Використання матеріалів краєзнавства як форми розвитку творчих здібностей учнів.

Використання матеріалів краєзнавства як форми розвитку творчих здібностей учнівРемінна Лариса Іванівна учитель української мови і літератури ЗОШ І – ІІ ст. №5 м, Ясинуватої
З точки зору гуманістичної психології кожна людина є унікальною, неповторною особистістю, здатною до самоактуалізації, до розвитку власних творчих здібностей. Це особистість наділена надзвичайно багатим потенціалом, який часто буває реалізованим не повністю через об'єктивні і суб'єктивні причини. Головним завданням закладів освіти є створення умов для творчої обдарованості. Основні питання, які покликані вирішувати уроки гуманітарного циклу, пов'язані із завданням сучасної освітньої системи: задоволення потреб суспільства в становленні та розвитку творчих, діяльних, обдарованих громадян, збереження духовності, розвиток інтелектуального потенціалу нації.
Охоплюючи всі ці аспекти, визначається розвиток в учнівської молоді почуття шанування своєї Батьківщини, національної свідомості, розуміння потреб особистості, вміння творчо і відповідально діяти. Тому тема формування творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури залишається актуальною і сьогодні. Здібність, обдарованість розглядаються з різних точок зору, тому мене і зацікавила тема розвитку творчих здібностей і мотиви для їх розвитку.
А. Макаренко вважав, що кожна людина може відчути себе особистістю через спілкування, тобто взаємодію між людьми. Гуманна взаємодія, на його думку, повинна ґрунтуватися на почуттях шани до матері, свого і чужого роду, родоводу, поваги до народних традицій, любові до рідного краю. Саме наявність родинних почуттів змушує людину бути потрібною, творити на радість іншим.
Я працюю над проблемою: використання матеріалів краєзнавства як форми розвитку творчих здібностей учнів. Метою моєї роботи є формування особистості учнів, їх творчих здібностей засобами краєзнавства і народознавства на прикладі народних звичаїв, обрядів, традицій. Крім цього поставила за мету - збір матеріалу про письменників Донеччини, різноманітні дослідження про рідний край. Разом з історією ця інформація розповість про минуле і сучасне рідного краю, свого регіону, про етнографію.
Для того, щоб діти стали народом, треба, щоб ланцюг духовності народу не переривався. Кожне покоління повинно виховуватись у народному дусі, на ідеях народознавства. Я впевнена в тому, що джерело, яке живить могутнє почуття любові до Вітчизни - це перш за все любов до рідного куточка землі. Відомо, що патріотизм починається з любові до рідного куточка, з колискової, яку співала мати, до своєї оселі. Саме ці фактори формують поняття «малої Батьківщини». І лише пізніше приходить усвідомлення себе сином чи донькою великої Батьківщини, гордість за її славне минуле і розуміння того, що треба працювати для її майбутнього. Розуміючи це, я у процесі викладання української мови і літератури намагаюсь використати усі можливості, щоб ознайомити учнів з рідним Донбассом, його минулим і сучасним, відомими людьми нашого краю. Цей матеріал збирати нелегко, бо інформацію можна знайти не в повному обсязі: в газетних матеріалах дуже мало інформації про самого автора, частіше - не знайдеш портрету або фотографії літератора. Учнів дуже дивує той факт, що сучасні письменники є звичайними людьми, які живуть поряд, а увільний час пишуть свої літописи про наше місто, де часом можна віднайти опис свого будинку. Робота дуже цікава, тому всю роботу планую так, щоб розпочате на уроці спонукало до самостійного творчого пошуку, що допомагає розвинути творчу уяву, а також зацікавити предметом. Використання матеріалів краєзнавства - це спроба дітей творчо мислити, даючи оцінку побаченому і почутому. Результатом кропіткої роботи учнів є зібраний матеріал про письменників Донеччини. Намагаюся використовувати той матеріал, що відшукали учні самостійно, що, безперечно, робить урок цікавим.
