Сценарій до районного етапу Всеукраїнського фестивалю «Живе слово»

Сценарій
районного етапу Всеукраїнського фестивалю «Живе слово»
Мета: виховувати почуття патріотизму у дітей та учнівської молоді засобами українського мистецтва, популяризації творчої спадщини Тараса Шевченка, сатирика і гумориста, земляка Остапа Вишні.
Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини,
щоб врятувати цілий народ, цілу націю. Остап Вишня Слова росли із грунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
Ліна Костенко
І.Ведучий: Доброго дня, любі шанувальники українського слова! Сьогодні ми поринемо з вами у світ мистецтва та краси слова, спробуємо створити прекрасну атмосферу завдяки поезії та гумору.
ІІ.Ведучий: А оцінювати учасників нашого фестивалю буде вельмишановне журі, у складі:
___________________
І.Ведучий: А ми бажаємо усім присутнім гостям, учасникам конкурсу, педагогам та суддям приємних відчуттів та позитивних емоцій від почутого.
ІІ.Ведучий:
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
І.Ведучий:
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте.
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.
ІІ.Ведучий: В історії кожного краю є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким для нас є Остап Вишня – видатний народний гуморист.
І.Ведучий:
Писав про все. А тем було багато.
Про те, що аж до серця допекло.
А ще писав про білу-білу хату,
Про наше, наче писанка, село.
ІІ.Ведучий: У 20-х роках минулого століття Остап Вишня мільйони людей заохотив до читання української літератури. Недарма його називали «королем українського тиражу».
І.Ведучий: У своєму світобаченні Остап Вишня—проникливий лірик, син своєї землі, зачарований красою природи. Сміх письменника доброзичливий, а не злісний чи засудливий. Митець хотів, щоб його підневільний народ бодай посміхнувся.
Номінація «Посміхнемось щиро Вишні»
ІІ.Ведучий:
Ну що б  здавалося слова, Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива, Як їх почує!...Знать от Бога  І голос той, і ті слова  Ідуть меж люди!
І.Ведучий: Так писав більш ніж 2 століття тому Т.Г.Шевченко. Слово сина українського народу звучить як із вуст простого селянина, так і з вуст відомого артиста, як із вуст закордонного гостя, так і з вуст державного діяча. Чому це слово спонукає думати, діяти? Чому ця постать протягом такого періоду захоплює, викликає бажання скинути капелюха навіть перед його пам’ятником?
ІІ.Ведучий:
Праведна душа! Прийми мою мову,
Не мудру та щиру. Прийми, привітай.
Не кинь сиротою, як кинув діброви.
Прилини до мене хоч на одне слово,
Та про Україну мені заспівай!
І.Ведучий: Перечитуючи «Кобзар», ми щоразу торкаємося душею до палкого й нескореного серця поета.
ІІ.Ведучий: Тарас Шевченко був одним із тих, кого ми називаємо провісником нового життя, народним пророком, титаном духу.
І.Ведучий: Душею вболівав Тарас Шевченко за долю рідного народу. Тому й залишив він нам, нащадкам, духовний заповіт, що передається з покоління в покоління, від роду до роду.
ІІ.Ведучий: «Кобзар» Тараса Шевченка – святиня, що лежить на столі поряд із хлібом, рядки з його поезій вишивають на рушниках.
І.Ведучий: Ім’я Тараса Шевченка стало символом України. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь. Наснагу поет брав із невичерпного джерела – народної пісні.
ІІ.Ведучий:
Ми не забули тебе, Тарасе, черпаєм правду в твоєму слові,
Ми вберегли для нащадків наших українську пісню, українську мову.
І.Ведучий:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, і голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття, твоя, Тарасе, звільнена земля.
ІІ.Ведучий:
У росяні вінки заплетені суцвіття, до ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, тебе своїм сучасником звемо.
І.Ведучий: Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя й муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, адже є в нього Тарас Шевченко, його слово, пісня й дума, його заповіт.
ІІ.Ведучий: Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить “Кобзар”, хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його вічним було в Україні. Хай освятяться душі наші великою мудрістю безсмертного генія великого народу!
Номінація «Живи, Кобзаре, в пам’яті людській!»
І.Ведучий: Ось і завершилась наша незабутня зустріч зі справжніми декламаторами творчості Тараса Шевченка та Остапа Вишні, яких люблять, пам'ятають, котрим сьогодні вклоняються.
ІІ.Ведучий: Шанувальники творчості Шевченка приїжджають у Канів із усіх куточків нашої планети, щоб схилити голову перед генієм українського народу.
І.Ведучий:
Ой сину мій, сину,
Моя ти дитино!
Чи є кращий на всім світі,
На всій Україні!
Нема кращого й не буде —
Дивуйтеся, люди!
Нема кращого!..
Т. Шевченко. Сова. 1844
Слово надається журі фестивалю для підведення підсумків та нагородження переможців.