Инструкции к проведению практических работ по Проектированию механических цехов

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ
УКРАЇНИ
ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ
Інструктивно-методичні матеріали до
проведення практичних занять з дисципліни
«Проектування механічних дільниць»
Горлівка 2011
Інструктивно - методичні матеріали до виконання практичних робіт з дисципліни «Проектування механічних дільниць» (для студентів спеціальності 5.05050302 денної форми навчання) / Склад. С.О.НАЛИВАЙКО. – Горлівка : ГМК, 2011. –49 с.
Наводяться відомості про класифікацію механоскладальних цехів, виробничі та інші види програм, методи розрахунку зведеної програми, проектної верстатомісткості, необхідної кількості устаткування, кількості працюючих, площ основних виробничих, допоміжних підрозділів і цеху в цілому.
ЗМІСТ
ВСТУП
Практичне заняття №1. Організація виробництва і класифікація типу виробництва механоскладального цеху
Практичне заняття №2. Визначення проектної верстатомісткості
Практичне заняття №3. Визначення кількості основного виробничого устаткування
Практичне заняття №4. Визначення кількості працюючих
Практичне заняття №5. Попереднє визначення площі цеху й основних параметрів виробничого будинку
Практичне заняття №6. Визначення складу й числа працюючих на ділянці – основних, допоміжних, ІТР
Практичне заняття №7. Планування встаткування й робочих місць
Практичне заняття №8. Схеми планування ділянок механічної обробки для потокової лінії. Ув'язування компоновочного плану дільниці з планом цеху. Схеми планування ділянок механічної обробки для РТК. Ув'язування компоновочного плану дільниці з планом цеху. Схеми планування ділянок механічної обробки для автоматизованої лінії. Ув'язування компоновочного плану дільниці з планом цеху.
Перелік рекомендованої літератури
Додатки. Завдання до ПЗ.
ВСТУП
Для виконання сучасного виробничого процесу повинні бути відповідно обладнані робочі позиції (місця). Залежно від змісту операції й організації її проведення на робочій позиції (місці) можуть бути розташовані технологічне встаткування, оснащення, засоби технічного обслуговування й охорони праці, елементи системи керування. Виходячи з організаційних міркувань кілька робочих позицій (місць) поєднують у виробничу ділянку, що виконує своє цільове призначення. Більшою організаційною одиницею є виробничий цех, що являє собою адміністративно-господарський виробничий відособлений підрозділ заводу. Цех містить у собі виробничі ділянки, допоміжні підрозділи, службові й побутові приміщення, а також приміщення громадських організацій.
При проектуванні механоскладального виробництва одночасно розробляють і вирішують технологічні, економічні й організаційні завдання, тісно зв'язані між собою. У загальному виді завдання проектування механічних дільниць цехів може бути сформульоване у такому вигляді - слід спроектувати цех або ділянку, що забезпечують випуск виробів певної номенклатури, необхідної якості, задану програму випуску при досягненні мінімально можливих наведених витрат на виготовлення й з урахуванням всіх вимог до охорони праці.
Для рішення вказаних технологічних завдань на виробництві молодший спеціаліст – технолог повинен вміти: проробити питання технологічності виробів, спроектувати технологічні процеси, виявити трудомісткість і верстатоємність операцій, установити типаж і кількість устаткування, склад і кількість працюючих, норми витрати матеріалів, визначити площі й розміри ділянок і цеху, розробити компонування цеху й планування встаткування, визначити завдання для будівельного, сантехнічного, енергетичного та економічного завдань проектування. При цьому мають бути задіяний комплекс програмних i технічних засобів проектування, зокрема засоби автоматизованого проектування.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1
Організація виробництва і класифікація виробництва механоскладального цеху.
Мета заняття : придбати знання, вміння, навички визначення
організації виробництва і класифікації механо-
складальних цехів.
Зміст заняття : аналіз початкових даних, визначення органі-
зації виробництва в цеху, класифікація цеху і визна-
чення методу виробництва.
