Работа моей ученицы Марфич Анастасии ученицы 9-Б класса для МАН Кукла-мотанка как средство патриотического воспитания
Міністерство освіти і наукиГоловне управління освіти і науки Донецької облдержадміністраціїДонецьке територіальне відділення МАН України
Артемівське міське наукове товариство учнів
Відділення: філології та мистецтвознавство.
Секція: мистецтвознавство.
Кукла-мотанка
як засіб патріотичного виховання
Роботу виконала:
Марфич Анастасія
учениця 9-Б класу
Артемівського навчально-
виховного комплексу
"Загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів № 11 ім.Артема
багатопрофільний ліцей"
Артемівської міської ради
Донецької області
Керівник:
Моськіна Зоя Федорівна,
учитель трудового навчання
Артемівської навчально-
виховного комплексу
"Загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема
багатопрофільний ліцей."
Артемівськ 2015
Відділення філології та мистецтвознавства
Секція «Мистецтвознавство»
«Кукла-Мотанка як засіб патріотичного виховання»
Автор:
Марфич Анастасія
учениця 9– Б класу
Науковий керівник:
Моськіна Зоя Федорівна,
учитель трудового навчання,
старший вчитель
ВСТУП.
Два роки тому, в НВК№11, де я навчаюсь, проводилась виставка декоративно-прикладного мистецтва під назвою «Бабусина скринька» (дод.1) Організатором була, існуюча в моєму місті творча майстерня «Оберіг». В усіх класах школи с1-го по 11-і пройшли екскурсії з майстер-класами по виготовленню ляльок, Петриківському розпису та лозоплетінню. Майстер-класи стали свого роду пропагандою цього мистецтва, як одного із факторів патріотичного виховання молоді. Ці заняття спонукали мене до вивчення історії та виготовленню кукол-мотанок, що стало невеликим вкладом в відродження й збереження творчих наслідків українського народу. Саме з того часу, я зацікавилась мистецтвом виготовлення ляльки-мотанки.
Українські народні ляльки у своїй образній основі є втіленням добра й лагідності. Лялька, як правило, є посередником між бабусею та онукою, тобто між старшим і молодшим поколінням. Тому в ній, чи зробленій нашвидкуруч, щоб заспокоїти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок, закладений не тільки індивідуальний, ще й родовий, етнічний і національний фактор любові і сподівань, віри в добро і захист від злих сил. [1. стр5]
Предмет дослідження: Мотанки – це автентичний атрибут прадавнього українського мистецтва. Вони дають змогу не загубити прадавню культуру нашої землі та передати її майбутнім поколінням, не забувати про етнічний розвиток стародавніх корінь, знати і шанувати традиції рідного народу.
Кукла-мотанка – вона і символ, і оберег, і витвір народного мистецтва, що приймає участь у національному і патріотичному вихованні дитини і майбутнього покоління.
Мета дослідження: Виховання патріотичного духу з дитинства, шанобливе ставлення до звичаїв наших пращурів; розвиток різноманітних видів мотанок; поглибити і узагальнити знання про куклу-мотанку, як оберег українського народу.
Результат дослідження: Кукла-мотанка є одним із найдавніших символів української культури, що допомагає вихованню національно-патріотичних рис характеру: любов до батьківщини, повага до культурних звичаїв та традицій українського народу.
ЗМІСТ:
ВСТУП ……………………………………………………………………… 2
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ КУКЛИ-МОТАНКИ.
Історія кукли-мотанки. …………………………………………….5
Секрети чарівництва кукли-мотанки..............................................7
РОЗДІЛ 2
ВИДИ ЛЯЛЬОК.
Оберегові …………………………………..………………………12
Обрядові …………………………………..………………...……. 13
Ігрові…………………………………..……………………………14
РОЗДІЛ 3
ВИГОТОВЛЕННЯ.
3.1Підготовка до роботи. Правила виготовлення. …………… …….15
3.2 Технологія виготовлення ляльки. …………………………… .…16
РОЗДІЛ 4
4.1 Чому саме кукла-мотанка……………………………………… …19
4.1 Знатні майстри ………………..…………………………………. 22
ВИСНОВОК ……………………..……………………………………………23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..…………………….24
ДОДАТКИ………………..…………………………………………………….25
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ.
1.1 Історія ляльки-мотанки.
