Тематична збірка українських народних прислівїв та приказок про книги, знання, слово, дружбу, працьовитість, Батьківщину, матір, повагу до людей, охайність та здоров`я пори року, правдивість.

Прислів`я сказав – дорогу показав,
приказку сказав – душу розрадив

(тематична збірка українських народних прислів`їв та приказок)













Зміст Сторінка

Передмова.3
Робота з прислів`ями на уроках та в позаурочний час.3
Прислів`я та приказки
Землю прикрашає сонце, а людину праця.7
Книга вчить, як на світі жить..10
Та земля мила, де мати народила ...12
Дружба та братство - дорожче багатства...13
На сонечку тепло, а біля матері добре ...15
Добре діло роби сміло .16
Шануй людей і тебе шануватимуть18
Мийся частіше - будеш миліше 19
Здоров`я – всьому голова 19
Весна красна квітками, а осінь плодами 21
Слово до слова – зложиться мова ...23
Маленька правда всі неправди переважить...25
Післямова..27
Список використаних джерел.....28
















ПЕРЕДМОВА
Багата й різноманітна творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, що їх великий Шевченко назвав славою України, барвисті коломийки та ліричні хороводи. З вікових глибин зринає перед нами фантастичний світ казок; відгомін далеких подій вчувається у легендах та переказах; веселять, а часом і гостро дошкуляють народні усмішки та анекдоти.
Годі й перелічити усі різновиди, усе розмаїття художньої творчості, яку ми по праву вважаємо високохудожнім скарбом культури й мистецтва нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати й збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками.
До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки короткі влучні вислови, що в художній формі типізують різні явища життя. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику. У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи відкидають, схвалюють або засуджують, остерігають чи повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь.
Приказки та прислів'я називають ще приповідками, пословицями; найдавніша їх назва притчі. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, тому їх розглядають як один жанр. Різниця між ними полягає хіба в тому, що приказки будуються як одночленні речення, не вживаються у переносному значенні і не мають повчального характеру. На відміну від інших видів народної поетичної творчості, прислів'я та приказки якнайтісніше пов'язані із щоденним побутом. Доступні найширшим верствам і не потребують особливої обстановки і широкої аудиторії. Справді, ніхто спеціально не збирається в гурт, щоб послухати прислів'я, як слухають думи чи балади. Не приурочують їх до календарних дат, як обрядову пісенну творчість. «Пословица к слову молвится», тобто говориться тоді, коли треба наголосити, підкреслити.
РОБОТА З ПРИСЛІВ`ЯМИ ТА ПРИКАЗКАМИ НА УРОКАХ ТА В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС
Усна творчість - невичерпне джерело виховання підростаючого покоління. Вона відображає життя народу, його історію, мораль, мову, народну мудрість. Через казки, пісні, прислів'я та приказки учні початкових класів дістають перші уявлення про культуру та побут свого народу. У народній творчості та її національних традиціях тісно переплітається минуле народу із сучасним життям.
Моральний вплив творів усної народної творчості посилюється ще й тим, що вони і за змістом, і за формою доступні дітям молодшого шкільного віку. З усіх скарбів усної народної творчості важливе місце у вихованні дітей належить прислів'ям та приказкам. Адже вони - своєрідний кодекс моральної поведінки і кожен може знайти тут пораду, підтримку, осуд.
Видатні українські письменники: Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка високо цінували приказки та прислів'я, наводили їх у своїх творах, радили записувати та зберігати ці краплини народної мудрості для виховання майбутніх поколінь. Іван Франко називав прислів'я та приказки скарбами нашої мови, "коштовними перлинами".
Прислів'я та приказки - це переважно віршовані мініатюри. Молодших школярів ці фольклорні жанри приваблюють яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. У поетичній формі вони зберігають і поширюють народну мудрість, досвід пізнавальної діяльності, є засобом впливу на думки і вчинки дітей. Тому, на думку К. Д. Ушинського, пояснення прислів'їв - це завжди розв'язання певної розумової задачі. Працюючи з прислів'ями, діти прилучаються до народної мудрості: "Колос повний до землі гнеться, а пустий угору пнеться." " Бджола жалить жалом, а чоловік - словом." Ці фольклорні форми доступні учням усіх вікових груп, починаючи з шестирічних першокласників. Кожен вчитель повинен знати напам'ять велику кількість прислів'їв, приказок, щоб у будь - який час влучно використати їх у виховній роботі з дітьми.
Широко використовуються ці малі форми усної народної творчості в повсякденному житті, на перервах та в позаурочний час. Тут завжди можна знайти привід вжити ту чи іншу приказку або прислів'я. Коли хтось з дітей сказав образливе слово, вчитель може використати прислів'я: "Слово може врятувати людину, може і вбити. " "Рана загоїться, а лихе слово - ні. "
На прогулянці, екскурсії до лісу взимку, будуть доречними такі прислів'я": Любиш кататися люби й саночки возити. " "Як захоче коза сіна, то до воза прийде." "Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив. " Під час сніданку в шкільній їдальні можна використати такі прислів'я: "Дорога ложка до обіду. " Добрий борщик, та малий горщик. " " Так їсть, що аж за вухами лящить. "
На уроках використання прислів'їв та приказок також є невід'ємною частиною роботи. Велику роботу над прислів'ями та приказками практикую на уроках читання, оскільки молодші школярі на цих заняттях не тільки оволодівають навичками швидкого читання, а й вчаться розуміти прочитане, розбиратися в художніх особливостях мистецтва слова. Крім того, при ознайомленні з народною творчістю і літературою, велика увага приділяється їхньому естетичному вихованню, розвитку культури мовлення. Цікавим видом роботи є добір до тем , які вивчаються, прислів'їв і приказок. Це робиться в ході ознайомлення з окремими віршами, оповіданнями, при вивченні будь-якої теми, узагальненні матеріалу.
В 1 класі, скажімо, на уроці прощання з букварем учні пригадують прислів'я, приказки про буквар, книгу, навчання: " Книга вчить, як на світі жить ",
" Читання - найкраще навчання " і т. п. У 2 класі доцільно запропонувати пояснити зміст прислів'я, дібрати уривок з твору, де виражена така ж думка.
Іншим видом роботи є добір до твору прислів'я, яке розкривало б його зміст. Наприклад, прочитавши білоруську народну казку " Легкий хліб", даю дітям завдання подумати, чи підходить до поведінки вовка таке прислів'я: "Хочеш їсти калачі, не сиди на печі. "
Звертаю увагу й на те, що влучні й образні прислів'я, створені народом, інколи слугують заголовком певного твору. Діти аналізують такий заголовок-прислів'я, доводять його органічний зв'язок зі змістом твору, а потім і самі добирають заголовки-прислів'я до інших творів.
Особливим видом роботи над прислів'ям є відшукування їх у художньому творі і з'ясування їх ролі. Особливо багатий матеріал для таких спостережень є у байках. Наприклад, у 4 класі в байці Л. Глібова " Зозуля й Півень"учні знаходять вираз "Рука, як кажуть, руку миє ", пояснюють його, добирають схожий.
Я пропоную учням з'єднати назву кожної байки з прислів'ям, що розкриває її головну думку:
«Зозуля й Півень»
«Двоє приятелів і ведмідь»
«Котова наука»
* У лиху годину пізнають вірну людину.

