Педагогические чтения на тему Формирование и развитие интеллектуальных умений учащихся

Педагогічні читання
«Формування і розвиток інтелектуальних вмінь учнів»Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших…
В.О.Сухомлинський
Вступ
Не викликає суперечок, що інтелектуальний потенціал суспільства зростає. Це зумовлює зміни й у практиці навчання. Пріоритетним виявляється той напрямок, у якому реалізуються всі можливі інтелектуальні засади дитини, розвиток яких сприяє її розумовому зростанню.
"Розум – це добре організована система знань" – писав видатний педагог К.Д.Ушинський. І формування розумових умінь та навичок це важкий і багатогранний процес, який потребує неабияких зусиль. Першочергово це відбувається в дошкільному віці, але найбільшого розвитку набуває в школі. Тут в процесі навчання, учнів вчать мислити, тобто з урахуванням їхніх природних особливостей забезпечують засвоєння ними прийомів розумової діяльності, які в подальшому допоможуть їм самостійно здобувати знання, розвивати інтелект.
На практиці, педагоги часто вдаються до такої ілюзії: що формування і розвиток мислення учнів, якесь спеціальне завдання, немовби додаткове до основної мети навчання: дати школярам необхідні знання, сформувати в них учбові уміння і навички.
Складається враження, що знання накопичуються якби самі по собі, уміння і навички формуються поруч з ними, але паралельно цьому йдуть процеси розвитку мислення та інтелектуальних здібностей. Проте, це не так. В процесі формування упорядкованої системи знань постійно співставляються і співвідносяться один з одним різні факти. Вони узагальнюються і диференціюються, входять в різні ланцюги причинно-наслідкових зв’язків, що призводять до найбільш ефективного засвоєння знань, розвитку мислення, що формує інтелект дитини.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні, формування інтелектуальних здібностей учнів посідає одне з чільних місць методичної діяльності вчителя. Адже величезне інформаційне навантаження на учнів зростає з року в рік. Тому формування в учнів навичок синтезу та аналізу, порівняння та узагальнення, розвитку критичного мислення допоможе вирішити дану проблему, що є актуально для вітчизняної освіти.
Об’єктом даної проблеми є педагогічний процес по формуванню інтелектуальних здібностей учнів.
Предметом – методологічні технології впливу на формування інтелектуальних вмінь та здібностей.
Питання розвитку та формування інтелектуальних вмінь і навичок умовно можна поділити на два аспекти: педагогічний і психологічний. Даний напрямок добре вивчено і розроблено в зарубіжній літературі.
На сучасному етапі дослідження поняття "інтелект" можна виділити декілька напрямків. Так ,серед психологів, дану проблему добре розробили І.Ю.Айзенк , В.В.Селіванов, Вл.Грабал, Є.А.Рудомьоткіна та ін. Дана тема є однією з провідних у вітчизняній педагогіці, тому значна кількість дослідників, вчених, методистів та педагогів зробили і свій внесок. Це роботи Л.Задорожньої, І.Кожем’яки], М.Шеремет , О.Фідрі, Т.І.Лебідь, С.Терно та ін.
Сьогодні досить обширно і ґрунтовно розробляється тема формування та розвитку інтелектуальних вмінь учнів. Багато уваги приділяють цій темі вчені методисти та вчителі-практики. В останні роки в педагогічній пресі, зокрема предметних журналах з’являються статті з даної теми як загальнотеоретичного характеру, так і конкретні пропозиції і розробки уроків в цьому напрямку.
Джерельною базою даного дослідження є програмні освітні документи розроблені Міністерством освіти і науки України та Академією педагогічних наук.
Перед педагогами все частіше постають такі завдання:
- дослідити педагогічні та психологічні основи формування інтелекту;
- проаналізувати розвиток інтелектуальних здібностей учнів засобами різноманітних предметів;
- висвітлити процес формування мислення як основного фактору інтелектуального зростання;
- розгляд прийомів активізації інтелектуальної діяльності учнів на уроках.
