Курсовий проект: Формування конкурентноспроможного вчителя в умовах сучасної школи
КЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ» ДОР
Кафедра управління загальноосвітніми навчальними закладами
Курсовий проект
ФОРМУВАНЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОГО ВЧИТЕЛЯ
В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ
Виконавець:
Пасєка Євгенія Володимирівна, Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, курси «Керівники школи випереджаючої освіти для сталого розвитку»
Дніпропетровськ 2014
АНОТАЦІЯ
В даному курсовому проекті розглядалась роль вчителя у сучасній освіті, були визначені притаманні йому професійні й особистісні якості. Сформовані основні завдання школи по формуванню конкурентоспроможного педагога. Аналізувались технології, які сприяють розвитку та удосконаленню основних компетентностей особистості вчителя. В курсовому проекті запропоновані різні форми підвищення професійної майстерності педагогів. Окремим питанням висвітлювалась робота з молодими вчителями як невід'ємна складова у формуванні сучасного вчителя.
ЗМІСТ
ВСТУП. …………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1. ВЧИТЕЛЬ У СУЧАСНІЙ ОСВІТІ…………………………………6
1.1 Модель сучасного вчителя як конкурентоспроможного фахівця………...6
1.2 Основні завдання школи по формуванню сучасного вчителя…………..10
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ ЯК КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОГО ФАХІВЦЯ………………………………12
2.1 Технології формування сучасного вчителя ………………………………12
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА РОБОТИ ШКОЛИ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ………………………………………………………………………..17
3.1Форми підвищення професійної майстерності вчителів…….……………17
3.2 Робота з молодими вчителями - невід'ємна складова у формуванні
сучасного вчителя……………………………………………………………24
ВИСНОВКИ ……………………………..………………………………………27
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………….……29
ДОДАТКИ
ВСТУП
Однією з центральних проблем громадянського дискурсу, що точиться нині навколо освіти, є проблема підготовки нового вчителя, який би міг відшукати відповіді на виклики епохи та реалізувати їх у щоденній навчально-виховній практиці. І це зрозуміло. Адже саме від вчителя, його особистісних характеристик залежить реалізація навчальних планів, якість освітніх послуг, виховання учнів як у процесі навчання, так і в позаурочний час. По-перше, сучасна епоха потребує від учня засвоєння не стільки знань як таких, скільки оволодіння технологіями їх набуття і функціонування. По-друге, нові вимоги до особистості вчителя диктуються процесами, об’єднаними таким фундаментальним поняттям, як глобалізація. Їх суть – в універсалізації вимог, підвищенні якості освітніх послуг, прозорості функціонування знання й методик моніторингу його освоєння на рівні навчально-виховного процесу тощо. По-третє, суттєві трансформації відбуваються в особистісному „обличі” вчителя як реакція на вимоги інформаційної революції.
В Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Державній програмі „Вчитель” окремо наголошується на необхідності формування особистості вчителя відповідно до потреб сучасної практики, динамічних змін, що відбуваються в країні і світі.
Актуальність роботи обумовлюється необхідністю осмислити місце і роль вчителя в освіті, його особистісних характеристик та якостей в контексті утвердження постіндустріального вектора суспільного поступу, глобалізації та розгортання інформаційної революції.
Мета роботи - визначити яким повинен бути вчителя в сучасній освіті та вимоги, які ставить перед ним суспільство, показати практичні можливості школи у формуванні сучасного вчителя.
Об’єкт курсового проекту – модель сучасного вчителя.
Предмет курсового проекту – якості конкурентоспроможного вчителя та засоби його формування в умовах сучасної школи.
В даній роботі були визначені наступні завдання
визначити роль вчителя в сучасній освіті,
визначити професійні та особистісні якості сучасного вчителя,
визначити завдання школи у формуванні сучасного вчителя,
визначити форми і методи підвищення професійної майстерності вчителів
1.ВЧИТЕЛЬ У СУЧАСНІЙ ОСВІТІ
1.1 Модель сучасного вчителя як конкурентоспроможного фахівця
Освіта є визначальною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства, його фундаментом, рушійною силою для реалізації необхідних суспільних змін, вона зв'язує окрему людину з культурою, робить її не тільки носієм мислення та діяльності, але і джерелом творчої еволюції. Тому пріоритетним завданням освіти у XXI столітті є перехід до нової стратегії, розвиток мислення, орієнтованого на гармонійне майбутнє. Про це говориться у багатьох нормативних документах. Так у Державній програмі розвитку освіти в Україні пріоритетними напрямами визначено європейський рівень якості й доступності освіти; створення системи безперервної освіти, спрямованої на задоволення інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон’юнктури ринку праці, соціальний захист, забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях; підвищення соціального статусу педагогів; розвиток суспільства на основі нових знань. Це вимагає модернізації освітньої галузі; сучасного підходу до організації навчального процесу, який включає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку; формування світогляду, що базується на засадах сталості; переорієнтації навчання з передачі знань на налагодження діалогу; активне використання інноваційних технологій та методик, у тому числі інформаційних, інтерактивних форм навчання тощо.
