Стаття Метапредметний підхід до навчання -ключ для створення нового освітнього середовища

Метапредметний підхід до навчання - ключ для створення нового освітнього середовища
А.І. Зелінська,
директор Макіївської загальноосвітньої
школи І-ІІ ступенів №39,
вчитель української мови і літератури

Знання тільки тоді знання,
коли вони придбані
зусиллям своєї думки, а не пам'яті.
Л.М.Толстой
Сьогодні ми існуємо в інформаційному просторі , який вражає швидкістю своїх потоків. Знань, отриманих навіть 10 років тому вже недостатньо для того, щоб встигати реагувати на зміни оточуючого середовища. Закономірним постає питання «Як все встигати , синтезувати й аналізувати інформацію, й приймати рішення без ризику підірвати власне здоров̓ я?» І відповідь на це питання має дати школа, яка готує нові покоління до нового життя. А сучасна школа як ніколи потребує вчителів, здатних не тільки передавати знання учням, але й спонукати їх до самостійної діяльності. Тому що саме самостійне здобуття знань дає змогу молоді не захлинутися у цих інформаційних потоках і будувати нове суспільство, яке, маємо надію, буде вражати наших нащадків своєю довершеністю.
Таким чином, у сучасній дидактиці основним став метапредметний підхід, що дозволяє вчителеві перебудувати свою роботу із системи передачі знань учням, в системне середовище, в якому учні навчаються самостійного здобуття знань.
Сьогодні завдання вчителя - створити умови для усвідомленого розуміння школярами структури навчання, взаємозв'язків між розділами одного навчального предмета й між різними навчальними предметами, а головне, розуміння того, як користуватися отриманими знаннями в навчальній і практичній діяльності. Учитель повинен виступати в ролі організатора діяльності й консультанта тих, що навчаються, задаючи при цьому вектор самостійності. Для сучасного педагога мало бути зануреним у «свій» предмет, слід знати особливості його побудови, проривні зони розвитку й методи зіткнення з іншими типами знань, тобто будь-який « педагог-предметник» повинен бути ще й «метапредметником».
Слід зазначити, що в дидактиці існують різні думки про те, що таке метапредметність. У вітчизняній практиці метапредметний підхід розроблявся вченими Ю.В. Громико й А.В. Хуторським. Ю.В. Громико вважає, що це «допредметність», діяльністна дидактика. На думку А.В. Хуторського, метапредметність - це фундаментальні освітні об'єкти. Існуючий нині Державний освітній стандарт початкової, основної й середньої (повної) освіти під метапредметністю розглядає вміння й універсальні навчальні дії (УУД). Ученими був розроблений понятійний апарат, що дозволяє орієнтуватися кожному вчителю у новому підході.
«Мета» означає «понад» – загальний для всіх предметів.
Метапредметний підхід - організація діяльності учнів з метою передачі їм способів роботи зі знанням. Метапредметний підхід має на увазі продумування (а не запам'ятовування!) найважливіших понять навчального предмета, наявність освітньої діяльності, формування й розвиток в учнів предметних базових здатностей, використання способу перевідкривання знання на різному навчальному матеріалі ( тобто повторення наукового відкриття в навчальному процесі), наявність рефлексивної діяльності.
Метапредметні результати – засвоєні учнями, що навчаються на базі декількох або всіх навчальних предметів узагальнені способи діяльності (наприклад, порівняння, схематизація, спостереження, формулювання питання, висування гіпотези, моделювання і т.д.), застосовані як у рамках освітнього процесу, так і в реальних життєвих ситуаціях.
Метапредметна діяльність - діяльність за межами навчального предмета; вона спрямована на навчання узагальненим способам роботи з будь-яким предметним поняттям, схемою, моделлю і т.п. і пов'язана з життєвими ситуаціями.
Метапредметний підхід пропонує таку реорганізацію освіти, коли учень сприймає знання не як відомості для запам'ятовування, а як знання, які він осмислює й може застосувати в житті. Використання такого підходу здатне сформувати в дитині поняття про дисципліну, як про систему знань про світ, виражений у числах, тілах, речовинах, предметах. Тобто метапредметний підхід дозволяє сформувати цілісну особистість, що вчиться, а так само забезпечити наступність усіх щаблів освіти.