* Не ласкаве слово хороше, а правдиве.
 Учням 3 класу вже під силу використовувати прислів'я у роботі над твором - усним чи письмовим. Навчаючи їх складати твори, раджу звертатися до своїх зошитів чи альбомів з прислів'ями, які ми ведемо, починаючи з 2 класу. Спочатку діти вчаться будувати розповідь за малюнком, що вони дібрали до прислів'я. Привчаю їх не тільки описувати зображене, а й розкривати спільне у змісті прислів'я і малюнка. Записавши нове прислів'я і розібравши його зміст, учні розповідають, який малюнок до нього можна дібрати, або намалювати. З часом вони введуть прислів'я у придуманий твір.
На уроках розвитку мовлення пропоную визначати роль прислів'їв у нашому житті. Наприклад: прочитавши прислів'я подумай і розподіли їх на групи: слово повідомляє, слово збагачує, слово впливає, слово допомагає, слово заспокоює.
Хто говорить, той сіє; хто слухає - збирає.
Не пройми списом, пройми язиком.
Язик до Києва доведе.
У чужій бесіді будь-хто розуму купить.
Слово не горобець, випустиш не піймаєш.
Слово сильніше списа ранить.
З добрим словом і чорний окрайчик солодко пахне.
Добре слово людині, що дощ у посуху.
На уроках мови учні люблять закінчувати запропоновані прислів'я, складати їх з розсипаних слів: Бджола мала , (а й та працює). Книга вчить, (як на світі жить). Друга, знайдеш, а, шукай, тримай.
Подобається школярам і гра, коли треба по двох словах відгадати прислів'я: Вчасно - рясно, їсти - лізти, діло - майстер, і т. п.
При знайомстві зі словами-антонімами прислів'я відіграють величезну роль. Шукаючи антоніми, діти краще усвідомлюють їх роль у мовленні, спостерігають за багатством мови: Дощик вимочить, а ясне сонечко висушить. Чого в молодості навчишся, те на старість як знахідка.
Вже з першого класу починаю знайомити дітей з правописом ненаголошених голосних у корені слова, використовуючи прислів'я та приказки як дидактичний матеріал. Твори усної народної творчості не тільки дають можливість дібрати слова з необхідною орфограмою, а й збагачують мову учнів, вчать коротко та точно висловлювати думки. Під час вивчення правила правопису ненаголошених голосних даю такі завдання до прислів'їв: пояснити правило написання слів з пропущеними буквами: Від рідної з . млі віє т. плом, а від чужої - холодом. Дорога дружби ш.рока. Виписати слова з прислів'їв з ненаголошеними -е, -и. В 1 колонку ті, що перевіряються наголосом, в іншу - словникові слова: Ледачого всі обминають, а роботящого шанобливо вітають. Хто в лінощах скніє, від іржі темніє. Вчення - джерело знань, знання джерело щастя.
Вивчаючи частини мови, пропоную записати під диктовку прислів'я, підкреслити іменники, визначити рід, число, відмінок, виділити закінчення: При єдності та згоді буде сила в народі.
Третьокласникам і учням четвертого класу під силу буде виконати такі завдання під час вивчення теми " Будова слова" : підкреслити спільнокореневі слова у висловах, визначити корінь, назвати звуки, що чергуються: Дерево міцне корінням, людина друзями. Вез вірного друга - велика туга. Не той друг, що медом маже, а той, що правду каже. Дружба родиться в біді, а загартовується в труді. Визначити відмінок іменників, прикметників.
Отже, постійна, систематична робота у школі над прислів'ями і приказками спонукає школярів збирати перлини народної мудрості, класифікувати їх за темами, розуміти узагальнюючий зміст. Вивчення мудрих, образних народних афоризмів збагачує мовлення дітей, підвищує їхню грамотність, сприяє вихованню естетичного смаку, любові до усної народної творчості, до влучних образних висловів. Прислів'я і приказки виховують у підростаючого покоління почуття патріотизму, любов до праці, повагу до народу, що створив їх, гордість за нього.