Лялька – одна із найдавніших іграшок. Лялька, як дитяча іграшка і оберіг дитини й Роду, як могутній магічний талісман та символ звʼязку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені. Століттями екологічно чистим матеріалом для іграшок слугували – глина, камінь, деревина, сир, тканина, тісто, рослинні матеріали (листя кукурудзи, лоза, рогоза, солома, трава) тощо. Народні ляльки, перш ніж цілком увійти до сфери дитячого середовища, пройшли досить довгий шлях еволюції. Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тис.років тому. Ляльки були знайдені в різних куточках планети: такі пам’ятки є в італійських, американських, африканських культурах в похованнях народів Кавказу. Вони відображали світ того народу до якового належали. Змінюється також матеріал. Скажімо, африканська лялька є кам’яною і дерев’яною, ляльки Давнього Греції зроблені з кістки. Українська лялька- мотанка була не просто іграшкою, а й оберегом, символізувала неперервний зв’язок між поколіннями. Вона створювалась шляхом намотування-накручування-зав’язування тканини і ниток.
Перші кукли було знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині. Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тисяч років тому.
Вікентій В'ячеславович Хвойка, який в 1893 році біля селища Трипілля, вперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала археологічну назву «Трипільська». Ця цивілізація існувала понад 6 тисяч років до н.е. На археологічних дослідженнях глиняних пам’яток, поселень, культових споруд, поховань, побутових речей, ми зможемо порівняти послання далеких пращурів з лялькою-мотанкою. Можна припустити, що навіть у ті часи діти вже мали іграшковий посуд і прототипи ляльок. Трипільці започаткували для нащадків не тільки місця поселень, але й природні космогонічні моделі. Ці моделі матеріалізовані в розписах керамічних виробів, побудові селищ а також звичайної іграшки ляльки-мотанки.
Найдавніші ляльки з тканини – це коптські ляльки з вовни, знайдені під час розкопок стародавніх поселень у Єгипті. Цікава деталь цих ляльок – відкрита спіраль на місці обличчя.
Цікавим є також те, що в основу виготовлення української ляльки-мотанки теж покладена спіраль. Варто також згадати про вузлову ляльку в традиціях інших народів. Наприклад, в багатьох регіонах Росії – від поморської Півночі до степів Кубані – теж до наших днів збереглося мистецтво виготовлення ляльки-мотанки, з незначними відмінностями у формі від її української посестри; десь їх називали «желанница» (вважалося, що така лялька, без обличчя, сприяє виконанню бажань), десь – так само, як і в Україні «берегиня». Знаходять ляльки в похованнях і на Північному Кавказі. Відмінність їхня від української – незначна різниця у формі хрестоподібного візерунка на обличчі. Якщо в ляльки з Дніпра це яскраво означений солярний хрест, то скажімо, в кавказької її сестри – це швидше ромб, візерунок якого відсилає нас до трипільського символу врожайності та жіночого начала.
Очевидно, така спорідненість бере початок від скіфів, бо чому ж інакше такі схожі між собою ляльки, що їх знаходять у похованнях на Кавказі і в Середній Азії – і чому ці ляльки такі подібні до своїх українських сестер.
1.2 Секрети чарівництва кукли-мотанки
Лялька не народжується сама: її створює людина. Вона знаходить життя за допомогою уяви і волі свого творця. Будучи частиною культури всього людства, лялька зберігає у своєму способі самобутність і характерні риси створює її народу. У цьому головна цінність традиційної народної ляльки.
У першу чергу лялька - це зображення людини, її ігровий образ-символ. У цій ролі вона фокусує час, історію культури, історію країни і народу, відображаючи їх рух і розвитку.
Лялька - спосіб пізнання життя і для тих, хто її створює, і для тих, хто з нею спілкується. Лялька - не на ілюзіях, а запроваджений матеріал, відчутна річ, іноді витвір мистецтва.
Традиційна тряпічная лялька несе пам'ять культури і робить це набагато яскравіше, ширше і глибше, ніж будь-яка інша іграшка. Ця універсальна іграшка має духовне наповнення - тут криється привабливість клаптикової ляльки.
Ляльок різних народів об'єднує не тільки походження (ігрові ляльки всюди виникли з обрядових, вийшли з ритуалу), але й загальнолюдські ідеї та цінності: наступність у спорідненні, сімейності і батьківській опіці, в шануванні предків.