У Національній доктрині розвитку освіти в Україні також зазначено , що одним із пріоритетних напрямів державної політики є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та запровадження інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці .
Сучасному вчителю необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Про це ми читаємо в державній національній програмі «Освіта», де наголошується, що один із головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності «підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їхнього професійного та загальнокультурного рівня».
У Концепції загальної середньої освіти вказано на необхідність розв'язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне та професійне зростання, уміє розв'язати нові педагогічні завдання. У законі України «Про освіту» сказано, що розвиток освіти повинен базуватися на використанні нових прогресивних концепцій, впровадженні в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, на відмові від авторитарної педагогіки; закріплено право вчителя на вибір методів, засобів і організаційних форм навчання. Підвищення рівня освіченості педагогів, виховання соціально адаптованої, відповідальної та стратегічно мислячої особистості є основною метою освіти для сталого розвитку. Тому держава і суспільство підвищили вимоги до педагогічних працівників щодо застосування ними інноваційних педагогічних технологій та методик, реалізації принципів індивідуалізації, диференціації, інтеграції навчання у практичній діяльності, впровадження інтерактивних форм, нових методів і засобів навчання, виховання й управління, тобто таких професійних умінь та навичок, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, критичному мисленні, здатності застосовувати наукові надбання на практиці.
Вперше в історії педагогічної думки проблему формування особистості сучасного вчителя було висунуто в педагогічній літературі другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Серед сучасних дослідників ідеалу вчителя можна назвати В. Беха, І. Беха, С. Гончаренка, В. Журавського, І. Зязюна, В. Мадзигона, С. Максименка, М. Михальченка, І. Надольного, В. Огнев’юка, О. Савченко, С. Сисоєву. В їхніх розвідках ця проблематика досліджується в загальному філософському сенсі.
Підґрунтям моделювання педагогічного образу ідеального вчителя виступають філософські концепції про ідеал людини – мудрої, доброї та справедливої, здатної передати свої знання дітям, виховати у них високі духовні якості.
На початку ХХ століття у вітчизняній літературі намітилась тенденція створення національного ідеалу вчителя. Формується так званий реальний ідеал, згідно з яким ідеальним вважався вчитель, який повинен бути духовно довершеною особистістю, комунікабельним, високоморальним, професіоналом своєї справи, широко ерудованим. В контексті національного відродження перед українським вчителем ставилися завдання знати історію, мову, культуру і традиції рідного народу, мати чітку громадянську позицію, працювати над пробудженням національної і політичної свідомості вихованців (Г. Ващенко).
В умовах сучасної освіти вчитель має синтезувати низку властивостей. Він повинен бути: науковцем (володіти підходами і методами дослідницької роботи); педагогом (знати та вміти застосовувати на практиці педагогічну теорію); психологом (знати основи психології, вікові та індивідуальні психологічні особливості учнів); технологом (володіти методикою і технологією навчально-виховного процесу, втілюючи наукові ідеї в практику); організатором (володіти навичками управлінця-менеджера для управління учнівським колективом); трішки медиком (знати фізичні і розумові межі дитячого організму, рамки психологічного навантаження); артистом (уміти перевтілюватися, володіти правильною дикцією, художнім словом) тощо.
Вирішальним фактором наближення вчителя до ідеалу є рівень володіння ним педагогічною технологією. Особистий технологічний потенціал педагога включає кілька компонентів. Інтелектуальний компонент полягає в поінформованості у питаннях освітніх технологій як традиційних, так й інноваційних, розумінні їх концептуального ядра. Дієво-практичний компонент – це володіння набором дидактичних методів, прийомів та організаційних форм, що складають основу професійної майстерності; надбання власної педагогічної техніки, що виробилася в індивідуальній професійній діяльності і стала змістовою характеристикою особистого досвіду; навчально-методичний супровід викладання предмету, підготовленому власноруч або нагромадженому в процесі роботи. Емоційно-особистісний компонент визначається пристосуванням своїх професійних можливостей до учнівського контингенту, врахуванням індивідуальних запитів учнів, особистим досвідом спілкування з ними; характерними рисами вдачі (темперамент, інтуїція, акторські та організаторські здібності), що підсилюють дієвий вияв професійних умінь.
Суспільний ідеал вчителя нерозривно пов’язаний із формуванням педагогом власного позитивного іміджу. Педагог повинен володіти технологією іміджування і постійно працювати над її вдосконаленням. Це безпосередньо торкається його професійної компетенції і є суттєвим показником індивідуальної педагогічної майстерності. Позитивний імідж, професіоналізм і здатність адаптуватися поряд з рішучістю є головним ключем до успіху в будь-якій сфері діяльності. Вчитель, що наближається до ідеалу, повинен володіти мистецтвом вирішення педагогічних конфліктів. В екстремальних (з педагогічної точки зору) ситуаціях педагог контролює їх перебіг, втручається при потребі та згладжує їх. Вчитель має з позицій толерантності глибоко проаналізувати конфліктну ситуацію, безпомилково її розв’язати, а то й запобігти. Допомогти йому в цьому має володіння такими методичними прийомами, як жорстка позиція, компроміс, „третейський суд”, гумор тощо. Обов’язковою умовою виступають виваженість і аргументованість.