Початкові дані
Початкові дані за варіантами наведені в додатку.
Порядок виконання роботи
1. Визначити організацію цеху за вузловою, технологічною і змішаною ознакам.
При організації за вузловою ознакою всі деталі, що складають якийсь вузол (виріб), закріплюють за одним цехом, і в залежності від конструкції виробу в цьому ж цеху виконують складання вузла (вироба). Таку організаційну форму використовують в масовому і крупносерійному виробництві.
При організаціїї цехів за технологічною ознакою за цехом закріплюють деталі, що мають конструктивну і технологічну спільність. Таку організаційну форму використовують в одиничному і серійному виробництві, коли деталами одного виробу не в змозі завантажити устаткування повністю. Організація цехів за технологічною ознакою дає можливість використати груповий метод обробки деталей.
При організації цехів за змішаною ознакою частину цехів проектують за вузловою, а частину - за технологічною ознакою. Механоскладальні цехи більшості заводів проектують за змішаною ознакою.
2. Провести класифікацію механоскладального виробництва :
а) за характером, конструкцією, та масою виробів, користуючись
табл.1.1.;
б) за серійностю виробництва;
Таблиця 1.1 Класифікація механоскладального виробництва за характером, конструкцією та масою виробів
Машинобудування Маса деталі, що оброблюють Можлива серійність Кількість верстатів в цеху Характерні вироби, які складають з деталі
Малому, до Середньому Великому, більше ніж Легке 10 Масове, серійне, одиничне 150 150-300 300 Прилади, інструменти, друкарські машинки, мотоцикли
Середнє 10…75 Масове, серійне, одиничне 125 125-250 250 Верстати, двигуни, компресори,автомобілі, сільскогосподарські машини та інш.
Важке
1 група 75…100 Крупносерійне, серійне, дрібносерійне, одиничне 100 100-200 200 Важкі верстати, преси, молоти, двигуни, компресори, прокатне та доменне устаткування
2 група 100…200 Серійне, дрібносерійне, одиничне 75 75-150 150 Важкі верстати, преси, молоти, двигуни, компресори, прокатне та доменне устаткування
3 група 200…500 Дрібносерійне, одиничне 60 60-125 125 Важкі верстати, преси, молоти, двигуни, компресори, прокатне та доменне устаткування
Особливо важке 500 Одиничне 50 60-100 100 Унікальні верстати, турбогенератори, гідропреси.
в) за кількостю установлених верстатів;
г) за методом виробництва.
За серійностю розрізняють цехи одиничного, серійного і масового виробництва. Тип виробництва визначають за коефіцієнтом закріплення операцій (ДСТ 14004-74)
, (1.1)
де О - загальна кількість операцій, які виконуются на даній
дільниці;
СР - кількість одиниць технологічного устаткування на діль-
ниці.
При КЗ = 1...3 - масове виробництво;
КЗ = 3...5 - крупносерійне виробництво;
КЗ = 5...20 - серійне виробництво;
КЗ = 20...40 - дрібносерійне виробництво;
КЗ 40 - одиничне виробництво.
О і СР визначають по деталі - представнику на кожну технологічну операцію та зводять до таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 - Результати розрахунків
№
опе- рації Наймену-вання операції Кількість деталей на річну прогр., шт tшт-к
на опер.,г tшт-к
на річн.
прогр.,г Ср,
шт
Сп,
шт
Кз.ф Кз.н. О,
шт

Всього: ...

Розрахункова кількість верстатів
,
де Fд - дійсний річний фонд роботи устаткування, г., округлюється до найближчого більшого і являється прийнятим (Сп).
Коефіцієнт завантаження фактичний
.

Загальна кількість операцій
,
де Кз.н. - нормативний коефіцієнт завантаження.
Загальна кількість верстатів, які встановлено в цеху, визначається як сума типорозмірів (моделей), розрахованих за початковими даними відповідного варіанту.
