Конспект відкритого заходу з виховної роботи “Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього”

Конспект відкритого заходу
з виховної роботи
“Хто не знає минулого,
той не вартий майбутнього”
(Подорож по сторінкам сивої давнини)


учителем Ільченко Т.З.
5 – А клас.









Індустріальний район
СШ № 45
Мета: ознайомити дітей з державними та народними символами українського народу, пробуджувати інтереси до культури та побуту української нації. Розвивати уявлення про народну творчість. Виховувати почуття гордості за нашу творчу спадщину, любов до української мови, до рідного краю.
Обладнання: клас убраний в українському стилі. (українська хата-піч; посуд; лави; покриті домотканими ряднами, килим, українські рушники, букети калини на столі.) Грамзаписи українських пісень.

Вступ – привітання:
Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла
Хліб ясниться в хаті
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі!

На рушник святковий хліб кладемо з сіл’ю,
Щоб легкі дороги славили країну!
Гостей дорогих ми вітаємо щиро!
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!
Вчитель:
Ми щиро вітаємо наших гостей в нашій оселі і запрошуємо разом з нами помандрувати по Сторінках сивої давнини українського народу.
Першою сторінкою нашої подорожі буде

СТОРІНКА ДЕРЖАВНА

Земля ти наша, краю наш коханий!
До болю рідний нам і дорогий
Яким ти був колись?
Якими йшов шляхами?
Словами правди з нами поділись
Вступне слово вчителя

Давно, давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.
Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив в дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трьохпроменеву корону , яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.
Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв свою матір. Одержав середній син імення Прапор.
А там був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав син за свій джерельний голос величний спів ім’я Гімн. І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку. І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми браття, козацького роду
Герб, Прапор і Гімн – це три основні національні символи України котрі мають давню і цікаву історію. Золотий Тризуб на блакитному тлі – символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема, на монетах київського князя Володимира Великого.
Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають Гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважалось числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про трьох багатирів, про три бажання, про три дороги. А ще у Тризубі відображено триєдність життя. Це Батько, Мати, Дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов.
(Звучить грамзапис. Пісня “Родина”)

Національний Прапор України – це жовто – блакитний прапор. Він теж має досить давне походження. Поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах нашого славного народу ще за часів кожної доби. Жовтий колір, колір хліба, життя, а блакитний – це колір неба, води, миру.

Національний Гімн України – це Урочиста пісня, символ нашої державної єдності.
(Звучить грамзапис. Гімн)

Вчитель:
Але кожна держава має свої і народні символи. Говорячи про Україну, ми не уявляємо її без наших прекрасних вишивок. Українців пізнають по їх барвистих костюмах, по вишитих сорочках і блузках. (Укр. танок)

СТОРІНКА “У БАБУСІ – ГАННУСІ”

Важливе місце для українця займає вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів в радості і в горі рушник - невід’ємна частина нашого побуту.
Із червоної нитки і білого льону,
Як до рідної пісні усяк з нас
В будень день і на свята,
В Карпатах, за Доном,
Наш народ давно вигадав
диво – рушник.
Щоб і хата була красивішою,
Щоб і доля була прихильнішою,
Щоб весілля були та й клечальними
Щоб завжди були величальними
Пісня хор. “Про рушник”
сл. А.Малишко

Рушник на стіні. Не було, здається, жодної оселі в Україні, котру б вони не прикрашали. Хоч би яке убоге життя судилося господарям, а все ж всюди ці витвори палахкотіли багатствами кольорів, були своєрідною візиткою, а якщо точніше обличчям оселі, відтак господині.
Тримай хату як віночку
І рушник на кілочку,
Тримай відерця чистенькі
І водиці повненькі.
Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.


Пісня “Про рушник” сл. А.Малишко.
І хмаринка в ніжному світання,
І ласкаве сонце навесні,
І останнє болісне прощання
Знову пригадалося мені.
Теплий вечір. Мамину усмішку
Та солоні сльози на устах,
У дитинства раннього доріжку
Ти приніс, немов на крилах птах.
Добрий, щедрий, лагідний поете
До таких питань ти ще не звик...
Передай мені свої секрети.
Як зумів ти вишити рушник?
Твій рушник – то пісня України,
Нашої священної землі.
В ній співають ранки солов’їні,
Квітом розливаються гаї
Твій рушник – то доля українська,
То дещиця вічної зорі,
Невмируща слава материнська,
Найсолодші спогади мої...