Традиційно в педагогіці існували два завдання: передати учневі знання й навчити ними користуватися. Ці завдання вирішувалися послідовно, одне за одним: інформуємо - застосовуємо інформацію. З позицій діяльнісного підходу це не два, а одне завдання. Знання й уміння - це і є дії того, якого навчають, в яких ці ЗУНи реалізуються. Таким чином, знання, уміння й навички розглядаються тепер не в протиставленні один одному, а в єдності.
Сучасний урок, побудований у парадигмі діяльнісного підходу, стоїть на «трьох китах»: постановка навчального завдання, його спільне з учнями розв'язання й організація оцінки знайденого способу дії. Це означає, що основним методичним засобом перестає бути показ способу розв'язання пізнавального завдання.
Щоб реалізувати метапредметний підхід, не потрібно вносити в навчальний процес щось додаткове. Варто лише заново структурувати зміст навчальних предметів і грамотно організувати діяльність школярів. Із чого треба починати роботу? Насамперед - з переосмислення цілей навчання. Мету шкільного навчання в самому загальному вигляді можна сформулювати так: дати дитині вміння діяти, при цьому знання повинні стати засобом навчання діям. Підхід до процесу навчання як до діяльності зажадав перегляду відносин до звичних ЗУНів, сучасний педагог на уроці повинен формувати в учнів вміння й універсальні дії(УУД), що є основним інструментом у пошуку й використанні інформації, яка надає новий вектор розвитку особистості не лише учня, а і його вчителів.
Досягнення метапредметних результатів пред'являє сучасному уроку певні вимоги:
урок повинен мати мотивуючі на роботу початок і закінчення, що фіксує результати цієї роботи;
учитель повинен спланувати свою діяльність і діяльність учнів; тема, мета, завдання уроку не тільки формулюються, але й усвідомлюються учнями;
учитель організує проблемні й пошукові ситуації, активізує діяльність учнів;
урок повинен бути розвиваючим;
учитель сам націлюється на співробітництво з учнями й уміє направляти учнів на співробітництво із учителем й іншими;
мінімум репродукції й максимум творчості й співтворчості;
збереження часу ( тобто вибір найбільш ефективних технологій) і заощадження здоров'я;
урахування рівня й можливостей учнів ( такі аспекти, як профіль класу, прагнення учнів, настрій дітей).
Традиційний шкільний урок проходить за відомим сценарієм: учитель викликає учня, який повинен розповісти домашнє завдання - виучений параграф; потім ставить оцінку й запитує наступного школяра. У другій половині уроку вчитель зазвичай пояснює нову тему й задає домашнє завдання.
Нові ж стандарти припускають зовсім інший план роботи. Акцент робиться не на одержання відсторонених від життя знань, а на необхідності пізнання навколишнього світу, підготовці дитини до різних життєвих ситуацій, на відпрацьовуванні вміння знаходити корисну інформацію й застосовувати її в реальному житті.
Ідеальний урок - той, на якому вчитель направляє, ненав'язливо коректує роботу учнів, так що в них створюється відчуття, що вони ведуть урок самі.
Сучасний урок, зберігши свою структуру, суттєво змінив змістовну й організаційну наповненість звичних етапів.На кожному етапі уроку цілеспрямовано формуються різні універсальні навчальні дії. Розглянемо це докладніше.
Мотивація до навчальної діяльності. Що значить мотивувати учня до навчальної діяльності? По-перше, необхідно актуалізувати вимоги до нього з боку навчальної діяльності, тобто його обов'язки як учасника навчального процесу («треба»); по-друге , створити умови для того, щоб необхідність стала внутрішньою потребою («прагну»); по-третє, учневі треба дати впевненість у тому, що він у стані розв'язати завдання, що виникають у процесі навчання («можу»).
Створення внутрішньої мотивації до навчання формує такі особистісні УУД, як здатність до самовизначення й ; цілепокладання (регулятивне УУД), а також планування співробітництва з педагогом і однокласниками (комунікативне УУД).