Прислів`я та приказки
Землю прикрашає сонце, а людину праця



Бджола мала, а й та працює.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Щоб досягти великого, треба починати з малого.
Хочеш рибку з'їсти, треба в воду лізти
Хочеться їсти, та не хочеться лізти.
Один "зараз" краще трьох "потім".
Сьогоднішню роботу не звалюй на завтрашнього верблюда.
Багато няньок - дитина без носа.
Якщо нав'ючити на осла побільше, то він не піде скоріше.
П'ятками киває, бо діла не знає.
Як до череди гнать, то й п'ятки болять.
Видно сокола по польоту, а сову по погляду.
Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється.
Громадою велику справу зробиш.
Ледачий на ходу, швидкий на їду.
Праця все долає.
У працюючого обличчя рум'яне.
І будень і неділя - лінивому все безділля.
Змагання - для ледарів смерть.
Основа уміння - старанність.
Терпіння й сумління все подолають.
Поганий майстер ремесло ганьбить.
Добрий косар косить добре і в полі, і вдома.
Курка по зернятку клює, проте наїдається.
Ледача кішка миші не зловить.
Рибалка води не боїться.
Добрий пастух не покине своє стадо.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Ледачий плуг скоро поржавіє, а ледача людина скоро постаріє.
Майстром ніхто не вродився, а навчився.
Вправа робить майстра.
Зробивши роботу, добре відпочивати.
Багато рук - легка робота.
Добрий початок - половина роботи.
Не замісиш глини, не зробиш цеглини.
Хто не поспішає, залишається позаду.
Ледачого всі обминають, а роботящого шанобливо вітають.
Хто в лінощах скніє - від іржі темніє.
Б'ють не лежачого, а ледачого.
З нього помочі, як з осики груш.
Під лежачий камінь вода не тече.
Грім не гряне - ледачий не встане.
Праця має гіркий колір та солодкий плід.
Щоб рибку їсти, треба в воду лізти.
Від роботи тяжко, а без роботи ще тяжче.
Порожньої ложки до рота не підносять.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні - сльози ллють.
Хоч три дні не їсти, аби в воду не лізти.
Один із сошкою, а семеро з ложкою.
Зробиш спішно, та коли б не вийшло смішно.
Хто ніколи не починає, той ніколи не кінчає.
За діло візьмешся, розуму наберешся.
Скільки вб'єш, стільки і в'їдеш.
Людина, що прагне кращого, днем дорожить, а та,
що зледачіла - безпробудно спить.
Без старання й малого діла не зробиш.
Посієш вчасно - збереш рясно.
Бур'ян знищуєш - урожай підвищуєш.
Якщо добре працюватимеш - честь і славу матимеш.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Добрий початок - половина діла.
Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.
Той діло зробив, хто його завершив.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Діло майстра величає.
Не одяг красить людину, а добрі діла.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Без роботи день роком стає.
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Люди - працювати, а ми руками махати.
Лінивому все ніколи.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Ледачому завжди тяжко.
І туди гаряче, і сюди боляче.
"Нехай" - поганий чоловік.
Не тепер, а у четвер.
Робить, як мокре горить.
Умілому всяка робота легка.
Метушиться багато, а робить мало.
Погнався і за тим, і за цим, а пішов ні з чим.
Захочеш пити - підійдеш до струмка.
Без праці нічого не зробиш.
Сталь гартується у вогні, а людина у труді.
Силою не хвались - краще трудись.
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Лінивого й ноги не носять.
Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш.
В ліс не поїдемо, то й на печі замерзнемо.
На чужу роботу дивитись - ситому не бути.
Не так лінь, як не хочеться.
Вже й пережував, а він ковтнуть не хоче.
Як до діла - так і сіла.
Ледачому щодня неділя.
Від дощу земля зеленіє, а від праці народ багатіє.
Відкладену роботу снігом замете.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Кожний майстер колись був невмілий.
Краще спробувати, ніж дивитися.
Що сьогодні утече, то завтра не здоженеш.
Ключі від щастя в праці.
Птаха пізнають по пір'ю, а людину по ділах.
Добрий кінь пізнається в їзді, а людина в труді.
І найкраща земля без робітників дичає.
Праця приносить достаток, а лінь - злидні.
У руках у майстра і криве дерево випрямляється.
Лінощі точать людину, як іржа залізо.
Кінець праці - радість.
Труд для людини - здоров'я і життя.
Життя - вчить, труд - єднає.
Стежки ледарів бур'янами поросли.
Без охоти нема роботи.
Людину гріє не кожух, а робота.
Робота шукає розумного, а розумний - роботу.
По роботі пізнають людину.
Млин сильний водою, а людина - роботою.
Праця життя продовжує, а лінь забирає.
Чесної праці вітер не розвіє.
Праця - дзеркало людини.
Всі труди дають плоди.
Діло людиною ставиться, людиною і славиться.
У кого багато діла попереду, той назад не оглядається.
Не дивись на обличчя, а дивись на діло.
На словах міста бере, а на ділі ні кроку вперед.
Без праці нема й відпочинку.
Великі речі починаються з малого.
Роботящий чоловік має хліба цілий засік.
Доки воза не перекинув, дороги не полагодив.
У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.
Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.
Не вкладеш душу, не чекай успіху.
Добро, нажите без труда, зникає без сліда.
Бур'яни посівам не дають життя, лінощі людину збивають з пуття.
Зробив діло - гуляй сміло.
Весна – наші батько й мати, а як не посієш – не будеш збирати.