Вчителю неодмінно має бути притаманна така риса, як інтелігентність. Чим інтелігентніший вчитель як особистість, тим більше шансів, що і його вихованці виростуть людьми самостійно мислячими, внутрішньо довершеними, особистостями, які тонко сприймають прекрасне. Адже розбудити і викликати інтерес до науки, літератури, мистецтва і природи може тільки висококультурна особистість. Педагог повинен не лише навчати й виховувати. Його місія – розкрити закладені природою здібності учнів, допомогти їм знайти своє покликання. Це під силу тільки справжньому майстрові педагогічної справи, який уміє самостійно аналізувати педагогічні явища, розчленовувати їх на складові елементи, бачить головне педагогічне завдання і шляхи його оптимального вирішення.
На думку Ш. Амонашвілі, бути справжнім майстром педагогічної справи означає мати вихідну педагогічну позицію своєї діяльності; володіти методикою, технологією реалізації вихідної позиції в педагогічному процесі; постійно шукати шляхів повного, вдалого, глибинного, точного, а деколи й витонченого вирішення проблем навчання і виховання, організації життя дітей, проблем роботи з батьками та громадськістю. Майстер педагогічної праці – людина широкого кругозору, чуйний, доброзичливий, принциповий. Він охоче використовує новітні форми і способи навчально-виховної роботи, легко перебудовується і позбавляється малопродуктивних форм і методів, а також прагне ділитися досвідом з усіма бажаючими.
1.2 Основні завдання школи по формуванню сучасного вчителя
Високий рівень майстерності вчителя визначає його конкурентоспроможність в сучасному освітньому просторі. Тобто, такий вчитель повинен прогнозувати динаміку навчальних досягнень учнів, проводити майстер-класи,використовувати ІКТ, брати участь у професіональних конкурсах, підвищувати кваліфікацію не залежно від віку, втілювати педагогічне новаторство, яке вносить нові ідеї методики та прийому.
Основними завданнями школи по формуванню такого вчителя слід назвати такі :
підвищення рівня науково – теоретичної, методичної та психолого – педагогічної підготовки вчителів;
модернізація освітнього процесу через використання інформаційно – комунікаційних, особистісно зорієнтованих технологій;
допомога вчителям у розвитку, удосконаленні та підвищенні професійно – педагогічної компетентності;
активізація творчого потенціалу;
формування здатності до швидкої адаптації в мінливих умовах.
Конкурентоспроможний вчитель – це соціально-активний вчитель, він взаємодіє з батьками і дітьми, які є повноправними учасниками навчального процесу. З однієї сторони вчитель виконує соціальне замовлення батьків, з іншої – держави. Вчитель – це актор, режисер, менеджер, аналітик і психолог.
Переорієнтація сучасної освіти на європейські стандарти передбачає передусім підготовку компетентної особистості, здатної реалізувати свій творчий потенціал у суспільстві.
2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ, ЯК КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОГО ФАХІВЦЯ
2.1 Технології формування сучасного вчителя
Сучасний вчитель володіє надзвичайними потенціальними можливостями впливати на проблеми світогляду особистості, настроїв і моральності учнів.
Основними технологіями формування сучасного конкурентоспроможного вчителя можна назвати такі :
1.Технологія самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації, підвищення професійно – фахового та індивідуально – особистісного рівня впродовж всієї педагогічної діяльності та всього життя. Ця технологія передбачає здійснення людиною пізнавальної діяльності, яка здійснюється добровільно, свідомо, керується самою людиною та необхідна для удосконалення будь-яких її якостей чи набуття навичок. Це системна діяльність при мінімальній організації освітнього процесу і повній відсутності керівництва ним з боку інших педагогічних працівників. Ця діяльність пов’язана з комунікацією в самому широкому розумінні, спрямована на отримання будь-яких нових знань, навиків і будь якої систематизованої інформації. В процесі самоосвіти, саморозвитку людина сама вирішує в якій мірі поєднувати власні уподобання з вимогами та можливостями освітнього середовища і оточення.
До факторів, які стимулюють вчителя до самоосвіти, самовдосконалення належать необхідність щоденної роботи з інформацією, зміни, які відбуваються в житті суспільства, бажання творчості, конкуренція, матеріальне стимулювання , інтерес до навчання як такий та ін.
Одним із важливих мотивів, що стимулюють учителя до цієї діяльності є вміння «дискваліфікувати», тобто засумніватись, виявити свої професійні обмеження. Цьому повинно передувати дослідження власної педагогічної діяльності, заснованої на рефлексії вчителя. [3]
2.Технологія методичної мобільності і оновленого способу мислення. В умовах динамічного, мінливого суспільства, що будує систему безперервної освіти, у навчанні здійснюється перехід від знаннєвої до компетентнісної парадигми. Компетентнісна модель освіти орієнтує педагога на формування потреби і здатності до самоосвіти протягом усього життя. Перед вчителем сьогодні постає завдання бути не тільки компетентною людини, але і гнучкою, яка швидко орієнтується в постійно мінливому світі. Однією з якостей особистості, що проявляється в діяльності, має стати здатність до мобільності. Мобільність вчителя - це здатність до варіативної зміни ходу і змісту педагогічної діяльності , яка дозволяє гнучко долати ускладнення і штампи в педагогічних ситуаціях, здійснювати вибір найбільш вдалого рішення поставлених педагогічних завдань.
