Сказка-пьеса по мотивам народной украинской сказки Коза-дереза

П’єса-казка «Коза-дереза»
(За мотивами української народної казки «Коза-дереза»)
Автор: учитель української мови та літератури МБОУ «Трудівська школа» Сімферопольського району. Казка рекомендована вчителям початкових класів для інсценування в позакласній роботі.
Дійові особи: Дід, Баба, Сини (старший, молодший), Коза-дереза, Зайчик, Ведмідь, Вовк, Лисичка, Рак.
(Сільська хата: двір, дерева, тин. Стоїть серед двора дід, задумавшись)
Дід: Поїду я на ярмарок та куплю собі козу. (Імітує, що їде «на конику». Заходить баба, прибирає у дворі)
Баба: Ой, який тут безпорядок, треба підмести. (Підмітає, роздивляється) А тепер уже чисто стало, буду чекати на діда (Дід приїжджає з козою)
Дід: (Кричить) Зустрічайте! Я козу привіз! Будемо за нею всі доглядати.
(Вибігли сини, плескають у долоні, радіють)
Дід: (До старшого сина) Синку! Будеш ти перший пасти її з ранку до вечора.
Син: Гаразд, батьку! Збирайся, кізонько! Я пожену тебе пасти. (Виходять)
Автор: Син погнав козу, а ввечері повертається додому. Дійшли до воріт, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається.
Дід: Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку. Я зовсім голодна!
Автор: Дід розсердився на сина, що він погано козу доглядає, та й прогнав його.
Дід: Іди геть з дому, не вмієш добре працювати! (Дід гукає меншого сина) Синку! Будеш тепер ти пасти козу з ранку до вечора.
Син: Кізонько! Збирайся! Я пожену тебе пасти. (Виходять)
Автор: Син погнав козу, а ввечері повертається додому. Дійшли до воріт, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається.
Дід: Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку. Я зовсім голодна!
Автор: Дід прогнав і молодшого сина.
Дід: Іди геть з дому, не вмієш добре працювати. (Дід покликав жінку) Жіночко моя люба! Доведеться тобі пасти козу!
Жінка: Добре! Кізонько збирайся! Я пожену тебе пасти.
Автор: Погнала баба козу пасти, а ввечері повертається додому. Дійшли до воріт, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається.
Дід: Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку. Я зовсім голодна!
Дід: Доведеться мені самому пасти козу. Кізонько збирайся! Я пожену тебе пасти. (Дід погнав козу до лісу)
Автор: А ввечері повертаються додому дід з козою. Дід швиденько забіг до воріт та й питає:
Кізонько моя люба, кізонько моя мила! Чи ти пила чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку. Я зовсім голодна!
Автор: Дід розсердився, схопив ножа і почав його гострити.Дід: (До Кози) Я тебе зараз заріжу! Ти ненаситна і вимоглива!
Коза: (Перелякано) Бе-е-е-е-е! Бе-е-е-е-е! Рятуйте! (Та й побігла в ліс)
Автор: Прибігла Коза в ліс, бачить – хатка чиясь стоїть. Вона туди зайшла і заховалась на печі.
Коза: Яка гарна хатка! Я тут буду жити!
Автор: От прибігає зайчик, коли чує, хтось у хатинці є.
Зайчик: А хто, хто в моїй хатинці?
Коза:
Я Коза-дереза,
За три копи куплена
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,−
Тут тобі і смерть!
Зайчик: (Перелякано плаче) Я боюсь, куди мені йти? Де мені жити? (Іде лісом)
Ведмідь: (Назустріч) Чого ти, Зайчик-побігайчику, плачеш?
Зайчик: Як же мені, Ведмедику, не плакати, коли у моїй хатинці звір страшний сидить?
Ведмідь: Не плач! Я його вижену! (Пішли до хати) А хто, хто в Зайчиковій хатинці сидить?
Коза:
Я Коза-дереза,
За три копи куплена
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,−
Тут тобі і смерть!
Ведмідь: Зайчику-побігайчику, я не вижену цього страшного звіра, я його боюсь!
Зайчик: (Перелякано плаче) Я боюсь, куди мені йти? Де мені жити? (Іде лісом)
Вовк: (Назустріч) Чого ти, Зайчику-побігайчику, плачеш?
Зайчик: Як же мені, Вовчику, не плакати, коли у моїй хатинці звір страшний сидить?
Вовк: Не плач! Я його вижену! (Пішли до хати)
Зайчик: Де тобі його вигнати, Вовчику-братику? Тут і Ведмідь гнав і не вигнав!
Вовк: А я вижену! А хто, хто в Зайчиковій хатинці сидить?
Коза:
Я Коза-дереза,
За три копи куплена
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,−
Тут тобі і смерть!
Вовк: Зайчику-побігайчику, я не вижену цього страшного звіра, я його боюсь.
Зайчик: (Перелякано плаче) Я боюсь, куди мені йти? Де мені жити? (Іде лісом)
Лисичка: (Назустріч) Чого ти, Зайчик-побігайчику, плачеш?
Зайчик: Як же мені, Лисичко, не плакати, коли у моїй хатинці звір страшний сидить?
Лисичка: Не плач! Я його вижену! (Пішли до хати)
Зайчик: Не виженеш! Тут і ведмідь гнав – не вигнав, і вовк гнав – не вигнав! Куди тобі?
Лисичка: А я вижену! А хто, хто в Зайчиковій хатинці сидить?
Коза:
Я Коза-дереза,
За три копи куплена
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,−
Тут тобі і смерть!
Лисичка: Зайчику-побігайчику, я не вижену цього страшного звіра, я його боюсь.
Зайчик: (Перелякано плаче) Я боюсь, куди мені йти? Де мені жити? (Іде лісом)
Автор: Сів Зайчик під дубом та й плаче. Коли це лізе Рак-неборак.
Рак: (Назустріч) Чого ти, Зайчику-побігайчику, плачеш?
Зайчик: Як же мені, Лисичко, не плакати, коли у моїй хатинці звір страшний сидить?
Рак: Не плач! Я його вижену! (Пішли до хати)
Зайчик: Не виженеш! Тут і Ведмідь гнав – не вигнав, і Вовк гнав – не вигнав, Лисичка гнала – не вигнала! Куди тобі?
Рак: А я вижену! А хто, хто в Зайчиковій хатинці сидить?
Коза:
Я Коза-дереза,
За три копи куплена
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,−
Тут тобі і смерть!
Автор: А Рак усе лізе та лізе до Кози…
Рак:
А я Рак-неборак,
Як ущипну – буде знак! (Щипає козу)
Коза: Бе-е-е-е-е! Бе-е-е-е-е! (Вискочила із хатинки) Хто посмів мене так боляче щипати? Я піду з цієї хати!
Зайчик: (До Рака) Ти – справжній друг і дуже сміливий! Тепер я буду жити у своїй хатинці!