Игра как метод обучения на уроках информатики

Розділ 1
ГРА ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ
1.1. Історичний аспект гри
У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися «несерйозним» заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі, з її традиційним бажанням умикати будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було місця. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції. З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою і своєю сім'ю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах це не спонтанні сюжетні ігри, не стихійно засвоєні від старших поколінь розклади за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання.
1.2. Вплив гри на розвиток молодшого школяра.
У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.
Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.
Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя, ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть, Їхні дії відзначаються глибиною мислення.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини ... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі...» ( )Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання.
Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.
1.3. Класифікації ігор.
Одна з перших класифікацій гри належить Карлу Гросу, який поділяв ігри на дві групи:
1) експериментальні (“ігри звичайних функцій”). До них він відносив сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи для формування волі. Ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;
2) спеціальні (“ігри спеціальних функцій”). До цієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя часткові здібності.
Відомий німецький психолог Вільям Штерн (1871 1938) класифікував ігри на:
індивідуальні (за задумом дитини)
соціальні (спільні з іншими).
Швейцарський психолог Ж. Шаже виокремлював:
ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини);
символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років);
ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцяти років).
Класифікація С. Новосьолової, маючи у своїй основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:
1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей):
ігри-експериментування;
сюжетні ігри
2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою:
навчальні ігри (дидактичні);
розважальні ігри
3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу (народні).
Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор:
1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).
2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі та дидактичні ігри . 3. Народні ігри.
Для вчителя найбільш актуальними є дидактичні ігри.
Дидактична гра – це навчальна гра, вона використовується в навчально-виховному процесі .
Особливістю дидактичних ігор є те, що вони спеціально створюються і розробляються дорослими з різною педагогічною метою: сенсорного виховання, мовленнєвого розвитку, ознайомлення з довкіллям, з елементарними математичними уявленнями тощо. Дидактичні ігри можуть супроводжуватися наочним матеріалом (іграшки, предмети, речі, картинки тощо.) або будуватися тільки на словесній основі. Основними елементами дидактичної гри, що надають їй форму навчання і гри водночас, є:
дидактичні та ігрові завдання,
ігровий задум,
правила,
ігрові дії.
Дидактичні ігри класифікують за різними критеріями:
за навчальним змістом (Л.Артемова, О.Сорокіна, О.Усова);
за пізнавальною діяльністю (Л.Венгер, С.Новосьолова);
за ігровим задумом, завданнями і ігровими діями (Д.Ельконін, А.Матусик, О.Янківська тощо);
за взаємовідносинами дітей і вихователя (Р.Жуковська, Д.Менджерицька тощо).

Шрифт абзацу за промовчаннямЗвичайна таблицяНемає спискуTimes New RomanCourier NewCambria Math< Розділ 1