Рукотворна іграшка служила для наших предків своєрідним етнічним кодом, який вказував орієнтири життєвого шляху. У ній приховані символи, характерні для міфологічної свідомості селянина, для слов'янської культури. У виготовленні традиційних тропічних ляльок не було випадковості - у всьому вбачався певний сенс.
Як правило, ганчіркові ляльки були найпростішим зображенням жіночої фігури: шматок тканини, згорнутий в качалку, ретельно обтягнута білої лляної ганчіркою особа, грудей з рівних тропічних кульок, коса і буденний або святковий селянське вбрання з клаптя.
«Доморобні» ляльки, зшиті з нового клаптя, дарували в подарунок до хрестин, до дня ангела, до свята рідним і близьким, скріплюючи родові узи: це одне із свідчень сакрального значення. У сім'ї ж, для своїх дітей, ляльки «вертіли» зазвичай зі старого ганчір'я. І навіть не по бідності, а за ритуалом кровної близькості. Вважалося, ніби ношений матерія зберігала родову силу і, втілившись у ляльці, передавала її дитині, стаючи оберегом. Примітно, що ганчірки для ляльок завжди рвали руками по прямій нитці, а не відрізали ножицями. Вважалося, що така іграшка пророкувала її маленької господині цілісність без вад і пошкоджень.
Костюм з ляльки не знімався. Адже ляльку творили як цілісну форму. Це важливий принцип: лялька - НЕ манекен для переодягання, а само оцінний образ. Дослідники довго не здогадувалися заглянути всередину ганчір'яний ляльки, де, виявляється, і приховані найважливіші її таємниці.
Ляльки різних регіонів, при всьому тому образному розходженні, близькі за способам виготовлення внутрішньої першооснови. Дослідники помітили загальну для ляльок столбообразних форму тулуба, яке згортається так щільно, що виходила ніби скульптура з твердого матеріалу. Одягати в сукні дерев'яну паличку - явний відгомін зв'язку ляльки з древньою столбообразной культової скульптурою з дерева. Не випадково і зольна (набита золою) лялька уподібнене непідвладною часу «кам'яної бабі». Звідси етнографи зробили висновок про те, що «всередині одягненою побутової ляльки, іграшки-саморобки ховається її основа - ідол, дух предка», і відбувається вона «від загального магічного пращура».
При усіх етнографічних відмінностях всюди лялька являла собою міфологічну формулу світоустрою, відображаючи саму суть вселенського кругообігу в природі та житті людини.
Найпростіша трьох приватна фігурка, перетягнута за місцем шиї і перепоясана, будувалася за схемою триєдиного світу: небесного (верхній), земного (середній) і підземного (Нижній). Хрестоподібні ляльки вказували ще й на чотири сторони світу, хрест - знак життя. Местобитіе ляльки в центрі міфологічної моделі триєдиного і чотиристоронньої світобудови фіксував косий хрест, який перев'язував її груди і значить, найпростіший за конструкцією архітип тканинної ляльки передавав з покоління в покоління в спадщину код стародавнього світоустрою.
У міфологічному свідомості наших предків голова уособлювала Небо, вважалася джерелом всіх життєвих сил людини, пов'язуючи його з Космосом. Вибійку голови щільно валяли з Очіси власного волосся, вовни тварин, з куделі, клоччя, ганчірок або ниток. При цьому шматок тканини закручувався в спіраль -древній символ родючості і блага. Найбільш древній наповнювач - зола. Зольники пов'язують з культом домашнього та родового вогнища. Тому лялька, виготовлена з золи, також мала магічне значення. Подарована молодим на весілля, вона символізувала збільшення роду. Зольна лялька пов'язана з культом предків, адже під клаптиками, чий вік недовгий, приховано нетлінна частинка збіглого світу. Жменька золи, замурована в лялькову одяг з нової матерії, служить посередником між існуючою, новим життям і згорілої, що відійшла в минуле.