За методом виробництва розрізнюють цехи потокового та непотокового виробництва. Під потоковим розуміють таке виробництво, при якому обробка деталей йде безперервно з постійним тактом. При цьому технологічні операції за часом повинні бути рівними або кратними.
Зміст звіту
1.Початкові дані.
2.Визначення організації цеху.
3.Класифікація цеху:
за характером продукції;
за серійностю;
за кількостю встановлених верстатів;
за методом виробництва.
4.Висновки:

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2.
Визначення проектної верстатомісткості.
Мета заняття: одержати уявлення про методи розрахунку
проектної верстатомісткості механічної обробки
деталей.
Зміст заняття: ознайомлення з методами розрахунку;
розрахунок проектної верстатомісткості по
заводським даним.
Початкові дані
Початкові дані за варіантами наведені в додатку.
1.Методи визначення трудомісткості і верстатомісткості.
Розрахункова трудомісткість включає увесь нормований по технологічному процесу час (верстатний і ручний), який витрачається виробничими робочими, зайнятими на виконанні технологічних операцій (верстатниками, розмітниками, слюсарями та інш.). Виражається в нормо-годинах.
Верстатомісткість вироба представляє собою час, що витрачається на верстатах для виготовлення вироба. Виражається в верстато-годинах. Верстатомісткість для окремих верстатних операцій при масовому та крупносерійному виробництві представляє собою штучну норму часу Тшт., а при серійному, дрібносерійному та одиничному - штучно-калькуляційну норму
Тшт.-к..
Методи визначення трудомісткості і верстатомісткості однакові. Тому що для подальших розрахунків необхідно знати верстатомісткість виробу, то розглянемо методи розрахунку верстатомісткості.
1.1.Метод визначення верстатомісткості за технологічним процесом.
Верстатомісткість за технологічним процесом визначають нормуванням витрат часу на виконання окремих операцій по різноманітним переходам. Цей метод являється найбільш точним і використовується насамперед для масового, крупносерійного, серійного виробництва. Його слід використовувати при проектуванні дільниці і цеху.
В загальному вигляді норму часу на операцію визначають:
Для одиничного, дрібносерійного та серійного виробництва-
Тшт.-к. = Тп.з./п + Тос. + Тдоп. + Тдод. , (2.1)
де Тшт.-к. - штучно-калькуляційний час даної операції;
Тп.з. - підготовчо-заключний час;
п - кількість деталей в партії;
Тос. = Тм. ( або Тм.р.) - основний час на операцію;
Тм. - машинний час;
Тм.р. - машинно-ручний час.
Основний час на операцію
або ,
де l =lo+l1+l2 - розрахункова довжина обробки з урахуванням
довжини врізання l1 , виходу інструменту l2 та
довжини поверхні, що оброблюють, lo;
i - кількість проходів;
n - оберти за хвилину шпінделя верстата;
s - подача інструменту, мм/хв;
k - кількість деталей, що оброблюють одночасно.
Тдоп. - допоміжний час (залежить від виду робіт і розмірів верстатів),
Тдоп. = Тоб.т. + Торг. + Тпер. ,
де Тоб.т. - час на технічне обслуговування робочого місця;
Торг. - час на організаційне обслуговування робочого місця;
Тпер. - час на відпочинок, природні потреби.
Для одиничного та дрібносерійного виробництва Тдоп приймають в процентах від Топер. = Тосн. + Тдоп..
Для масового, крупносерійного та частково серійного виробництва
Тшт. = Тосн. + Тдоп. + Тдод. , (2.2)
де Тшт. - штучний час;
Тдод. - додатковий час;
Тос. + Тдод. = Топер. як в масовому, так і в крупносерійному виробництві.

