Відображення православного світу в образотворчому мистецтві Слобожанщини, України та Російської Федерації.

Урок православної культури Слобожанщини
для учнів 7 класу
Тема. Відображення православного світу в образотворчому мистецтві Слобожанщини, України та Російської Федерації.
Мета. Вчити розуміти значення художніх творів православної тематики у формуванні духовного світу людини, пояснювати поняття «образотворче мистецтво», «парсунний живопис», розширити уявлення про видатних художників минулого та сьогодення, у творах яких відображено православний світ слобожан (на прикладі творчості Сергія Васильківського, Івана Рєпіна В’ячеслава Грицая, Іллі Панька), розвивати вміння описувати кольорову тематику та культурно-змістову сутність картин, виховувати любов до своєї Батьківщини, почуття патріотизму.
Обладнання: палітра з семи кольорами веселки, картки зі словами до понять «образотворче мистецтво», «православний світ», веселковий зошит
Тип уроку: засвоєння нових знань
Методи, прийоми і форми роботи: викладання, бесіда, самостійна робота, підготовка до сприйняття, пояснення, створення асоціативного куща, виступи учнів, робота з картками, завдання веселкового зошита на закріплення.
Поняття: образотворче мистецтво, православний світ, мозаїка, фрески, візантійські канонічні традиції, парсунний живопис, офорт, триптих.
Хід уроку:
І. Організаційний момент.
1. Вітання з учнями, гостями.
- Любі діти! Сьогодні у нас незвичайний урок. До нас у гості завітали вчителі з багатьох шкіл Харківської області. Чому саме до нас? Бо ми з вами вивчаємо такий чудовий предмет, як православна культура Слобожанщини. Ось наші гості і хочуть зрозуміти, чи подобається він вам, чи цікаво дітям на такому уроці і чи потрібно вивчати цей предмет в інших школах. Допоможемо нашим гостям це зрозуміти? (Так, допоможемо!) Тоді до роботи!
2. Повідомлення теми та мети. Психологічна вправа «Наш настрій».

- Діти, погляньте на нашу дошку. Цікаво, чому це на ній сьогодні присутня палітра з фарбами? Адже у нас не урок малювання.
- Так, бо тема уроку дійсно пов‘язана з образотворчим мистецтвом. Але для того, щоб палітра подарувала для нас всі свої фарби нам необхідно протягом уроку виконати багато завдань, розміщених у веселковому зошиті. Працюючи разом ми дізнаємося дуже багато цікавих відомостей за темою уроку. Ви згодні?То до роботи! Підпишіть його своїм прізвищем та ім‘ям та прочитайте перше завдання.
ІІ. Актуалізація знань учнів.
1. Завдання червоного кольору. Створіть асоціативний кущ за темою уроку до понять:
Образотворче мистецтво (художник, живопис, митець, графіка, картина, фарби, олівці, кольори, уява, образи, музей)
Православний світ (храм, молитва, Біблія, ікона, хрест,віра,надія, любов, Бог)
- Так, діти, ви добре справилися з завданням. Всі ці поняття допоможуть нам сьогодні навчитися розуміти значення художніх творів православної тематики, познайомитися з видатними художниками минулого часу та сьогодення, а також відчути в своєму серці почуття любові до нашої України.
То ж давайте перейдемо до завдань помаранчевого кольору.
ІІІ. Пояснення нового матеріалу.
1. Розгадування та пояснення вислову -завдання помаранчевого кольору. ---Відгадай вислів відомого художника, записавши слова у цифровій послідовності та поясни його.
Рівноцінна, Ван, вчинку, картина, Вінсент, Гарна, Гог, гарному.
37526 1 8 4
Гарна картина рівноцінна гарному вчинку. Вінсент Ван Гог- Як Ви розумієте ці слова? А де можна зустріти зібрання гарних вчинків художників? Звичайно, в музеї! Тому наш урок сьогодні буде схожий на віртуальну подорож до художнього музею. І для кращого розуміння нашої теми пропоную спочатку прогулятися галереєю мистецтва Київської Русі, де прочитаємо сторінки з історичного рукопису. Давайте з‘ясуємо, як митці того часу відображали православний світ.
2. Робота з інформаційною карткою № 1 «Історичний рукопис «Мистецтво Київської Русі».
- Прочитайте текст (учні читають по черзі, читання супроводжується показом слайдів).
