Роль українського декоративно – ужиткового мистецтва у сучасній культурі

Роль українського декоративно – ужиткового мистецтва у сучасній культурі
20.03.2014
Міська станція юних техніків
Керівник гуртка Бикова Наталія Петрівна

Роль українського декоративно – прикладного мистецтва
у сучасній культурі
Бог створив людину по образу своєму. В чому подібність людини до Бога? Бог є творцем, і людина прагне і здатна творити. Вона творить від початку свого існування. Народна творчість була, є і буде. Народна творчість - це ремесло, вид заняття, яке передається від діда-прадіда, ним може займатися як фахівець, так і аматор.
Народне мистецтво включає в себе все мистецтво даного народу, як професійне, так і народну творчість.
Серед видів мистецтва є декоративне і прикладне мистецтво, його творять і народні майстри, і професійні художники. Види декоративно-прикладного мистецтва можуть мати назву або залежно від матеріалу, з якого виготовлені (художнє скло, художнє ткацтво, кераміка), або від функцій, які виконують (меблі, одяг, ювелірні вироби).
Першим художником декоративно-прикладного мистецтва був Бог: «І зробив Господь Бог Адаму і жінці його одяг шкіряний і одів їх» (Битіє 3:21). Тому сміливо можна сказати, що з усих видів мистецтва спочатку було декоративно-прикладне мистецтво, а потім все інше.
Людина прагне прикрасити своє оточення. Вона оздоблює візерунками (узорами) предмети побуту, житло, середовище, в якому живе. Оздоблюванням предметів займається окремий вид мистецтва-декоративне мистецтво. Отже, декоративне мистецтво-це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами, художньо оформленими. І одні, і другі служать для прикраси, наприклад, вишивка-це узор, яким прикрашають одяг, а вишита серветка чи розмальована ваза-це предмети, які і самі прикрашені узорами.
Слово «декоративний» походить від латинського слова «прикрашаю» (decoro).
Народне декоративне мистецтво України розвивалося у двох основних напрямах-домашнє художнє ремесло й організовані художні промисли, пов’язані з ринком. Ці дві форми йшли паралельно, тісно переплітаючись між собою і взаємозбагачуючись, кожна історична епоха вносила свої зміни. Природні багатства України, вигідне географічне і торгівельне положення сприяли розвиткові домашніх ремесел та організованих домашніх промислів.
Сьогодні декоративне мистецтво-це багатогранне художнє явище. Українське народне прикладне мистецтво - це народні художні промисли, які являють собою товарне виготовлення художніх виробів при обов’язковому застосуванні творчої ручної праці. Це художнє деревообробництво, художня обробка каменю, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло, художнє плетіння, в’язання, художнє ткацтво, килимарство, вишивка, мереживо, виготовлення виробів з бісеру, емалі, а також меблів, посуду, хатніх прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів. Усі вони відносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Кожний з видів унікальний за специфікою матеріалів, технологічним процесом обробки, за художньо-композиційними закономірностями структури образів.
Твори декоративно-прикладного мистецтва перебувають під впливом духовної наповненості часу. Вони пов’язані як з матеріальною, так і з духовною культурою, відповідають не тільки рівню економіки та техніки свого часу, але й духовному світосприйняттю людей, яким вони служать. Ось чому не тільки образотворче, але й предметне мистецтво може розвивати гуманні почуття, повагу до людини та її праці, виховувати дух демократії і добра.
Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції- пізнавальну, комунікаційну, естетичну. За народним та прикладним і декоративним мистецтвом не потрібно далеко ходити, воно тут, поряд з нами, довкола нас. До нього настільки звикаєш, що його присутність перестаєш помічати, але відразу помічаєш відсутність, як відсутність повітря. Декоративне і прикладне мистецтво- це перше, з чим знайомляться діти, прийшовши в цей світ. Перші іграшки, колиска, потім іграшки складніші, одяг, дитячі меблі, предмети побуту, посуд. Світ речей, що створюється художником як розумне і цілісне середовище, що не пригнічує людину, а служить їй, здатний естетично підвищувати і формувати здорове світосприйняття, правильні естетичні уявлення. Завдання художника - створювати таке художнє середовище, яке приносило б людині радість, допомагало жити, працювати, почувати себе творцем і хазяїном, а не рабом речей.
Вироби людських рук певної епохи свідчать не тільки про рівень матеріально-технічного розвитку суспільства, а й несуть на собі відбитки його давньої міфології, релігійних поглядів, звичаїв, обрядів тощо. Пам’ятки кожної епохи показують, як люди навчились оволодівати природними матеріалами, опрацьовувати їх, яку їм надавати силу за допомогою форми символів-знаків /орнаменту/, що робило звичайні речі побутового призначення творами мистецтва. На всіх етапах історичного розвитку твори народного мистецтва мають подвійне значення, будучи невід’ємною частиною матеріальної культури, вони в той же час є важливою галуззю духовної культури народу. Фольклорні візерунки поєднують символічний перетворений діалог життя з історією. Сучасне прикладне мистецтво спирається в своєму розвитку на багатовікові традицій, створені талантом і працею багатьох поколінь. Художня творчість багата і різноманітна. Народні майстри володіють обробкою різних матеріалів: металу, дерева, шкіри, тканини, кістки, природного матеріалу. Різноманітні способи їх обробки. Різноманітна техніка виконання. Основи художнього, естетичного в них невіддільні від утилітарного, їх єдність обґрунтовує глибоку життєву правду народного мистецтва. У народному мистецтві технологічні навички ручної праці передавалися від покоління до покоління, витвори українських ремісників минулих століть доносять до нас художні образи, які знайомлять з давньою народною культурою, свідчать, що їх майстерність досягла високого рівня. Віртуозне володіння технікою, знання ремесла з усіма його тонкощами, культура досконалості виробів притаманні рукотворним виробам коваля, різьбяра, ткача і гончара. Людина, створюючи багатющий предметний світ, працює так кажучи «за законами краси». Майстри робили красивими звичайні речі, якими користувалися щоденно: посуд, одяг, рушники, скрині тощо. Ці вироби красномовно свідчать і про той факт, що народні майстри працювали із «законами матеріалу», оскільки добре знали фізичні властивості цих матеріалів. Виготовлення килимів, кераміки, одягу, тканин, вишивки є одночасно результатом духовної і практичної діяльності людей. Вони матеріально виражені і несуть інформацію про орнамент, композицію, колорит, які є в колективній пам’яті людей, декоративно-прикладне мистецтво охоплює і сферу знань, естетичні погляди, смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичні переконання. Це одна з частин народної художньої культури.Твори декоративного мистецтва - не мертві символи, а живі записи людських справ, прагнень, почуттів, задумів. Вони відображають стиль епохи.
