Психологический семинар для учителей Психологические основы рефлексивных взаимодействий учителей и учащихся

Мета: - засвоєння теорії рефлексивної діагностики
трансформація освітянської практики з дорефлексивного рівня в рефлексивний
засвоєння нових способів та оптимальних засобів організацій навчально-виховного процесу


План проведення

І блок – теоретичний

Рефлексія – як один із найважливіших механізмів пізнання іншої людини

ІІ блок – практичний

Проведення тренінгових вправ.
Ділова гра.

ІІІ блок – підведення підсумків























Шановні колеги!

Нові інтелектуальні можливості, які виникають у будь-якому віці, розширюють горизонти свідомості людини. Для неї стають досяжними такі ресурси пізнання та самопізнання, які були невідомі раніше, виникає можливість аналізувати, апелювати до своїх переконань та особистісних якостей.
Розвиток самоусвідомлення передбачає наявність у особистості рефлексії, спостереження та аналізу, постійного діалогу з самим собою. Тільки тоді формується цілісна, не перекручена концепція “Я”, що відповідає сутності особистості, її ідентичності.
Таким чином, внаслідок розгортання когнітивних компонентів самоусвідомлення, для людини-педагога все більшої активності набувають рефлексивні механізми, які в перспективі мають забезпечити свідоме, активне, творче життя.
Перш ніж спробувати уявити й обґрунтувати деякі техніки (так само й комплекси правил) ефективного спілкування, зупинимося на основних, сутнісних його характеристиках.
Отже, спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, народжений потребами спільної діяльності. Це, зокрема, й облік інформацією, й вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини. Комунікативний аспект спілкування пов’язаний зі специфікою процесу обміну інформацією, уточненням та збагаченням знань, відомостей, думок співрозмовників з урахуванням їхніх взаємин, установок, прагнень і намірів. Засобами комунікативного процесу є мова та весь набір невербальних засобів спілкування: пози, жести, інтонація, “контакт очима” тощо.
Другий (інтерактивний) аспект спілкування між людьми – це побудова спільної стратегії взаємодії, передусім кооперація та конкуренція. Можливі й інші класифікації між особистісної взаємодії. Наприклад, розглядаючи варіанти поведінки суб’єкта в конфліктній ситуації, відокремлюють співробітництво, суперництво, пристосування, компроміс та уникнення.
До перфективного аспекту спілкування належить і процес формування образу іншої людини, пізнання її шляхом ідентифікації (уподібнення, ототожнення) та рефлексії (усвідомлення того, яким сприймають суб’єкта інші люди). В процесі між особистісного сприйняття й пізнання виникає низка “ефектів”:
“ефект новизни” полягає в тому, що стосовно знайомої людини найбільш значущою виявляється остання, тобто найповніша інформація про неї
“ефект первинності” стосується значущості певного процесу надходження інформації про людину для формування уявлення про неї, так, якщо інформація суперечлива, на судження про людину найбільше впливають ті відомості, які надішли в першу чергу.

Ключовим моментом розвитку особистості, а також одним із найважливіших механізмів пізнання іншої людини вважають рефлексію.
Рефлексія містить усвідомлення людиною того, як її сприймають та оцінюють люди. Тобто це начебто процес подвоєного, дзеркального відображення одне одного. “Слухання” себе, аналіз своїх почуттів та станів значно допомагає зрозуміти іншу людину, внутрішній світ її сподівань, мотивів, емоцій, що сприяє здійсненню більш ефективного спілкування. Можна виокремити два типи рефлексії за предметом її спрямування:
рефлексія як техніка осмислення процесу, способів і результатів розумової роботи та практичних дій. Цей тип роботи можна розглядати як поворот свідомості, в результаті якого з’являється можливість побачити себе, своє мислення, свою свідомість неначе “збоку”. Цей тип розумової роботи розширює поле усвідомлюваних елементів мислення та діяльності, сприяє осмисленню перешкод та утруднень у конкретній ситуації, знаходженню способів їх подолання
рефлексія станів спрямована на усвідомлення своїх переживань і станів у процесі роботи. Людина повинна розуміти причини виникнення в себе таких психічних станів як тривога, роздратування, напруження, задоволення тощо. В такому разі, поясненим та проговорити ці почуття, легше впоратися зі своїм станом або навіть змоделювати його. Така рефлексія дає змогу управляти собою, зберігати своє самопочуття, тим самим підтримувати нормальну працездатність та хорошій настрій.

