Презентація до Дня Соборності України

Лунає пісня солов’їнаІ вітер віє степовий.Моя соборна УкраїнаЗнов зустрічає день новий.Послухай, брате-українцю,Хоч історично сталось так,Що територія різниться,Одна земля у нас, одна!Ми з вами – це одне-єдине,Ми – це родина: ти і я.Дві сторони у України,Та Україна в нас одна. А ми усі сини і дочки,Неначе в морі кораблі,Розкидані по всіх куточках Всеукраїнської землі.А наша єдність нездоланна,Бо в нас тече козацька кров.За скільки літ нас не здолали,А отже, вистоїмо знов! 22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Ми з вами живемо у незалежній державі, ім'я якій - Україна. Більше 20-ти останніх років - це роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї історії і долі. А перед цими роками незалежності були століття, якими українці йшли до своєї держави. Століття трагічних і героїчних подій, пережити які допомогли невмируща воля до свободи та віра в краще майбуття. Поняття «соборність» з’явилося у нашому політичному й науковому лексиконі порівняно недавно. Воно означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє певна нація на суцільній території. Це – один з найзаповітніших ідеалів багатьох народів світу. По-друге, соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Соборність - це відновлення єдності розмежованого сусідніми державами народу та його земель. Ідея соборності сягає у глибину віків та бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві. Це її відстоювали легендарний Олег, Ярослав Мудрий і Володимир Великий, які мечами злучили всі руські землі в одну державу, слава про яку пішла по всіх країнах світу. «Слово о полку Ігоревім» - заклик до єдності руських земель Козацтво виступає носієм не лише відродження державності, а й творення її цілісності, адже в одному товаристві пліч-о-пліч діяли кияни і волиняни, поліщуки і чернігівці, вихідці з Галичини і Холмщини. Саме через козацтво народні маси бачать можливість повернути собі право бути господарем на своїй землі. Середина ХVІІ ст. – створення української козацької держави У середині 17 ст. Богдан Хмельницький під час військово-політичного конфлікту з Річчю Посполитою зважився на рішучий крок – створити незалежну державу, до складу якої мали увійти всі етнічні українські землі. Ця державна ідея стала визначальною протягом подальших століть і аж до сьогодення. Михайло Грушевський У березні 1917 р. у Наддніпрянській Україні роз­почалася національна революція. Було обрано Центральну Раду, першого президента Михайла Грушевського, проголошено створення Української Народної Республіки (УНР), а IV Універ­салом від 22 січня 1918 року було проголошено незалежність УНР. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя. З початком Першої світової війни у Галичині було створено Головну Українську Раду, яка відстоювала інтереси українців, виступила з ідеєю соборності України. На їх думку, ця дія відповідала б найвищому ідеалові української нації. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР К.Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до об’єднання . 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С.Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною. Коли на зміну гетьманату до влади прийшла Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її закони. Як можна було сподіватись, Директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності. Як наслідок ініціатори об'єднавчого руху представники Державного Секретаріату ЗУНР - Дмитро Левицький, Лонгин Цегельський, члени Директорії Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас Андрієвський, Федір Швець 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі. Даний договір став, по суті, першим і основним актом соборності. 22 січня 1919 р. було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння. Головні торжества проголошення злуки проходили на Софійській площі. При вході з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочаласяурочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельський передав грамоту Національної Ради „Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною”голові Директорії В. Винниченку. Представник Директорії Федір Швець виголосив великі слова: "Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну Велику Україну… 22 січня 1919 р. КиївСофіївська площа Наступного дня, 23 січня 1919 р., розпочав засідання Трудовий конгрес України, який виконував роль всеукраїнського парламенту. Акт злуки було затверджено вищим законодавчим органом України. На основі цих рішень Західноукраїнська Народна Республіка перейменовувалась у Західну область УНР (ЗО УНР). Єдиним державним гербом став тризуб. У той же час злиття урядів, армій, законодавчих органів УНР та ЗУНР відклалося до скликання Установчих Зборів об’єднаної України. Об’єднання українських земель відбулося юридично та політично. Проте державне об’єднання не відбулося. На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об'єднання розрізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину - румуни, а Закарпаття - Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін. На фоні цих подій Акт Злуки виглядає як неоціненна вікопомна подія – це спроба українців ідентифікувати себе як єдиний народ Західної і Наддніпрянської України. Можливо, саме він не дозволив розділити і асимілювати українців, перетворивши їх на поляків, чехів, угорців.Акт Злуки був втіленням української національної ідеї, української національної мрії. Без втілення цієї ідеї у той період ми б не мали нашого сьогодення. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. 24 серпня 1991 р. – проголошення незалежності України День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України (№ 42/99). 30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича (№ 1209/2011) День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість встановлено «День Соборності та Свободи України»."Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва під Полтавою або зруйнування Січі“ (Л. Цегельський, держсекретар ЗУНР, 1919р.)