Створення проблемної ситуації. Проблемна ситуація як етап уроку організує учнів до відкриття нового знання. Учні виконують запропоноване їм пробне навчальне завдання , актуалізуючи при цьому відомі їм способи дії, і відзначають утруднення, пов'язані із цією роботою .Завдання повинно бути цікавим учневі, захоплювати його. Тема має бути оригінальною, з необхідним елементом несподіванки, незвичайності. Оригінальність у цьому випадку слід розуміти як здатність нестандартно дивитися на традиційні, звичні предмети і явища. Це правило орієнтоване на розвиток найважливішої характеристики творчої людини - уміння бачити проблеми. Здатність знаходити незвичайні, оригінальні точки зору на різні, у тому числі й добре відомі предмети і явища, відрізняє дійсного творця від посередньої, творчо не розвиненої людини.Регулятивні дії формуються, коли учні фіксують індивідуальне утруднення в пробній дії. У процесі комунікації учням необхідно з достатньою повнотою й точністю виразити свою думку, аргументувати її, урахувати інші думки, якщо такі є - це комунікативні УУД.
Виявлення причини утруднення. Для того щоб зрозуміти, чому при виконанні пробного завдання виникло утруднення, учні повинні відновити виконані операції, зафіксувати місце - крок, операцію, - де виникло утруднення; потім на цій основі виявити причину утруднення - ті конкретні знання, уміння, яких бракує для розв'язання пробного завдання й завдань такого типу взагалі. На цьому етапі формуються наступні УУД: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія, підведення під поняття, визначення основної й другорядної інформації, постановка й формулювання проблеми (пізнавальні); вираження своїх думок з достатньою повнотою й точністю, аргументація своєї думки й позиції в комунікації, облік різних думок, координування різних позицій, розв'язання конфліктів (комунікативні).
4.Пошуки способів вирішення виниклого утруднення. На цьому етапі учні ставлять мету, вибирають спосіб і план (порядок дій) досягнення мети, визначають засоби, джерела , ресурси й строки. Цим процесом керує вчитель: спочатку за допомогою діалогу, що підводить, потім - діалогу, що спонукує, а потім діти самостійно здійснюють дослідження. Цей етап - найважливіший для формування універсальних навчальних дій: відбувається самовизначення й мислетворення (особистісні УУД). Поряд із пізнавальними й регулятивними діями формуються такі, як пошук і виділення необхідної інформації, вибір найбільш ефективних способів розв'язання завдань, самостійне виділення й формулювання пізнавальної мети, планування, прогнозування, структурування знань. Триває формування комунікативних УУД, пов'язаних з умінням працювати в групі.
Реалізація плану вирішення виниклого утруднення. Учні пропонують різні варіанти способів дії, які обговорюються всіма членами групи, і потім вибирається найефективніший. Це рішення фіксується в зовнішній мові й/ або у вигляді схеми (знаково). Цей спосіб дій використовується для вирішення початкового завдання, що викликало утруднення. У результаті утруднення має бути переборене, що також фіксується.
Ця діяльність формує здатність усвідомлювати відповідальність за спільну справу, вольову саморегуляцію, пізнавальну ініціативу. Для того щоб успішно реалізувати план, необхідно висувати гіпотези, шукати необхідну інформацію, використовувати знаково-символічні засоби. Учень будує логічно несуперечливий ланцюг міркувань, вчиться виражати свої думки повно й точно. Серед комунікативних УУД на цьому етапі першорядне значення набувають такі: формулювання й аргументація своєї думки й позиції в комунікації, фіксація різних думок, координування різних позицій, використання критеріїв для обґрунтування свого судження, досягнення домовленостей і узгодження загального рішення, розв'язання конфліктів.
Перевірка ефективності знайденого способу діяльності. Учні вирішують типові завдання, використовуючи новий спосіб дій. Ця робота може вестися в парах, у групах, або фронтально. Крім перерахованих вище УУД, на цьому етапі формується здатність діяти за алгоритмом, моделювання й використання моделей різних типів.
Самостійна робота й самоперевірка. На цьому етапі учні працюють самостійно: виконують завдання нового типу, здійснюють їхню самоперевірку, крок за кроком порівнюючи з еталоном, виявляють і коректують власні помилки. На цьому етапі, крім інших, формуються регулятивні УУД: контроль, корекція, оцінка, вольова саморегуляція в ситуації утруднення.
