Сценарій свята 8 Березня (привітання учителів)

«Воістину небесна і земна»

Привітання учителів зі святом 8 Березня







Підготувала: кл. керівник 11 класу Гриньків О.І.

08.03.2013



Звучить приємна музика, на фоні якої слова:
Колись давно на славному Олімпі,
Жили одні Боги-чоловіки,
Так існували ще б вони довіку,
Якби там не з'явилися жінки...
(На сцені декорації Олімпу. Зевс миє підлогу. З'являється Гермес)
Гермес. - Я Гермес - вісник богів. Вітаю тебе, о могутній Зевсе. А що це ти робиш? ти ж бог, а працюєш, як простолюдин?
Зевс. - Бог, бог... та це все моя люба Гера відлучилася у салон краси. Бач, свято у неї. Та мало того, ще подарунок замовила крем заморський «Чорна перлина». І де його шукати? Біда, тай годі... (миє далі). А ти не вештайся тут, Гермесе, не заважай порядному чоловікові працювати.
Гермес. - Тобою керує жінка? Який ти бог?
Зевс. - (витираючи піт з чола сідає) А знав би ти, який у Гери характер. З нею не посперечаєшся, не зроблю всього, то вона не подивиться, що я бог. Як почне метати блискавиці з очей -спопелить до тла!
(З'являється Юпітер у фартусі та качалкою в руці)
Юпітер. - Оце так маячня ця домашня робота! Жив собі, не тужив, і от зустрів Афіну і почалося: милий,Юпітере, помий посуд, милий, приготуй сніданок, милий, випери білизну... годі з нас (скидає фартух) знущатися, Зевсе, давай виженемо наших богинь на землю!
Гермес. - Ви що? та чого ми варті без жінок? Вони такі ніжні, красиві, витончені.
Юпітер. - А ти не лізь! Добре тобі говорити ти ж іще не одружений!
(суперечка між Гермесом і Юпітером)
Зевс. - Ну годі сперечатися! я - головний бог, і останнє слово за мною. Вигнати їх ми завжди встигнемо, краще подивимось у мій срібний піднос, як ставляться до жінки жителі землі? Чи жаліють їх? І що це за жіноче свято? Принеси, Гермесе, мій срібний піднос і золоте яблуко. (всі троє дивляться на піднос, по якому котиться золоте яблуко, Зевс, Юпітер і Гермес зникають)
Входять учні
І знову починається весна,
Так, як було ще в неоліті,
Лиш перша брунька вибухне на віті,
І знову починається весна!
І знову починається життя,
Швидкі шалені зміни на землі,
кінчається симфонія зими
і знову починається краса
(Звучить ніжна мелодія)
Жінка... перед нею все тьмяніє, її краса чарує, її ніжність вражає, її любов окрилює. Вона, як перлина, чиста і досконала. Вона, як пісня, яка звучить у серці. Вона, як вітер, легка і мінлива. Вона, як іскра, гаряча і спопеляюча. Вона, як мрія, недосяжна і зваблива. Найкращі слова на світі - все для неї.
Ось і сьогодні ми зібралися для того щоб привітати наших любих учителів, милих дівчат, бабусь, мам, сестричок і просто чарівних жінок.
Жінки! Сьогодні наше свято!
І на зорі, ще в ранній час
Йде славний березень вітати
Живими пролісками вас.
Несе надії вам святкові,
Мов подих радісний весни,
За вашу вірність у любові,
Що не згаса до сивини!
Іде він молодо і дзвінко,
Світ осяває у цвіту.
Сердечне вам спасибі, Жінко,
За щедру вашу доброту!
За колискову ніжну казку,
Що зачаровує дітей,
За щиру посмішку і ласку,
З якими йдете до людей.
Ви добра подруга в дорозі,
Ви співу ніжне джерело.
Завжди, у радості й тривозі,
Відчуєм ваших рук тепло!
Ви наше березневе свято,
Що освятить любов’ю світ.
Живіть же гордо і крилато
Багато довгих, щасних літ!
(Дівчатка співають на мотив пісні О.Білаша «Два кольори».)
В святковий день чудесниця-весна
В серцях розбудить приспані надії
І перетворить у казкових снах
Усіх жінок, усіх жінок
В прекрасних дам із лицарської мрії.
І строгий завуч вихопить журнал,
І сто сонетів настрочить з розмаху.
Весняний вітер так начаклував,
Щоб для жінок, усіх жінок
( На фоні музики звучать слова.)