Навчити рефлексії дуже складно й починати слід із того, що в певну мить своєї діяльності треба сказати собі “стоп”. Це перший крок у здійсненні рефлексії. Суть його у рефлексивному виході, тобто в такому повороті свідомості, коли особистість може бачити свою ситуацію й себе з зовні.
Другий крок – це спроба зазирнути в себе й запитати: “Чому це сталося?”, перебуваючи при цьому в рефлексивній позиції, тобто позиції стороннього спостерігача стосовно себе та своєї ситуації.
Третій крок – відповідь на запитання : “Що стоїть за тією чи іншою дією? Що я відчуваю?”, здійснення рефлексивного становлення, тобто оцінювання своїх дій, станів начебто збоку, з позиції стороннього спостерігача.
Отже, доцільно говорити про можливості навчання рефлексії як у режимі “само”, так і в процесі проведення різних соціально-психологічних досліджень. З цією метою, шановні колеги, пропоную вам відповісти на такі твердження, які дозволяють визначити репрезентативну систему.
В кожному наступному стверджені поставте цифри від 4 до 1, де цифру 4 біля тієї фрази, яка якнайкраще змальовує вас, і цифру 1 біля фрази, яка вам не підходить. Зробить це з кожним із 5 блоків тверджень:

Коли я приймаю важливі рішення, то я основуюсь на:
К – своїх емоціях, почуттях
А – тому, як вирішуються подібна ситуація іншими
В – тому вирішенні проблеми, яке мені здається найкращим
Д – детальному вивчені проблеми і фактів.

Коли я спілкуюсь з іншими людьми, то розумію, що на мене більш за все діє:
А – інтонація мови, голос співбесідника
В – ті картини, перспективи, які змальовує мій співбесідник
Д – логічність доказів співбесідника
К – чи відчуваю я щирі почуття співбесідника

Мені набагато легше спілкуватися з людьми, якщо мені подобається в партнері:
В – його манера одягатися
К – його емоційність, почуття, які я розумію
Д – аргументи, які він використовує для доказу своїх суджень і які я також використовую при розмові
А – інтонація, теми мови, тональність голосу


Мені найлегше:
А – знайти ідеальну для мене гучність магнітофона, телевізора
Д – підібрати найбільш розумні, переконливі аргументи, які відносяться до того предмета, який цікавить мене
К – вибрати найбільш зручні меблі
В – підібрати для одежі, інтер’єра багаті кольорові комбінації

Що найбільш впливає на мій настрій, самопочуття:
А – я дуже чуттєвий до тих звуків, шумів, інтонації людей, які оточують мене
Д – почуваю себе “в своїй тарілці”, коли необхідно довести правильність якого-небудь положення, знайти причину якої-небудь події, вистроїти ланку логічних умовиводів
К – я дуже чуттєвий до того, наскільки зручна моя одежа, чи приємно мені знаходитися в ній, рухатися
В – на мене сильно впливає освітленість і загальний вид закладу, приміщення


