Конспект уроку з української літератури Проблема злочину й кари в повісті О.Кобилянської «Земля», 10 клас

Тема. Проблема злочину й кари в повісті О.Кобилянської «Земля»
Мета: дослідити причини братовбивства через цитатну характеристику образів твору; розвивати навички дослідницько -пошукової діяльності; виховувати активну громадську позицію ; прищеплювати любов до народної моралі.
Тип уроку: комбінований
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотиваційний етап1. З’ясування емоційної готовності до уроку
2. Рефлексія з метою актуалізації суб’єктного досвідуПродовжити речення «Мені цікаво знайомитися з творчістю О. Кобилянської, бо…»
3. Актуалізація й перевірка засвоєних знань.
Ознайомлення з карткою самооцінювання.
№ ЗАВДАННЯ
БАЛИ МАКСИМУМ ОТРИМАНО
1.ТЕСТИ 1,5 2.РОБОТА В ГРУПАХ 2 3. ЦИТАТНА ХАРАКТЕРИСТИКА 0,5 4. ВЛАСНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ 0,5 5. ОЦІНКА ВЧИТЕЛЯ 0,5
Тести
1. О. Кобилянська активно розвивала в українській літературі тему:(0,5Б)
А влади землі над людиною;
Б становище освіченої, культурної жінки в суспільстві;
В проблеми взаємин інтелігенції та селянства;
Г життя буковинських селян.
2. Укажіть головного героя повісті «Земля». (0,5Б)
А Михайло;
Б Івоніка;
В Сава;
Г земля.
3. Розмістіть епізоди повісті «Земля» відповідно до сюжетної послідовності. (0,2Б за кожне)
А Михайла забирають у військо;
Б весілля Парасинки і Тодорики;
В Рахіра дізнається, що Анна чекає дитину;
Г Сава убиває Михайла;
Д Марія проганяє зі своєї хати Анну.
ВІДПОВІДІ НА ДОШЦІ
(самоперевірка, виставлення результатів у таблицю)
ІІІ Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Сьогоднішній урок за повістю О.Кобилянської «Земля» ми присвятимо дослідженню причин братовбивства й спробуємо дати відповідь на кілька питань.
Чим є земля для українців ?
Чому ж у сім’ї добропорядного господаря з’явився злодій?
Чи варта земля, щоб через неї брат убив брата ?
Ви одержали випереджаюче пошуково – дослідницьке завдання. (Кожна група своє). Тож сьогодні прозвітуєте про виконання.
ІІ Опрацювання навчального матеріалу (Звіт кожної групи про результати своїх досліджень. )
1 група досліджувала роль землі для українців.
Головним мірилом для українця була земля. Її ніколи не буває багато. Український селянин бачить своє щастя лише у володінні землею. Тема землі порушується письменниками постійно. Згадаймо, Савку із п’єси І.Карпенка-Карого «Сто тисяч», родину Кайдашів з повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, Івана Дідуха з новели В.Стефаника «Камінний хрест», Чіпку Вареника з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Земля – жива істота, тримає у своїх обіймах, окрилює, радує, сповнює надіями, мучить, розчаровує, доводить до братовбивства. Земля - творець і життєдайна сила; і в той же час земля – це Молох, страшна сила, мірило духовних цінностей.
Тільки земля робить селянина хліборобом, господарем, дає смисл його життю. Але земля – це не лише власність. Це і радість селянина від результатів своєї праці, радість від того, що він «ходить коло неї», тобто працює на землі, це й краса краєвидів, і впевненість у завтрашньому дні. А ще – край, де ти народився і зріс.
Ставлення нас, українців, до землі й визначає нашу сутність.
Залежно від рівня моралі й духовності розуміють його персонажі повісті Ольги Кобилянської. А як результат цього – взаємини в родині, між односельцями, мета в житті, духовні орієнтири.
мірило духовних цінностей;
творець і життєдайна сила;
сліпа сила, що спричиняє трагедію;
засіб наживи, збагачення;
земля годувальниця;
виснажлива праця;
воля;
визначальний фактор;
мрія, марево;
сенс життя селянина-українця.
Сім’я сільського газди Івоніки Федорчука тримається на культі праці.
2 група досліджувала причини гріхопадіння Сави.
Звучить біблійна легенда про Каїна й Авеля
«Був Авель пастухом овець, а Каїн, брат його, був землеробом. Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, й Авель теж приніс від первородного стада свого і від тука його. І прийняв Бог від Авеля дар його, а Каїна – ні. Каїн дуже засмутився. І сказав Господь Каїну: «Чому ти засмутився? Чому смутне твоє обличчя? Якщо робиш добро, то чи не піднімаєш ти обличчя своє? А якщо не робиш доброго, то біля дверей лежить гріх; він манить тебе за собою, але ти владарюй над ним».