Любі наші наставниці! У цей святковий день ми хочемо знайти якісь особливі, теплі і щирі слова, щоб привітати вас, подякувати за ваш нелегкий труд, за вашу невичерпну доброту, чуйність і ласку.
Спасибі вам, що ви на світі є,
Що сієте добро, як щедрий колос,
Що крізь роки, крізь суєту суєт
Даруєте, даруєте, даруєте
Душі безсмертний голос.
Приспів. Ми вам бажаєм щастя і добра,
Щоб в домі вашім завжди було світло,
Щоб доля ваша щедрою була,
Щоб усмішки, щоб усмішки,
Щоб розцвітали усмішки привітно!
Щоб розвеселити наших глядачів, запрошуємо на сцену місцевого Гриця Драпака у образі двієчника.
На сцені самі відмінники! А нас, двієчників, чому не згадуєте? Га? А в нас теж є свої успіхи та проблеми. От зараз, коли вас зібралося так багато, я вам розповім про головних ворогів двієчника.
Учитель – вічний ворог: весь час чогось від тебе хоче, щось втовкмачує, вимагає. Ніколи не дасть поспати. І головне – нюхом чує, коли ти не готовий до уроку, тоді й питає. Має чуйку на шпаргалки – знайде, де б не ховав.
Єдина радість від учителя, коли він запізнюється на урок.
Класний керівник – затятий ворог: все про тебе знає, але не завжди говорить. Коли говорить, то лише з батьками. І тоді виявляється, що вікно я розбив (ну хіба я винуватий, що скло створене лише для того, щоб його бити?); що на уроках спав (а де ще виспишся після неділі?), що вчитися не хочу (а це вже взагалі – як вчитися, коли в голові стільки планів: кнопку підкласти, крейдою крісло намастити, плювачку зробити, а головне, куди податися після уроків?). Ще цей ворог має звичку ставити дурні питання типу: «А де ти вчора був?»
Єдина радість від класного керівника, коли він оголошує про початок кані кулів.
Завуч – страшний ворог. Його бояться навіть учителі. Усе бачить. Усе чує. Завжди готовий щось сказати. Навіть, коли ти мирно йдеш по коридору, обовязково запитає: «А де твоя шкільна форма?». Але ж ти не винуватий, що вона не пристосована для гри у футбол і швидко рветься.
Єдина радість від завуча, коли він читає на останньому дзвонику про закінчення навчального року.
Директор – гіпнотичний ворог. До нього потрапляєш лише у крайньому випадку. Володіє даром навіювання. Одним лише поглядом дає зрозуміти, що ти кругом винуватий. І головне, ти в це віриш найближчих декілька хвилин.
Єдина радість від директора, коли вручає атестати.
Черговий учитель – стихійний ворог. Має звичку опинятися там, де не треба. Ну, наприклад, коли мяч на клумбу залетів. Коли поспішаєш в їдальню, він обовязково плутається під ногами.
Єдина радість від чергового учителя, що він теж може запізнитися на свій урок.
Відмінник – нудний ворог. Завжди готовий до уроку, ніколи не дасть списати, мотивуючи тим, що він цілий вечір писав. Найгірше, коли вчителі ставлять його тобі за приклад. Ну, хіба не зрозуміло, що в нього мозок по-іншому налаштований.
Єдина радість від відмінника – його вуха так і просять щигля.
Стоп! Ти поглянь, скільки відмінників на цій сцені. Ану тікай звідси, а то зараз так дістанеш!
Ша. Не надо. Все понял. Ухожу.
А то по шее получу и подвиг свій не совершу. (Хлопець виходить)
Мовиш: земля, вода, пшениця
І постає жіночий, ніжний рід.
Де б'ється джерелом лунка криниця,
Де дихає у всесвіт білий світ.
Мовиш: кохана, жінка, мати,
Які святі і лагідні слова,
Від них у серці завжди свято,
А на душі кохання і вина.
Пісня
Жінка-кохана, жінка-мати. Ми схиляємо голови перед тобою, розуміючи твою велич.
За все, що маю, дякую тобі
За все, що маю і що буду мати.
Ночами сняться зорі голубі
І вишні на причілку хати.
Тому, що сняться зорі голубі
І вишні на причілку хати,
Тому спішу подякувати тобі
За все, що маю, і що буду мати.
Нехай світанок цим весняним святом
Над цілим світом зоряно цвіте.
Хай сяє сонцем в серці слово «мати»,
Таке незгасне, вічне і святе.
Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка. Але, не бажаючи відмовити у проханні своєму улюбленцю, після короткого роздуму став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, усіх чарівних фарб зорі, задумливого місяця, краси лебедя, грайливості кошеняти, граціозності газелі, ласкавого тепла хутра, притягальної сили магніту.
Він змішав усе разом, а потім додав туди трохи холодного мерехтіння зірок, в'їдливості мухи, впертості віслюка, ревнивості тигриці, мстивості пантери, кровожерності п'явки, отруйності змій, дурману опіуму та безпощадності стихій. Цю жінку Бог передав чоловікові, промовивши при цьому: «Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя, терпи муки від неї до самої смерті.»
Кажуть, що на світі все від жінки,
Все від неї на оцій землі,
Перший подих весняної квітки,
Тепле сонце й в небі журавлі.
Крик дитини, рідна річ і слово,
Паросток життя - це все вона,
На порозі знайдена підкова,
Щастя не відкрита тайна.
Хто ж вона? Прекрасна Афродіта,
Чи можливо, Єва, хто вона?
Неможливо нам її пізнати,
Не пізнавши всіх основ буття.
Чи твердиня, нездійснена мрія?
Чи душі натягнута труна?
Крапля світла, віра і надія,
Молода, нев'януча весна.
Яблуневим цвітом, теплим літом,
Зрілим яблуком чи подихом зими
Все минає, зостається тільки,
Як святиня, - жінка на землі.
Жінка -це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя на рай або на пекло. Жінка і любов - ці слова практично усе життя поруч.
Жінка в світ приходить для любові,
Любити маму - поки ще мала,
Любити ляльку - тільки підросла,
А коли вперше вийшла за поріг -
Любити небо і м'який моріг.
Дім батьківський і квіти чорноброві.
Бо жінка в світ приходить для любові!
Росте вона, й росте її любов.
Ростуть її бажання і надії,
І от проходять роки молодії
І по землі вона іде, несеться,
сторожко прислухаючись до серця.
Що в дзвоні міст чи шелесті дібров
підкаже їй - прийшла твоя любов!
Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш, ніж сотня сонць сія!
Вона твоя! Вона лишень твоя!
Тобі її на сотню років стане.
Це ж та любов, що перша і остання!
І відшумів весільний водограй,
Та знову як же світу не радіти,
Коли народжуються в тебе діти.
І ночі всі недоспані - дарма...
Коли воно лепече вперше: «Ма...»
І ти свята,- і в серці в тебе - рай.
Хоч відшумів весільний водограй.
І попливуть літа, літа, літа.
Усіх годуєш, хоч сама голодна
І часом нерви стримати не годна.
Та будеш захищати, як в бою,
Оту домашню каторгу свою,
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч пливуть літа, літа...
Але якби все те почати знов?!
Славетному жіноцтву школи присвячується!
(Троє учнів співають (кожен по куплету, а приспів разом) на мотив пісні «Бель» із репертуару групи «Смеш».)
1. Я наймудрішй завуч на планеті,
Ви це відчуєте в моїм куплеті!
Вас мій мудрий розклад зачаровує, п’янить,
Він вам нагадує про щастя кожну мить.
Як жінка з крейдою приваблює мужчин!
Тому даю я вам на день по сто замін,
А коли встигну ще відвідати урок,
Мене полюбите ви всі лиш дайте строк!
2. Я найбагатший вчитель на планеті,
Бо володію сайтом в Інтернеті!
І коли потрібно мені так «шер-ше ля фам»,
На сайт запрошую я всіх чарівних дам!
Своїх Етель, Нінель, Мішель, Емануель
Я виставляю на комп’ютерну панель!
Коли ж поставить мені мила «крапку ру»,
Я сайт закрию, а програми не зітру!
3. Бель! О рідна школо, ти моя кохана!
Ніяка інша тут мені не пара.
Бо коли в школі починається аврал,
Вже не директор я - ремонтний генерал!
Мій кабінет це «Сгаnd-otel» для милих дам,
Я навіть штору їм за посмішку віддам,
А коли двічі посміхнетеся мені,
Я вставлю скло замість фанери у вікні!
Разом. І хай сховається паризький Нотр-Дам,
Ми вибираєм українських милих дам,
І поки бігає по школі дітвора,
Триває свято. Всім жінкам: «Гіп-гіп-ура!»

