Застосування ППЧ при вивченні вірша В.Стуса Сховатися-од долі не судилося

Використання ППЧ(Прийом повільного читання) на уроках української літератури.
Розробила учитель української мови та літератури Булєйко Олена Андріївна
Тема мого виступу на конференції:
«Використання прийому повільного читання (ППЧ) у вивченні поезії Василя Стуса «Сховатися од долі – не судилось». Поезія В.Стуса – це постійне відкриття, вона своєрідна, незвична і нестандартна для нашого сприйняття, вона уникає звичних форм, підкресленої емоційності. Кожен вірш В.Стуса – це крик серця, що б’ється пораненим птахом у грудях поета. Його зранене серце не в силі змиритися з несправедливістю, уста не мовчать: вони говорять мовою віршів.
Лірика – сокровенне не тільки для поета , а й для читача. Аналіз вірша – це розуміння авторської ідеї. Витлумачити його - значить наблизитися до авторського задуму. Зробити це можна шляхом ППЧ (від першої до останньої строфи читати між рядків).
Сьогодні ви це побачите на вірші «Сховатися - од долі не судилось».
Спочатку прослухайте цей вірш :
***
Сховатися од долі – не судилось.
Ударив грім – і зразу шкереберть
пішло життя. І ось ти – все, що снилось,
як смертеіснування й життєсмерть.
Тож іспитуй, як золото, на пробу
коханих, рідних, друзів і дітей:
ачи підуть крізь сто своїх смертей
тобі услід? Ачи твою подобу
збагнуть – бодай в передкінці життя?
Чи серцем не жахнуться од ознобу
на цих всебідах ? О, коли б знаття…
Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих
Світ весь – на вітрах.
Ти подолала, доле, слава богу.
На хижім вітрі чезне й ниций страх.
(зачитати вірш)
Розбиваємо вірш на частини. Наша задача проаналізувати твір.
Перший рядок (зачитати)
Сховатися од долі – не судилось
( пояснюю)Час, в якому випадає жити, не вибирають. І Стусу не вдалося втекти від долі.
Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя
Новий арешт – і все відразу змінилося. І так далі пояснюємо
І ось ти – все, що снилось, як смертеіснування й життєсмерть.
І він стоїть на грані життя і смерті.
Тож іспитуй, як золото, на пробу коханих, рідних, друзів і дітей.
З болем звертається до долі, прохаючи її перевірити рідних (як ювелір перевіряє золото на пробу).
Ачи підуть крізь сто своїх смертей тобі услід?
А чи не відцураються від нього близькі.
Ачи твою подобу збагнуть – бодай в передкінці життя?
А чи зрозуміють, навіщо взяв на себе такі муки.
Чи серцем не жахнуться об ознобу на цих все бідах?
Чи ці біди не підкосять їх?
О, коли б знаття…
Ця невпевненість непокоїла його.
Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих.
Але Стус не самотній у цій боротьбі.
Світ весь – на вітрах
Життя – мінливе.
Ти подолала, доле, слава богу.
Поет дякує богові, що доля його не зламала.
На хижім вітрі чезне й ниций страх.
І впевнений, що зникне страх суспільства перед тоталітарною системою.
А тепер опускаємо вірш і залишаємо пояснення (зачитати).
Тепер ви побачили як прийом повільного читання допоміг зрозуміти авторський задум. А поєднання основ за принципом оксюморона (життєсмерть, смертеіснування) надає поезії різкості, рішучості. Вони є авторськими неологізмами.
Дякую за увагу.