Мобільність інтегрує такі важливі якості особистості, як ініціативність у придбанні та використанні нових знань, активне їх впровадження у свою практичну діяльність, усвідомлену необхідність спиратися у своїх діях на наукові знання.
3.Технологія системного застосування компетентнісних, особистісно зорієнтованих технологій у навчально – виховному процесі . Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Компетентнісний підхід в освіті розуміють як спрямованість навчального процесу на формування і розвиток основних компетентностей особистості. Це вимагає відходу від інформаційної спрямованості навчання і перенесення акценту із засвоєння нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування і розвиток у школярів здатності самостійно практично діяти, застосовувати індивідуальний досвід та досягнення у нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях.
4. Технологія інноваційності та вміння адаптуватися у сучасному освітньому просторі. В умовах сучасної освіти особливо значущим є формування компетентності вчителя, його особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, оволодіти інноваційною ситуацією
Професіоналізація педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливе забезпечення нової якості освіти. Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив приводять до висновків, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігнорують у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські (останні) інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із застарілими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто зможе стати успішною особистістю. З розвитком цивілізації, тобто продукуванням нових знань, створенням нових технологій, систем комунікацій, ускладненням соціальних зв’язків, постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку.
Інноваційність необхідно розглядати не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість та демократичність освітньої системи. [21].
5. Технологія критичного мислення, яка являє собою цілісну систему, що формує навички роботи з інформацією, спрямована на освоєння базових навичок відкритого інформаційного простору, розвиток якостей громадянина відкритого суспільства, включеного до міжкультурної взаємодії.
Критичне мислення – це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або предмет, висловити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід з будь-якої ситуації.
Критичне мислення – це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту, незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосовувати здобуті знання на практиці.
Критичне мислення – це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми.
6. Технологія формування системи цінностей з урахуванням особистих запитів , норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно – ціннісних орієнтацій учнів. Важливість ролі вчителя зумовлена тим, що освіта - це єдиний соціальний інститут, через який проходить кожна людина. Завдяки діяльності вчителя реалізується державна політика у створенні потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки, культури у збереженні та примноженні культурної спадщини та формуванні людини майбутнього. Нова модель вчителя передбачає розвиненість гуманістично спрямованої системи ціннісних орієнтацій, що забезпечують успішну аксіологічну діяльність і формування світоглядних позицій, наявність чіткої системи індивідуальних норм поведінки та індивідуальних методів педагогічної діяльності; сформованість соціальних почуттів, які викликають емоційну активність і визначають особистісний зміст педагогічної діяльності. Ціннісні орієнтації по-перше, є засобом виявлення суб'єктного відношення вчителя до навколишнього, а, по-друге, ціннісні орієнтації можна вважати інтегральним психічним новоутворенням, яке забезпечує цілісність свідомості, емоційно-чуттєвій сфери і поведінки.
Отже конкурентоспроможний фахівець – це особистість, яка є дослідник, творець нових знань, проектувальник свого життя. А школа – той життєвий простір, де дитина реалізує свої потреби, інтереси, можливості.
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА РОБОТИ ШКОЛИ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ.
3.1 Форми підвищення професійної майстерності вчителів
Якість, результати навчально-виховного процесу школи залежать передусім від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.
Підвищенню фахової підготовки педагогічних кадрів у Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 57 сприяє методична робота, яка збагачує їх педагогічними знахідками, дає змогу учителям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримує в педагогічному колективі дух творчості, прагнення до пошуку.
Головною метою методичної роботи є забезпечення неперервного і цілеспрямованого професійного розвитку педагогічних працівників відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик. [15]
Обираючи оптимальний варіант системи методичної роботи з педагогічними кадрами, ми спираємось на основні документи про школу. При цьому враховувється: завдання, що стоять перед колективом в мовах особистісно орієнтованого навчання, результати діагностування професійної діяльності педагогів та результати роботи школи, накопичені традиції, порівняну ефективність різних форм методичної роботи, а також морально-психологічні умови.
Тобто, реалізовується один із принципів методичної роботи – її творчий характер – створення в школі своєї власної системи роботи з вчителями.
Головним у методичній роботі є надання реальної, дієвої допомоги вчителям у процесі розвитку їх майстерності як сплаву професійних знань, навичок і вмінь. Тому для підвищення ефективності функціонування системи методичної роботи з педагогічними кадрами необхідно керуватися вимогами, що витікають з об’єктивних закономірностей процесів підвищення професійної кваліфікації вчителів, а саме:
– практичною спрямованістю;
– науковістю, конкретністю;
– системністю, систематичністю;
– оперативністю, оптимальним поєднанням різних форм і методів цієї роботи.
