Из опыта работы Интерактивные методы обучения на уроках химии

Інтерактивні методи навчання на уроках хімії


















Вивчення хімії у школі має велике значення для наукового сприйняття світу, для розвитку творчої, інтелектуально розвиненої особистості. Тому сучасна педагогічна система хімічної освіти вимагає вдосконалення методики викладання хімії. Необхідно забезпечити учня багажем знань з допомогою взаємодії з учителем, з іншим учнем, з групою. Тоді інтерес учнів до уроку та його ефективність зросте. Досвід роботи свідчить про те, що однією з ефективних форм навчання є інтерактивне. Це форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання з предмета, відчути впевненість у собі.
Під час інтерактивного навчання навчальний процес здійснюється за постійної активної участі всіх учнів. Інтерактивне навчання вимагає від кожного учня вміння спілкуватися один з одним, мислити, приймати рішення. Залежно від інтерактивних форм учень навчається опрацьовувати інформацію, робити опорні конспекти, передавати свої знання іншим, висловлювати власні думки, розв’язувати та складати різноманітні різнорівневі завдання, оцінювати самостійно роботу свою та інших учнів.
Виходячи із специфіки предмета (учень висловлює свої думки на базі основних понять та вмінь писати рівняння, розв’язувати задачі, складати формули, порівнювати) та досвіду роботи за інтерактивними методами, хочу зупинитися на деяких із них. Хімія дуже тісно пов’язана з побутом, промисловістю, сільським господарством, тому дуже вдалим є метод “асоціативний кущ”. Він дозволяє сприймати науку та життя як одне ціле, що є дуже важливим для підвищення зацікавленості учнів у предметі.
Наступний метод, якому хотілося б приділити увагу, -- “ажурна пилка”. Він вимагає опрацювання великої кількості матеріалу. Причому учні навчаються (під час опрацювання інформації у групі) зі своєї теоретичної частини вибирати основне, стисло його записувати та передавати іншим учням у групі. Також це відбувається в процесі переходу кожного представника домашньої групи до експертної групи. Іноді передача інформації відбувається непослідовно. Тоді виникає необхідність скласти схему для запису інформації, яка дозволяє учневі записувати теоретичні відомості та хімічні перетворення до певного розділу.

Приклад. Нітроген (ІІ) оксид
Фізичні властивості.............
Хімічні властивості............

Поширення в природі.........
Одержання...........................

Застосування ...........
·...........
Особливості ........................

Для невеликої кількості інформації я використала метод “навчаючи -- вчуся”, причому учні були об’єднані у групи (для виконання завдання – закріплення нового матеріалу), а своєї інформацією ділились, переходячи один від одного. Використання одночасно двох цих методів дозволило учням десятого класу з опрацювати матеріал з теми “Загальні відомості про неметали та їх сполуки” досконаліше. Для закріплення отриманої інформації я використала схему-ребус, яка вимагала від учнів уміння не тільки визначити закодовані властивості речовин, але й записувати відповідні реакції, аргументовано висловлювати думку групи. На цьому етапі дуже важливо, щоб участь у поясненні схеми-ребусу брало якомога більше членів групи.
Також на етапі закріплення учням можна запропонувати:
Скласти та розв’язати альтернативні схеми перетворень (метод символів і знаків), причому частину карток-описів речовин складає сам учитель, а іншу частину – учні. (Це необхідно зробити перший раз, тому що учні на уроці можуть не зрозуміти завдання, але вже на іншому уроці вони це роблять із захопленням самостійно).
Скласти узагальнюючу схему на основі частини опрацьованого матеріалу в групі, обмінятися схемами з іншою групою, щоб доповнити її чи виправити, якщо не згодні. Після закінчення роботи зі схемами один чи декілька учнів (за бажанням та за рішенням групи) пояснюють свою схему та вносять пропозиції щодо доповнень у схемі іншої групи.
Дуже важливо, щоб під час заключної частини уроку учні, підбиваючи підсумки, починали відповіді словами: “Я знаю...”, “Я вмію...” (метод незакінчених речень). Ці речення можна включити до картки аналізу знань та вмінь учня, з допомогою якої учень може оцінити свій рівень опанування нового матеріалу та визначити складні та незрозумілі для себе моменти уроку.
Дуже непростим моментом для мене було оцінювання учнів на інтерактивному уроці. Як правило, я використовувала картку самооцінювання чи картку оцінювання учнем власної роботи у групі, хоча теж необхідна система у рамках дванадцятибальної. Іноді на уроках можна комбінувати оцінювання вчителем (з допомогою різнокольорових карток), оцінювання за правильну відповідь на картці та самооцінювання вмінь.