-Православне мистецтво Київської Русі почало формуватися на рубежі 8-9 століть. До нашого часу збереглися мозаїки і фрески Софійського собору в Києві, орнаментальні прикраси рукописної книги «Остромирова Євангелія». Наприкінці 11-го століття при Києво-Печерському монастирі існувала іконописна майстерня, в якій за канонічними візантійськими традиціями працювали місцеві художники-ченці. До найвідоміших ікон 14-16 століть належать «Юрій-змієборець»(Львівщина), «Волинська Богородиця» (Луцьк).
-До середини 18-го століття формуються школи іконописців і граверів, найбільшою з яких була школа Києво-Печерської лаври. Діяли майстерні і при інших монастирях і соборах. В Україні з‘являється новий стиль- козацьке або українське бароко, що змінює сталі канонічні засади візантійської традиції іконопису. Найзначніші пам'ятки тієї доби - ікони з Софійського та Михайлівського Золотоверхого соборів у Києві, Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях на Полтавщині, Успенської та П'ятницької церков у Львові.
-Великою популярністю серед різних жанрів світського мистецтва того часу користувався парсунний живопис, тобто портрет. Називався він так від грецького слова «Персона». Більшість картин парсунного живопису виконувалася на замовлення магнатів, козацької верхівки, заможних міщан і селян. А так як панувало козацьке бароко, тому того часу традиційною стала живописна жанрова композиція "Козак Мамай", відома у багатьох варіантах.
-Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.
-Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
-Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та православний світогляд хазяїв.
-Адже за народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.
3. Розповідь вчителя про Тараса Шевченка.
-Середина 19-го століття в українському мистецтві ознаменована появою такої художньої зірки, як Тарас Шевченко.
Тарас Шевченко - відомий у світі, як митець літературного слова. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. Та перш за все його постать можна окреслити як борця, який став символом української нації. У його творчості поезія і живопис тісно пов’язані між собою.
Тарас Шевченко, як художник, займає чільне місце в українському образотворчому мистецтві. Він став першим художником, який проклав новий реалістичний напрям, і став основоположником критичного реалізму в українському мистецтві. Тарас Григорович був одним з найталановитіших  майстрів офорту того часу та прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості.  Це прекрасно, що нині ми повертаємо собі національну самосвідомість під знаком Шевченка. Бо він був гуманістом та інтернаціоналістом, не мав ані краплини національної зарозумілості чи упередженості проти інших народів; любив Україну, за неї стояв непохитно, і себе віддав не тому, що хотів її підняти над іншими народами, а тому що хотів бачити її рівною з іншими у сім’ї світовій - «сім’ї вольній, новій».
У багатьох своїх роботах митець прагнув відобразити життя українського православного народу. Так, на офорті «Старости» ми можемо побачити православний обряд сватання у простій селянській хаті.
Давайте прочитаємо опис картини:
Картка № 2 Т.Г.Шевченко, офорт «Старости»
На офорті «Старости» ми можемо побачити православний обряд сватання у простій селянській хаті. Ось наречена пов‘язала сватам рушники через плечі і подає своєму зарученому на тарілці вишиту українським орнаментом хустку. Батько й мати вже благословили молодих. Шевченко показує високу мораль устоїв православних українців, дотримання Божої заповіді про шанування батька й матері. Відтворено атмосферу гармонії тихого задушевного щастя: соромливо схилена голова нареченої, щасливе обличчя матері, що теж схилене у зажурі. Дрібними точними штрихами художник передає вирази обличчя, складки одягу, побут селянської хатини, обриси ікон на сволоці, чим створює відчуття життєвості, національний колорит. Постать свата, який споглядає дійство у правому кутку невеличкої кімнатки впевнена, велична, сповнена осмислення й відповідальності за вчинок. Утвердження доброї волі домінує у творі.
-Художнику довелося побувати у різних куточках України, де він змальовував і описував історичні пам‘ятки православної архітектури. З часу його подорожей залищилось чимало акварелей, простих і природних за своїм сюжетом.
Звертаючись до сюжету біблійної історії «Притча про блудного сина» художник створює серію малюнків на захист поневоленої людини. Ось як він сам описував цю ідею: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне в нравах и обычаях современного русского сословия. Идея сама по себе глубоко поучительна, но какие душу раздирающие картины составил я в своем воображении на эту истинно нравственную тему». Митець створює образи глибокої життєвої правди і широкого узагальнення, викриває і засуджує соціальну несправедливість самодержавного-кріпосницького ладу, що морально й фізично калічила людей.
4. Вправа на засвоєння матеріалу «Запиши відповідь».