Педагогічні та психологічні основи формування інтелекту

У широкому контексті під поняттям інтелект розуміють усю пізнавальну здатність людини – відчуття, сприйняття, пам’ять, уявлення, мислення ; у вузькому – загальну здатність індивіда пізнавати світ і розв’язувати проблеми, що визначають успішність у певному виді діяльності. До цього також можна додати житттєві уявлення про інтелект як здатність розв’язувати проблему "про себе" , без спроб та помилок. Найчастіше інтелект уявляють як загальну характеристику поведінки, що зумовлює успішну адаптацію до нових життєвих умов .
У наукових дослідженнях ( переважно зарубіжних) поняття "інтелект" зустрічаємо в багатьох контекстах: академічний інтелект, біологічний, вербальний, невербальний, соціальний, генетичний, психометричний , практичний, емоційний та ін. На жаль, вітчизняні психологи до останніх десятиріч майже не вживали цього терміна – замість нього фігурували поняття " мислення" або "розум". Однією з причин може бути відмова від тестування IQ (індексу інтелекту). Тож саме закордонний досвід дає нам різноманітні підходи до цього феномена.
Протягом ХХ століття існувало кілька напрямків з’ясування природи інтелекту, а саме його розглядають:
у біології – як мисленнєву силу, завдяки якій людина свідомо пристосовується до нових ситуацій;
у педагогіці – як навченість (Б.Скіннер, Е.Торндайк, Дж. Уотсон);
у психології – як сукупність або "сумарний" показник здібностей (прихильники структурного підходу), як результат процесу соціалізації та як сукупність процесів перероблення інформації.
( Виступ психолога)
Р.Форстейн, один з відомих західних конструктивів, у 80-90-ті рр. минулого століття впровадив досвід " навчання з посередником", в основі якого лежить положення про піддатливість інтелекту, перетворення його структури, можливість поліпшення всіх когнітивних процесів .Для цього і потрібен посередник, роль якого виконує досвідчений вчитель. Р.Форстейн розробив принципи поведінки вчителя посередника, яка не може бути ситуативною, а залежить від певної мети навчання. Посередник поступово виводить учня за межі конкретного досвіду або ситуації, урізноманітнюючи навчальний матеріал. Важливим є показ значення знань, стимулювання до їхнього перенесення в нові галузі.
Модель такого навчання складна, адже вимагає від учителя високого рівня майстерності, діалогізму. Запитання "що?, як?, про що нове дізналися?, де це можливо використати?" – основні частини цієї моделі.
В системі становлення інтелектуальної етики школярів
найголовнішою є педагогічна діяльність, спрямована на формування трьох
складових мислення:
- високого рівня елементарних розумових операцій: аналізу, синтезу,
порівняння, узагальнення, класифікації, думки, висновку;
- високого рівня активності, розкутості мислення, яке полягає у
декількох варіантах вирішення проблеми, різноманітних гіпотезах, ідеях;
- високого рівня організованості і цілеспрямованості, які виявляються в
орієнтації на виділення істотного в явищі, у використанні узагальнених
схем аналізу явища.
Розвиток інтелектуальних здібностей ґрунтується на
спеціальних розумових операціях. Процес мислення є сукупністю різних
операцій, найважливішими серед яких є аналіз, синтез, узагальнення,
класифікація, систематизація.
Вихідним прийомом логічного мислення є аналіз. На емпіричному рівні
уміння аналізувати починає формуватися ще в дошкільний період. Проте в
процесі шкільного навчання термін „аналіз” не лише не роз'яснюється, але
і майже не вживається. Навіть у тих випадках, коли, здавалося б, без
цього терміну неможливо обійтися, замість нього зазвичай застосовується
термін „розбір” (наприклад, розбір слова).
З аналізом нерозривно пов'язаний синтез, який є протилежною за
змістом розумовою операцією. Синтез – важка для учнів операція, адже
саме розумове з'єднання елементів вимагає розкриття тих внутрішніх
зв'язків, які роблять елементи складовими частинами цілісного об'єкту.
