Розробка позакласного заходу Пересопницьке Євангеліє — видатна памятка духовної культури (9-11 класи)
ДОНЕЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 88
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ ДОНЕЦЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ –
ВИДАТНА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ
РОЗРОБКА
ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ
ДЛЯ УЧНІВ 9-11 КЛАСІВ
КЕРІВНИК ДУБОВА А.В.
ДОНЕЦЬК 2015
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
1. Слово вчителя.
Пересо
·пницьке єва
·нгеліє визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту євангелія.
Пересопницьке Євангеліє є першою в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковнослов’янської на староукраїнську мову: із "языка болъгарского на мову роускоую". Початок цій роботі поклали черниці Троїцького монастиря у селі Двірці (на Рівненщині) у 1556 р., а завершили ченці Пересопницького монастиря (також на Рівненщині) у 1561 р.
ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ
Замовниками та меценатами виступали волинські князі: Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка князі Іван Федорович та Євдокія Чарторийські.
Писець Пересопницького Євангелія Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, працював над створенням пам'ятки під керівництвом архімандрита Пересопницького монастиря Григорія.
Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в Заславському монастирі на Волині (нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершена 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської обл.).
Творилася книга майже п'ять років зі значною, не з'ясованою досі перервою: розпочато її 15 серпня 1556 у Заславському монастирі при церкві Святої Трійці, де цього ж року написано Євангеліє від Матвія, а завершено переклад усіх інших Євангелій з додатком Післямови і Місяцеслова 1561 р., а саме 29 серпня, в Пересопницькому монастирі (тепер с. Пересопниця Рівненської області). Писцями були Михайло Василієвич, син протопопа Сяніцького та чернець Григорій, архімандрит Пересопницького монастиря. На підготовку такої кількості тонких і цупких пергаментних листків розміром 380 х 240 мм (їх у рукописі 482) пішло ціле стадо молоденьких ягнят, козенят і телят, зі шкіри яких за спеціальним рецептом виготовлено пергамент.
МАТЕРІАЛ, ВИКОНАННЯ
Другим аспектом цінності книги є художнє оформлення, бо її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом (різновидом письма з чітко викінченими і оформленими літерами) свідчить про високий майстерний рівень національних мистців. Цим творці унікальної книги намагалися довести, що українська художня культура має вагомі цінності у світовому мистецтві, які не є гіршими від тих, що несли представники колоніалізму.
Написане на пергаменті пізнім уставом чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо.
Вага книги 9 кг 300 г.
ІСТОРИЧНА РЕЛІКВІЯ
Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст.
У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми И переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо.
На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.
МОВОЗНАВЧЕ ЗНАЧЕННЯ ЄВАНГЕЛІЯ
Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови, бо появилася тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ'я з церковнослов'янською мовою, доповненою українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу.
Боротьба між цими релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах.
У той час здійснено чимало таких перекладів: Четія 1489 р., Волинське Євангеліє 1581 р., Крехівський апостол XVI ст. та ін. Але найвизначнішою пам'яткою з мовного погляду став переклад канонічного Пересопницького Євангелія.
ОСОБЛИВОСТІ МОВИ
Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «чресла» стегна, «бдти» не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрху» дах, «через збожя» через оранку тощо).
На графіці рукопису позначився другий південнослов’янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.
КУЛЬТУРОЗНАВЧА ПАРАДИГМА ЄВАНГЕЛІЯ
Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способі перекладу, створенні так званих сумаріїв, у яких викладено зміст розділів, витворенні високої перекладацької стилістики і участі у творенні книги представників різних українських суспільних прошарків монахів, селян, що годували молодняк для шкірок, ремісників, що виготовляли пергамент, відомих волинських меценатів українських шляхтичів князів Заславських та Чарторийських.
ІСТОРІЯ
З часу свого завершення пам'ятка знаходилася в Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її побутування невідома. 17 квітня 1701 р. вона була подарована гетьманом України Іваном Мазепою до Переяславського кафедрального собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику «Києво-Печерська лавра». З 1948 року у відділі рукописів Бібліотеки АН УРСР (нині Інститут рукописів Національної бібіліотеки України ім. В. Вернадського), де й зберігається.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
До наукового обігу пам'ятку ввів О. Бодянський.
24 грудня 1948 р. Пересопницьке Євангеліє передали до Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (Київ), де зберігається і досі.
ДОСЛІДЖЕННЯ
Якщо оригінал пам'ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у тридцятих роках XIX століття відкрив для світу визначний український вчений Осип Бодянський, який був учнем Переяславської семінарії, то нове повнокровне життя дала їй Інна Чепіга старший науковий співробітник Інституту української мови, яка понад 20 років присвятила вивченню цієї пам'ятки.
ФАКСИМІЛЬНЕ ВИДАННЯ
У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено факсимільне видання Євангелія із науковою обробкою впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками, загальний наклад книги склав 500 примірників.
Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням.
Дослідники виробили спеціальну систему для передачі виносних літер, різних діакритичних та синтаксичних знаків, читання відповідних слів.
Вдруге факсимільне видання Євангелія здійснено 2008 року Українською православною церквою (Московського патріархату). Наклад 1000 примірників.
Чергове репринтне видання накладом 1000 екземплярів, вартістю кожного примірника оцінюється в 10 тисяч доларів США здійснено однією з християнських церков разом із Національною академією наук України.
Оклад видання зробили з дерева, прикрасивши срібним литтям і шкірою.
Кожне Євангеліє пронумеровано та сертифіковано, книга не продається, її можна отримати тільки в дарунок.
Презентація цього видання відбулась у Дніпропетровську 11 вересня 2010; місто отримало у дарунок кілька примірників видання, зокрема одну книгу передали Національному історичному музею імені Яворницького.
СИМВОЛІКА ЄВАНГЕЛІЯ
Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.
15