Містична безликість - теж одна з найдавніших таємниць ляльки. Це ріднить її з обрядовими фігурками, найчастіше теж безликими. Зображення обличчя в ляльці довго було в селянській родині під забороною. Безликість зберігало ляльку в цілості, подібно упаковці. Очі, ніс, рот, вуха, навіть намальовані - є врата, через які відбувається зв'язок з космічними силами, світлими і темними, добрими і злими. Отже, краще ці врата не відкривати, покласти на них табу. Лялька без обличчя усунутий від побутової конкретики. Вона сліпа, глуха і німа - сама по собі, сама в собі. Тільки в такому «гробовому» мовчанні можна зберегти таємницю роду, сім'ї. Хрест на обличчі ляльки може бути пов'язаний з астральними силами, з сонячним божеством. Куляста голова укладає ідею сонця. Її завершена закінчена форма висловлювала стабільність, захищеність, повторюваність - символом чого є солярний знак, який означає ще й єднання небесного і земного.
Волосся: народна традиція наділяла їх, особливо жіночі, величезною енергетичною силою солярного божества. Сплетена з трьох пасом світлоносна коса символізувала гармонію троичности світу. Пришиваючи справжнє волосся на ляльку, її тим самим долучали до сім'ї, іграшка ставала «кровних» передавальною ланкою в родовій ланцюжку.
Виготовлення тулуба ляльки, як ніби фігурку сповивали, а заодно ніби обряджали в саван небіжчика - носить сакральний зміст. Біла згорнута фігурка, що зберігає спокій, була древнім обрядовим знаком непорушності, небуття, смерті. Ось чому у ляльки відсутні ноги і руки.
Матеріалізований в ганчіркові ляльки і середній земний світ Всесвіту. Його натуральне втілення - пишна лялькова груди, яка завжди ретельно позначалася. «Грудаста дівка» - живий приклад шанування жіночого божества, матеріального початку. Груди ляльки виділяли як найважливіший формоутворювальний елемент. Місце її - між головою і тулубом, між «верхом і низом». Косий хрест, яким груди перев'язували, - символ заклинання життя і родючості. Образ ляльки пов'язаний з образом народжує і годуючої матері Землі.
Лялька - посередник між мешканцями на землі і пішли в царство мертвих, в ній дух предка-опікуна, звернений до нащадків. Саме через неї здійснювався зв'язок між старшим поколінням і молодшим, між бабусею та онукою. І виходило, що «виховувала» вже сама лялька.
У ляльки грали всі діти приблизно до 7-8 років, коли не мали відмінностей у костюмах. Але лише хлопчик одягався в порти, а дівчинка в спідницю, їхні ігри і ігрові ролі починали строго розрізнятися. З цього часу і до самого заміжжя ігрові інтереси дівчинки звужувалися навколо ляльки та все тісніше перепліталися з традиційним рукоділлям. Старші навчали, контролювали роботу і оцінювали успіхи дітей. Ляльку розглядали як еталон рукоділля.
Лялькові гри підтримувалися дорослими, які знали зв'язок цих ігор з магічними діями, з культом родючості та материнського начала. Вважалося, що дівчинка, яка вміє добре робити іграшки, буде гарною матір'ю, буде добре підготовлена до жіночим ремеслам, до ручної праці. Лялька для дітей ставала засобом спілкування, потреба в якому настільки розвинене в сільському середовищі. Діти програвали з ляльками різні сценки з життя села, обряди і святкування. Гра в ляльки сприяла таким чином доброму напрямку розуму і фантазії дитини, розвитку його мови, мови, голоси. У ці ігри відбивається весь спектр навколишнього життя, проявляється природний інстинкт материнства, що має величезне суспільне значення.
РОЗДІЛ 2
ВИДИ ЛЯЛЬОК-МОТАНОК.
Всі народні ляльки розділяються на три види :
2.1Оберегові. Оберегова лялька усім своїм видом схожа на іграшку - кольорова, яскрава, весела. Так і віє від неї добротою і турботою наших бабусь, теплом рук матерів. І це не випадково. Адже Любов - і є найсильніша оберігаюча Сила на світі! Це знали наші предки, вкладаючи душу у свої творіння, просячи богів про добру долю для усього Роду) Ляльки створювалися настільки дбайливо по відношенню до її майбутнього господаря, що навіть ножиці та голки не застосовувалися в їх виготовленні, щоб випадково не "порізати" або не "вколоти" Долю володаря. А ще ляльки завжди були "безликими", оскільки предки вірили, що в неживу ляльку не може вселитися нечиста сила. Основні вимоги до ляльок-оберегів: при виготовленні заготовки тіла ляльки нічого не можна проколювати голкою – все приматується і прив’язується, голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім змотується й прив’язується тулуб, ручки та усе інше. Всі перемотування повинні бути нитками і тканиною, теж хрестом, тільки потрібно ретельно рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в руки, коли починаєш прикрашати та наряджати. Навіть волосся до голови не бажано пришиватиЛяльки розрізнялися по своїх функціях-були серед них лікувальні ("Травниця","Лихоманки"),сімейні обереги("Світоведерево", Нерозлучники"), окремо чоловічі, жіночі й дитячі, притягуючи грошовий достаток і хороший урожай ("Зернянка").(додаток 2 )
2.2Обрядові Кожна обрядова лялька володіла унікальними здібностями, мала свій характер, виготовлялася в певний час і тільки з особливої нагоди. Це приємне заняття допомагало розвинути жіночий початок, продемонструвати творчу сторону особистості, заспокоїти душу і отримати заряд позитиву і радості на довгий час.
