Сценарий урока (на украинском языке) на тему: “Між музикою українського та японського народів немає непереборних меж”. 2-е полугодие.

4клас
Тема уроку: “Між музикою українського та японського народів немає
непереборних меж”.
Триєдина мета: Довести до свідомості учнів думку про відсутність
непереборних меж між українською та японською музикою на підставі:
порівняння, аналізу, оцінювання запропонованих музичних творів;
розширення, поглиблення слухових уявлень;
загострення слухових спостережень;
вокально-хорової роботи;
вихованні почуттів зачарованості, здійснювання, поваги до мистецтва іншого народу;
розширення кругозору.
Обладнання: фортепіано, магнітофон, діапроектор, касети, діапозитиви, стенд “панорама Японії”, політична карта світу, нотна таблиця.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ:
Учні входять до класу під пісню О. Олександрова “Нас багато на земній кулі”. Музичне вітання. (Учні тему уроку поки не знають).
Емоційний удар!
Зашторюються вікна, на екрані з’являються зображення картини Хіросіге “Пейзаж”, Хокусайя “Пейзаж”, Огато Корін “Заквітчані червона та біла сливи”, “Іриси”, Утамаро “Красуня”, замка Хакуродзі в Хіого, пагоди Сандзюното монастиря Якусідзі в Нарі, зображення японських вулканів, цунамі, долівок, садочків, національних костюмів.
/Показ відбувається на фоні звучання мелодії японської народної пісні Вишня”/.
Учням пропонується (на інтуїтивному, подсвідомому рівні) після сприйняття візуального ряду та музики визначити: з культурою якого народу вони спілкуються?
Учням з попередніх уроків знайом прийом “занурення в культуру” певного народу та спроба за стильовою єдністю різних видів мистецтва визначити їх національну належність.
(Обмін враженнями, відповіді учнів і обов’язково ступінь враження!)
Уявлення розбіжні – “чужа”, китайська, східна, японська культура.
Учитель:
Що особливо вразило?
Припустимі відповіді: “Скромне, сором’язливе” зображення квітів, краса та незвичайність архітектурних споруд, характерні зачіски, прикраси, національні костюми, долівки, вражаюче зображення стихійних явищ: цунамі, вулканів.
Учитель:
Чи погодитись ви з моєю думкою, що життя цього народу перетворене в мистецтво?
(Відповіді).
А чи не з’явилось у вас бажання ще більше зануритись в красу культури цього народу? (Відповіді завжди позитивні).
Співпраця “вчитель-учені”
Уважно спостерігаючи за інтонаційним розвитком 3-х поезій у виконанні вчителя, учні мають відчути найтонші відтінки тембру голосу, поетичної “мелодії-лінії”, зльотів і падінь інтонацій, спробувати виявити співзвучність поезії та музики.
(Учні, виконуючи завдання, за бажанням можуть заплющити очі, прийняти вільну зручну для сприймання позу).
Перший раз учитель на фортепіано виконує мелодію пісні “Вишня” й приклади 3-х поезій:
Української Японської
Садок вишневий коло хати, Метелик літає,
Хрущі над вишнями гудуть. Одна-однісінька тінь
Плугатарі з плугами йдуть. На всьому полі.
Англійської (переклад В. Маркової)
Небеса не умеют хранить секрет.
Скажут на ухо горным высям –
Горы – холмам – а холмы – садам –
Сады – полевым нарциссам.
Друге читання відбувається разом з учнями на підставі співучасті, співвиконання, співзвучності.
(Під час виконання цього завдання майже всі учні приходять до висновку, що друга поезія співзвучна музичній мелодії, де хто здогадується, що це японська музика та поезія).
Учитель. Так, я з вами згодна тому, що саме друга поезія відповідає душевному стану, характеру, інтонаціям запропонованої мелодії. Так – це японська поезія, японська музика, японська культура. Запрошую вас у подорож до Японії.
