Разработка воспитательного мероприятия Украинские вечорници
Чепіга І.О.,
учитель-методист,
учитель вищої категорії
УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ
Лунає мелодія пісні.
Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня...
(Мелодія посилюється)
Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхненний її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня це бездонна душа українського народу, це його слава.
Ведучий: "Народна поезія України - апофеоз краси. Український народ через століття рабства і неволі на шляху до щастя проніс дорогоцінне багатство генія. Гляньте, який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях!" так сказав Максим Горький.
Ведуча: Ще й тепер наші дідусі та бабусі пам'ятають і розповідають, якими були українські вечорниці. Влаштовували їх по наших селах після свята Миколая. Збиралися переважно в оселі самотньої вдови чи солдатки. І, передовсім, не гуляти, а працювати. Пряли, вишивали, дерли пір'я, кукурудзу лущили. І все те під гарну пісню, здоровий гумор.
Ведучий: Українські вечорниці були для молоді розвагою і школою виховання. Дівчата були гордими, цнотливими, а парубки – чесними, мужніми. Справжніми козаками.
(Мелодія української пісні посилюється. Кімната прикрашена рушниками, квітами, українським орнаментом.)
(Ведуть вечорниці: господиня, літня жінка, дівчата.)
(На сцені з'являється хазяйка вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, лави. Чепуриться.)
Хазяйка: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що та молодість, цілу ніч прогуляли, і тільки б музики та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Літа-літа! Летять неначе орли сизокрилі.
У цей час непомітно заходить така ж літня жінка, підхоплює пісню.
Жінка: Не вернемось, не вернемось, немає до кого. Було б же нас шанувати, як здоров'я свого!
Хазяйка: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я молодість згадала, та так тужно стало.
Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця.
(У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата одягнені в українське вбрання.)
Дівчата: Чи вдома господарка дому?
Хазяйка: Вдома, вдома: прошу заходьте до нашої господи... Будуть ігри, ще й розваги, вареники й варяниці, бо й справді, ми зійшлися сюди, щоб послухати, посміятися, навчитися. Чи ж ми такі вже пам'яттю збіднілі? Обряди забуваємо і дарма: за українські вечорниці нічого веселішого немає.
Жінка: Тож запрошуємо всіх до господи! Не миніть цієї хати, будьте ласкою багаті... щиро і ласкаво просимо!
Всі говорять: (дівчата)
І в нас, і в вас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.
Дівчина: Так вітає Україна всіх, хто приходить з добром. Це - символ гостинності нашого народу.
Дівчина: Народе мій, що дав життя мені.
Що серце дав, щоб вірити, любити,
Які діла ти твориш голосні,
Які чудові вишиваєш квіти.
Дівчина: Народе мій, у кожнім колоску
Чи кожній бурячині, чи зернині
Ходу я чую в майбутнє лунку,
Я чую в кожній днині.
Дівчина: Приймай, народе, щедрість наших днів
У цьому добрім хлібі України
Землі моєї рідної
І серця сильний, тихоплинний спів.
(дівчата вклоняються з хлібом-сіллю).
Дівчина: 3 щирим добрим словом
Пісня починається.
З рушника ласкаво
Каравай всміхається.
(дівчата розсаджуються в кімнаті. Хтось грюкає в двері. Заходять хлопці)
хлопець: Від краю до краю всім добра бажаю.
хлопець: Який гість - така йому і честь.
хлопець: Хлібом новосілля, і весілля, і свято дружби й згоди вінчаєм.
хлопець: по цій мові та будьте здорові!
Дівчата: Щось наші дівчата засумували, треба їх розвеселити. А ну парубки, нумо затанцюйте, розвеселіть дівчат.
Дівчина: Парубкам, дівчатам наказом хай буде:
Ви не тільки твісти, шейки, а й гопак танцюйте!
(Виконується «Гопак»)
Дівчина: Українську пісню знають далеко за межами нашої України. І тому хочеться подарувати вам щиру українську пісню.
(Виконується пісня «Рушник» на слова А.Малишка)
Хазяйка: Молодець! Добре заспівав. Не один раз, мабуть, на вечорницях співав. Знаєте, знайомство на вечорницях досить часто переростало в кохання. Чи не у нас познайомилися ці герої?
(Інсценування уривку п’єси «За двома зайцями» М.Старицького)
Дівчина: Хто з гумором рідниться - той добре вчиться.
Дівчина: Дівчина як маківка.
Коса - дівоча краса.
А хто з вас, хлопці, знає прислів’я про дівочу красу? (конкурс прислів’їв серед представників груп).
