Проэктирование современного урока в условия внедрения нового государственного стандарта в старшей школе

Проектування сучасного уроку в умовах впровадження нового державного стандарту в старшій школі

Державні документи, що складають стратегічний «портфель» нормативної бази в галузі загальної середньої освіти (Державний стандарт, Концепція освіти, чинні програми), визначають головне завдання навчання– формувати в учнів комунікативну компетентність; вільно, доцільно, користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях і сферах спілкування. Тому особливої уваги нині потребує вдосконалення шкільної рідномовної освіти, зокрема науковометодичне розроблення технології сучасного уроку, що є самостійною функційною частиною навчального процесу і забезпечує процес реалізації пріоритетних технологічних завдань. Побудова цілісної, компетентнісно спрямованої й особистісно орієнтованої системи навчання в основній школі зумовлена технологічних категоріями, що виступають вихідними положеннями у процесі проектування сучасного уроку. Підходи, закономірності та принципи навчання є системотвірними категоріями, що відображають цілісність змісту уроку як основного організаційного складника педагогічного процесу.
Державний стандарт базової та повної середньої освіти базується на компетентнісному, особистісно орієнтованому та діяльнісному підходах. Чинна програма ґрунтується на засадах компетентнісного, когнітивно-комунікативного, особистісно зорієнтованого й діяльнісного підходів до навчання. Відповідно до цього зміст уроку необхідно проектувати на основі вище зазначених підходів.
Компетентнісний підхід передбачає «спрямованість навчальновиховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядкована ключова, загальнопредметна (галузева) компетентності». Компетентнісний підхід передбачає формування не тільки традиційних знань, умінь і навичок, а, найголовніше, вироблення досвіду їх застосування, в аспекті порушеної проблеми – у процесі реальної навчально-практичної мовленнєвої діяльності, яка повинна бути провідною діяльності учнів на уроці. У межах вивчення предметною є комунікативна компетентність як складне багатогранне поняття.
Особистісно орієнтований підхід – «спрямованість навчальновиховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерстві». Уся система навчально-виховної роботи передбачає спрямованість на індивідуальну особистість учня, а не на цілісний класний колектив. На уроці реалізується у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії всіх учасників навчання у різних позиціях – «учитель – учень», «учитель – учні», «учень – учень» тощо, а також під час впровадження індивідуальної, парної і групової форми навчальної діяльності.
Діяльнісний підхід – «спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти» [2, с. 20]. Визначає пріоритетну мету кожного навчального заняття – розвиток учня-мовця у процесі практичної мовленнєвої діяльності під час занурення в комунікативну ситуації, найбільш наближену до життєвих реалій.
Сутність функційно-стилістичного підходу, підкреслює М. Пентилюк, полягає у «навчанні не тільки відомостей, а й у засвоєнні виражальних можливостей одиниць, особливостей їх функціонування» [5, с. 130]. Призначення цього підходу – показати взаємодію теорії та практики, забезпечити розвиток взаємопов’язаних компетентностей й практичне оволодіння продуктивним і репродуктивним мовлення, досвідом комунікативної діяльності.
Для проектування змісту сучасного уроку в старшій школі ми взяли за концептуальну основу комплекс лінгводидактичних підходів. Комплексна реалізація кожного підходу здійснюється на уроці шляхом упровадження закономірностей, принципів, технологій, форм, методів, прийомів і засобів навчання, які є складниками цього багатокомпонентного методологічного поняття. Побудова змісту сучасного уроку на основі раціонального поєднання зазначених підходів дозволить реалізувати ідеї комунікативної і когнітивної методики навчання.
