Презентація до уроку природознавство Прислівя та загадки про воду

Матеріали зібрали учні 3 класу Старокотельнянської гімназіїКомп’ютерну верстку і дизайн виконала вчителька Лящук О.М. Хвилює нас щоденно,Як радість і біда,Це диво незбагненне – Ота проста вода. . ПРИСЛІВ’Я Вода – душа врожаюВода – великий санітар.Вчорашньої води не доженеш.В глибокій воді – велика риба.Глибока вода не каламутиться.Глибока вода тихо пливе.Де вода, там і біда.З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.Мала вода – великий шум.Не в кожній воді мило розпуститься.Не скрізь там вода, куди хилиться верба.Прийшло з води, пішло з водою.Тяжко плисти проти води.Стояча вода – калюжа.Бистра вода надійде та не перейде, а тиха мулить та й мулить.Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.Мала крапля великий камінь продовбає.Аби вода, а жаби будуть.В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.Море – рибальське поле.Ложкою води з моря не вичерпати. Всі ріки до моря ведуть.Річки – артерії життя.Глибока річка, як думка, йде спокійно.Добре річці з потоками.Хоч річка і невеличка, а береги ламає.Вогонь – біда, і вода – біда, а без вогню і без води ще більша біда.Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.Вогонь – то брат води.Вогонь – цар, а вода – цариця.Вогонь з водою ніколи не погодиш.Вода з вогнем не товариші.З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.Вогонь – більший ворог, як вода.Багато грому – мало дощу.Від дощу – не у воду, від вогню – не в полум’я.Дощ упору – золото.Дощ у жнива – як п’яте колесо до воза.Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть. Із стріх не капає, коли дощ не падає.Коробом сонце, ситом дощ.Люди дякують дощеві, а подорожній лає.На дощі змокнеш і в плащі.Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу – корець болота.Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.Там такі дощі перуть, що аж клекотить.Нехай іде дощ, наловим риби – буде борщ.Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.З великої хмари малий дощ.Не все дощ іде, як гримить. З великої хмари малий дощ.Не все дощ іде, як гримить.Не кожна хмара приносить дощ.Град аж стогне в хмарі.Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.Багато снігу в році – багато хліба в тоці.Нема снігу – нема сліду.Сніг сипле мов з рукава.Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.Снігу надме – хліба прибуде, вода розіллється – сіна набереться.Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.Ще і в мишачу нірку навіє снігу.Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.Де верба, там і вода.Ліс і вода – брат і сестра.Закрути міцніше кран, щоб не витік океан. ЗАГАДКИ Попід дах серед зимиВсілись білі кажани.І донизу головоюПродрімали до весни. (бурульки)Росте вона додолу головою,Росте вона холодною зимою.А тільки сонечко засяє – Вона заплаче і вмирає. (бурулька)Поясок ясний зіткала,Небеса підперезала.Після дощику з’явилась,Різнобарвно заіскрилась. (веселка)Тільки дощик прошумівНад лужком, над лісом – Хтось у небі рушничокВишитий повісив. (веселка)( Дощик вилився у річку,По собі залишив стрічку.Стрічка грає-виграє.Хто вгадає, що то є? (веселка)Вийшла звідкись гарна дівка,На ній стрічка-семицвітка;А де з річки воду брала,Там коромисло зламала. (веселка)Буває хмаркою вона,Пушинкою буває,Бува, як скло,Крихка й тверда – Звичайна, підкажіть, … (вода)Що таке: пливе і ллється,Часом на камінь дереться,Як немає все всихає,Звір і птах помирає. (вода) Сидить дід за подушкамиІ стріляє галушками. (град)Із-під гірки, з-під крутоїПрокрадається нороюТа й до моря утіка.