Усний журнал до 293 — рыччя выд дня народження Г.Сковороди

Усний журнал"Він приходить до нас сучасником..."До 293 - річчя
від дня народження
Григорія Сковороди
Вчитель:Вишневська С.И.
Мета: висвітлити найзначніші сторінки життя, творчості, ідеї, шукання та прагнення одного з найвидатніших синів українського народу; прищеплювати риси доброти, гуманності, чесності; збудити зацікавлення до творів поета і філософа; сприяти усвідомленню високої людської місії на Землі; навчати учнів дивитися на світ ширше і глибше, ніби очима серця;
розвивати культуру зв’язного монологічного та діалогічного мовлення; виховувати в учнів естетичний смак, почуття людяності.
Сторінка перша
Людина родиться для радості
Багато див е у храмі матері - природи. Але найбільше диво - поява людини у світі. Цю велику таїну не дано разгадати до кінця. Для чого ми приходимо у цей чудовий і відночас складний» незбагненний світ?Настає час і таке запитання ставить собі кожен із нас,! у кожного своя на це відповідь...
Людина родиться для радості У синім світі доброти,
Щоб безустанні диво-райдуги Над нею зводили мости.
Людина для любові родиться,- Так повелося з давніх літ.
І падає, і знову зводиться, й несе добро у білий світ.
Несе любов до всього чистого:
До гілки в білому цвіту,
До неба з зорями - намистами...
1 свято вірить в доброту.
Валентина Малишко
Людина завжди була загадкою і для сучасників, і, тим більше, для нащадків . Особливо , якщо йдеться про людину з яскраво вираженими рисами індивідуальності. Саме таким був мислитель і мандрівник, перший український лірик і музикант, педагог і філософ Григорій Савич Сковорода .
Фенонмен Сковороди - один із найзагадковіших у духовній історії України.
Сторінка друга
Не тіло, а душа є людиною...
Не за обличчя судіть, а за серце.
У житті Сковороди можна виділити три періоди. Перший - становлення особистості,вибір шляху,прагнення до самореалізації. Син селянина - козака із села Чорнухи Лубенського повіту на Полтавщині , він початкову освіту здобув у сільській школі та мандрівних дяків. Шістнадцятирічним юнаком став студентом Києво-Могилянської академії,згодом-співаком у придворній капелі в Петербурзі, працював у посольській місії, знову навчався,викладав поетику в Переяславському колегіумі.
Другий період - праця,спочатку домашнім учителем у поміщика С.Томари в с.Ковраї на Черкащині,пізніше викладачем поетики в Харківському колегіумі. Останній змушений був залишити, бо не бажав стати монахом,до чого його зобов’язували. Саме в ці часи сформувались його філософські, соціально-політичні, естетичні погляди,він почав писати свої твори.
Нарешті,третій період. Учитель стає філософом - проповідником. Це останні двадцять п'ять років життя. Він мандрує селами Лівобережної України
(Київщина,Полтавщина,Харківщина,Чернігівщина),сусідніх областей Росії,пише свої філософські діалоги,усно и письмово поширюючи просвітицькі ідеї серед простих людей та інтелігенції. За цей час ним написано вісімнадцять творів , виконано сім перекладів з латинської на тогочасну книжну українську мову.
У своїй творчості мислитель висловив протест проти кріпацтва.! це стало вихідним пунктом його філософського осмислення тогочасної дійності, людини і такого поняття,як соціальна справедливість. Провідними питаннями,які привертали увагу мислителя,були вічність матерії,наявність "трьох світів" (макрокосм,мікрокосм,Біблія) і,користуючись сучасною науковою термінологією,суспільний прогрес, морально-культурне і трудове життя людей.
Сторінка третя
Філософ у сірій свиті
Повне зібрання творів видатного поета і філософа Григорія Сковороди вийшло друком 1894 - го,коли відзначалося століття від дня його смерті.
Як тільки не називали його у вченому світі: і "мислителем у сірій свиті", і "вчителем з торбою", і "філософом з палицею".,. Але при всьому тому не могли не віддавати належне людині, у власноручно складеному списку праць якої 17 оригінальних і 7 перекладних творів. У його набутку: "Начальная дверь ко христіанскому добронравію", "Наркісс. Разговор о том: узнай себе", "Разговор, називаемій алфавіт,или Букварь мира","Брань архистратига Михайла со сатаною", цикл "Басен харковскіх", і 30 віршів(пісень) автор об'єднав у збірку "Сад Божественних пісень". М.Г.Ковалинський, найближчий учень Г.С.Сковороди, написав його життєпис, в якому засвідчує,що був він людиною енциклопедично освіченою, добре знав античну філософію і літературу. Серед людей простого стану він почувався, як у рідній стихії. "Надо мною позорюються, - писав Григорій Савич, - хай позорюються; про мене балакають, що я ношу свічу перед сліпцями...- хай говорять, видумують дотепи, що я звонар для глухих...Вони знають своє, а я знаю моє,як знаю". Про його принциповність, простоту, скромність, некорисливість, ненависть до гнобителів народу було немало переказів,які вже стали легендами.
У 72 роки він пішки пройшов 300 верст аж до Орловщини, де жив його учень і приятель М.Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. Г.Сковорода, ніжний серцем, чутливий до всякого людського горя,завжди поспішав туди,де чекали на його підтримку і допомогу .У 1794 році він одержав листа від М.Ковалинського у якому той скаржився на свою самотність і складні обставини життя. Учень чекав свого вчителя, і Сковорода вирушив у село Хотєтово на Орловщииі. Тяжко хворим повернувся він в Україну. Оселився у свого друга А.Ковалевського в селі Іванівка на Харківщині,де і помер 9 листопада 1794 р. Там його могила. Там відкрито йому пам'ятник і музей.
Сторінка четверта
Великий Українець
Філософ і поет, співак і музикант, байкар і педагог, Григорій Савич Сковорода належить до найяскравіших постатей України, виразників її ментальності XVIII ст.
У його творах відобразилися світогляд, стиль і спосіб мислення, а найголовніше - жива душа українського народу тієї доби. Роздуми мислителя зосереджуються навколо проблем людини - українця, її спорідненої праці,морального вдосконалення, свободи і незалежності...
За джерелами, способом відчуття, осмислення творчість Г.Сковороди € національною. Він - "сам собі предок” у тому розумінні, що має батьківщину - українську духовну культуру, в якій склалися його світогляд, стиль мислення і філософствування....
Сторінка п'ята
Буття і слава імені нероздільні
Григорій Сковорода жив у світі, але був ке "од світу цього".
Він цілеспрямовано включився в боротьбу, не загубившись у ній. Він слугував своєму ближньому,не дозволяючи йому, одначе,себе уярмити.
"Світ ловив мене, але не піймав". Таку епітафію, написав він за декілька місяців до смерті.
Світ ловив його, і після смерті. Існувало безліч тлумачень душі Сковорода, часом протилежних. Сковороду шукала там, де його ніколи не було, і вперто не помічали там, де він завжди був і залишився: у філософії людського серця
Вербовий шлях, кленовий посох,
Перепочинок, де - не - де.
Мудрець, замріяний філософ
До дальніх правнуків іде.
Нічого наче не змінилось,
Як і стояло, все стоїть,
Тут вишня виявила милість,
Просторе, прибране подвір’я
І чиста дзвонкова вода,
Ще мить і я таки повірю,
Що тут живе Сковорода...
Запрошують, заходьте, люди,
Сідайте, он стілець, ослін...
Господар де ?
Господар буде –
Зі світом розмовляє він.