Визначивши норми часу на кожну операцію, можна розрахува-
ти верстатомісткість обробки деталі як суму Тшт. або Тшт.-к. по всіх операціях:
Тд = Тшт.1 + Тшт.1 + ... + Тшт.i ,
де Тшт.1 ,Тшт.1 , ... , Тшт.i - штучний ( або штучно-калькуляцій-
ний Тшт.-к.1 ,Тшт.-к.1 , ... , Тшт.-к.i )
час 1-ї, 2-ї, ... , і-ї операції.
Визначення верстатомісткості методом порівняння.
Метод порівняння використовують при проектуванні цехів серійного, дрібносерійного та одиничного виробництва. Для визначення верстатомісткості якої-небудь деталі (виробу) цим методом повинна бути відома верстатомісткість іншої, геометрично подібної деталі (деталі-представника).
Верстатомісткість визначають так:
, (2.3)
де Тх - шукана верстатомісткість;
Т - відома верстатомісткість деталі (деталі-представника);
Qx, Q - маса деталі (виробу) з шуканою верстатомісткостю та
деталі (виробу)-представника з з відомою верстатомісткостю.
Метод визначення верстатомісткості за даними (нормами) заводів.
Проектна верстатомісткість
Тпр = Тз / Кпж , (2.4)
де Тз - фактична заводська верстатомісткість;
Кпж - коефіцієнт пожорсткування.
Коефіцієнт Кпж = Тз.п./ Тпр.п., що розрахований для для деталі-представника, на яку розроблено технологічний процес, пронормований. Порівнюючи отриману верстатомісткість Тпр.п. з заводською верстатомісткостю Тз.п., знайдемо Кпж, який поширюється на решту деталей та виробів.
Метод визначення верстатомісткості за техніко-економічними показниками.
Цей метод використовують в одиничному та дрібносерійному виробництві при використанні маршрутних технологічних процесів. Він полягає в тому, що верстатомісткість обробки деталей, вузла або виробу визначають за даними раніше виконаних проектів аналогійних виробництв.
Як техніко-економічний показник використовують питому верстатомісткість одного комплекту деталей виробу або однієї тонни маси виробу.
Найбільш часто використовують питому верстатомісткість однієї тонни маси виробу. В цьому випадку верстатомісткість пректуємого виробу
Tx = txQx , (2.5)
де tx - питома верстатомісткість 1т маси проектуємого виробу;
Qx - маса проектуємого виробу.
Питома верстатомісткість tx визначається з урахуванням питомої верстатомісткості аналогійного виробу, верстатомісткість якого вже відома:
; ,
де Q - маса виробу, верстатомісткість якого відома;
Т - відома верстатомісткість виробу, що аналогійний проек-
туємому;
t - питома верстатомісткість проектуємого виробу.
Розрахунок проектної верстатомісткості за заводськими даними.
Кожний студент розраховує проектну верстатомісткість (tшт.к. або tшт.) на групу деталей, які оброблюють в непотоковому виробництві, і на кожну деталь, якщо це можливо, в потоковому.
Результати розрахунків зводять до окремих таблиць за наведеним зразком (табл.2.1.).
Таблиця 2.1. - Розрахунок проектної верстатомісткості

№
п/п Найменування Верстатомісткість
Ток.-гвин. Рад.-свер. Верт.-фр.
В. Ш К. В. Ш К. В Ш К.
1 Верстатомісткість за заводськими даними Тз на одну деталь 2 Верстатомісткість за заводськими даними ТзΣ на Nр=………………… штук деталей 3 Кпож 4 Верстатомісткість проектна Тпр= ТзΣ⁄Кпож В. Ш К. В. Ш К. В Ш К.
1 Верстатомісткість за заводськими даними Т 2 Маса виробу прототипу Q, т\рік 3 Маса виробу проектуємого Qх, т\рік 4 Питома верстатомісткість проектує мого виробу t=T/Q 5 Питома верстатомісткість 1т маси проектує мого виробу tх= t * √(Q/Qx) 6 Верстатомісткість проектна Тх= tх* Qх Для учбових цілей Кпож приймають умовно (без розрахунку) в границях 0,7...0,8 або 1,2...1,3.