- Після роботи з історичним рукописом нам легко виконати завдання жовтого кольору і потрапити до художнього музею! Для цього необхідно надати відповіді на запитання:
1. Які зразки зображення православного світу Київської Русі дійшли до нашого часу? (мозаїки, фрески, ікони)
2. Парсунний живопис – це (портрет персони).
3. Традиційна композиція українського бароко, відома в багатьох варіантах (Козак Мамай)
4. Художня та літературна зірка українського мистецтва 19-го століття (Т.Г.Шевченко)
5. Назва біблійної притчі, за якою створені малюнки Т.Г.Шевченка на захист поневоленої людини («Притча про блудного сина»).
5. Розповідь вчителя про Іллю Юхимовича Рєпіна
Молодці діти! Працюємо далі!
Багато творів на релігійну тематику було і у творчості відомого росій-ського художника, нашого земляка, Іллі Юхимовича Рєпіна (1844-1930 рр.). Я думаю, ви відразу пригадали це ім‘я та відому картину, яку завжди опрацьовують учні на уроках літератури, історії, образотворчого мистецтва. Що це за картина? (Запоріжці пишуть листа турецькому султану)
Ілля Рєпін народився у Чугуєві під Харковом, у родині військового поселенця. Перші художні навички отримав у місцевій школі військових топографів. Переїхавши до Петербурга, вчився в малювальній школі у І.Н. Крамського, а пізніше в Академії Мистецтв.
Ілля Рєпін являв собою приклад безмежної відданості мистецтву. Однією з перших робіт на релігійну тематику була картина «Плач Єремії на руїнах Єрусалиму», за яку він отримав вищу оцінку і став студентом Академії Мистецтв. Завершуючи навчання в Академії він бере участь у конкурсі на Велику золоту медаль і пише картину на євангелійський сюжет «Воскресіння дочки Яіра» і отримує Велику золоту медаль. Розгляньте картину і спробуйте її описати підставляючи в текст потрібні слова. Це буде завданням зеленого кольору.
6. Робота з опису картини І.Рєпіна «Воскресіння дочки Яіра»
Сцена воскресіння сповнена настроєм урочистої величності. В глибині кімнати, в холодних сутінках висвітлюються фігури людей, що завмерли в очікуванні дива. Потік світла неначе переміщується з глибини кімнати до освітленого ложа, на якому покоїться тендітна дівчина з ніжним обличчям. Тут, в яскравому спалахі світла, зараз відбудеться кульмінація події – чудо воскресіння із мертвих. І ми відчуваємо цю напружену паузу очікування в темних густих сутінках трагедії. Іісус Христос у Рєпіна один із самих реальних, простих і людяних образів у всьому російському мистецтві.
(величності, кімнати, людей, ложа, дівчина, Христос)
Ніколи раніше традиційний євангельський сюжет не втілювався так життєво і емоціонально. Протягом життя Ілля Рєпін неодноразово звертався до релігійної тематики. На уроках образотворчого мистецтва ми ще познайомимося з багатьма його відомими картинами, такими як: «Явленна ікона», «Кресный ход в Курской губернии», «Тайная вечеря», «Голгофа», «Иуда», «Христос в Гетсиманськом саду», «Різдво Христове», та інші.
Харківський художній музей пишається зібранням творів І. Ю. Рєпіна — найбільшим в Україні. Одинадцять живописних полотен і вісім графічних аркушів майстра дають уявлення про різні періоди його художньої діяльності, багатогранність і яскравість таланту, широту творчого діапазону. Своєрідність харківської збірки в тому, що більшість робіт художника пов'язані з Україною: або тематикою і сюжетами, або місцем створення — Харківщиною.
Із ранніх живописних творів І. Ю. Рєпіна музей має роботи «Євангеліст Іоанн» та «Євангеліст Марк». Ці дві з чотирьох композицій, скопійовані з класичних взірців, виконані у Петербурзі в 1867 році для іконостасу церкви в селі Черкаські Тишки Харківської губернії. Ці твори Рєпіна-студента свідчать про його інтерес до іконопису в недалекому минулому, коли він з 1859 до 1863 року з артіллю майстрів розписував церкви на Слобожанщині.
5. Завдання голубого кольору
- Тож виконаємо завдання голубого кольору, про художника, подарованого Слобідською Україною, який залишив нам величезну спадщину і велику любов до правди в мистецтві в житті.