Книга вчить, як на світі жить.

Читання - найкраще навчання.
Хто багато читає, той багато знає.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Книга для розуму, що теплий дощ для посівів.
Книгу читай – розуму набирай.
Хліб наснажує тіло, а книга - розум.
Золото добувають із землі, а знання із книжок.
Розум без книги, що літак без крил.
Голова без розуму, що млин без води.
Книга для дітей, що волога для полів.
Знання - сонце, а книга - вікно.
Двері мудрості ніколи не замкнуті.
Тільки неук своїм знанням хвалиться.
Старанність - мати успіху.
Знання - не тягар.
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
Де грамотні люди, там біди не буде.
Одного мука - десятьом наука.
Сумління - найкращий порадник.
Світло землі - сонце, світло людини - учіння.
Книги - ключ до знань.
Хто знання має, той і мур ламає.
Вчення - світ, а невчення - тьма.
Незнання - не ганьба, а ганьба - небажання знати.
Не вбрання людину прикрашає, а розум.
Незнання - ворог, а знання - друг.
Книга крила дає.
Вчення - джерело знань, а знання - джерело щастя.
Хист і розум - дар, а не розвиватимеш їх, переведеш.
Окраса землі - урожай, а окраса людини - знання.
Людей питай, а свій розум май.
Не на користь книжку читати, коли лише вершки хапати.
Великі знання починаються з книжки.
Для всякого діла потрібні знання.
Дерево сильне корінням, а людина – знанням.
Крила - птахові, розум - людині, щоб вічно прагнути до висоти.
Гору прикрашає камінь, а людину - голова.
Нема троянди без колючок, науки без муки.
Борода довга, а розум короткий.
Не кажи не вмію, а кажи - навчусь.
Руки ламають палицю, а розум піднімає гори.
Людина без освіти - як дзеркало без лиску.
Розумній голові і подерта шапка личить.
Розумній людині і сімдесяти ремесел мало.
Не поговоривши з головою не берись руками.
Розум - друг, гнів - ворог.
Хто має розум, має і слово.
Розуму за гроші не купиш.
Фунт розуму краще, ніж віз краси.
До мішка грамоти ще потрібно віз розуму.
Вік розумові не завада.
Що написане пером, не вивезеш і волом.
У великому знанні - велика мудрість.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Учиться - завжди пригодиться.
Золото добувають з землі, знання - з книг.
За одного вченого десять невчених дають.
За письменного трьох неписьменних дають, та й то не беруть.
По одягу зустрічають, по розуму проводжають.
Не говори про все, що вичитати з книг зумів, а говори про те,
що, прочитавши, зрозумів.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Гарна птиця пером, а чоловік - умом.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Добре того вчити, хто все хоче знати.
Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.
Якщо за день нічого не вивчив, то весь день змарнував.
Щоб інших навчити – треба самому уміти.
Людина із знаннями скрізь у пошані.
У дитинстві вивчене, що на камені висічене.
Нічого не знаєш, нічого не скажеш.
Хто каже, що знає все, той не знає нічого.
Забування – лихо для пізнання.
Пташка красна своїм пір`ям, а людина – знанням
В голову як у торбу, що знаєш, те й сховаєш.