Зміст звіту
Початкові дані: Nр=…………………шт.
2. Які методи розрахунку проектої верстатомісткості застосовано?......................................................................................................................................................................................................................
3.Висновки……………………………………………………………..
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3.
Визначення кількості основного виробничого устаткування.
Мета заняття: одержати уявлення про способи розрахунку
основного виробничого устаткування і
розрахувати потрібну кількість виробничого
устаткування.
Зміст заняття: ознайомлення з методами розрахунку
основного виробничого устаткування,
розрахунок основного виробничого устаткування
цеху .
Початкові дані
Проектна верстатомісткість для потокового і непотокового виробництва, що розрахована в роботі №2.
1.Методи розрахунку основного виробничого устаткування.
До основного виробничого устаткування цеху належить устаткування, на якому виконують обробку деталей, що складають виробничу програму.
Розрахунок основного устаткування може бути проведений точно для цехів масового, крупносерійного та серійного виробництва і укрупнено - для одиничного та дрібносерійного виробництва.
Точний розрахунок основного виробничого устаткування.
Розрахунок устаткування залежить від методу виробництва - потокового ( безперервно-потокового, перемінно-потокового) та непотокового.
1.2.Розрахунок устаткування для непотокового виробництва.
Верстати розміщують за видами устаткування або в послідовності технологічних операцій, деталі оброблюють партіями, і час виконання одних операцій не залежить від часу виконання інших операцій. Розрахунок необхідної кількості верстатів ведуть по кожному їх типорозміру.
Розрахункова кількість верстатів даного типорозміру
, (3.1)
де Тпр - проектна верстатомісткість;
Кпер - коефіцієнт, що ураховує можливе перевиконання норм
робітником на даній операції, за звичаєм Кпер =1,1-1,2
в крупносерійному та масовому виробництві не урахову-
ється.
Одержану кількість верстатів Ср округлюють до цілого числа, яке і є прйнятим числом верстатів даного типорозміру.
Коефіцієнт завантаження устаткування.
Ступінь завантаженості верстатів окремих типорозмірів характеризується коефіцієнтом завантаження устаткування
, (3.2)
а завантаження в цілому по дільниці або цеху - середнім коефіцієнтом завантаження устаткування
,
де Срі - розрахункова кількість усіх верстатів;
Спі - прийнята кількість верстатів.
Завантаження устаткування по цеху або дільниці вважається нормальним: для одиничного та дрібносерійного виробництва -
Кз = 0,8-0,9; для серійного - Кз = 0,75-0,85; для крупносерійного та масового - Кз = 0,65-0,75.
Розрахунок основного устаткування для непотокового та потокового виробництва оформлюють у вигляді розрахункової відомості (табл.3.1).

Розрахунок устаткування для потокового виробництва.
Верстати розміщені в послідовності технологічного процесу, і операції синхронізовані за часом, тобто обробку деталей виконують на потоковій лінії. Розрахунок ведеться по кожній операції. Тоді
,
де Тшт. - штучний час виконання даної операції, хв. (проектна
верстатомісткість);
- такт випуску потокової лінії, хв.,
,
де Фd - дійсний річний фонд часу верстата в дві зміни;
N - річний випуск деталей.
Розрахункова кількість верстатів Ср округлюють, як і в попередньому випадку, одержують Спр. Загальна кількість верстатів потокової лінії
.
Коефіцієнти завантаження Кз та Кз.сeр визначають таким чином, як і в попередньому методі. Розрахунки зводять до табл. 3.1.
Покрупнений розрахунок виробничого устаткування.
Розрахунок використовується для проектування дрібносерійного та одиничного виробництва. Його переваги - відносно невелика трудомісткість.