Ефективність методичної роботи залежить від багатьох факторів, та найважливіші серед них – професійна компетентність, організаторський талант, загострене почуття нового, високий творчий потенціал адміністрації школи. Ефективною формою підвищення професійної майстерності вчителів, вивчення і впровадження досягнень науки і передового досвіду є в школі педагогічна рада. Адміністрація школи ретельно готується та проводить такі інноваційні форми педагогічних рад, як :
педрада – проблемний стіл;
педрада – захист інновацій;
педрада – методичний день;
педрада – діалог ;
педрада – естафета та інші.
Найбільш ефективною формою проведення засідання педагогічної ради є ділова гра. Директор школи має високий професійний рівень, володіє системним мисленням , здатністю до активного ділового спілкування, уміє критично оцінювати набутий досвід, аналізувати власні можливості, постійно поповнює свої знання і тому йому легко творчо модифікувати гру з допомогою продуманого добору різних ролей. Процес підготовки кожного засідання стимулює самоосвітню роботу вчителів, сприяє поглибленню науково-теоретичних знань, спонукає до творчих пошуків.
Прагнучи до удосконалення методичної роботи і посилення її впливу на ріст творчого потенціалу кожного вчителя у школі щорічно проводяться методичні тижні, протягом яких вчителі школи демонструють свої вміння, діляться своїми здобутками. В програмі методичного тижня представлені такі заходи :
· педагогічний конгрес «Застосування комп’ютерних технологій в навчально – виховному процесі»;
· естафета педагогічних знахідок;
· серія відкритих уроків і заходів, проведених вчителями вищої кваліфікаційної категорії та вчителями-методистами;
· захист творчого портфоліо, тощо.
Ми добре розуміємо, що у наш час на перший план виходить уже не старання чи виконавча дисципліна, а вміння аналізувати і прогнозувати , правильно оцінювати свої можливості і бути комунікабельним, ризикувати і не боятися нового, бути оптимістом і вміти не лише вибирати, але і відмовлятися від застарілого, традиційного. Такі вміння кращі вчителі нашої школи демонструють під час проведення методичного дня.
Конкурентоспроможний вчитель правильно будує міркування, свідомо управляє процесом мислення , упереджує виникнення логічних помилок, вміє знаходити їх і виправляти , вміє конструктивно взаємодіяти з учнями, має грамотне мовлення , розвинені організаторські вміння та професійно значущі якості : динамізм , магнетизм , емоційна стійкість. Саме з допомогою та активною участю таких вчителів адміністрації школи легко проводити різноманітні інтерактивні форми методичної роботи:
• Теоретичний семінар
• семінар-практикум
• ток-шоу
•міні науково-практична конференція з інверсією ("перевертання, перестановка")
• методична декада
• дні науки
• методичний фестиваль (панорама методичних знахідок и ідей)
• методична мозаїка
• дискусія «Питання - відповідь» (по заданій темі підготувати 5 питань)
• экскурсія
• творчий діалог
• ярмарка методичних ідей
• методичний тренінг
• акваріум («перед спільнотою» обговорити проблему)
• авторська майстерня
• мозковий штурм
• тренінг
• кейс-метод («випадок», осмислити реальну життєву ситуацію, опис ситуації с різних боків)
• аукціон
• професійна виставка
• захист проекту або театр-экспромт
• відкритий урок (з учителями)
• вітальня «Психологічні розминки»
• час колективної творчості
• методичний фестиваль (за підсумками методичної роботи за рік).
Використання таких форм роботи допомагає нам реалізувати мудру пораду В.О.Сухомлинського: «пробудити в учителів інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи» та стимулює творчу активність педагогів, формує нове педагогічне мислення.
Вирішальна ланка системи методичної роботи – самоосвітня робота вчителів. Ще Д. І. Писарєв писав: „Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжньою освітою є тільки самоосвіта... Треба вчитися в школі, але набагато більше треба вчитися після виходу зі школи, і це друге уміння за своїми результатами, за своїм впливом на людину й на суспільство незрівнянно важливіше, ніж перше.”
В школі створюються максимально сприятливі умови для плідної самоосвітньої роботи вчителя: збільшення його вільного часу, наявність у його розпорядженні шкільної бібліотеки, мережі Internet, хороший інформаційно - методичний кабінет у школі, який є центром науково-методичної роботи з педагогічними кадрами .
Тут до послуг вчителів:
нормативні документи ;
плани роботи (перспективний і річний плани роботи школи, методичної ради);
матеріали роботи шкільних предметних комісій ,, творчої групи, психолого- педагогічного семінару , методичного об’єднання класних керівників ;
тематичні папки( «На допомогу молодим вчителям», «Виховна робота в школі», матеріали з історії школи, « Предметні тижні», «Методична робота в школі»;
матеріали на допомогу вчителям з питань самоосвіти, роботи над проблемою (каталог статей, картотека передового педагогічного досвіду, методична література; тематичні папки «Все про урок», «Пам’ятки», «Матеріали педрад», «Внутрішьошкільний контроль», «Скарбничка завуча», «Психолого – педагогічний супровід», «Дай руку, першокласнику!», «Профільне навчання» , « Атестація – крок до успіху» )та інші.