Назва живописних творів для розпису іконостасу в селі Черкаські Тишки:
а) Тайная вечеря
б)Євангеліст Марк (1867)
г) Воскресіння дочки Яіра(1871)
д)Євангеліст Іоан (1867)
6. Розповідь вчителя про Сергія Васильківського
На велику увагу заслуговує творчість ще одного нашого земляка, який народився 7 жовтня 1854 року в самому серці Слобожанщини місті Ізюмі. У жовтні виповниться 155 років з дня народження цього художника. Давайте послухаємо повідомлення, яке підготували ваші однокласники.
Повідомлення учнів:
1.З дитинства Сергія Васильківського оточували мальовничі краєвиди, формували його зір, дарували вміння бачити красу природи. Дід походив з козацького роду, в молоді роки чумакував, і саме завдяки його розповідям з'явилася в творчості Васильківського козацька тема. Батько Сергія Івановича був писарем повітового казначейства. Як згадував художник, саме батько відкрив для нього «естетичну виразність каліграфічної лінії». Мати дуже любила співати, і цю пристрасть до музики, прищепила синові.
Шлях до мистецтва розпочався в 1-й міській гімназії Харкова, куди переїхала родина хлопця, до того ж початок той мав трохи кумедний вигляд. Одного разу учень Васильківський намалював шарж на вчителя в чужому підручнику. Володар підручника розповів про це вчителеві. І мабуть покарали б Васильківського, якби не був тим самим учителем Дмитро Іванович Безперчий, колишній кріпак та співучень Тараса Шевченка по майстерні Карла Брюллова. Він узявся навчати хлопця сам. Згодом за його допомогою хлопець потрапляє в приватну художню школу Марії Дмитрівни Раєвської-Іванової — першої в Російській імперії жінки, що отримала диплом художника.
Здавалося, майбутнє хлопця визначено, але, провчившись п'ять років у гімназії, на вимогу батька він вступає до Харківського ветеринарного училища. Батько вважав, що професія ветеринара допоможе родині вирватися зі злиднів. Скрутне матеріальне становище родини вимушує Васильківського залишити училище і працювати деякий час канцелярським службовцем при Харківському казначействі.
Однак він мріяв про Академію живопису. Грошей на поїздку в далекий і такий блаженний Петербург не вистачало, і він їде на заробітки до Києва. Потім разом із Дмитром Безперчим і Петром Левченком виконує розпис іконостасу в Кам'яній Ярузі, що на Харківщині. У 1876 році він таки вступає до Петербурзької Академії мистецтв, де окрім творчості були ще злиденні будні. Мешкає він на горищі в Академії, яке взимку ледве опалювалась. Часом зовсім не було чого їсти...
2.Він витримав 8 років навчання. За час навчання в Академії Мистецтв був удостоєний 11 срібних, 2 золотих медалей та кілька грошових премій. Темою конкурсної роботи молодий художник обрав пейзаж Дінця ( «По Дінцю»). Сама картина не збереглася. Вона є тільки у чорно-білих репродукціях низької якості. А свого часу у Петербурзькій Академії Мистецтв ця картина була удостоєна золотої медалі, і як наслідок – подорож по Європі для вдосконалення майстерності. Два роки Васильківський мандрує Німеччиною, Францією, Італією, Іспанією, Англією навіть встиг відвідати Алжир.
Після повернення із закордонної подорожі він повертається на Харківщину. Його завжди зачаровували краєвиди рідного краю. Він пішки обійшов усю Харківщину, малюючи чудові краєвиди. Так були створені класичні взірці українського пейзажу: «Блакитна зима. Мерефа», «Коробів хутір», «Українська церква» та ін. Але не тільки малювання краєвидів, старовини привернуло увагу художника. Йому хотілося більшого – взятися до створення нової мистецької культури – поєднати минуле і сучасне. Постали думки про відродження українського архітектурного стилю. Так з’явилися картини «Чумацький Ромоданівський шлях», «Козак Голота». Зібраний Сергієм Івановичем Васильківським український народний орнамент прислужився для оздоблення Полтавського земства. Зразки цього оздоблення були подані на мистецьку виставку у Римі. І це здивувало світ своєю вишуканою самобутністю. За життя Васильківський написав біля трьох тисяч картин, 1340 він заповів Музею Слобідської України. На жаль, у роки Великої Вітчизняної війни багато його робіт було втрачено. Сьогодні у різних художніх музеях і галереях зберігається біля 500 картин, які є символами нашого краю, портретами Слобожанщини.
7. Завдання синього кольору. Продовжіть речення.