(Як такі прекрасні слова переростають у сварки, заспівають нам учні 203 групи. Учні співають жартівливу пісню, можна поставити уривок із повісті І.С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»)
Жінка: А тепер, давайте позмагаємось, на якій вулиці живуть кмітливі, веселі й завзяті хлопці і дівчата. Як вони вміють відгадувати загадки.
(конкурс загадок)
Торох, торох, розсіявся горох,
Почало світати – нема чого збирати. (Зорі)
Вдень блідніє, а вночі ясніє. (Місяць)
Зимою чорне, весною і літом зелене, а восени – жовте. (Поле)
Довго нема мене – все в’яне,
А як пройду – знов оживає. (Дощ)
Що було вчора і буде завтра? (Сьогодні)
Вузлувата і листата,
А доспіє – головата. (Капуста)
Стою стрункий, високий, в зелених матах я
І золотом оздоблена голівка моя. (Соняшник)
Стоїть хлопчик під пеньком,
Накрив голову брильком. (Гриб)
Що пече без вогню. (Кропива)
І своє дитя не забула, і чужих погодувала. (Корова)
Хто найвірніший хазяїну? (Собака)
Влітку білий, взимку сірий. (Заєць)
Повзун повзе, на базар голки везе. (Їжачок)
Які ноги заввишки,
Такий ніс завдовжки,
Хату на хаті має,
Жабам рахунок знає. (Бусол, чорногуз)
Хлопець: А нумо, гарненько придивіться до цих героїв та скажіть, звідки вони потрапили до нас на вечорниці?
І сц. Попандопало муз. «Одесса»
Назар
Попандопуло: Это еще, что за статуй. Кто такой? Что ты молчишь, как рыба об лёд? Кто такой?
Назар: Та я бродячий солдат, пеший пехотинец. Иду на Родину под Харьков.
Попандопуло: А-ну идем. Ты есть арестованный. Назар: Ты шо сказывся?
Попандопуло: Ну. Топай, топай.
Идут.
Попандопуло: Стой! Это твоя физгармонь? Назар: Ага.
Попандопуло: А давить на клавиши умеешь? Назар: А то как же. Попандопуло: А-ну изобрази что-нибудь.
Начинает играть.
Попандопуло: Смотри композитор. А-ну сочини для меня что-нибудь такое, чтоб душа сначала развернулась, а потом обратно завернулась. За Одессу знаешь?
Назар: А-ну попробую.
Попандопуло: В Одессе жил, купался в море я чёрном
Знали на пляже все меня Куплеты пел, играть умел на гитаре Любовью я играл шутя.
Припев:
Картина - ясная, любовь - несчастная, А сердце страстное - горит в груди. Картина - ясная, Одесса - красная И мне с Одессой той не по пути. Попандопуло: Ты же вундеркинд.
Назар: А что это такое?
Попандопуло: А чёрт его знает! Слушай, солдат, и что я в тебя стал сразу такой влюбленный? Всё, будешь сегодня играть на свадьбе.
Назар: Так поиграть можно. А чья свадьба? Попандопуло: Пана атамана Грициана Таврического. Назар: Ух-ты.
Попандопуло: Ты, что может, не слыхал такого?
Назар: Та не как же. Это ж первый атаман на всю волость. Ну да. Вот ему ещё б пулемётов подбросить, так вообще никому спасу не будет.
Попандопуло: Да ты, ты что, ты что, думаешь, у нас нет пулеметов. Та у нас их... Подслушивают гады. А-ну!!!
Разгоняет.
Попандопуло: Слушай. Ты знаешь, сколько у нас
пулеметов? У нас их целых сем штук.
Назар: Та ты что говоришь! Та я же сам пулеметчик.
Попандопуло: Чинить умеешь?
Назар: Ну, смотря что.
Попандопуло: Три штуки ничего. А вот другие три штуки. Один заедает, другой, как сумасшедший, подпрыгивает, а третий у своих пуляет. А седьмой я по секрету от пана атамана выменял на вот эти вот штанишки.
Назар: Ты гляди, ну красота, какая. А-ха-ха-ха.
Попандопуло: Слушай, солдат. И что я в тебя такой влюбленный?
Назар: Черт его знает.
Идут дальше.
Попандопуло: Иди к нам в банду. Я тебе устрою протеже.
Назар: Та не покорнейше благодарю. Мы уже своё отвоевали. А потом, что нам старикам, с вашими хлопцами тягаться. Не-не.
Попандопуло: Хлопцы у нас абсолютно мировые. Форменные звери, вроде меня.
Назар: Не-не.
Попандопуло: Дивизия-во! Правда, не цельная. А так морд набе...
Отходят.
Попандопуло: Морд полтораста наберется. Вообще, конечно, было б больше, но у пана атамана нема золотого запасу, и хлопцы стали разбегаться в разные стороны. И правильно делают. Если и дальше так дело пойдет, я тоже разбегусь в разные стороны. Уся дивизия в монастырях хлещет спиртное. А я один позабыт, позаброшен.