Підрахуйте бали по тесту, стане зрозуміло, наскільки ви добре бачите, чуєте, відчуваєте та логічно мислите. Це дуже гарна допомога. щоб краще зрозуміти себе та інших.
Візьміть літеру “А” та підрахуйте скільки балів набрала ця літера. Теж саме робимо з літерами “В”, “К”, та “Д”.
Літерою “А” позначається аудіал, “В” – візуал, “К” – кінестетік, “Д” – діжитал цифровий (логік). Подивиться напроти якої літери у вас буде найбільше балів, то і є вашою провідною репрезентативною системою.
Якщо репрезентативна система аудіал, то він переймає, запам’ятовує та відтворює інформацію через звуки. В своїй розмові він використовує такі слова: я чую, тихіше, послухай, голосніше, ти не чуєш мене. Навіть коли розмовляємо по телефону, то перше що ми кажемо у трубку – це алло, хтось каже – так, аудіал говоритиме – слухаю.
Якщо провідна репрезентативна система візуал, то це людина, яка сприймає образи та картини і використовує слова: подивиться, я бачу, спостерігаю, помічаю, роздивляюсь, маю на увазі.
Кінестетік – відчуває, йому присутні нюх та дотик. від нього можна почути висловлювання – я злий , я добрий, я відчуваю, мої почуття.
Діжитал цифровий – відтворює виведення. він говорить: я знаю, значити, логічно, отже.
Іноді, коли спілкуються аудіал з іншою провідною системою виникає непорозуміння, тому що візуалу замало почути, йому треба побачити. Кінестетику замало почути чи побачити, йому треба доторкнутися, відчути. А діжиталу цифровому із всього треба зробити умовивід.

Психологи стверджують, що ми сприймаємо інформацію таким чином:
7% - вербальна інформація
38% - “мова тіла”
55% - тон голосу

Та як підкреслюють дослідники, слухання займає 40% усього процесу спілкування. Існує два види слухання в педагогічному спілкуванні:
Нерефлексивне слухання (уважне мовчання) передбачає мінімальне втручання в діалог співрозмовника за максимальної зосередженості на цьому на основі демонстрації доброзичливості, підтримки. Воно виражає спонукання, заохочення того, хто говорить, за допомогою нейтральних поз, жестів (кивка головою, що відповідає виразу обличчя), зорового і фізичного контакту, вигуків, реплік. Дуже цікавий, з вище зазначеного, це зоровий контакт.
Уявіть собі будь ласка, що ви слухаєте людину, яка при розмові дивиться прямо на вас, але потім її очі переходять до правого верхнього кута – це візуально-згадувані образи, тобто людина згадала щось і говорить вам без прикрас чи перебільшення, так , як воно є. Якщо дивиться праворуч – це звуки згадувані, людина пригадую і точнісінько так вам розповідає. Якщо ви помітили, що людина дивиться у нижній правий кут – це яскраво виражений діжитал цифровий (логік), людина при розмові хоче дослідити логічний умовивід.
Друга сторона ще цікавіша. Якщо людина дивиться до верхнього лівого кута – це візуально сконструйований образ, тобто людина при розмові, на ходу, придумала, як це може виглядати, або їй так дуже хотілося, щоб це так виглядало. Якщо дивиться ліворуч – сконструйовані звуки, людина знає як це може звучати, та насправді вона цього не пригадує, тому говорить те, що собі уявила – тобто придумала заново. І якщо очі дивляться в лівий ніжній кут – це яскраво виражений кінестетік, при розмові людина буде щось поправляти на вас, ваш одяг, торкатися вас.
У вигляді експерименту хоча б сьогодні прослідкуйте, як при розмові з вами поводяться інші, в яку сторону дивляться. Але будь ласка на своїх чоловіках це не перевіряйте.
У педагогічному спілкуванні нерефлексивне слухання ефективне в тих ситуаціях, коли:

дитина хоче обговорити наболілі проблеми, прагне висловити свої переживання, своє ставлення, почуття, свій погляд.
учневі важко підібрати слова, висловити свої переживання. Втручання педагога може ще більше ускладнити ситуацію.
розмову проводять із сором’язливими, невпевненими в собі дітьми.