Рушник! Він пройшов крізь віки! Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею
Хай здоров’я ніколи не зраджує вам,
Будьте завжди такі ж ніжні,
Рідні і милі,
Щоб вам радість і щастя й любов
Вишиваним цвіли рушником.

СТОРІНКА КАЛИНОВА

(Звучить пісня “На калині” Л.М’ястківський)
Майже у всіх народів є улюблені рослини і символи. І коли ми говоримо про нашу Україну, то не уявляємо її без верби і калини.
У народі кажуть “Без верби й калини – нема України”. Калина оспівана в українських піснях. Калина – це символ рідної землі, отчого дому, краю, батьківської хати. Це такий символ, що пам’ять людську береже, нагадуючи милі краї, символ безсмертя, невіддільний від життя.
Десь там, за далекими гонами літ,
Де в травах дитинства стежина,
Стоїть біля батьківських сивих воріт
Калина, червона калина.
Ой є в лісі калина
Там Ганнуся ходила,
Калиноньку ламала,
Голівоньку квітчала
(Танок український)




СТОРІНКА ВЕРБИ

... Світає
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Вчитель:
Верба також одне з найпоширеніших і найулюбленіших дерев в нашому народі. Чим заслужила шану в народі це дерево? Не випадково навіть в піснях ідеться про звичай висаджувати вербу на городі та в кінці греблі. Навіть важко уявити українське село без цих одичних супутників. Із вербою пов’язано багато цікавих історій.
Великий Кобзар, перебуваючи на засланні висадив у пустелі саме вербову гілочку, придив її, виходив. Вона нагадувала йому рідну Україну.
І знов етап, і муштри знову,
У місто степом ідучи,
Знайшов Шевченко гілочку вербову
І посадив її вночі
І чисто схилений журбою
Біля солдатського двора сидів Шевченко під вербою
І рвавсь до берегів Дніпра
І в день сумний, і в день погожий
Тут одкривався сам собі,
Спинись під нею, подорожній, -
Вклонись Шевченковій вербі.
Грамзапис (Пісня “До тебе, Тарасе, йду!”)

А хто такий Т.Г. Шевченко.
Т.Г. Шевченко видатний український письменник, художник – вірний син українського народу. Який оспівував в своїх творах любов до рідного краю, до славетного українського народу, до мелодійної, чаруючої української мови.

СТОРІНКА “МИЛОЗВУЧНА”

Розвивайся, звеселяйся,
Моя рідна мово,
У барвінку зодягайся,
Має щире слово
Колосися житом в полі,
Піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти
Мудрі і веселі
Щоб на все життя з тобою
Ми запам’ятали,
Як з колиски дорогої
Вовоньку кохали.
Грамзапис. Пісня про мову.


Вчитель:
Український народ вміє працювати. Веселитися, танцювати, співати і гарним, дотепним українським словом жартувати.
Укр. пісня “Ярема”
Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу вітчизну любіть,
Як стягів красу калинову,
Як рідного неба блакить.
Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Спасибі, доле, що нам судила
У цьому краї пізнати світ
Спасибі, нене, що нас навчила
Дзвінкові мови з дитячих літ.
У тій мові нам минуле
Наше відкриваєм.
Ми всі діти, українські.
Український славний рід!
Дбаймо, щоб про нас маленьких
Добра слава йшла у світ
Свої здібності і сили
Розвиваймо раз у раз
Щоб народу була втіха
І щоб користь була з нас
Будьмо пильні у науці
Будьмо чемні у ділах
Будьмо смілі та відважні
І не думаймо про страх!
Все що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе
Рідна віро, рідна мова,
Рідний край наш над усе
Ось тому плекайте, діти,
Рідну мову.
Вчимось складно говорити
Своїм рідним словом.

Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі.

Хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане на рушник.



Заголовок 1Заголовок 2Заголовок 3Заголовок 415