Проходят дальше.
Попандопуло: Свадьба сегодня вечером здесь. Будешь давать жизни. Только смотри не подведи, а то я тебе оторву голову и скажу, что так и було. Слушай, и что я в тебя такой влюбленный? А ха-ха.
Назар: Еге-ге.
Рукопожатие.
Життя, незважаючи на весілля пана отамана, в Малинівці продовжувалося, і жінки вирішували свої буденні питання.
ІІ сц. Нечипор
Триндичиха арія вдови
Та останні
Гапуся: Нечипор! Нечипор! Нечипор!
Нечипор: О! Что-то моя Гапуся летит.
Гапуся: Нечипор, ты тут сердце моё. Идём скорей к Трындычихе. Трындычиха, когда в сердцах, Бог знает, что натворить может. Потому у Трындычихи характер такой, что если Трындычиху зацепить, то Трындычиха такое отмочит, то с Трындычихой сладу не будет. А раз Трындычиха в сердцах...
Нечипор: Па-па-па-па-па-па-па-па не спеши. Тридцать пять лет я тебя прошу, Гапуся не спеши, потому как не понятно. Понятно? Ну что там случилось?
Гапуся: Вот так всегда, ты слова не дашь сказать. А я молчу, потому что я не жена, а ангел.
Нечипор: Ну, если ты ангел, зачем живешь промеж людей?
Трындычиха: Где власть, а? Бабаньки, за мной! За мной,бабаньки!
Гапуся: Стой, бабы.
Трындычиха: Вот она, власть. Да? Мы тебя над собой поставили, чтоб порядок был, а меня беззащитную забывают.
Нечипор: Сейчас, сейчас разберемся.
Трындычиха: Что тут разбираться? А, Комариха! Я ей дала сладкое молоко, а она мне что вернула кислое.
Комариха: Как тебе не стыдно!
Трындычиха: А ты не смотри, что я слабая. Я знаешь, как могу.
Комариха: Я сама могу.
Начинают драться.
Нечипор: Молчать, молчать!!! Сейчас разберемся.
Берет кувшин и пьёт.
Гапуся: Не кислое, мы пробовали: вот она, она и она. Молоко сладкое.
Трыидычиха: Кислое!
Комариха: Сладкое!
Трындычиха: Кислое!
Комариха: Сладкое!
Трындычиха: Кислое?
Нечипор: Не разобрал.
Трындычиха: Ах. Как не разобрал? Это ты ее сторону держишь? А ты меня должен защищать! Женщина я или не женщина?
Нечипор: Не разобрал!
Смех.
Софья: Вот так-то лучше бабоньки. А я вот что вам скажу. В город я ходила, говорят, Красная Армия вот-вот прикоп возьмет. По-всему, видать войне скоро конец.
Все: Ой, радость така какая!
Трындычиха: Ой, бабоньки, мужики ж додому вернутся!
Комариха: Трындычиха, соседушка, или мы с тобой не солдатки?
Обнимаются.
Гапуся: К кому вернутся мужья, а к кому и не вернутся. Пятнадцать лет как потеряла она мужа, пан Чечель услал его в Сибирь!
Хлопець: Дні проходять без ліку
І сміх дзвінкий ллється
Україна сміялась,
Україна сміється.
Як готувалися на вечорниці і не тільки, покажуть нам учні 201 групи (Інсценування уривку із мюзиклу «Ночь перед Рождеством»)
Жінка: Насміялись, натанцювались, тож дівчата своїм танцем принесуть легесенький вітерець.
Дівчата виконують танець "Вітерець". (Танець 101 група)
Ведучий: Готуючись до вечорниць, селяни відвідували ярмарок. Що ж відбувалося потім?.. Нам покажуть учні 201 групи. «Сорочинський ярмарок» (танець)
Ведучий: До нашої зустрічі ретельно готувалися учні, навіть нові костюми створювали – майбутні модельєри, хоча і в Донецькому технічному навчаються.
Конкурс сучасних українських костюмів.
Дівчина: Все, що в серці мали - вам подарували. Нашу щедру ласку, щебет солов'їний, пісню з України в щедрий вечір, в добрий вечір.
Скільки б не співали, а кінчати час.
Ми вам побажаєм в цей веселий час:
Щастя здоров'я.
Дівчина, що виносила хліб:
Зерно до зернини, до колосу колос,
Як серце до серця, в степах промовля
Шумує хлібами рясними довкола
Багата і щедра Вкраїнська земля.
Хлопці: І в нас, і в вас хай буде гаразд.
Дівчата: Щоб ви і ми щасливі були!
Бувайте здорові!
Щасти вам в усьому!
15