Рефлексивне слухання – це слухання, що запрошує та заохочує співрозмовника говорити про свої проблеми, висловити найбільше, щоб полегшити свій стан. Активне (рефлексивне) слухання-прийняття педагогом відповідальності за те, що він чує, шляхом підтвердження, уточнення, перевірки значення і мети одержуваного від учня повідомлення. Воно передбачає встановлення активного зворотнього зв’язку.
Зворотній зв’язок виражає те, як одна людина реагує на іншу, як переживає взаємний контакт, інформацію про слухача, пов’язану з тим, хто говорить, а не інформацію про те, ким є співрозмовник. Він демонстрюує ставлення до сказаного, зацікавленість, розуміння, заохочення до подальшого спілкування, а також дає змогу усунути бар’єри, розшифрувати зміст повідомлень, виявити їхнє реальне значення.

Отже зворотній зв’язок має бути:
описовим, а не оцінним (не діагноз, узагальнення)
специфічним, стосуватися конкретної поведінки, що викликає певні почуття
своєчасним, відповідати ситуації “Тут і тепер”
не нав’язливим, враховувати потреби комунікаторів
він має стосуватися поведінки, дій або рис особистості, які можуть змінитися
“Два вуха й один язик нам дані для того, щоб більше слухати й менше говорити”
Зенон з Кінтона

Це сталося колись давно в дивовижному місці, у якому жив великий мудрець. Слава про цього мудрість рознеслася далеко за його рідне місто. але була у місті людина, яка заздрила його славі. і ось вирішила вона придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти.
Вона пішла на галявину, піймала метелика, посадила його між зімкнутих долонь і подумала: “ Я запитаю в мудреця, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий. Якщо він скаже “живий”, я стисну долоні – і метелик помре, а якщо він скаже “мертвий”, я розтулю долоні – і метелик полетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумнішій”. Так усе й відбулося, заздрісник піймав метелика, посадив його між долонями, вирушив до мудреця і запитав у нього: “ Який метелик у мене в руках – живий чи мертвий ?” І тоді мудрець сказав: “Усе в твоїх руках”.
Сучасні соціологи перефразували притчу на свій лад: “Усе в твоїх устах”. Кожен для себе сам повинен вирішити, чи буде він більше розмовляти, чи все ж таки слухати. Це власний вибір кожного з нас. але навіть коли ми мовчимо – розмовляє внутрішній діалог. Він яскраво показаний у методики “Стратегія Уолта Діснея”.
Збудували красивий будинок з трьох поверхів. Третій поверх був для фантазерів, без покрівлі, з нього дивилися на зоряне небо, де зароджувалася мрія, фантазія, тобто новий мультфільм. І якщо це була добра цікава ідея, її спускали на другий поверх. Там були реалісти, “бухгалтерія”, де підраховувалось, скільки коштуватиме цей мультфільм, скільки часу потрібно для його здійснення.
Потім все це спускалося на перший поверх, там були критики, які ретельно розглядали все “За” та “Проти”. І якщо мультфільм піддавався критики, його повертали на другий поверх, де вже виконувалась постановка цього мультфільму.
В нашому професійному житті відбувається теж саме. Я фантазую про свій відкритий захід, я уявляю, яким він буде. Потім я підготовлюю матеріал, розраховую час, враховую специфіку свого предмету. І нарешті наступає момент, коли щось не так, я критично ставлюся до всього, щось змінюю, виправляю, перебудовую. В решті решт складаю чистовий варіант заходу та провожу його.
Але може бути і так, що моя критика дуже вагома, а саме: виявляється, що сама ідея не дуже свіжа, а методи проведення давні. І я з критики повертаюся до фантазії, щоб придумати щось інше.
При спілкуванні ця формула теж використовується. Але як, ви розповісте самі. Кожній кафедрі будуть роздані педагогічні ситуації. Через сім хвилин (бо це магічне психологічне число) вам треба надати відповіді.
Зазначимо, що рефлексія формується і незалежно від цілеспрямованих завдань, але тоді цей процес набуває хаотичного характеру, що явно не достатньо для професійної діяльності фахівця. таким чином, теоретично і практично ми довели важливість рефлексії як психологічного механізму у формуванні педагогічного спілкування.








13PAGE 15






Заголовок 115