Рефлексія й самооцінка. На даному етапі фіксується новий зміст, вивчене на уроці, і організується рефлексія й самооцінка учнями власної навчальної діяльності. Це значить, що учні повинні співвіднести мету накреслити шляхи подальшої діяльності. На цьому етапі формуються універсальні навчальні дії, що дозволяють оцінювати власну діяльність: рефлексія способів і умов дії, контроль і оцінка процесу й результатів діяльності, самооцінка на основі критерію успішності, адекватне розуміння причин успіху / неуспіху в навчальній діяльності.
Таким чином, метапредметний урок, окрім предметних, вирішує більш широко спрямовані завдання:
формування в кожний момент уроку в учня розуміння того, у який спосіб він досяг нового знання і якими способами йому потрібно опанувати, щоб довідатися те, чого він ще не знає;
формування цілісної картини світу, взаємозв'язки частин, що перетинаються в одному предметі або, що сполучаються в ньому, збагнення суперечливості й різноманіття світу в діяльності;
орієнтація на тісний зв'язок навчання з безпосередніми життєвими потребами, інтересами й соціокультурним досвідом учнів;
навчання загальним прийомам, технікам, схемам, зразкам розумової роботи, які лежать понад предметами, але які відтворюються під час роботи з будь-яким предметним матеріалом.
Які ж ознаки метапредметного уроку?
обов'язковим елементом такого уроку є цілепокладання;
наявність дослідницької, евристичної, проектної, діалогової, дискусійної, ігрової діяльності, суть якої полягає в тому, що засвоєння будь-якого матеріалу відбувається в процесі розв'язання практичного або дослідницького завдання, пізнавальної проблемної ситуації;
створення проблемних ситуацій, що вимагають особистісного самоврядування ( тобто регулятивних універсальних дій): учитель створює умови, у яких діти можуть самостійно знайти розв'язання тих або інших поставлених завдань;
активізація інтересу й мотивації навчання учнів шляхом залучення до предмета уроку інших галузей знань з опиранням на особистий практичний досвід кожного учня;
на уроці відбувається виведення вчителя й учня до понадпредметної основи, якою і є сама діяльність учня й педагога. У ході руху в мета- предметі дитина освоює відразу два типи змісту - зміст предметної області й діяльність (Н. Громико);
рефлексія, переклад теоретичних ідей у площину особистісних міркувань і висновків;
способи діяльності на уроці є універсальними, тобто застосованими у різних предметних галузях.
Сценарій метапредметного уроку уроку української літератури для 7 класу
У далекі часи знаний у всьому світі учений Блез Паскаль визначив особистісний розвиток людини так: «Висновки, до яких людина додумується сама, зазвичай переконують її більше, ніж ті, які прийшли в голову іншим».
Сучасні вчені-дидакти вбачають основним вектором особистісного розвитку інтегративну надпредметну пошукову навчальну діяльність , тобто метапредметність.
Як приклад метапредметного уроку української літератури можна взяти урок у 7 класі за програмним матеріалом «Повість А.Чайковського «За сестрою».
Сценарій уроку
У процесі підготовки до уроку розроблявся не план-конспект, а сценарій уроку . Тема уроку визначалась словами з повісті А.Чайковського «Чи може бути більше добро, як свобода?», однак це визначення мали віднайти самі учні у процесі спільної роботи. До уроку учні читали біографію та повість А.Чайковського «За сестрою», декілька учнів мали випереджаюче завдання.
Урок почався із звучання музики на слова Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий…». Запитання до учнів:
Що знайомого почули? Що за музика, чиї слова?
Правильні відповіді учнів дають можливість демонструвати проектором портрет Т.Шевченка .
Запитання до учнів:
Як називають автора цього вірша однією фразою?Правильна відповідь- «Співець поневоленого народу».
Поруч із портретом демонструються репродукції картин різних художників, у тому числі й самого Т.Шевченка за темою неволі. Це є символ- закріплення для учнів.
Далі звучить народна пісня «Ой на горі та женці жнуть…» і завдання учням скласти пазли з картин С. Васильківського «Козак в степу», І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» – 2 команди «Хто швидше».