(Вчителем виставляється тема уроку.Діти підходять до політичної карти світу з розташованими на ній на попередніх уроках “голубками миру” на території тих країн, де вони вже “побували”. Тут же розташований змінний стенд “панорама Японії” з зображенням квітучих вишневих садів, японського флагу, ієрогліфів, тощо. Вчитель приколює “голубка миру” до Японії.
Учні разом з вчителем порівнюють територію Японії й України, Китаю, Індію, роблять висновок проте, що ця країна дуже маленька; звертають увагу на те, що це – острови.
Учитель поступово переходить до часткової характеристики японської культури:
а) таємниця краси для японців у неповторній миті, кожної деталі, кожної сцени окремо, що разом створюють Ціле;
б) японці зачаровуються світом речей – естетична домінанта японської культури;
в) учитель виконує вірш-танка:
Краплини дощу весняного
Звисають з віт верби зеленої,
Немов би
Пригоршню перлин
На нитку нанизали.
і вірш-хоку:
Ви подивіться на
звичайну гидку ворону, –
але сніжного ранку.
г) демонструє ілюстрації суміє, ікебани, ксилографії.
(Така характеристика націлена на пробудження емоцій учнів: здивування, зачаровування, захоплення).
Учитель. Я дуже рада, що вам так сподобалась японська національна культура, а в центрі нашого уроку – музика! Її чарівність полягає в тому, що “пісні Японії проростають із насіння сердець людських”. Причому виявляється, що пісня солов’я, що співає серед квітів, і пісня жаби, що квакає у болоті, такі ж прекрасні, як і пісня людини. Інша лише “мова”, сутність одна й та сама. І солов’я, і людину, і жабу об’єднує пісня. Вона хвилює всесвіт, не залишаючи байдужими Небо і Землю, Богів і людей. І на все живе пісня справляє благотворний вплив.
Співпраця “вчитель-учні”:
- давайте спробуємо наложити поетичний текст на мелодію японської народної пісні “Вишня”:
- промовляємо поезію з відчуттям об’єму та простору;
- яке звучання передає відчуття об’єму? мелодія виконується на фортепіано 3 рази: одноголосно, в октаву, через 3 октави. (3-й варіант);
- за рахунок чого? – розширення діапазону;
- співи з використанням прийому “пластичного інтонування”.
Учитель Ви звернули увагу на рухи ваших рук? Виникає природне бажання зробити змах “руками-крилами” на кожен склад (1-й і 2-й), а на 3-й склад – витягнути кінчики пальців до верху. Не нагадує вам ця фігура фігуру крила чаплі ширяючий в просторі або дах японської будівлі, або зліт брів на білому плоскому обличчі японської красуні?
Ось вам яскравий приклад всесвітньої гармонії.
Давайте спробуємо в співах передати відчуття краси застиглої миті, зачарованість квітучою сакурою, біло-рожевим “туманом-кольором” навколишнього світу.
(В процесі вокально-хорової роботи формуються навички кантиленного звучання, рівності в звуковеденні, м’якої атаки. Учні відчувають “чужі” мелодійні інтонації – пентатоніку. В процес аналізу заглиблюватися поки недоцільно, залишити це на рівні підсвідомості).
А тепер порівняємо цю прекрасну “пісню-малюнок” з українською народною піснею “Ой у вишневому садку”.
Що спільного ви відчули?
- кантиленне звучання;
- розспів складів, від чого пісня стала більш мелодійною, плавною;
- поступовий хід мелодійної лінії, невеликі скачки;
- гармонійне злиття з природою.
Що відрізняє?
- незвичні мелодійні обороти;
- одноголосний спів;
- відчуття застиглості, зупинки митті.
Висновок: та чи можна поставити неперехідну межу між нашою та японською музикою?
(Відповіді різні, але всі сходяться в думці, про те, що пісня – це душа народу).
А тепер сюрприз. (емоційний удар!)
(Звучить російська пісня “Катюша” у виконанні японських співаків, яка також підкреслює думку про відсутність непереборних меж між музикою різних народів).
На цій піднесеній радісній ноті закінчується урок.
Оцінювання.









13 PAGE \* MERGEFORMAT 14415




15