Та земля мила, де мати народила

Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина, як мати, завжди захистить.
Кращого за Батьківщину місця не знайти.
Колосок до колоска - Батьківщині сніп.
Без Батьківщини і сонце не гріє.
Коли любиш свою Вітчизну, то й на подвиг за неї підеш.
Нема краю кращого за рідний, нема країни кращої за Вітчизну.
Людина без Батьківщини, як соловей без пісні.
Від рідної землі віє теплом, від чужої - холодом.
Кожна травичка на своєму корені росте.
У птаха - гніздо, у людини - Батьківщина.
Де б не жив - Батьківщині служи.
Людині Вітчизна дарує сонце.
З любові до Вітчизни серце співає.
Гарна троянда на рідній землі зростає.
Соловей троянду любить, людина - Вітчизну.
Рідне місце за семи землями до себе кличе.
За рідний край життя віддай.
Рідний край – земний рай.
Кожному мила своя сторона.
Добре тому, хто в своєму дому.

Дружба та братство - дорожче багатства.

Дерево міцне корінням, а людина дружбою.
Єднання перемагає найкращого ворога.
Єдність і братерство - велика сила.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Одиноке дерево вітру боїться.
Давній друг ворогом не стане.
Дружба народів гору скарбів створить.
Птах сильний крильми, а людина - друзями.
Дорога дружби широка.
Є край і великому, і малому, а дорога дружби безкрая.
У малому горі їжа виручає, у великому - друг.
Перед ворогами не хились, для друга життя не жалій.
Знайти друга легко, важко - вберегти.
Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.
Струмки зіллються - ріки будуть, люди з'єднаються - сила буде.
Очерет з лозою не помиряться: хоч вітру нема, все лаються.
Дружні сороки орла заклюють.
Дружно люди візьмуться - гори здадуться.
Дружба дає сили.
Дружна дружина гори зрушує.
Роту одним багнетом не переможеш.
Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями.
Дружба дружбою, а служба службою.
Не сходиться гора з долиною, та сходиться людина з людиною.
Олію з водою ніколи не погодиш.
З землею дружи та не з вогнем і водою.
Табуну потрібен пастух, людині - товариш.
Дружному гурту і вовк не страшний.
З друзями і в тяжку годину свято.
Сила птаха в крилах, сила людини в дружбі.
Людину пізнають по її друзях.
Добрий товариш надійніший від фортеці.
Згода дім будує, а незгода руйнує.
Дружба, як дзеркало: розіб`єш, не складеш.

На сонечку тепло, а біля матінки добре


Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Мати однією рукою б'є, а другою гладить.
Дитина плаче, а матері боляче.
У кого є ненька, у того голівка чистенька.
Матері ні купити, ні заслужити.
Нема того краму, щоб купити маму.
У кого рідна ненька у того сорочка біленька.
У дитини заболить пальчик, а у матері серденько.
Як під сонечком квітам, так з матір'ю дітям.
Мати у хаті - це сонце, яке дає життя всій родині.
Хто матір забуває, того Бог карає.
Мати сильно замахне та легенько вдарить.
Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.
Перед матір'ю ми завжди в боргу.
Золото й срібло не старіють, батько й мати ціни не мають.
У сокола й діти соколята.
Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - батькам кінець.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде та скоро розтане.
Добре й неньці, як дитина в славі.
Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі й діточки.
Який кущ, така й калина; яка мати, така й дитина.
Який кущ, така й хворостинка, яка мати, така й дитинка.
Яка сім'я, такий і я.
Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.
Які мамка й татко, таке й дитятко.
Яка мама, така й сама.
Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться.
Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів батька.
Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.
Нема в світі цвіту цвітнішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.
На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.
Одна мати вірна порада.
Все купиш, лише маму й тата – ні.
Сліпе щеня і те до матері лізе.
Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить.
Рідна мати високо замахує та помалу б`є.
Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.
Добрі діти – батькам вінець, а злі діти - кінець.
Добре діло роби сміло
Доброта, мов сонечко всіх зігріває.
Не можна бути щасливим, коли хтось поруч у біді.
Тому тяжко, хто зло пам'ятає.
Горобець малий та й то серце має.
Кішки гризуться - мишкам привілля.
Гнів - поганий порадник.
Руки білі, а сумління чорне.
Кішці смішки, а мишці слізки.
У лиху годину узнаєш вірну людину.
Добро не лихо, ходить тихо.
Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
Добрі діла безшумно ходять, а злі дзвонять, як дзвони.
Людина - як криниця: чим більше дає, тим більше до неї прибуває.
Хто добре починає, той добре кінчає.
Добра порада руку зупиняє.
Добрий одяг людину доброю не робить.
Добрий вчинок - людині вінець.
Якщо ласкою манити, то й змія з нори виповзе.
Зло приносить зло.
Щирому серцю дорога відкрита.
Від злого коріння таке й насіння.
Зло кінчається прикрістю, доброта - радістю.
Злі вчинки запиши на воді, а добрі викарбуй на камені.
Добре діло і в огні не горить, і в воді не тоне.
Лихий чоловік у громаді, що вовк у стаді.
Зерно зважують вагами,життя - добрими ділами.
Добро пушить, а лихо сушить.
Як сам добрий, то добротою і тобі відповідають.
Зробиш добро – не кайся, зробиш лихо – начувайся.
Добрий чоловік людям добро чинить і нікому не хвалиться.
Той мені брат, хто моєму добру рад.
З добрим дружись, а лихого стережись.
Усе добре переймай, а зла уникай.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Хочеш собі добра, не роби нікому зла.
За добро добром платять.
Добре ім`я – найкраще багатство.
Добре діло роби сміло.
Світ не без добрих людей.
Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.
Добре далеко розходиться, а лихе ще й далі.
З добрим поживеш – добре й переймеш, а з лихим зійдешся – й свого позбудешся.
Не плюй в криницю, знадобиться води напиться.