У слов'янській культурі існує величезна кількість ляльок, які відрізняються не тільки зовні, але й по своєму призначенню. наприклад:
Незвичайна «Десятиручка» призначалася для процвітання господарства і допомоги господині. Саме її подружки дарували нареченій на весілля. В якості тканини для «десятиручки» використовували клапоть з пелени материнського сукні. Вважалося, що у власниці такої ляльки все завжди буде ладитись.
Вепська лялька - унікальний оберіг для дітей, який виготовляли матері зі своїх старих речей. Протягом збірки ляльки заборонялося використовувати голки і ножиці, щоб життя не було «різане і колоте». До народження дитинки жінки клали лялечку в дитячу колиску, щоб «зігріти і очистити» її. Після народження оберіг вішали над колискою для захисту, а до моменту дорослішання її давали дитині як іграшку.
Лялька «Коза» основою для неї стала хрестовина з дерева. Морду, бороду і роги рукодільниці виготовляли з соломи і лику. Одягали «Козу» в шубу або кожух. Як доповнення до вбрання на ляльку кріпилися яскраві обрядові предмети, наприклад: намисто, бубенці, дзвіночки, підкови, мішки, сережки. Для слов'ян даний оберіг символізував життєву силу і благополуччя.
Яскрава лялечка «Веснянка» виділялася на тлі інших незвичайним кольором волосся. З настанням теплої весни дівчата дарували одна одній цих ляльок з побажанням здоров'я, молодості і краси.
На «Багатство і родючість» жінки виготовляли цілу композицію, що складається з фігурки «матері та її діточок», прив'язаних до неї за допомогою поясочку. Велика кількість «дітей» сприяла процвітанню роду, достатку, благополуччю і багатству.
Зберігали виріб у затишному куточку на шафі або полиці, ніколи не даючи його в руки сторонній людині.
Якщо в будинку були маленькі діти, ляльку підвішували над ліжечком, щоб малеча краще спала. Для хворих людей її наповнювали іншим трав'яним збором, що відганяє хвороби.
«Світове дерево» - це знак єдності всього світу. Зовнішній вигляд оберегу демонструє його глибокий філософський зміст. У казковій композиції кожен персонаж має своє місце, крім цього дерево ділитися на кілька частин, до яких відносяться різні істоти. Також «Світове дерево» символізує безперервність роду, саме тому його дарували молодим на весілля, зображуючи на одній гілочці наречену, а на другій нареченого.
«Зерновушку» виготовляли відразу ж після закінчення збиральних робіт. Начиняли її тільки добірною крупою нового врожаю, після чого наряджали і ставили поряд з іконою. Люди вірили в те, що якщо в будинку є така лялька, то сім'я ніколи не буде голодувати.(додаток 3)
2.3 Ігрові. Ігрові ляльки можуть бути як у вигляді чоловічків, так і у вигляді фігурок тварин, але це скоріше просто приємна штучка, зроблена власними руками. Згідно з народними повір’ями, вони мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, притягують на себе хвороби і нещастя. Першу таку лялечку робили для немовляти і клали у колиску. Зараз у нас існує звичай прив'язувати червону вовняну ниточку на руку малюка, а раніше для захисту робили лялечки. Маленькі діточки носили їх із собою, а ті, що старше, розставляли у будинку. (додаток 4)
3.ВИГОТОВЛЕННЯ.
