довіряти старостам самостійне проведення зборів з питань самообслуговування, розподілу доручень, участі в шкільних справах і проведення класних годин.
Разом з тим, як і раніше залишаються проблеми:
в деяких класах самоврядувальні комісії вимагають активної педагогічної підтримки;
учні деяких класів входять до складу шкільних комісій, але не проявляють активності;
авторитарні форми і методи роботи деяких класних наставників не дозволяють учням відкрито висловлювати свою думку та захищати свою позицію;
формально вибрані органи класного самоврядування в деяких класах;
недостатній рівень добровільності включення учнів у самоврядувальну діяльність в деяких класах;
ступінь участі учнів в управлінні різними видами діяльності неоднакова.
Нове педагогічне мислення, яке класному керівникові необхідно реалізувати у своїй роботі, передбачає принципово нове ставлення до особистості учня, гуманізації педагогічного процесу, демократизацію стосунків у класному колективі.
У зв’язку з цим значно зростає роль учнівського самоврядування, форми якого можуть бути різними. Класний керівник повинен дбати про те, щоб якомога повніше виявляти здібності кожного учня і залучати його до участі в організації позаурочної діяльності. Всі учні повинні брати активну участь в плануванні позаурочної діяльності, доборі її форм і методів, розробці сценаріїв, підготовці реквізитів та декорацій.
ВИСНОВКИ
Позакласна та позашкільна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей школярів та розв'язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості. Позакласна та позашкільна діяльність спрямовані на виховання вільної особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої. Свобода і можливість вибору улюблених занять у позашкільній роботі благотворно впливає на школярів. При цьому організація діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищі ровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов'язаною і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчої особистості. Важливим є широке залучення школярів як до планування позаурочної діяльності, так до власне здійснення творчих задумів. Від того, який характер носить позаурочна діяльність школярів, у значній мірі буде залежати тип спілкування в учнівському колективі, успішність учнів, поведінка дітей у межах школи та поза нею.
Отже, розвиваючи в учнів творчу компетентність ми допомагаємо їм досягти життєвого успіху, під яким ми розуміємо не тільки як влаштування на ринку праці, досягнення особистого матеріального добробуту, а в першу чергу як можливість самоактуалізуватися, розкрити та розвинути свої природні здібності і задатки, здійснювати творчу діяльність у навчальному процесі та поза нього, змінюючи своє життя та життя своєї країни на краще.
ЛІТЕРАТУРА
Розв’язання творчих завдань (М.П. Гузик, М.І. Жалдак, В.М. Монахов, М.І.Шкіль, Т.Б. Волобуєва та ін..)
Впровадження розвивальних творчих ігор (Д.А. Балл, Т.Гергей, А.М. Довіяло, І.П.Підласий, С. Смірнов та інші)
Індивідуальний підхід у навчанні (Ю.К. Бабанський, X.І. Лійметс, І. Унт, Є.С.Рабунський, І.М.Чередов, О.О. Кірсанов, С.І. Подмазін)
Проблемний підхід (Ю.К. Бабанський, Д.В.Вількєєв, М.О. Данілов, І.Я. Лернер, М. Махмутов)
Самостійна робота творчого характеру (С.Г. Шаповаленко, І.І. Тихонов та інші)
Впровадження технічних засобів навчання (Л.П.Пресман, Е.Е. Соловйова, М.М.Шахмаєв та ін.)
Гуманізація процесу навчання в школі: Навчальний посібник /За ред. С.П.Бондар. – 2-ге вид., доповн. – К.: Стислос, 2001. – 256 с.
Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1996. – 295 с.
Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: ”К.І.С.”, 2004. – 112 с.
http://dokuchaevsk-edu.org.ua/education/extraschool/info/http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/chornova-versiya-statti-36.htmlhttp://osvita.ua/school/method/technol/6623/http://rudocs.exdat.com/docs/index-572182.htmlhttp://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/13998/http://tdo.at.ua/publ/rozvitok_tvorchosti/tvorcha_kompetentnist/4-1-0-12