Презентация к уроку Жизнь моя, иль ты приснилась мне?(Изучение творчества Сергея Есенина)

Сергій Єсенін«Жизнь моя, иль ты приснилась мне…» Підготувала вчитель зарубіжної літератури Черкаської ЗОШ І – ІІІ ст. №2Калатур Євгенія Миколаївна Вони подарували йому життя Олександр Микитович Єсенін (1873 – 1931) та Тетяна Федорівна Єсеніна (Титови); Дитинство майбутнього поета пройшло в селі Костянтинове. В маєтку заможного діда ( по материнській лінії); Був непосидючим, шибайголовою Дитинство поета В “Автобиогафії” поет напише: “С восьми лет бабка таскала меня по разным монастырям… в доме у нас вечно ютились всякие странники и странницы. Распевались разные духовные песни” Вірші почав писати з 9 років З сестрами Катею та Шурою Стежини, знайомі з дитинства Світлий образ своєї “маленької батьківщини” поет проніс через все життя. Сергій Єсенін з гордість говорив: “Я – крестьянский поэт”. Берізки, клени, безкраї лани – це символи рідного краю поета «Не надо рая, дайте родину мою!» Я снова здесь, в семье родной,Мой край, задумчивый и нежный!Кудрявый сумрак за горой Рукою машет белоснежной.Седины пасмурного дняПлывут, всклокоченные, мимо,И грусть вечерняя меняВолнует непреодолимо.Над куполом церковных главТень от зари упала мимо,О други игрищ и забав, Уж я вас больше не увижу!В забвенье канули года, Вослед и вы ушли куда – то.И лишь по – прежнему водаШумит над мельницей крылатой. «Но люблю тебя, родина кроткая!» На Батьківщині митця Жінки, які кохали поета 4 серпня 1917 року поет реєструє шлюб із Зінаїдою Миколаївною Райх. Поет радів сімейному щастю. В 1918 році у подружжя народилася донька Тетяна, а в 1920 році – син Костянтин. В 1920 році поет знайомиться з Айседорою Дункан. Танцівниця і поет закохуться, одружуються.Виїжджають з концертами до Європи.Гастролюють Америкою.Життя без Росії позбавило поета сенсу. Голос, якого забути не можливо Читає Сергій Єсенін Жінки, які кохали поета Галина Артуровна Беніславська, журналістка московської газети “Беднота”, на довгі роки стане для Єсеніна помічником, другом. В червні 1925 року С.Єсенін реєструє шлюб з онукою Л.М.Толстого – Софією Андрієвною Толстою. Поетична дуель з Маяковським 1923 рік. Московський політехнічний музей «… В Ленинград я совсем, навсегда!» Поет не знаходив собі місця. Став підозрілим до товаришів, вважав, що скоро помре. З листопада по грудень провів у психоневрологічній клініці. Лікувався від депресії.До Ленінграду поет приїздить після розлучення з Софією Андріївною.4 грудня 1925 поселився в готелі “Англєтер” «До свиданья, друг мой…» 27 грудня цей вірш Сергій Єсенін передає Вольфу Ерліху, секретному працівнику НКВД, з проханням прочитати пізніше. Чому саме йому віддав вірш поет? Існує версія, що Ерліх мав передати вірш Г.Беніславській. В этой жизни умирать не ново,Но и жить, конечно, не новей 28 грудня 1925 року Поета не стало… …Я покину родные края…