Неоціненне значення у вихованні шанобливого ставлення до батька, матері, родини має художня література. Вона формує культуру почуттів, естетичні смаки, прилучає до родинної педагогіки. Через минуле свого краю, звичаї і традиції, через фольклорні твори, в яких відображено родинні стосунки, учні починають розуміти значення родини і батьківського виховання. Адже процес пізнання іде паралельно з інтенсивним виховним процесом. Просто, природно, закономірно, без нав'язувань в учнів формується почуття приналежності до свого народу, національної гідності і водночас удосконалюється їхнє мовлення. У своїй роботі я великого значення надаю родині, зв'язку між поколіннями. Знаю, що такі уроки будуть ще ефективнішими, якщо до них готуватимуться безпосередньо учні. Після оголошення теми уроку, пропоную, наприклад, записати з вуст бабусі чи батьків цікаву інформацію про заснування вулиці, про мікрорайон в період їх молодості, про героїв, яких вони знають, про воїнів- афганців, про назви магазинів у минулому. Учні можуть не тільки записати, а й намалювати ілюстрацію і, звичайно ж, продумують, як репрезентувати однокласникам. Виявилося, що найпопулярнішою є тема домашніх та родинних оберегів, материнська та батьківська тема. Обов'язково включаю елементи традицій і звичаїв українського народу щодо вшанування рідної домівки та батьківського гнізда. Не тільки зібрати, а й сформувати почуття приязного ставлення до рідними - завдання моїх уроків такого спрямування. З давніх - давен в Україні дитина формувалася в просторі: родина - релігія - школа. В цьому ментальність нашого народу. Як врахувати цю ментальність на уроках української мови і літератури? Як на мене, то це прилучення до скарбниці усної народної творчості свого краю. І було обрано найбільш влучний, на мою думку, компонент фольклору - прислів'я та приказки. Протягом тривалого часу щось з фольклорної скарбниці переосмислюється, щось видозмінюється, пристосовуючись до
сучасності. А майбутній громадянин попри усілякі зміни у суспільстві має почувати себе невіддільною часточкою свого народу. Збір такого матеріалу має свої труднощі, бо учні най частіше забувають справжнє призначення приказки і тому не орієнтуються у мовній ситуації. Щоб уникнути таких помилок, можна створити словничок - довідничок, куди учні будуть записувати і пояснювати вже вивчене, тим самим поповнювати творчу лабораторію. Результатом цієї роботи є « Словничок українських прислів'їв на донецький манір».
Виконуючи таку роботу, учні починають сприймати родинне виховання як таке, яке є незамінним. Однак любов до свого народу сама по собі не прийде, її треба виховувати. Важливо бачити у цій роботі над словом перспективу: вислови, які добре сприйняли учні, має вести за собою. Тому завжди буде доречною робота по написанню творчих робіт на теми: «Мамині руки», «Батьківська порада», «Шануй своїх рідних», «Пам'ятаю подвиг дідуся».
За свою багатовікову історію наш народ створив неписану високоморальну систему національного виховання. Незаймані джерела його - в художній літературі. Я, як вчитель - словесник, через матеріали краєзнавства прагну відкрити учням скарби фольклору, навчити любити свою родину, пишатися нею, берегти, шанувати пам'ять свого роду, виховувати почуття відповідальності за збереження традицій отчого краю.
Одним із засобів прилучення школярів до духовної народно - краєзнавчої скарбниці є фольклорна експедиція, бо становлення громадянина розпочинається з освоєння духовних скарбів нашого регіону. Як тільки прийшло усвідомлення того, що вивчення фольклору на рівні свят і вечорниць недостатньо, бо прагнулося глибини і справжності, тоді і виникла потреба спілкуватися з носіями народних скарбів. Над маршрутом довго не працювали : вирішили відвідати те село, що є для нашої школи найближчим, і виявилося: більшість учнів абсолютно ніколи не були у самому селі, а лише бачили хати, бо ця «дачна територія» знайома багатьом. Під час навчальної практики було відвідано село Яковлівка Ясинуватського району, де учні шукали знайомства з літніми людьми, вчилися шанувати літа і досвід. Знайшли дві родини ( сім'я Тарасенко і Ковалів), в якій проживали літні бабусі. Звичайно, бабусі були здивовані інтересом учнів до пісень і переказів про село, але з легкістю розповіли багато цікавого. Крім цього, учні робили обстеження окремих місць села, фотографувалися. Не обійшлося без сапання стареньким картоплі та напування корови, пригощання пиріжками. В цілому фольклорна експедиція виправдала себе, бо вражень вистачило надовго. Живе спілкування з «людьми досвіду» найбільш вразило, а я пропоную творчі завдання на уроках розвитку зв'язного мовлення мови на основі власних спостережень.