3.1Підготовка до роботи. Правила виготовлення. Для створення ляльки-мотанки наші пращури використовували підручний матеріал. Все, що траплялося в домі з текстилю і було не потрібне йшло в діло: шматки старої сорочки, постелі, старий одяг, який залишився з діда-прадіда, стрічки, намисто, або ж сухі квіти, ягоди, тощо.
Для виготовлення ляльки бажано використовувати не нові тканини, а шматки з одягу доброзичливої і здорової людини. Для дітей мотанку потрібно робити з одягу мами.
Ляльку потрібно мотати за рухом сонця, щоб вона приносила щастя та удачу. Головою ляльки-мотанки можуть бути як намотані по спіралі шматки тканини, що є символом плинності життя і руху розвитку по спіралі, так і горішок, що є символом мудрості.
Якщо лялька символізує юну дівчину, то її волосся повинно бути заплетеним в одну косу, голова не покрита хусткою – на ній лиш зав’язана пишна стрічка з бантом на потилиці. Якщо вплести в косу стрічку - це буде означати, що дівчина на виданні. Стрічка, вплетена в півкосу свідчить, що дівчина засватана. Для дорослої жінки волосся мотанки прикрашалося хусткою. Для нареченої – вінком.
У ляльку треба вкладати позитивні наміри й думки. Тоді вона принесе добро своєму майбутньому власнику.
Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний оберіг від нещастя і хвороб.
Унікальна особливість ляльки-мотанки в тому, що до неї заборонено торкатися ножицями або голкою. Всі клапті тканини рвуться виключно вручну, дрібні деталі примотують, але ніяк не пришивають. Існує думка, що окремі частини одягу ляльки можна вишити, але робити це потрібно заздалегідь, поки не почався процес виготовлення самої ляльки.
3.2 Технологія виготовлення ляльки.
Для виготовлення ляльки нам знадобляться:
клаптики білої або невибіленої бязі (чи лляної тканини) для голівки,
тулуба і рук, кольоровий прямокутник ситцю для верхньої спідниці,
білий мереживний такої ж довжини, але ширший, – для нижньої спідниці, квадрат хусткової тканини (або ситцю),
довга( до 80см) смужка будь-якої білої тканини шириною 6-7см для формування голівки ляльки (від ширини залежить висота голівки),
нитки кольорові (можна "ірис" чи акрил для вишивання), лляні, намистині,
мереживо,
тасьма, трави для наповнення (за бажанням).
1.Спершу зробимо голівку. Для цього беремо довгу смужку тканини (та що до 80 см) і змотуємо дуже щільно у вигляді діжечки.
2.Тепер беремо квадрат білої тканини із стороною 20-21 см і обвиваємо голівку. Ниткою (червоною або лляною) замотуємо , формуючи таким чином шийку. Правильно і обережно намотуємо хрест. Адже лялька не повинна мати обличчя, її заміняв хрест, який у слов'ян мав надзвичайну обережну силу. Хрест мотаєм у декілька рядів яскравих кольорів.
3.Далі скручуємо з тієї ж білої тканини дві щільні трубочки. Одну перев'язуємо кольоровою ниткою з обох боків – вона імітуватиме руки ляльки, друга тулуб.
4. Після цього примотуємо трубочку-тулуб до голівки.
5. Далі прикладаємо ручки і примотуємо на рівні грудей , утворюючи таким чином хрест. На грудях мотаємо кольоровою ниткою у вигляді хреста. Це особливість ляльки – мотанки. Хрест – це символ Сонця.
6.Спочатку зробимо їй сорочку з мереживного полотна. Для цього полотно розриваємо до середини вздовж довшої сторони і вдягаємо на ляльку розрізом назад. Сорочку примотуємо на талії.
7.Тепер призбируємо на талії з того ж полотна нижню спідничку, примотуємо її.
А потім таким самим чином – верхню. Для завершення примотуємо вишиваний фартушок і підперізуємо лялю поясом. Лялечка вдягнена.
8.Лишилось вдягнути хустку. Але під хустку вдягали очіпок. Його ми імітуватимемо двома стрічками – мереживною та тасьмою. Закріплюємо їх на потилиці шматочком двостороннього скотчу. Але це вже застосування винаходу сучасності. А наші пращури просто зав'язували хустину, яка і тримала очіпок. [9]
3.3 Чому саме лялька-мотанка ?