І сказав Каїн Авелю, брату своєму: «Підемо в поле». І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і убив його.
І сказав Бог Каїну: де Авель, брат твій?
Він сказав: не знаю; хіба я сторож брату моєму?
І сказав Бог: що ти зробив? голос крові брата твого кричить мені від землі, яка розімкнула вуста свої прийняти кров брата твого від рук твоїх; коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більше давати сили свої для тебе; ти будеш вигнанцем і скитальцем на землі.
І сказав Каїн Господу: покарання моє більше, ніж я можу винести; ось ти тепер стираєш мене з лиця землі, і від лиця твого я скорюсь, і буду вигнанцем та скитальцем на землі; і всякий. хто зустріне мене, уб’є мене.
І сказав Господь: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь Каїну знамення, щоб ніхто, зустрівши його, не міг убити його».
Як бачимо, гріх Каїна повторює Сава – він підняв руку на свого брата, позбавив його життя. В чому ж причина гріхопадіння новоспеченого Каїна?
Сава – молодший син Івоніки й Марійки. Він постійно завдає батькам клопоту.
Егоїстичний, ледачий, він не має тяги до землі, у нього не лежить душа до праці. Не має він приязні й до людей. «Сава, мов злодій, крадеться крізь городи й поміж хати до Рахіри». Хлопець піддається згубному впливу Рахіри: «Сава любить її і помимо всяких заборон і грізьби ходить до неї і тримається її». Сава розумний і хитрий: «…розумний він уже й тепер…Ой, іще й який розумний. Який молодий, а він перехитрить вам хоч би якого заводіяку. Лише його лінь гризе мене, він не любить землі. Дарма що ходить по ній, що толочить її, дарма що живе з неї, що вона носить його».
Батько не хоче залишати землю ледарю. Але він впевнений, що «сама земля навчить його…як візьметься порядно до праці, а з весною буде доста, то переконається, що чоловік без праці нічого не варт». Він очікує, що Сава змінить свої ставлення до землі – найбільшої цінності, на думку Івоніки: «Але вона не перейде в його руки, як він не зміниться, - се я йому вже не раз говорив і ще буду говорити».
Причини гріхопадіння Сави:
(записати в зошиті кілька)
Гріховний генетичний код ( схожий на матір; у ньому переважає її зле начало)
Оточення хлопця (згубна любов із Рахірою. «Рахіра – або земля?», «І одно, і друге!» Радість від праці Сава не розумів, зате радість власника добре гріла його душу. Ділився думками з Рахірою: «…відколи Михайло пішов, знаю се ще ліпше. Але той кусник – він лежить недалеко від бурдея і від нього найближче до цісарського гостинця – я б його дуже хотів мати. Я б хотів там поставити хату…навкруги мали би ми свої грунти». )
Викривлене виховання хлопця матір’ю (любов матері до сина має хворобливий характер: Марійка не покарала малого Саву, коли він кинув джмеля своєму кривднику за пазуху і той від укусів помер. Вона не змусила сина спокутувати цей великий гріх і усвідомити тяжкість провини. Тобто, виховний момент пропущено. Певно, що материнська помилка зміцнила впевненість сина у безкарності.).
Батько приділяє мало уваги вихованню сина. Все життя проводить у безкінечній праці. До неї ж привчає і синів. Але Сава не хоче працювати на землі. І все ж він усвідомлює, що земля – це джерело існування.
Страх Сави залишитися без землі – основи безбідного існування. (Івоніка погрожує Саві залишити його без спадку).
(«Лише землею не наділили його.Тої чорної, пожадливої, дорогої землі, без якої годі було як слід проживати, в якій би день і ніч грібав, життя своє добував, - її не дав він йому».)
У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не сумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на тяжкий гріх. Сава порушив біблійну заповідь: не убий.
3 група досліджувала образ Михайла.
“Михайло був образець! І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі добре знали, який він, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, що глядів за одною довше, ніж за другою».
Михайло – щирий, працьовитий, чесний. «По всіх селах навкруги немає йому пари; такий добрий». Гармонійно поєднались у ньому зовнішня привабливість і висока духовність, любов до селянської праці і тонке відчуття прекрасного. Мабуть, внутрішня естетика, якою був схожий на батька, допомогла йому розпізнати в Анні те золоте, якого не бачили інші.