Учительська доля – омріяна доля.
І ви не жалілись на скруту і болі,
На труднощі нашого з вами буття.
Учительська доля – це ваше життя.
Учительська доля – це підлітки й діти.
Учительська доля – це будні і квіти.
Це пошук підходів, поразки й удачі,
Це завжди здивовані очі дитячі.
Учительська доля – це віра й надія.
Учитель із нами сумує й радіє.
Ви звикли до учнів, без них ви не можете.
Свої вподобання на наші ви множите.
Учительська доля не терпить байдужих.
Учительська доля майбутньому служить.
Учительське серце не прагне спочити.
Хай пишуть з великої букви «Учитель».
Несем любов коханим й матерям,
Плекаєм квіти на землі і в серці.
Неначе сонце весняним полям,
Нехай вам, любі, доля усміхнеться!
Найкращі квіти хочеться
В цей день принести вам,
Найкращі всі слова,
Щоб більше лунало в житті пісень,
І лиш весна в душі цвіла,
Хай радість осяває будні і свята,
Хай святістьюзориться доброта.
І щастя вам веселого й багатого
На довгі-довгі сонячні літа!
З роси, з води - на добру сотню літ,
Людського щастя, благ людських по вінця,
Здоров'я шлем міцного, як граніт.
Щоб теплих весен сонячне проміння
Будили в серці ніжні почуття.
Щоб не торкалась скронь зими пороша.
Щоб ви пройшли через усе життя
Т акі, як є - привітні і хороші.
(Усі учасники співають на мотив пісні «Прекрасное далеко» з кінофільму «Гостя з майбутнього».)
Хто рятує нас від швидкоплинних буднів,
Від обманів і турбот, і самоти?
Хто дарує нам минуле і майбутнє
І торує шлях до світлої мети?
Приспів. Усміхнені й чарівні
Принцеси й королівни,
Весняні наші феї, прекраснії жінки!
Хай вас оберігають,
Хай ніжно вас кохають,
Хай будень стане святом віднині й навіки!
Хай вам доля усміхається небесно,
Хай удача все життя заполонить,
Хай любов, мов Фенікс з попелу, воскресне
І наповнить щедрим щастям кожну мить!
Приспів.
(З'являються боги)
Гермес. - Бачиш, Зевсе, як люди на землі величають і шанують жінок, я ж казав, що жінки - це прекрасно! А ви: «Зречемося їх, виженемо з Олімпу.» От якби не мудрість Зевса, то втратили б ми наших богинь назавжди, а на землі їх шанували б, ой як шанували б!
Юпітер. - І дійсно, я згоден, що один раз у рік вони святкуватимуть своє свято. Але лише раз на рік!
Зевс. - От і дійшли до згоди. Отож наказую у цей день всіх жінок-богинь на Олімпі шанувати і любити, вітати їх зі святом. А для земних жінок зіслати благополуччя, щастя і любові у вигляді золотого дощу і перших весняних квітів.
(Вручають квіти)








13PAGE \* MERGEFORMAT14115




Рисунок 115