Кукла-мотанка-це пам’ять культури, яка втілена в ній набагато яскравіше, ніж у будь-якій іншій іграшці. У ній зображені традиції в одязі, вишивці. А ще домашня лялька, зроблена власноруч несе у собі заряд енергії роду, і її зовсім не порівняти із сучасною масовою іграшкою з пластиків. Завдяки нашим бабусям ця культура не загубилася в віках, а зберіглася з усіма її етнічними ознаками.
Кукла-мотанка виконує тепер провідникову функцію між минулим і майбутнім. Як іграшка така лялька цінна своїми виховними властивостями. Особливо вона виховує патріотичні почуття у людині: гордість за матеріальні та духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання зберігати її характерні особливості та культурні надбання.
Я вважаю:
- Тільки національна лялька спроможна гідно виховати дитину в національному дусі!
- При створенні кожної ляльки-мотанки переді мною завжди постають насамперед патріотичні мотиви!
- Адже мотанка - це наша українська народна лялька, наш автентичний атрибут прадавнього українського мистецтва.
- Відроджуючи традицію ляльки-мотанки ми відроджуємо нашу культуру!
- А це вже наш обов'язок! Обов'язок служити своєму народові, Батьківщині! Адже ми доводимо любов до нашої Батьківщини не лише словами, а й ділом - витворами наших рук - нашими Мотанками!
- Ляльки-мотанки дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь.- Бути патріотом ... красиво! Бути Українцем красиво!
У наш час майстри, які працюють з традиційною народною лялькою відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини. Виготовлення ляльки-мотанки – це свого роду психотерапія, яка бере свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми. Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи по виготовленню ляльки, стають більш врівноваженими, і разом з тим, вони роблячи свою лялечку, формують образ своєї майбутньої матері. Так само, жінки, які в період вагітності, проходять майстер-клас, формують для своєї дитини щастя, здоров’я, успіх.
Час на місці не стоїть, і навіть в наш час лялька-мотанка не втрачає свою популярність. Нині відроджується мистецтво створення власноруч предметів побуту, іграшок, прикрас. У той же час відбувається збільшення інтересу до національних традицій, проникнення у духовну глибину звичаїв, традицій роду. Не випадково мистецтво виготовлення ляльки-мотанки сьогодні стало надзвичайно поширеним: проводяться майстер-класи, влаштовуються виставки, така лялька стала популярним подарунком, який несе у собі й естетичну цінність твору мистецтва, і сакральну цінність оберега.
Сьогодні знову набула актуальності оберегова символічність ляльки-мотанки, адже не випадково в народі говорять: «Лялька-мотанка – щаслива доля намотана». Такі обереги українці відправляють безпосередньо воїнам, що беруть участь в проведенні АТО та солдатам, які знаходяться в госпіталях після поранення. Учні нашого ліцею також зробили ляльки-мотанки для солдатів у зоні АТО. Я також приймала участь та проводила майстер-класи для своїх однокласників по виготовленню нитяної ляльки.(додаток 5)
4.ЗНАТНІ МАЙСТРИ.
Розповідаючи про ляльку, не слід забувати по людей, які власне створюють її. Цих людей з гордістю можна назвати майстринями. В їх руках звичайнісінький клаптик тканини перетворюється на шедевр, а нитками вони, ніби зв'язують далеке минуле з сьогоденням. Професії майстрині навчитися майже не можливо, потрібно відчувати кожну лялечку, вкладати в неї свою душу. Досліджуючи ляльку-мотанку не можна минути майстринь, що виготовляють маленькі дива.
В нашому місті існує і діє творча майстерня «Оберіг». Вивчення народних традицій, створення зразків народної творчості, перш за все, як предметів, що є частиною світової культурної спадщини, що мають освітню і виховну функцію, стало їх невеликим внеском у відродження та збереження творчої спадщини українського народу в нашому місті. Багато з робіт артемівських майстринь приймали участь у всеукраїнських виставках. За одинадцять років проведено 36 виставок. Майстри «Оберіга» являються дипломантами всеукраїнських й міжнародних виставок, учасниками виставок в містах : Київ, Париж, Мюнхен. Відомою майстринею й керівником є Кравченко Світлана Анатоліївна. (додаток 6) Її група майстринь кожного року приймає участь в виставках «Спілки майстрів України». Їх роботи відбирають для каталогу робіт "Кращій твір року України". "Традиції і сучасність"-друга виставка майстрів, яка експонує 237 робіт. Всього в колекції творчої майстерні "Оберіг" більш вісьми сотен робіт.