Побувавши у світах, Михайло починає усвідомлювати, що не лише земля дає можливість безбідно жити, а бачить, що у місті люди живуть по-іншому, що можна прожити і без землі.
Світла Михайлова душа дає відсвіт у серцях односельців (після його смерті село «осиротіло».)
Михайло Сава
Спокійний, Нервовий, вразливий
працьовитий Не дуже працьовитий
Не має згубних звичок Має погані звички
Відчуває відразу до стрільби Любить стрільбу, полювання, азартний
Поважає батьків Не дуже поважає батьків
Цінує в Анні доброту, порядність, чесність Цінує в Рахірі вседозволеність,
Слабодухий (слабкий духом у війську) Сильний до будь-яких випрбуваньбратовбивця

Робота з текстом для всіх учнів.


Зачитати цитати до образів Михайла та Сави.
4 група досліджувала психологічний тип матері Марійки.
Марійка – чесна, працьовита, ощадлива до скупості, але й очерствіла через пожадливість. «Була се слабосильна, ще доволі молода жінка, з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надала їй п’ятно старості. Вона жила в згоді зі своїм чоловіком, поважала й подивляла його у всіх його вчинках, говорила до нього «ви», і сповняла всі його накази й бажання без опору. Було би тяжко сказати, котре з них було старанніше й пильніше; лише коли про нього говорено, що він незвичайно доброго серця, їй закидувано скупарство.
Вона знала про се, і се гнівало її чимало. Чи се було скупарство, коли вона все дбала для своїх дітей, за які була би віддала душу? Коли не тратила часу так, як інші жінки за балаканкою, сього або того без намислу з хати не давала або надто не роздаровувала? Коли ходила в полатаних речах і не стояла ніколи коло криниці й не прала? Проте вона все була доброю газдинею і мала дома все, що повинно бути в кожній хаті і у кожної доброї газдині…А що вони найчастіше їли борщ і мамлигу, фасолю і бараболі, - се не мало попросту нікого обходити. Вона ніколи не журилася тим, що по інших хатах діялося…В неї було лише три добрі знайомі, з якими ненастанно зносилася. Дві зовсім старі жінки, білі, як сніг, і одна молодиця… Івоніка ішов за нею слід у слід. Жив з усіма добре, але у великій приязні лиш із старим Петром». «Марійку не бачили ніколи в корчмі…, дуже рідко коли на ярмарку».
«..погляд у Марійки м’який. Звичайно глибокий і зажурений. В усміху несказанно лагідний і гарний…однак коли /очі/ звернулася на що і прикувалися на хвильку до чого, починали миготіти в холодному, мов сталь, блиску й у тім блиску розходилися. Холодним, мов ніж, зимним блиском, що постепенно змагався. Відпихав від себе, і треба було усміху його молодих ніжних уст, щоб привабити душу до себе».
Скупа, нетерпляча, сварлива. Анну проганяє не тому, що вона їй не подобається, а тому, що переконана: бідна наймичка – не пара хазяйському синові. Сава злостиво думає: Марійка нізащо не погодиться взяти за невістку безземельну Анну, хоч би вона була найкраща.
Сліпа любов матері виростила із Сави егоїста, який розуміє лише власні потреби. «Чи Сава не є так твоя дитина, як і Михайло? І чи ти його менше любиш? Чи ти його не вродила? Він молодий, дурний і підмовлений лихими людьми. Рахіра наробила йому щось, але як те минеться, вона стратиь міць над ним, він назад верне до нас».
Земля справді стала власницею її душі, взяла в рабство. Тільки згодом, переживши трагедію, Марійка зрозуміла, як жорстоко помилялася.
5 група досліджувала психологічний тип батька Івоніки Федорчука.
Івоніка Федорчук є взірцем добропорядності: став добрим господарем завдяки важкій, але чесній праці. Любить неоднакових за вдачею синів і дружину Марійку. Любов до синів визначає й батьківські клопоти. Він готовий продати найкращі бики, не боїться втратити набутків, тільки б врятувати з війська сина Михайла.
Цей неграмотний селянин несе в собі найвищу мудрість свого народу, його етичну культуру. Тяжка праця зробила грубими його руки, але не знівечила душі. Івоніка любить землю побожно, милується нею, відчуває її, «мов самого себе». Неправда, що він проклинає землю після смерті Михайла. То «кричить» його розпука, тяжке горе, несправедливість «ревнув нараз страшним голосом, погрозивши п’ястком: «Не смійся! Доста ми дурні твої..» Про кого він? Чи не про тих, хто готовий знівечити чуже життя заради грошей, прибутку і навіть заради самої землі?.. »
«Не для тебе, синку, вона була. А ти для неї!» - говорив Івоніка.