Кількість устаткування визначають за верстатомісткостю, що розрахована одним з покрупнених методів (див. практичне заняття №2):
,
де Т - верстатомісткість річного випуску деталей в верстато-годинах усіх виробів за програмою цеху;
Кз.сер. - середній коефіцієнт завантаження:
Кз.сер. = 0,7 - для крупносерійного, масового виробництва;
Кз.сер. = 0,8 - для серійного виробництва;
Кз.сер. = 0,85 - для дрібносерійного та масового виробництва.
Під час розрахунку Спр.з. використовують питому верстатомісткість 1 тонни маси виробів
,
де tx - питома верстатомісткість 1 тонни виробів;
Qx - маса проектуємого виробу, т;
Nx - річний випуск виробів, шт;
Фд - дійсний річний фонд роботи устаткування, г;
Кз.сер. - середній (нормативний) коефіцієнт завантаження.
Для визначення складу устаткування Спр.з. розподіляють по групах і типах, користуючись процентним співвідношенням, що розраховане за даними заводів.
Зміст звіту
1.Розрахунок потрібної кількості устаткування:
для непотокового виробництва (табл.3.1)
Таблиця 3.1 - Розрахунок основного устаткування
№
п/п Найменування Устаткування (верстати)
Токарні Фрезерні Свердлильні
в ш в ш в ш
1 Проектна верстатомісткість Тпр,г 2 3 Спр 4 5 Кз.середнє Всього верстатів прийнято Фд=4024годин, Кпер=1,1-1,2
Покрупнений розрахунок (табл.3.1)
вихідні дані з ПР2;
№
п/п Найменування Устаткування (верстати)
Токарні Фрезерні Свердлильні
в ш в ш в ш
1 Верстатомісткість за заводськими даними Т , верст/ годин 2 3
Кз.сер. = 0,8 4 Спр 5 6 Тип виробництва Всього верстатів прийнято
графіки завантаження устаткування.
Кз

токарні фрезерні свердлильні
3.Висновки.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4.
Визначення кількості працюючих.
Мета заняття: одержати уявлення про методи розрахунку
кількості працюючих в механоскладальних цехах
і розрахувати потрібну кількість працюючих в цеху.
Зміст заняття: ознайомлення з методами розрахунку працюючих в
цеху, розрахунок категорій працюючих в цеху .
Початкові дані і матеріал.
1.Верстатомісткість річної програми деталей по типорозмірам устаткування.
2.Прийнята кількість верстатів по типорозмірам на кожній операції технологічного процесу.
Методи розрахунку кількості працюючих в цеху.
Всі працюючі в цеху розподіляються на наступні групи (категорії):
виробничі робітники - верстатники, слюсарі, що виконують виготовлення виробів виробничої програми;
допоміжні робітники, що безпосередньо не приймаюь участі в виготовленні продукції, але забезпечують нормальну роботу виробничих робітників: ремонтники, наладчики, транспортні робітники, комірники, контролери, наладчики нового устаткування та інш.;
службовці - інженерно-технічні працівники (ІТП), рахунково-конторський персонал (РКП);
молодший обслуговуючий персонал (МОП).
Розрахунок чисельності виробничих робітників.
Існують три основних методи розрахунку чисельності виробничих робітників: за загальною трудомісткостю і верстатомісткостю, за загальною кількостю верстатів і за професіями.
1.1.1.Метод розрахунку за загальною трудомісткостю і верстатомісткостю.
Чисельність визначають за формулою:
,
де Тшт.-к. - трудомісткість річного випуску виробів, люд.-г;
Фр - дійсний річний фонд роботи робітника, г (табл.4.1).
Таблиця 4.1 - Нормативні дані
Тривалість робочого тижня Тривалість основної відпустки Дійсний річний фонд часу робітників, г
41 15 1860
41 18 1840
41 24 1820
36 24 1610
Таблиця 4.2а - Відомість про кількість виробничих робітників
Професія Тшт-к, год. (з ПР№1 = tшт-к) Фр, г,
(табл.4.1) Кількість робітників В тому числі за розрядами
Ррозр Рпр 2 3 4
Токарі Фрезеруваль-
ники Свердлуваль-
ники Всього верстатників Метод розрахунку верстатників за загальною кількостю установлених верстатів.