Шануй людей – і тебе шануватимуть.

Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять.
Не хвались, а Богу молись.
Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Хто хвалиться, той кається.
Пишається, мов кошеня в попелі.
Хвалений борщ надвір виливають.
Гречана каша сама себе хвалить.
Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
Ото, мамо, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Задирай голову настільки,щоб шапка не злетіла.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Хвальби повні торби, а вони порожні.
Шкода про те говорити, чого не можна зробити.
Не смійся з другого, щоб тобі не було такого.
З самого початку думай, яким буде кінець.
Не радій чужому горю.
Він і комара не скривдить.
З другом говори ввічливо: від грубого слова близький стає чужим.
Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Скромних скрізь поважають, а хвальків зневажають.
Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, а другого не гудь.
У чужому домі будь привітливий, а не примітливий.
Не копай другому ями, бо й сам упадеш.
Чого собі не зичиш, і другому не жадай.

Мийся чистіше – будеш миліше
Акуратність – запорука успіху.
Не думай бути красивим, а думай бути охайним.
Хто охайний, той людям приємний.
Бруд і неохайність в одязі – це зневага до свого здоров`я.
Нечепурність – це неповага не тільки до себе, а й до оточуючих людей.
Брудні руки бруднять і обличчя
Мило сіре, та миє біло.
На неохайній людині всяка одежа погана.
Руки мив ще тоді, як мати в кориті купала.
Так одягається, що й корова лякається.
Хвороба з брудом у дружбі.
Мийся чистіше – будеш миліше.

Здоров`я – всьому голова

Здоровому все здорово.
Бережи одяг знову, а здоров'я змолоду.
Здоров'я за гроші не купиш.
Ходи більше проживеш довше.
Чиста вода для хвороби біда.
Гарний настрій половина здоров'я.
Добре здоров'я краще за найбільше багатство.
Здорові батьки запорука здоров'я дітей.
Легка вечеря життя продовжує.
Менше хвилюєшся довше проживеш.
Було б здоров`я – все інше наживеш.
Аби зуби, а хліб буде.
Здоровий, як вірьовка всемеро.
Старому та слабому годи, як малому.
Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді – не будеш хворіть, будеш довго жить.
Найбільше багатство – здоров`я.
У кого болять кості, той не думає в гості.
Як немає сили, то й світ не милий.
Поганому животу й пироги вадять.
Подивись на вид та й не питай про здоров`я.
Здоров`я маємо – не дбаємо, а втративши – плачемо.
В здоровому тілі – здоровий дух.
Як на душі, так і на тілі.
Бережи одяг доки новий, а здоров`я – доки молодий.
Без здоров`я немає щастя.
Гіркий тому вік, кому треба лік.
Весела думка – половина здоров`я.
Здоров`я побажаєш – щастя зустрінеш.
Хвороба людину не прикрашає.
Хворому і мед гіркий.
Хвороба з брудом у дружбі.
Ходи більше – проживеш довше.
Праця – здоров`я, лінь – хвороба.
Лагідне слово для хворого – ліки.
Сила мовчить, а слабкість кричить.
Сонце, повітря і вода – найкращі друзі.
Чиста вода - для хвороби біда.
Вода – це здоров`я, вода – це краса, вода – це цілюща ранкова роса.
Якщо день почнеш з зарядки, значить буде все в порядку.
Цілитель усіх недуг – праця.