Через лози по ярках. (джерело)Дивну силу воно має – З-під землі свій шлях долає.Непримітне й невеличке,Поїть ріки і кринички. (джерельце)В’ється, плине річечка,Як срібляста стрічечка.Починалась річка цяІз малого … (джерельця)У річці купався,У хмарці ховався,Від блискавки-громуПолинув додому.На землю спустився – На сто крапель розбився! (дощ) В нас узимку білим цвітомСад зацвів, неначе літом. (іній)Рано-вранці увесь світВбрався в білий оксамит.А як вітер нападе – Оксамит цей пропаде. (іній)Скрізь зима. – Та що це, сон?Сад цвіте! – гука Антон.- Білий цвіт он на калині!..Та ми знаєм, що це … (іній)Вчора ще у річціПлескалась водичка.Як з’явився сивий дід,То зробив з водички … (лід)Прозорий, мов скло,А не вставиш у вікно. (лід) Гуси пір’я розгубили – Все подвір’я стало біле.А коли набив подушку – Потекла вода з-під вушка.Що це? (сніг)З голубого вуликаВилетіли бджоли – Білим вкрили вулиці,І хати, і поле.А на яблуні старійСів одразу цілий рій. (сніг)Як до рук його беру,Він мені кричить: - Помру!..Як тримаю на вогні,Він кричить ще дужче: - Ні!І тікає за поріг,Не живе у хаті … (сніг)Біла баба мовчки йшла,Величезний міх тягла,Розв’язався в баби міх – Полетів додолу … (сніг)Як борошно, він білий-білий,Здається, світ укрився цілий,Все падає, все нароста, Біле, як сорочка,Пухнасте, як квочка,Крил не має,Скрізь літає.Що то за птиця,Що сонця боїться? (сніг)В небі хмара пролітала,Білий пух порозсипала.Він на землю міцно ліг,Називають його … (сніг)Я падаю на ваші хати,Я білий-білий, волохатий,Я прилипаю вам до нігІ називаюсь просто … (сніг)Ішов – без доріг.Де йшов – там ліг.Лежав до весни,Навесні побіг. (сніг)І не борошно, а білий,І не вата, а м’який,І, як дзеркало, блискучий, - Покриває гори, кручі,Застеляє землю вкрай,Щоб був кращий урожай.Що це, друже? Відгадай. (сніг) Що в повітрі скрізь носилось,То чорніло, то біліло?Впало й спало до пори,Встало й збігло із гори. (сніг)Ніжна зірка біла-білаНа долоню теплу сіла.А як сіла, то й розтала,Голуба водичка стала. (сніжинка)Зірка сніжно-білаНа рукав мені злетіла.Поки ніс її сюди,Стала краплею води. (сніжинка)На дерева і на шляхЗ неба впала тьма комах.Вітер їх жене із двору,А вони – то вниз, то вгору.Прилетить весною птах – Та й не буде тих комах. (сніжинки) З хмари вилітають,Падають, не тануть.Вкрили килимом сліпучим,Ліс і поле, навіть кручі.Тут пролежать до весни.Відгадали, хто вони? (сніжинки)Що це вранці за дива, - Морок землю покрива.На ліси, поля, на ланГустий стелиться … (туман)Не дід, а сивий.Не спить, а стелиться.Вкриває землю й океан,А зовуть його … (туман)Заховав дідусь в мішокРічку, поле і гайок.Сонце із-за хмар пробилось,Діду млосно враз зробилось.Кинув долі той мішок,Та й чкурнув собі в гайок. (туман)Йшов хлопчина через ліс,Молоко в цеберку ніс.Хлюпнув трішки молока,Зникли поле, ліс, ріка. (туман) Із залізного тюльпана – Поспішаєм залюбкиМи до красеня … (фонтана)По ланах, житах безкраїх,По морях вона гуляє,То, сердешна, в берег б’ється,В бризках піниться, сміється. (хвиля)Поскубують травичкуБілесенькі овечкиНа тій горі високій,Що звідси недалечко.Вітрець тихенько свисне,І в ту ж таки хвилинуПомчать собі овечкиНа іншу полонину. (хмари)З небокраю, з-за дібровиВийшли кралі чорноброві,Принесли водиці жбан,Полили великий лан. (хмари)