Саме завдяки розкриттю цих зв'язків синтезоване знання про об'єкт, що
вивчається, є повнішим, ніж сума знань про окремі її частини.
Термін „порівняння” школярі в своїх підручниках починають зустрічати
вже в другому класі. Учні повинні зрозуміти, що порівнянням називається
розкриття в явищах, що вивчаються, загального і різного.
Розумовою операцією більш високого рівня є систематизація. Терміни
„система”, „систематизація” вживаються в підручниках, починаючи з 4
класу: „сонячна система”, „річкова система”, „коренева система”. Система
– безліч взаємозв'язаних елементів, які в своїй сукупності складають
єдине ціле. І відразу вчитель пояснює, що систематизацією називається
розумова операція, яка має на меті формувати знання в певну систему.
Аби опанувати цей прийом, потрібно навчитися виявляти складові елементи
об'єкту, що вивчається; розкривати внутрішні зв'язки, встановлювати його
зовнішні зв'язки з іншими об'єктами.
Засвоєння логічного прийому узагальнення можливе лише в тому випадку,
якщо школярі вже опанували такі операції, як аналіз, синтез, порівняння.
Узагальнення дає можливість підняти знання на вищий рівень, оскільки
підводить до засвоєння наукових понять, законів, світоглядних ідей. В
ході викладання різних учбових предметів проводяться заняття, що
спеціально призначені для здійснення цієї розумової операції і тому
мають особливо велику освітню цінність – уроки узагальнення.
Застосування на уроках різноманітних інтелектуальних прийомів стимулює інтенсивніший розвиток мислення учнів. Чим вільніше володіють школярі даними прийомами, тим більше активно вони беруть участь в навчальному процесі. Оскільки процесуальна сторона навчання нерозривно пов'язана із змістовною, то роз'яснення способів розумової діяльності забезпечує поліпшення засвоєння основ наук, що
вивчаються в школі.
Посилюється також інтерес до навчання, який служить могутнім засобом
її мотивації. Дослідження психологів показали, що інтерес у школярів
може викликати не лише матеріал, що вивчається, але і сам процес
вивчення, якщо він здійснюється усвідомлено і результативно.

Завдання вчителя – створити умови для утвердження атмосфери творчості, допомогти учневі знайти себе в житті, а навчально-виховну діяльність спрямовувати на створення такої системи співпраці, головна мета якої – максимальний розвиток інтелектуальних здібностей дитини.
Яким же чином можна сформувати й розвивати інтелектуальний та творчий потенціал учнів? Шлях до розвитку інтелектуального мислення можна розкласти на кілька актуальних питань:
-Як сформувати креативну особистість?
-Як розвивати інтелектуальні здібності учнів?
-Які педагогічні технології доцільно обрати?
-Як зробити кожен урок цікавим?
-Як досягти творчої співпраці вчителя і учня?
Найефективнішим засобами досягнення мети є інноваційні технології навчання та теорія творчої особистості
Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, створює ситуацію успіху, сприяє повноцінній діяльності кожної дитини, а у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості.
Інтелектуальна особистість –це творча особистість
( виступи учителів-предметників)
Добре організована учбова праця має великий виховний вплив на учнів:
сприяє формуванню працьовитості, дисциплінованості, відповідальності,
акуратності, уміння берегти час тощо.
( виступ класних керівників – виховна робота)
Таким чином, опанування інтелектуальних умінь, розвиток розумових
здібностей школярів служить найважливішою передумовою для того,
щоб після закінчення школи її випускники могли успішно підвищувати
рівень своєї освіченості, здійснювати подальший гармонійний розвиток.Не викликає суперчок, що інтелектуальний потенціал суспільства зростає. Це зумовлює зміни й у практиці навчання. Пріоритетним виявляється той напрямок, у якому реалізуються всі можливі інтелектуальні задатки дитини.
Головне – не втрачати орієнтиру – курсу на створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини.
У книзі «Сто порад учителю» В. Сухомлинський зауважив: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»