Самоосвіта вчителів передбачає також роботу з періодичними виданнями. Всі вчителі передплачують фахові журнали, а також мають змогу працювати у шкільній бібліотеці, де до їх послуг такі видання як «Все для вчителя», «Позакласний час», «Завуч школи», «Директор школи» , «Виховна робота», «Джерело», «Практикум управління закладом освіти», «Інформаційний збірник». Результатом такої діяльності є участь вчителів у фахових конкурсах, таких як «Вчитель року», «Молодий учитель».
З появою в роботі вчителя комп'ютера та Інтернету значно підвищуються можливості сучасного педагога. З`являються нові теми, цікаві завдання та способи їх розв’язання, нові способи самореалізації. Вчиелі школи пройшли курси ІКТ за програмою Microsoft "Партнерство у навчанні", Intel "Нвчання для майбутнього", «Цифрові технології Digital Literacy». Використовуючи ІКТ педагоги створюють:
розробки електронних уроків, посібників тощо;
розробки пакету тестового матеріалу в електронному вигляді;
розробки пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;
комплекти дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;
розробки комплекту роздаткового матеріалу з предмета;
термінологічні словники з предметної теми, розділу;
розробки тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;
розробки навчальних проектів;
розробки пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;
проекти особистої методичної веб-сторінки;
бази даних питань і задач з предмета;
електронні бібліотеки творів художньої літератури згідно програм.
Що дає комп'ютер сучасному учителю? Комп'ютер допомагає виконувати завдання відповідно рівню, темпу навчання та особистісним здібностям кожного учня. Комп'ютер відкриває нові шляхи в розвитку мислення, надаючи нові можливості для активного навчання. Використання комп'ютера на уроках також допомагає реалізувати принципи розвиваючого навчання, найперше - принцип особистої зацікавленості учня в засвоєнні матеріалу. Отже, використання можливостей ПК на уроках дозволяє підвищити ефективність навчання, поліпшити аналіз та оцінювання рівня знань учнів, звільнити більше часу для надання допомоги учням. Комп'ютер надає вчителеві можливість зробити уроки цікавішими, захоплюючими та сучасними. За допомогою комп'ютера проведення уроків, вправ, контрольних і лабораторних робіт, а також оцінювання успішності стає ефективнішим, а величезний потік інформації - досяжним.
Робота шкільних предметних циклових комісій: вчителів початкових класів, вчителів гуманітарного циклу та вчителів природничо – математичного циклу – це ще одна з форм підвищення професійної майстерності вчителів. На засіданнях вчителі обмінюються досвідом, новими ідеями, секретами майстерності, ефективно використовуючи інтерактивні методи: дискусії, рольові ігри, методичний коментар, захист моделі уроку, тренінги тощо (додаток 1). Одним із напрямків діяльності вчителів ШПЦК є реалцзація міської програми «Обдаровані діти – надія Кривбасу». Вчителі ШПЦК природничо – математичних дисциплін також працюють над реалізацією Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти до 2015р.
За підсумками роботи шкільних предметкних комісій видаються рекомендації (додаток 2)
Діяльність ШПЦК спрямована на те, щоб розбудити творчі сили вчителя, викликати у нього постійне прагнення до самоосвіти, вдосконалення, допомогти відчути радість творення нових зразків уроку і моральне задоволення від результатів власної творчості.
Атестація педагогічних працівників та курси підвищення кваліфікації – ще одна з форм підвищення рівня професійної майстерності (додаток 3). На рівні школи та району вивчається та узагальнюється педагогічний досвід вчителів школи щляхом видання методичних посібників, статей у періодичних виданнях. Так досвід вчителя української мови та літератури Татарнікової О.Є. був занесений до обласного анотованого каталогу «Інноваційний досвід Дніпропетровщини».
Педагоги школи проходять курси підвищення кваліфікації на базі Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «КНУ» та Дніпропетровського інституту післядипломної педагогічної освіти.
3.2 Робота з молодими вчителями - невід'ємна складова у формуванні сучасного вчителя.
Робота з молодими вчителями – важливий етап у формуванні сучасного вчителя. Переступаючи поріг школи, молодий спеціаліст сподівається реалізуватися в ній як фахівець. Чи підготовлений він до роботи з учнями? Як зорієнтуватися в школі? Що робити для вдосконалення навчально-виховного процесу? Врешті-решт, у кого про що запитати? Молодий педагог відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу, методичної служби.