Неможливо не розповісти про майстра по виготовленню мотанки Роменської Наталі, яка проягом шести років знайомить громадян міста з народною лялькою, проводить серед молоді майстер-класи з цікавими екскурсіями.
Я сама відвідую майстерню «Оберіг». Звісно, я дуже зацікавилась цією роботою. Наталя Григорівна Роменская з натхненням провела лекції про виникнення та значення ляльки. Я не могла відірватися від її розповіді.(додаток 7)
На День Вишиванки, 19 травня 2015р. в Народному домі м.Артемівська відкрилась вистовочна кімната майстерні «Оберіг» , в якій представлені тематичні колекції.(додаток 8)
ВИСНОВОК
Традиційна лялька - це пам`ять культури, яка втілена в ній набагато яскравіше, ніж у будь-якій іншій іграшці. У ній збережені традиції в одязі, вишивці. А ще домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе у собі потужний заряд духовної енергії роду і її зовсім не порівняти із сучасною масовою іграшкою з пластику. Рукотворна клаптикова фігурка виконує тепер провідникову функцію між минулим і майбутнім. Ляльку-мотанку, яка є елементом народної культури, уже починають відроджувати в Україні. Виготовлені сучасними народними майстрами ляльки зі збереженими традиціями дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь.
Зроблена власноруч лялька-подарунок, в який у буквальному сенсі слова можна вкласти побажання через символіку кольорів, знаків, форм, наповнення.
Кукла-мотанка це красиво, естетично, навіть містично, кожна лялька має своє неповторне «обличчя», форму, і ніколи, не завершивши справу до кінця, не будеш точно знати, який характер буде у створеною тобою ляльки.
Діяльність над виготовленням мотанки може об’єднати родину, адже технологія створення найпростіших ляльок, наприклад, з ниток, нескладана, і їх можуть створювати разом бабуся, мама і онуки, і тоді робота перетворюється на родинне свято.
Навіть в тяжкий час для країни ми повинні не забувати про її етничні і стародавні промисли. Лялька-мотанка – втілення душі українського народу , його патріотичне виховання. Коли ти робиш ляльку розвиток твого уявлення про український народ збільшується. Ти ніби зростаєш. Ніби в тобі з’явилася нова частинка на роду, його душі.
Тож , пам’ятаємо про національні традиції наших предків, шануймо Україну, любімо Україну!
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Найден О.С. Українська народна лялька. – Київ, 2007. Видавничний Дім «Стилос»– 238с.
2.Берсенева Е.,Догаева Н. Ляльковий сундучок. -Москва,2010.Белій город-112с.
3. Шкода М.Н. Свята, традиції, звичаї українського народу. – Донецьк, 2008.
4. Лялька-мотанка від Трипільської цивілізації:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sites.google.com/site/lalkamotanka/.
5. Лялька-мотанка - просто лялька, чи оберіг? :[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://garbuz.org.ua/Narodni-zvichai/2009-02-05-14-32-34.html.
6. Лялька-мотанка – берегиня роду:[Електронний ресурс].- Режим доступу:http://barvinok.ucoz.net/publ/z_babusinoji_skrini/ljalka_motanka_bereginja_rodu/11-1-0-13.
7.Електронний ресурс]. http://www.svit-rosy.net.ua/motanka/8.[Електронний ресурс]. http://lelitka.te.ua/lyalka-motanka-majster-klas/9.Лялькове диво: [Електронний ресурс]. – Режим доступ http://motanka. kiev.ua.
10.Лялька-мотанка – берегиня роду:[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://barvinok.ucoz.net/publ/z_babusinoji_skrini/...
11. [Електронний ресурс] www.motanka.in.ua.
ДОДАТКИ.
(додаток 1)
Виставка «Бабусіна скринька» і майстер-класи з КравченкоС.А.
(додаток 2)
Травниця Неразлучники Подорожниця
(додаток 3)
Десятиручка Світове дерево Вепська кукла
(додаток 4)
Кукла на щастя Зайчик на пальчик Ангел
(додаток 5)
Кукли для бійців АТО.
(додаток 6)
Роботи Світлани Кравченка-Майстра сучасної авторської кукли
(додаток 7)
Роботи Наталі Роменської- Майстера декоративно-прикладного мистецтва
(додаток 8)