1.Ім‘я відомого художника, якому Україна відзначатиме 155 років з дня народження _________________________.
2. Малюнок, який допоміг виявити Сергію Васильківському свої художні здібності - _______ на вчителя.
3. С.Васильківський здивував світ вишуканою самобутністю українського народного ____________.
8. Розповідь вчителя про діяльність сучасних митців Слобожанщини.
- І ось, діти, ми переходимо до зали сучасного мистецтва. Мені хочеться познайомити вас з художником із Полтави В‘ячеславом Грицаєм та Ілльою Паньком, художником із Харкова. Ці митці завжди черпали своє натхнення з джерел слов‘янського мистецтва, з православної віри народу, використовували образну мову бароко і вносили своє художнє бачення.
Розгляньте цікаве полотно Іллі Панька, яке нагадує нам сюжет ікони «Юрій-Змієборець», про яку ми говорили на початку уроку. Називається вона «Священний поєдинок».
З кількох частин складається картина?
Так, з трьох частин. Таку картину називають триптих.
У своєму триптиху Ілля Паньок намагається за допомогою художніх засобів розкрити історію змагання українського народу за збереження власної культури та свободи. Сотні років українці боролися за право бути людьми та господарями на своїй землі, бути незалежними, рівноправними у серед співдружності народів. Та на їхній дорозі ставали завойовники та крадії не лише культурно-мистецьких, духовних, інтелектуальних надбань, а й державності та свободи.
Цей твір неначе поєднує минуле, сьогодення й майбутнє нашої країни. Він побудований на складних асоціаціях та філософських роздумах. Які насичують кожну окрему картину з триптиху. Так наприклад ліва частина присвячена місії войовничого заступництва та боротьби архангелів проти підступів темряви й хаосу, потворно-руйнівних сил, що отруїли смородом власної бездуховності всю Землю.
Художник особливо наголошує на образах Архангела Михаїла, що здавна символізує духовну місію України – бути Святим Воїном у боротьбі зі злом, та Архангела Гавриїла, «Мужа сильного, як Бог».
Постать Михаїла, небесного заступника є доволі символічною для нас, і уособлює нашу духовну боротьбу на полі життя. Щоб стати людьми, гідними щастя й свободи слід боротися. Боротися – значить жити.
За біблійними оповідями Архангел Михаїл розпочав сміливу боротьбу проти диявола, хоч і був значно слабшим за нього. І звичайно на початку їхнього поєдинку, через нерівність сил Михаїл програвав. Проте він не здавався і коли шансів на перемогу у нього залишилося мізерно мало вигукнув: «Ніхто мені не страшний, якщо зі мною Бог!». Ця віра в сили небесні допомогла йому перемогти і скинути диявола з небес.
Ілля Паньок кожен символ у картині залучає чітко і промовисто. Упродовж тривалої боротьби українців за свою незалежність стоні тисяч патріотів поклали своє життя, захищаючи право нації на існування. І не випадково на щиті Архангела Михаїла зображений традиційний оберег символ Сонця (коло).
Внутрішня композиційна будова триптиху розвивається за рухом вгору і праворуч. Цей усталений принцип викликає в нашій свідомості певний архетип: рух угору означає підйом, а рух вправо – розвиток від минулого до майбутнього. Тож природно, що права частина є протилежною лівій як за змістом так і за силою напруги в триптиху. Тут панує царина миру, любові, краси, щастя і надії на те, що десь на землі існує рай.
Давайте дізнаємося, які образотворчі символи використав Ілля Паньок.
Картка № 3
Роздуми Іллі Паньок про будову світу народжують певні образотворчі символи. Рушник, наче доля розгорнувся на землі і композиційно об‘єднує увесь триптих. Чорнобривці розквітли на землі. А потім й у орнаментах. Синій цвіт льону, що розквітнув під підковами коня. Плавно переходить у полотно рушника, на яке висипалося зерно. Із зерна народжується колос, а колос, достигши, знову народжує зерно. Так само мати народжує дитину, і цей кругообіг неможливо перервати. І під материнським захистом, у вічному калиновому листі постала оновлена та юна Україна.
Композиція правої частини триптиху неначе хвилями угору піднімає нас усе вище і вище, задовольняючи прагнення злитися з небесами. Це шлях справедливості, єднання та процвітання українського народу. Художник мовби промовляє - це наша місія відбудувати суспільство вищої моралі, де панує гармонія, особиста свобода, захищеність та достаток.
Центральна частина триптиху посвячена кульмінаційній дії -перемога добра над злом.