Односельці, родина і навіть сільський поміщик відчували духовну силу Івоніки, його праведність і мудрість. Недарма Сава боїться не маминих сварок, а батькового мовчання.. Можливо, саме турбота про землю заступила Івоніці все. Десь він пропустив той момент, коли Сава вперше став на хибну стежку. Саме батько повинен був стати взірцем для синів. Мабуть, батькові більше треба було приділяти уваги молодшому синові, а не залякувати, що той залишиться без землі. І все ж батько не відвертається від сина, проклятого матір’ю, хоча свідомо, заради честі сім’ї, ховаючи речовий доказ убивства, дає зрозуміти: йому відоме ім’я вбивці. Івоніка продовжує любити Саву. Але ця любов – надія, що мала б повернути блудного сина.
Смерть Михайла не зробила Івоніку черствим і бездушним. Він співчутливо ставиться до Анни й Петра. Тяжкі випробування, що випадають на долю цієї людини, символічно називають риси багатьох біблійних праведників у конкретному національному характері. (багатостраждальний Йова). До останку любив обох синів – і мертвого, що тішив батьківське серце, і живого, що приніс йому стільки страждань. «Вмерлого не забував, а живого оплакував невидимими, духовними сльозами». Воістину християнське вміння любити і прощати. «Ненависть не знаходила місця в тій безкорисливій гармонійній душі».
На жаль, обоє батьків не зуміли посіяти в душах братів основи родинності, усвідомлення того, що брат повинен допомагати братові, що родина – це основа буття на землі. Як бачимо, рід Федорчуків переривається: убито здоровий пагінець (Михайла), не буде продовження роду – рід вироджується.
Робота з текстом для всіх учнів.
Зачитати цитати до образів Марійки та Івоніки.


Оцінювання роботи груп, занесення результатів у таблицю та оцінювання цитатних характеристик.
IV. Підсумок уроку – дослідження
Всі переконані в тому, що Сава скоїв злочин. У творі він не одержує покарання, яке передбачено законом. У Кримінальному кодексі розділі ІІ статті 115 «Умисне вбивство» записано:
«Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, - карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років».
Та чи залишився безкарним злочин Сави? Чи почував себе щасливим Сава, усунувши конкурента?
«Вже шостий рік минає від смерті брата. Він щохвилі інший. Як кажуть люди, немає спокою… Як іде на роботу, то мусить кілька хат обійти. Ходить, як зблуджений. Вступить де в яку хату, то й нема що слухати, там дівчину зачепить, там трутить когось… і іде в другу хату. Ніхто його не спирає і ніхто не просить до себе… Всім мов страшно перед ним, хоч він і жартує, і сміється… Бог один знає, - кажуть, - що за ним раз у раз снується! … В полі то іноді ніби геть із розуму сходить. Як добачить якого зайця, кидає все, хоч би найважнішу і найпильнішу роботу, хоч би чужу, хоч би свою – і пускається в погоню за ним. Каже: мусить його мати… Його душа мов без внутрішнього, постійного життя, мов без ладу стала. Чи, може, вже з дитинства така була?... Тому одному він кориться: тій невидимій, залізній силі, хоч і не знає, що се таке. »
Ми приходимо у світ, як чистий аркуш. Книгу свого життя пишемо самі. Наше серце вчиться любити і бути відповідальним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч би якою доброю й глибоко духовною вона була, все одно інколи чинить не так, як велить обов’язок Людини. Та гріх може бути прощений за умови щирого каяття й спокути, за умови очищення душі. А зло завжди повертається до того, хто його зробив і не покаявся. Життя Сави без каяття й спокути страшне. Суд і справедливий вирок убивці були б кращим вибором, ніж нестерпні муки совісті, людський осуд.
Висновок, до якого прийшли учні:
Земля, будь – яка власність – річ зваблива, але найбільше багатство не варте нічого, якщо воно замішане на людській крові; немає у світі цінностей, які переважали б людське життя.
Які рекомендації ми можемо запропонувати майбутнім батькам, щоб не було новітніх Каїнів?
Учні на сердечках пишуть побажання та наклеюють на дошку.


V. Оцінювання
Вчитель додає бал найактивнішим учням, що працювали на уроці.
Підбиття підсумків за карткою самооцінювання.
VI.Домашнє завдання
розібрати образи Гани та Рахіри, навести цитати.