Професійне становлення молодих спеціалістів — безперервний процес набуття особистістю професійної компетентності, яка виражається в саморозвитку та самореалізації в педагогічній діяльності. Головною метою школи у роботі з молодими вчителями – є формування учителя-професіонала, здатного адаптуватися до змінних умов соціуму, продуктивно реалізовувати інноваційні педагогічні технології, здійснювати у професійній діяльності саморозвиток, самоосвіту, само проектування особистості. [13]
Основними завданнями роботи з молодими вчителями в школі є :
- формування вмінь застосовувати теоретичні знання, одержані під час навчання у ВНЗ, у конкретній практичній діяльності;
- створення умов для швидкої та ефективної адаптації молодих освітян до професійної діяльності в умовах зміни вимог до фахових компетенцій;
- набуття молодими та новопризначеними педагогами теорії та практики щодо організації навчально-виховної діяльності у класі;
- вивчення молодими педагогами перспективного педагогічного досвіду;
- ознайомлення із сучасними методами і прийомами навчання, формами організації навчальної діяльності дітей на уроці, інноваційними педагогічними технологіями;
- ознайомлення із сучасними засобами навчання, засвоєння методики їх використання;
- ознайомлення із психолого-педагогічними особливостями роботи з обдарованими учнями та дітьми з особливими потребами;
- формування позитивних комунікативних якостей;
- формування спрямованості особистості молодого педагога на безперервне професійно-педагогічне самовдосконалення
Основними напрямами роботи з молодими вчителями в школі є:
- здійснення заходів з поглиблення педагогічних знань, методології навчання, вивчення директивних матеріалів, документів Міністерства освіти і науки України;
- вивчення теорії, практики та методики виховання, психології, етики, аналіз програмних документів з питань виховної роботи, формування у молодих вчителів посадових умінь і навичок;
- поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань із суміжних предметів;
- науково-методична робота з вивчення узагальненого передового педагогічного досвіду (на місцевому, районному рівнях), визначення шляхів творчого його використання;
- здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня молодого педагога.
Для того, щоб максимально виконати завдання, які стоять перед нами при роботі з молодими педагогами, необхідно оптимально підібрати форми і методи роботи, враховувати сукупність зовнішніх факторів, що впливають на формування особистості молодого вчителя, його внутрішні особливості і внутрішні якості.
"Через три-п'ять років після закінчення вузу вчитель повинен знати в три, у п'ять, у десять разів більше, ніж знав він у перший рік своєї роботи " - В. О. Сухомлинський. З цими словами неможливо не погодитись, адже для того щоб навчати інших, вчитель повинен навчатись сам, а особливо молодий учитель.
В закладі створена «Школа молодого вчителя» (додаток 3) де ефективно застосовуються форми і методи роботи, спрямовані на адаптацію молодих вчителів, підвищення їх мотивації та професійного рівня. Серед них такі, як:
розв'язання педагогічних ситуацій;
професійно – педагогічні читання;
дискусії;
творчий портрет молодого вчителя;
дидактична гра;
ділова гра;
парне співробітництво ( досвідчений вчитель – молодий вчитель);
стажування та звіт на засіданнях шкільних предметних комісій;
індивідуальні консультації;
діагностування ;
анкетування « Запитуйте – відповідаємо»;
співбесіди;
зустрічі з педагогами – майстрами;
обмін досвідом « Мої перші педагогічні знахідки»
семінари - практикуми
Продумана система роботи з молодими вчителями сприяє швидшій їх адаптації в колективі, прискорює процес набуття професійної майстерності, стимулює самоосвітню роботу, прагнення до творчості, допомагає впевнено рухатись своєю індивідуальною траєкторією професійного розвитку
ВИСНОВКИ
Щоб стати майстром, творцем, вчителю необхідно опанувати закономірностями і механізмами педагогічного процесу. Це дозволить йому педагогічно мислити і діяти, тобто самостійно аналізувати педагогічні явища, розчленовувати їх на складені елементи, осмислювати кожну частину в зв'язку з цілим, знаходити в теорії навчання і виховання ідеї, висновки, принципи, адекватні логіці розглянутого явища; правильно діагностувати явище - визначати, до якої категорії психолого-педагогічних понять воно відноситься; знаходити основну педагогічну задачу (проблему) і способи її оптимального рішення.
Майстерність учителя - це синтез індивідуально-ділових якостей і властивостей особистості, що визначає високу ефективність педагогічного процесу.
Сучасний вчитель - це людина, яка виконує різноманітні функції не тільки в школі, а й за її межами. Діяльність вчителя повинна носити не тільки творчий, але й дослідницький характер. Він повинен не тільки знати й уміти застосувати на практиці основні педагогічні теорії, але і творчо їх використовувати, а також прагнути до втілення власних педагогічних ідей.
Сьогодні школа вирішує ряд завдань по формуванню конкурентоспроможного педагогв, а саме: підвищення рівня його науково – теоретичної, методичної та психолого – педагогічної підготовки, модернізація освітнього процесу, допомога у розвитку та підвищенні професійно – педагогічної компетентності, активізація творчого потенціалу, формування здатності до швидкої адаптації. Застосовує різноманітні технології, такі як технологія самоосвіти, технологія критичного мислення, технологія системного застосування компетентнісних, особистісно зорієнтованих технологій у навчально – виховному процесі, технологія інноваційності, технологія методичної мобільності, технологія формування системи цінностей.
Надзвичайно важливою у підвищенні фахової майстерності є методична роботи, яка дає змогу вчителям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримувати дух творчості, прагнення до пошуку. Поєднання різноманітних форм педагогічної роботи, таких як педради, методичні дні, тренінги, семінари, предметні тижні та ін. сприяє професійному зростанню педагогів.
Таким чином лише шляхом поєднання зусиль самого педагога школи і суспільства можливо сформувати сучасного конкурентоспроможного вчителя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бичко А. К., Бичко І. В. Феномен української інтелігенції. – Дрогобич, 1997.
2. Будак В.Д. Якість педагогічної освіти - майбутнє України / В.Д. Будак // Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку : Збірник статей до традиційної IV Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА, 2002.