Весна красна квітками, а осінь – плодами.
Ластівка день починає, а соловей кінчає.
Де багато пташок, там немає комашок.
Був би сад, а солов`ї прилетять.
Яка яблунька, такі й яблука.
Кожному овочеві свій час.
З малої хмари великий дощ буває.
Двічі літа не буває.
Пищить снігур – скоро зима буде.
Зимою сонце світить та не гріє.
Зима літо з`їдає, хоч перед ним і тікає.
Багато снігу – багато хліба.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
У лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.
У березні курка в калюжі нап`ється
В лютому зима з весною стрічається.
Буде погода: насподі болото, а зверху вода.
Весна красна квітками, а осінь – плодами.
Коли квітень з водою – травень з травою.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Грім гримить – хліб буде родить.
Світить місяць та не гріє.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде добрий урожай.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Без вітру і трава не шелестить.
Від березневих дощів земля квітне.
З поганої трави погане й сіно.
Повний колос до землі гнеться, а порожній угору дереться.
Літо дає коріння, а осінь насіння.
Глибше орати – більше хліба будеш мати.
День у жнива рік годує.
Літо збирає, а зима з`їдає.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день.
Грудень рік кінчає, зиму починає.
Грудень землю снігами тішить та вухо морозом рве.
Грудень землю грудить, в хаті студить.
Сніг у грудні глибокий – урожай високий.
Січень – року початок, а зими - середина.
У січні панують сови та сичі.
Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
Як листя жовтіє, тополе смутніє.
Листопад – ворота зими.
Листопад зимі ворота відчиняє.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і горобець багатий.
Щоб на кропиву не мороз, то б вона цілий рік жалила.
У червні на полі густо, а в коморі пусто.
Зима багата снігами, а осінь снопами.
Хто полю годить, тому жито родить.
Серпень страву готує, а вересень до столу подає.
Кому влітку холодно, тому взимку голодно.
Навесні дощ із хмарки, а восени із чистого неба.
Як вересніє, то й дощик сіє.
Восени за одну годину і сніг, і дощ.
Осінь то плаче, то сміється.
Осінь – це перемін вісім: сіє, віє, крутить, мутить, реве, сопе, зверху ллє, знизу мете.
Не чекай від осені сонця.
Восени день блисне, а три дні кисне.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Осінь іде – дощі за собою веде.
Жовтень ходить по краю та виганяє птахів з гаю.
Листопадовий день, як заячий хвіст.
В листопаді голо в саді.
Листопад – не лютий, проте спитає чи вдягнений та взутий.
Взимку сонце крізь сльози посміхається.
Снігурі на крилах приносять до нас зиму.
Ячмінь сіють, коли калина цвіте.
В морі тому води багато, що її ніхто не п`є.
Земля – трудівниця, аж парує, та хліб людям готує.
Колос повний до землі гнеться, а пустий догори пнеться.
Де звіру живеться, там він і ведеться.
Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє.
Не треба дощу просити, він прийде, як будеш косити.
Хто хоче збирати, мусить добре засівати.
От погода: один день блисне, а сім кисне.
Як нема дощу в час, то не буде хліба в нас.

Слово до слова – зложиться мова

Малий язик та усім тілом володіє.
М'яко стеле та твердо спать.
Гостре словечко коле сердечко.
Поки крикливий накричиться - мовчазний повернеться з поля.
Не спитавши броду не лізь у воду.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Слова ключі до серця.
Коли на столі стоїть куліш, менше говори, а більше їж.
Від слова до діла неблизька дорога.
Прислів'я - притча предків.
Слово має звучання, а прислів'я - прикрасу.
Гарна розмова скорочує дорогу.
Хто мало говорить, той багато думає.
Хто мовчить, той двох навчить.
Не обіцяй того, що виконати не зможеш.
Язик без кісток, думи без дна.
Батько слова - розум, мати слова - мова.
Думка - джерело слова.
Людина красна обличчям, обличчя - очима, рот - язиком, язик - словом.
Обіцяй не словом, а ділом.
Погане слово краще проковтнути, ніж промовити.
Руйнувати легше, ніж будувати, говорити легше, ніж працювати
Хочеш, щоб повірили - говори правду.
Душа мудреця в його мові.
Народ скаже, як зав'яже.
Добре слово і слона на дорогу виведе.
Мудре слово - добрий друг у біді.
Язик гостріший за шаблю.
Хороше слово багато важить.
Слово часом пече дужче за вогонь.
Ясний розум - і слово тверде.
Від слова до діла, як від землі до неба.
Всякому слову свій час.
Лише в серці народжене слово знаходить шлях до серця іншого.
Сказане слово не повернути ні кличем, ні арканом.
Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш.
Вола в'яжуть мотуззям, людину - словом.
Вітер гори руйнує, слово народи піднімає.
Вухами слухай, очима дивись, а ротом мовчи.
Їж борщ з грибами, держи язик за зубами.
Мудре слово на міцних ногах ходить.
Доброму слову і ціни нема.
Довгим язиком тільки полумиски лизать.
Добрі діти доброго слова послухають.
Загоюються й важкі рани, не забувається слово погане.
Рана загоїться, зле слово – ніколи.
Гостре словечко коле сердечко.
Від теплого слова і лід розмерзає.
І від солодких слів буває гірко.
Коня випустиш - піймаєш, слово мовиш не піймаєш.
Слово на гору піднімає, слово і з гори спускає.
Словами і туди і сюди, а ділами нікуди
Добре слово краще за цукор і мед.
Слово не стріла, а ранить глибше.
За добре слово не платять грошей, а скажеш – усім приємно.
Яка голівонька, така й розмовонька.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Умій сказати, умій і змовчати.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.