Зміст уроку – цілісне поняття, що складається із взаємопов’язаних компонентів. У світлі нових завдань, встановлених Державним стандартом, Концепціями освіти, чинною програмою, визначаємо сучасний оновлений зміст уроку, багатокомпонентний та цілісний, що спрямований на розвиток комунікативної компетентності й складається з низки взаємопов’язаних наскрізних змістових, які органічно поєднуються, взаємопроникають і водночас автономно співіснують. Обсяг і характер змістового наповнення кожного компонента встановлено нормативними державними документами, а вчитель конкретизує і реалізовує його на уроці. Для опису змісту мовної освітньої галузі Державний стандарт визначає такі ключові поняття: «знає і розуміє», «уміє і застосовує», «виявляє ставлення і оцінює». Тому основними складниками змісту уроку є знання та вміння учнів, однак сьогодні, згідно з вимогами компетентнісної рідномовної освіти в Україні, вчитель-словесник всю навчальну роботу на уроці має закцентувати не тільки на формуванні знань, умінь та навичок, а і на розвитку досвіду їх практичного використання у процесі спілкування. У мовній і мовленнєвій змістових лініях провідними є теоретичний і практичний компонент, що містить конкретні знання й уміння, якими мають оволодіти учні. У соціокультурній та діяльнісній лініях істотно важливішу роль відіграють аспекти, пов’язані з особистісними характеристиками учнів, тому вони визначаються опосередковано і контролюються через вимоги до засвоєння попередніх суто предметних ліній.
З урахуванням вище зазначеного вважаємо, що зміст сучасного уроку складається із основних компонентів: теоретичного, практичного і методичного. Теоретичний змістовий компонент спрямований на засвоєння знань. Практичний компонент передбачає вироблення практичних умінь, навичок та досвіду. Ці компоненти є предметними, стабільними і визначені нормативними документами, чинною програмою, сформульовані у підручниках і лише частково уточнені вчителем. Методичний компонент змінний, дібраний учителем відповідно до конкретної теми, трансформований в ефективну систему традиційних й інноваційних методів та прийомів, найновіших засобів навчання, продуктивних форм організації навчально-пізнавальної діяльності з метою забезпечення розвитку всіх складників комунікативної компетентності – технологічної, соціокультурної, діяльнісної. Методичний компонент відображає теоретико-практичний зміст уроку. Здійснення ефективного навчально-виховного процесу вимагає від учителя-словесника цілеспрямованої проектувальної діяльності кожного компонента змісту уроку мови з урахуванням пріоритетних лінгводидактичних підходів – компетентнісного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, когнітивнокомунікативного, системно- технологічного.
Проектування змістових компонентів (теоретичного, практичного і методичного) на засадах визначених концептуальних підходів дає змогу вчителю успішно перейти від методики догматичного до методики активного, компетентнісного навчання, а учням – вивчити мову і як цілісну лінгвістичну систему, і як найважливіший засіб спілкування з метою розвитку високого рівня власної комунікативної компетентності. Процес проектування уроку є безперервним, адже щоразу вчитель уносить корективи й удосконалює методику проведення певного навчального заняття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти : Проект // Дивослово. – 2011. – № 7. – С. 20–27.
Мамчур Л. Перспективність і наступність у формуванні комунікативної компетентності учнів основної школи : монографія / Л. І. Мамчур. – Умань, 2012. – 449 с.
Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К., 2001.
Пентилюк М. Актуальні проблеми сучасної лінгводидаткики : збірник статей / Марія Іванівна Пентилюк. – К. : Ленвіт, 2011. – 256 с.
Селевко Г. Энциклопедия образовательных технологий : в 2 Т. / Герман Константинович Селевко. – Т. 1. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – 816 с.
Словник-довідник з української лінгводидактики : навчальний посібник / кол. авторів за ред. М. Пентилюк. – К. : Ленвіт, 2003. – 149 с.
Щукин А. Лингводидактический словарь : более 2000 единиц / Анатолий Николаевич Щукин. – М. – Астрель : АСТ : Хранитель,
2008. – 746 с.
Омельчук С. «Підхід до навчання» як базова категорія сучасної лінгвістичної науки / С. Омельчук // Українська мова і література в школі. – 2013. – № 2. – С. 2–7.