Чисельність визначають за формулою
,
де Фd - дійсний річний фонд часу роботи верстата, г;
Спр.з. - прийнята кількість верстатів, шт;
Кз.сер. - коефіцієнт завантаження верстатів;
Фр - дійсний річний фонд часу роботи робітника, г;
Кб - коефіцієнт багатоверстатного обслуговування:
Кб = 1,5...1,8 - для крупносерійного, масового виробництва,
Кб = 1,3...1,5 - для серійного виробництва,
Кб = 1,1...1,2 - для одиничного, дрібносерійного виробництва.
Метод розрахунку виробничих робітників за професіями.
.
Для розрахунку кількості виробничих робітників зручно використовувати відомість (табл.4.2).
Кількість розмітников і слюсарей-проміжопераційників для проміжопераційного складання визначають за трудомісткостю, що приймають для покрупнених розрахунків в процентах від трудомісткості верстатних робіт:
Тр = 1...3 % - для масового, крупносерійного виробництва;
Тр = 3...4 % - для дрібносерійного, серійного виробництва;
Тр = 5...10 % - для одиничного виробництва.
Прийняту кількість робітників розподіляють за змінами таким чином, щоб в першій зміні працювало все устаткування з повним завантаженням.
Таблиця 4.2б- Відомість про кількість виробничих робітників
Професія Кількість верстатів
Сп, шт. (з ПР№3 ) Річна верстато-місткість
Т, г Коефіцієнт багатовер-статного обслугову-вання
Кб Кількість робітників В тому числі за змінами
Ррозр Рпр 1 2 3
Токарі Фрезеруваль-
ники Свердлуваль-
ники Розмітники Слюсарі Підсумок
виробничих
робітників 1.2. Розрахунок чисельності допоміжних робітників.
Чисельність допоміжних робітників визначають в процентах від кількості виробничих робітників:
Рдоп. = 35...50 % - в масовому виробництві;
Рдоп. = 18...25 % - в серійному виробництві;
Рдоп. = 10...15 % - в одиничному виробництві.
Розрахунок чисельності ІТП, РКП, МОП.
Чисельність ІТП (програмувальники, математики, наладчики):
в масовому і серійному виробництві -
РІТП = 7..10 % від загальної чисельності робітників Рзаг. по цеху,
в цехах з автоматами і верстатами з ЧПУ -
РІТП = 9...12 % від Рзаг.;
2) в дрібносерійному і одиничному виробництві -
РІТП = 9...12 % від Рзаг..
Чисельність РКП (старший бухгалтер, рахівники, діловиробничники, табельники, обліковці):
РРКП = 4...5 % від Рзаг..
Чисельність МОП (прибиральники, гардеробники, кур’єри):
РМОП = 2...3 % від Рзаг..
Розрахунки по усім категоріям працюючих заносять до
табл. 4.3.
Таблиця 4.3 - Відомість працюючих в цеху за категоріями
Групи працюючих Кількість
Виробничі робітники:
Верстатники з табл..4.2б
Слюсарі та розмітники Підсумок виробничих робітників Допоміжні робітники Підсумок робітників ІТР
РКП
МОП Всьго працюючих Зміст звіту
1.Практичне заняття №4.
2.Найменування.
3.Мета заняття.
4.Зміст заняття.
5.Початкові дані.
6.Розрахунок загальної кількості виробничих робітників цеху.
7.Розрахунок кількості верстатників за загальною кількостю установлених верстатів.
8.Розрахунок виробничих робітників за професіями (див.
табл. 4.2).
9.Розрахунок чисельності допоміжних робітників.
Розрахунок чисельності ІТП, РКП, МОП.
Відомість працюючих в цеху за категоріями (табл. 4.3).
Висновки.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5.