Маленька правда всі неправди переважить
Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.
Чистого сумління не взяти й не подарувати.
Правда дорожча від золота, ясніша від сонця.
Правда і в огні не горить, і в воді не тоне.
Той дає раду, хто знає правду.
По правді роби, то по правді й буде.
Правда з мізинець гору брехні переможе.
Красива земля - насолода, чесна людина - щастя народу.
Правда солона, а брехня солодка.
Правда долає кривду.
Правда та кривда - вогонь та вода.
Правда дужча за силу.
Правда всі перепони здолає.
Хто чисте сумління має, - спокійно спати лягає.
Не шукай у других правди, як у тебе її нема.
Яка совість - така й честь.
Розумний бачить правду, чесний не порушує слова.
У кого совісті нема - нема й сорому.
 Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хліб - сіль їж, а правду ріж.
Щира правда всюди куток знайде.
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
Коли правдиве діло, то говори сміло.
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
Правда очі коле.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
У нього стільки правди, як у решеті води.
Правдою весь світ пройдеш, а неправдою ані до порога.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Де сила панує, там правда мовчить.
Біда на світі, коли немає правди.
Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
Правда світліша за сонце.



































ПІСЛЯМОВА

Якщо в інших фольклорних – особливо пісенних - жанрах переважає настрій, почування, душевне зворушення, то основною суттю прислів`я та приказки є глибина думки, сила переконання. Знаючи ціну усному народному слову, постійно працюю над прислів`ями вже п`ятий рік.
В першому класі мої школярі дуже слабо розуміють повчальний зміст прислів`їв, не вміють їх пояснити, проаналізувати. Тому роботу починаю з найпростіших: « Де цвіток – там медок». Коли діти навчаться пояснювати такі прислів`я та приказки, поступово знайомлю збільш складними за змістом. При вивченні граматичного матеріалу з української мови діти не просто знаходять орфограми в прислів`ях та приказках, а й обов`язково пояснюють їх значення, визначають головну думку. Співвіднесення прислів`їв з головною думкою прочитаного твору, добір прислів`їв, що відповідають моралі байки, вчать школярів краще розуміти повчальний характер цих малих форм українського фольклору, збагачують словниковий запас учнів початкової школи.
Систематичне вживання мною прислів`їв та приказок під час перерв, при відвідуванні їдальні, на прогулянці викликає у дітей бажання і самим знати їх якнайбільше, щоб при потребі вжити під час спілкування. Провела в четвертому класі «Аукціон народної мудрості», де кожна дитина змогла заробити якнайбільше призів за знання прислів`їв та приказок. Адже чим більше мова насичена приказками та прислів`ями, тим вона образніша, яскравіша, тим сильніше емоційне враження справляє на слухача чи читача.






















Список використаних джерел

Будна Н.О, Бей П.І. Уроки з основ здоров`я, 1 клас.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 264 с.
Будна Н.О., Головко З. Л. Уроки позакласного читання та розвитку мовлення. 4 клас. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007.- 192 с.
Відгадай! ( загадки, прислів`я та приказки в дитячому садку) / За ред. Гураш Л. В. - К.: Рад. шк., 1981. – 141 с.
Народ скаже – як зав`яже : зб. / за ред. Н. С. Шумади. – Київ: Веселка, 1973. – 229 с.
Сапун Г. М. Збірник диктантів з української мови. – Тернопіль: Підручники & посібники, 1996. – 95 с.
Серпухова І. Є. Цікава дидактика. Українська мова. 1 - 4 клас. – Харків: Веста – Ранок, 2003. – 304 с.
Сомовська О. І. Комплексні завдання для розвитку мовлення учнів 1 – 3 класів. – К.: Рад. шк., 1984. – 117 с.
Ярешко Л. Є. Весела абетка: зб. творів усної народної творчості. – Чернігів: Десна, 1992. – 78 с.









13PAGE 15


13PAGE 14215




15