3. Винник А.Л., Нагель И.О. Самообразование учителя как фактор повышения качества современного образования.// Досвід професійного саморозвитку педагогічного працівника на основі використання інформаційно – комунікаційних технологій та потенційних можливостей мережі Інтернет. / Матеріали Всеукраїнської з міжнародною участю науково – практичної Інтернет – конференції (січень- лютий 2013 року) - Черкаси 2013
4. Волкова Н.П. Педагогіка. - К. : Академія, 2001.
5. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. – К., 2002.
6.Діалог культур і духовний розвиток людини (матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції). – К., 1995.
7. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / за ред. І. А. Зязюна. - К.: Віпол, 2000.
8. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії. – К., 2000.
9. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність. - К., Вища школа, 1997.
10. Ковальчук В.Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня док-pa. пед. наук: 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / В.Ю. Ковальчук. - К, 2006.
11. Колесников И.А. О феномене педагогического мастерства // Интегрированные основы педагогического мастерства. - СПб, 1996.
12. Макаренко Л.Л. Комп'ютерна грамотність як складова професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Л.Л. Макаренко. - К., 2007.
13. Методична робота з молодими педагогами/ Матеріали лекцій . Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти – 2014
14. Науково-методична робота районного (міського) методичного кабінету (центру) (Методичні рекомендації)/ Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України – К.: 2007
15. Рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти / Матеріали лекцій . Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти – 2014
16. Селіванов В.С. Основи загальної педагогіки: Теорія і методика виховання / За ред. В.А. Сластенина. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000.
17. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості. - К.: Поліграфкнига, 1996.
18. Урський В.І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: Методичний посібник. – Тернопіль: ТОКІППО, 2005. - 96
19. Фіцула М.М. Педагогіка Навч. посібник - К., Академвидав, 2005.
20. Шульга Л.М. Модель Сучасного вчителя в умовах інноваційного освітнього середовища Запорізького навчально – виховного комплексу «Основа».
21. http://na-vidminno.org.ua/index.php22. http://www.info-library.com.ua/libs/stattya/
23. www.politik.org.ua
Додаток 2
Рекомендації
з підвищення фахової майстерності педагогів
Вивчення, вдосконалення та впровадження кращого педагогічного досвіду, нових технологій,інтерактивних методів та прийомів:
кожному з членів МО, який має власні педагогічні надбання чи високий рівень володіння певними питаннями навчально – виховної роботи, виступити на засіданні МО з інформацією про свій досвід. Ознайомлювати колег з таким досвідом у ході проведення відкритих уроків, виховних заходів, взаємовідвідування уроків;
на засіданнях МО систематично знайомити членів МО з новинками фахової літератури, педагогічної преси;
провести методичні фестивалі(вказати термін)
продовжити співпрацю з …(вказати з ким) в розробці…(вказати чого);
створити творчу групу (керівник ____________)щодо вивчення та впровадження в практику роботи педагогів досвіду роботи (прізвище)_____________ з ____________ (вказати з якої проблеми
підтримувати творчі зв'язки провести «методичні мости» (обмін досвідом роботи) з методичними об'єднаннями інших ЗОШ (термін)
Провести творчий звіт учителя, ___________________, який атестується на вищу категорію.
Брати активну участь у роботі районних семінарів – практикумів, методичної ради школи.
Призначити наставником молодого педагога _______________ вчителя______________.
Брати активну участь у поведінці педагогічних рад, конференцій, педчитань, аукціонів педагогічних ідей.
Кожному вчителю працювати над виробленням особистого творчого почерку, створювати свою систему роботи
Додаток 3
Якісний склад педагогічних працівників КЗШ№ 57 в розрізі предметів
Всього працює Вища категорії Перша категорія Друга категорія спеціаліст Без категорії «учитель-методист» «старший учитель» «вихователь-методист» «практичний
психолог-методист»
Початкові класи 5 2 2 1 Українська мова 3 2 1 1 Російська мова 1 1 Світова література 1 1 Іноземна мова 1 1 Математика 2 2 1 Інформатика 1 1 Історія 3 2 1 2 Географія 1 1 Біологія 1 1 1 Хімія Фізика ОТМ Музичне мистецтво 1 1 Фізична культура 1 1 Трудове навчання 1 1 Вихователі ГПД 1 1 Практичний психолог 1 1 Соціальний педагог 1 1 Педагог-організатор 1 1 Керівник гуртка Бібліотекар 1 1 Інші ВСЬОГО: 27 15 4 2 3 3 5 Додаток 4
План роботи з молодими вчителями
1 Провести зустріч молодих учителів з адміністрацією школи Вересень
2 Призначити вчителів-наставників для вчителів-початківців Вересень
3 Спостереження молодими вчителями навчальних занять, виховних заходів у вчителів - наставників Вересень —жовтень
4 Відвідування та аналіз уроків у вчителів-початківців Листопад — лютий
5 Проведення консультацій для молодих учителів Протягом року
6 Провести методичний тиждень відкритих уроків серед молодих учителів Лютий
7 Підбити підсумки роботи молодих вчителів Травень