Питання до учнів:
Про які події розповідається у пісні?
Що зображено на картинах художників, з яких ви склали пазли?
Якого кольору більше на картинах? Чому?
Доповідь підготовленого учня «Символіка кольорів» (Червоний-символ крові, перемоги, боротьби, символ роду і рідні, символ свободи)
Далі демонструємо портрет А.Чайковського з питанням «А він хто? Співець….» Учні мають згадати слова письменника і дійти висновку , що він- співець козаччини. На екрані (дошці ) тепер демонструється портрет А.Чайковського ,картини художників С. Васильківського «Козак в степу», І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» і слова «Співець козаччини». Це- символ-закріплення для цього автора.
Підготовлений учень знайомить всіх із доповіддю «Історична доба-Козаччина».
Питання для всіх учнів:
На основі побаченого, почутого зараз, зробіть висновок про характерну рису козаків (Правильна відповідь-волелюбність).
Підготовлений учень знайомить із визначенням поняття «воля,свобода» у словниках .
Питання для всіх учнів:
У якому документі більш за все зазначено це поняття? (Конституція багатьох країн)
А чому це так?( Бо для людини ,та й всього живого, найголовніше значення має свобода).
Таким чином формулюється тема уроку: «Чи може бути більше добро, як свобода?»
Далі іде робота з текстом - пошук учнями проблем, які визначив автор повісті, та їх розв′язання героями :
Проблема вибору
Проблема совісті
Проблема страху
Проблема свободи.
Наступний етап- поєднання учнів у групи за визначеними проблемами і завдання:
Створити модель судового засідання за обставинами, створеними автором, і проблемами, що постали з них.
Надати аргументи обвинувачення, захисту та вироку персонажам повісті.
Питання до всіх учнів:
Яким чином пов′язані між собою визначені вами проблеми? (Із свободи витікає право вибору, пов′язане із совістю і проблемою страху)
Так що ж важить для людини більше за все? (Свобода!)
Отже , учні дійшли висновку, що у житті цінується перш за все свобода, і дали відповідь на питання теми уроку.
Наступний етап- мисленнєва діяльність учнів у відповідях аркуша зворотного зв′язку:
Які емоції відчуваєш зараз?
Яке забарвлення сьогоднішнього уроку ?
Що робив на уроці сьогодні?
Що не зробив і чому?
Якого висновку дійшов сьогодні?
Що нового взяв для себе?
Останній етап-домашнє завдання. Учням пропонується письмово відповісти на питання:
Чому про Павлуся отаман сказав, що з нього вийде кошовий? (Тому що в ньому живе дух свободи).
Чому А.Чайковський назвав свою повість «За сестрою», а не «Пригоди Павлуся», «Один проти татар», «Визволення з татарського полону» ?
Створити власне питання до тексту повісті.
ЛІТЕРАТУРА
Державний освітній стандарт загальної освіти на 2015-2017 рр. / Міністерство освіти Донецької Народної Республіки
Ізбасарова Р.Ш. Підвищення результативності сучасного уроку // Вісник МГГУ ім. М.А. Шолохова.
Стандарти другого покоління. Формування УУД в основній школі: від дії до думки: Посібник для вчителя / Під ред. А.Г. Асмолова. М., 2010. 
Федеральний державний освітній стандарт основної загальної освіти, затверджений наказом Міністерства освіти й науки Російської Федерації від 17 грудня 2010 р. № 1897. 
Формування універсальних навчальних дій в основній школі: від дії до думки. Система завдань / Під ред. А.Г. Асмолова. М., 2010.
Фундаментальне ядро змісту загальної освіти / Під ред. В.В. Козлова, А.М. Кондакова. 4 вид., допрац. М., 2011.
 Хуторський А.В. Ключові компетенції як компонент індивідуально-орієнтованої парадигми освіти// Народна освіта–2009–№2–с.58-64.
 Хуторський А.В. Метапредметний зміст і результати освіти: як реалізувати федеральні державні освітні стандарти (ФДОС) // http://www.eidos.ru/journal/2012/0229-10.htm Хуторський А.В. Робота з метапредметним компонентом нового освітнього стандарту // Народна освіта №4 2013 – с. 157-171.