Уроки української мови та літератури дають величезні можливості на виховний потенціал учнів. Необхідною умовою для виконання цих завдань є створення системи краєзнавчої роботи в діяльності кожного вчителя - словесника. Під час вивчення літератури рідного краю учні отримують знання не тільки з літератури, а й отримують можливість поглибити знання з історії рідного краю, щоб потім на уроках з історії та географії використовувати елементи народознавства, пов'язані з культурою, звичаями і побутом населення нашого міста.
Таким чином для створення системи краєзнавчої роботи вчителеві необхідно:
- вивчити теоретичний матеріал, на якому ґрунтується краєзнавча робота на уроках української мови;
с творити списки літератури для використання у краєзнавчій роботі за кожним напрямком діяльності;
розробляти методи і прийоми впровадження краєзнавчої роботи;
використовувати дидактичний матеріал тематичного характеру, збірники диктантів та переказів, посібники та збірки нарисів про творчість письменників - земляків.
Без сумніву, що елементи краєзнавчої роботи необхідно використовувати не тільки на уроках мови і літератури, а також в позаурочній, позакласній, дослідницькій роботі. Наприклад:
Урок мови - вивчення історії та культури рідного краю через дидактичний матеріал;
Позакласна робота - професійна лексика мого краю;
Дослідницька робота - діалект мого краю, фразеологізми на Донеччині.
Завдяки такій роботі поглиблюються знання не тільки з побуту і культури наших предків, а й сучасників.
Серед основних напрямів краєзнавчої роботи доцільно визначити як основними тематичними такі:
вивчення історії рідного краю;
ознайомлення з етнографією Донецької області;
створення чіткого уявлення про екологічну ситуацію краю;
поглиблення знань про найвидатніші,найпопулярніші досягнення культури, освіти, культури, спорту;
вивчення літературних організацій міста, їх особливостей.
Уроки української мови дають можливість спланувати роботу через:
дидактичний матеріал у формі різноманітних творчих навчальних завдань і вправ;
підбір текстів краєзнавчого характеру для диктантів та переказів;
уроки розвитку зв'язного мовлення, побудовані на краєзнавчій основі. Від уроку до уроку поглиблюються знання про рідний край, формуючи при цьому цілісну і чітку картину про історію, культуру, сучасне життя рідного краю. Для створення повного і широкого уявлення створюються словнички краєзнавчих термінів (стислі і розгорнуті), в яких учні записують назви і пояснення вулиць, сіл, місць відпочинку, прізвищ. Звичайно, така робота потребує підготовки, часу для засвоєння краєзнавчих термінів. Деякі потребують додаткових роз'яснень, екскурсів у минуле краю, розповідей про діячів, представників культури Донецька, відомих спортсменів. Досягти цієї мети допомагають уроки з розвитку зв'язного мовлення, де формуються такі мовні уміння, як сприймання чужого мовлення, переказування текстів різних стилів на краєзнавчій основі, бо саме такий матеріал викликає особливий інтерес та увагу, прекрасно «виручає» інформація про спортсменів, бо для учнів це близьке. А ще інформація про місцевий діалект, де надаються пояснення лексичного значення місцевих слів. Елементи краєзнавства завжди використовую, добираючи потрібний матеріал для розкриття соціокультурної теми. Культорологічний аспект представлений у вигляді тем, які пов'язані з історією, звичаями і традиціями, мистецькими творами, духовною культурою українського народу.
Учні самостійно добирають цікавий матеріал стосовно народних свят, історії рідного краю, родинного виховання. Крім звичайних форм роботи використовую також нетрадиційні: алгоритми, гіпотези, диктанти інформаційної дії з використанням матеріалів отчого краю.
Особливу увагу приділяю системі оцінювання знань. Саме завдяки знайденому додатковому матеріалу з краєзнавства або підготовленому само диктанту на виучуване правило, учень має можливість підвищити оцінку. Таким чином, учні зацікавлені у підвищенні оцінки через самоосвіту, пошукову діяльність. Отже, будь-яка форма чи вид роботи з використання краєзнавчого матеріалу допомагає розвивати творчі здібності учнів, веде до мети: виховання свідомого громадянина, активного учасника історії свого міста і втілювати в життя найважливіший принцип виховання: родина - край -Батьківщина.