Реальні події сьогодення стали поштовхом для втілення в образі Змієборця доволі відомої особи – Юлії Тимошенко. Звичайно. Художник зробив свого роду комплімент її таланту, цілеспрямованості, бажанню перемогти.
Проте купол Золотих воріт, що височіє над її головою, красномовно промовляє, що духовність нації стоїть набагато вище. А у Юлії Тимошенко-Змієборця є ще час і можливість дотягнутися до ідеалу, яким вона постає на цій картині. Своєю рукою вона вказує на святині, мовби промовляючи: «Там джерело світанку наших перемог!».
Звичайно, головна ідея триптиху не намалювати портрет Юлії Тимошенко. А зобразити готовність кожного глядача відкрити себе свою душу для подвигу. За постаттю головної героїні зображені Золоті ворота, графічна силуетність яких трансформується в певний символ – український тризуб, триєдину силу життєтворення.
Значення тризуба в українській культурі як символу було винятковим. Навіть образ скіфської богині Атти ( як і давньоукраїнської богині Берегині), яка зведеними догори руками захищає свій народ і зображена на латах щита Тимошенко-Змієборця, це все той самий тризуб. І сприймається він як символ могутності, непереможності й охорони проти будь-якої небезпеки. Це сила, яка здатна подолати стихійні і навіть потойбічні сили.
Образна символіка Золотих воріт, за стінами яких височіють куполи Свято-Михайлівського храму та величної Софії Київської, підводять нас до прозорої думки: Київська Русь і Україна – єдині поняття для митця.
Декоративні орнаменти на стінах Золотих воріт нагадують рельєфне тло українських барокових ікон і проміннями спадають на острів Хортицю, наче освячують славетне минуле.
Чітка ідея зв‘язку воїна, коня та змія в одне нерозривне композиційне та смислове ціле на центральній частині триптиха довічно поєднує двобій життя і смерті, світла й темряви. Це як пророцтво неминучої перемоги народу, його жадань та ідеалів, мудрості й волі, борючись за торжество яких ще великий І.Франко закликав «не ридати, а здобувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».
«…І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати і будуть люде на землі… Т.Г.Шевченко»
9. Завдання фіолетового кольору.
III. Підведення підсумків уроку
То ж краса світу , створеного Богом, православна віра і духовні витоки нашої національної культури завжди будуть знаходити своє відображення у творах митців.
Спираючись на невичерпні духовні традиції українців, осмислюючи історію та культуру народу художник відкриває своє світобачення, що подібне до кришталевої сфери, де уплині поєдналися минуле, сьогодення й майбутнє.
Ось і розкрилась радісна веселка на палітрі художника, яку завжди приносить весна.
А чи пам‘ятаєте ви, що означає веселка для християн? (Вона подарована людям Богом після всесвітнього потопу, як знак того, що Господь ніколи більше не буде намагатися знищувати людство, тому її звуть ще райдугою).
Учениця:
Є різні кольори на цьому світі...
Є колір жаху, колір заздрості, нудьги.
Є ніжні кольори,як світлий вітер,
Є колір волі й колір висоти.
І колір є кохання, і турботи.
І сонця, і повітря, і землі…
Дитинства колір, творчості, роботи,
У кожного свій колір у житті.

В тих барвах – клаптик сонця, клаптик неба
І грудочка землі, з джерел вода.
Ця барва ніжна від душі надходить,
Свята любов людська в ній, доброта!
Хай буде світ веселий і чудовий,
барвисто-світлий, різнокольоровий!
І в будь-яких уроках можуть жити
Такі веселі фарби, як і діти!
На вибір:
Виконання пісні «Боже, яка краса!»
Рефлексія. Психологічна вправа «Наш настрій».
-Перед кожним із вас, діти, розкладені кольорові смужечки. Візьміть, будь ласка, у руки той колір, який вам сьогодні найбільше до вподоби, з яким хочеться потоваришувати і продовжити свої мандри. (Учні обирають). Ви підсвідомо вибрали собі в друзі ті кольори, які відповідають вашому настрою:
червоний – піднесеність;
помаранчовий – радість;
жовтий – приємність;
зелений – спокій;
голубий – мрійливість;
синій – фантазія;
фіолетовий – розміркованість.
Недарма кольори впливають на людину, тому сприймайте світ у кольорі, адже це радість, позитивні емоції, енергія сили, здоров‘я та успіху, чого я вам бажаю!
І V. Домашнє завдання.
-Намалюйте малюнок на православну тематику.