Декоративне мистецтво разом з архітектурою і дизайном формує оточуюче людину матеріальне предметно-просторове середовище, вносячи у неї естетичність, образне начало. Твори декоративного мистецтва завжди співвідносяться із середовищем, для якого вони призначаються, і зазвичай становлять ансамбль. Декоративно-прикладне мистецтво не винаходить вироби, не розробляє їх. Воно використовує історично сформовані своєрідні засоби, щоб надати цим виробам художньої образності. Декоративно-ужиткова творчість проектує унікальні речі. Ці речі можуть бути функціональні, а можуть виконувати суто естетичну функцію. Але досить часто майстри створюють предмети і для промислових підприємств, які випускають художні вироби зі скла, фарфору, металу, кришталю, килими, гобелени, декоративні тканини, і для майстерень, в яких використовується ручна праця. Іноді майстер декоративно-прикладного мистецтва не лише проектує, але і сам виготовляє предмети.
Декоративне мистецтво – це одна із найдавніших галузей художньої діяльності людини, адже людина здавна прикрашає всі предмети, що її оточують. Вони мають бути не лише зручні, практичні, але і красиві. Предмет має бути виразний в цілому - в конструкції, пропорціях, деталях, а також у його обробці. Розписати візерунками горщик, прикрасити різьбленням дошку, зв'язати мереживну серветку, виткати візерунки на тканині - все це потребує значної майстерності. Користь і краса завжди поруч, коли беруться до роботи художники і з різних матеріалів (дерева, металу, скла, глини, каменю, тканини й ін.) створюють предмети побуту, які є творами мистецтва. Однак декоративні твори демонструють не тільки естетичний смак і фантазію художника. У них, як і в творах інших видів мистецтва, відбиваються матеріальні та духовні інтереси людей. Саме їх художній рівень, їх образне начало і зумовлювали розвиток цивілізації, рівень культури народів. І хоча сьогодні вироби прикладного мистецтва випускаються художньою промисловістю, вони значною мірою зберігають національні особливості.
Висновки
Народне та декоративне і прикладне мистецтво несло і несе в собі інформацію про власника-це вік, професія, стать, соціальний статус, сімейний стан, заможність (ювелірні вироби: персні, обручки, корона; одяг: уніформа, військова форма, шкільна форма, одяг священників, одяг медперсоналу), ще багато творів мають обрядове значення (весільний одяг, бокали для молодят, рушники, хустки, писанки, штучні квіти, ялинкові прикраси).
Декоративне мистецтво завжди буде наповнювати середовище проживання людини і хочеться, щоб це було українське декоративно-прикладне мистецтво, а не предмети побуту культури інших народів.
Українське народне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предковічних образах, зручних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.
Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво є важливою складовою частиною системи художньої освіти. Постійно зростає загальний інтерес до нього. З метою навчання підростаючого покоління і передачі у спадок культурних здобутків і народних традицій краю відкриваються нові факультети і гуртки у середніх освітніх та позашкільних закладах. Створюються дитячі центри образотворчого мистецтва, художні гімназії з відділенням скульптури, декоративного розпису, образотворчого мистецтва тощо. Вивчення декоративного мистецтва спрямоване на оволодіння дітьми важливою дисципліною в галузі художньо-творчої освіти, засвоєння різних технік і технологій декоративного мистецтва. Метою викладання є підготовка дітей до створення предметів декоративно-прикладного мистецтва і дизайну та засвоєння різних технік і технологій декоративного мистецтва.
Підготувала керівник гуртка Бикова Н.П.
Література
Корнієнко В.І. Творчі пошуки викладання декоративної композиції в художніх школах та художніх відділеннях шкіл мистецтв. // Проблеми і перспективи розвитку початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів як ланки безперервної художньої освіти: Матеріали методичної конференції. — К.: ГУКМ, 2006. — с. 40-44.
Марина Протас, Євген Лоссовський. Аспекти сучасної культурно-мистецької практики у просторі міждисциплінарних природничо-наукових досліджень // Сучасне мистецтво – К., 2001 – Вип. 1 – с. 97-101
Сидоренко В. Вступ // Сучасне мистецтво – К., 2004 – Вип. 1 – с.5-6.
Прете М.К., Капальдо А. Творчество и выражение. Пер. с итал. — М.: Советский художник, 1985.
Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1993. - 272 с.
Данченко Л.К. Невмируще джерело. Бесіди про українське народне мистецтво. - К.: Мистецтво, 1975. - 190 с.