Попереднє визначення площі цеху й основних параметрів виробничого будинку.
Мета заняття: одержати уявлення про методи розрахунку
виробничої та загальної площі цеху і розрахувати
виробничу площу.
Зміст заняття: ознайомлення з методами розрахунку виробничої
площі, площі, що зайнята під допоміжні відділення і
службово-побутові приміщення цеху; розрахунок
основної виробничої площі цеху.
Початкові дані.
Прийнята кількість верстатів по типорозмірам і питома виробнича площа на один верстат.
Методи розрахунку площі цеху.
Площу механічного цеху поділяють на виробничу, допоміжну і площу, що зайнята під службово-побутові приміщення.
Методи розрахунку виробничої площі.
Виробничою площею вважають площу, що відведена під верстати, верстаки, стенди поміжопераційного складання, розмітні та контрольні плити, місце для майстра, проходи та проїзди поміж рядами верстатів, площі складування заготовок біля верстатів, транспортні і вантажопідйомні засоби.
Розмір виробничої площі визначають точним та покрупненим методами.
Виробнича площа при точному методі розраховується на основі плану розташування всього устаткування, робочих місць, підйомно-транспортних та інших пристроїв,проїздів та проходів:
Fnp = BL = Bnt , (5.1)
де B - ширина дільниці;
L - довжина дільниці;
t - крок колон;
n - кількість кроків (див.мал.5.1).

Дано з креслення ________________
B=
n=
t=
Fnp = B*n*t =…………………………………………….М2
t




В L

Малюнок 5.1 - Схема точного методу розрахунку виробничої площі
Після визначення f , порівнюючи її величину з нормативною,
можна зробити висновок про доцільність використання виробничої площі. Чим більша f , тим краще.
При покрупненому розрахунку виробничу площу визначають по питомій виробничій площі, що прирадає на один верстат, при більш покрупненому - по питомій загальній площі, що припадає на один верстат.
Величина питомої площі залежить від характеру виробництва, габаритних розмірів прийнятого устаткування і особливостей планування. Ці показники для покрупнених розрахунків приймають за даними підприємства [2, т.4, с.64-66].
Виробнича площа може бути також розрахована покрупнено:
,
де Спр - прийнята кількість верстатів (по типорозмірам), шт;
f - питома виробнича площа, м2.
Значення f дорівнює:
f = 10...12 м2 - для малих верстатів (габарити до 1800 х 800 мм);
f = 15...25 м2 - для середніх верстатів (габарити до 4000 х 2000 мм);
f = 25...70 м2 - для крупних верстатів (габарити до 8000 х 4000 мм);
f = 70...200 м2 - для особливо крупних верстатів (габарити до 15000 х 6000 мм та більше).
Спр=………………шт..
=……………………………………………………м2
1.2.Розрахунок допоміжної площі.
Допоміжну площу приймають покрупнено в процентах від усієї виробничої площі, при цьому визначають загальну площу допоміжних відділень
Площа заточного відділення.
Площа заточного відділення дорівнює:
Fз.в. = 8...10 м2 - для цехів з дрібним устаткуванням на 1 верстат
відділення;
Fз.в. = 12...14 м2 - для цехів з крупним устаткуванням на 1 основний
верстат відділення.
Загальна площа відділення включає площу, що зайнята устаткуванням, сортувально-зворотній пункт, ВТК, комору інструменту і приладів, приміщення для майстра та технолога.
Fз.в. =……………..м2
Площа відділення ремонту інструменту.
Загальну площу відділення ремонту інструменту і оснащення визначають за нормою:
Fр.і. = 20...22 м2 - при дрібних виробах, що випускає цех;
Fр.і. = 22...24 м2 - при середніх виробах, що випускає цех;
Fр.і. = 24...26 м2 - при крупних виробах, що випускає цех.
Fр.і. =……………………………….. м2
Площа інструментально-роздавальної комори (ІРК).
Таблиця 5.1 - Норми для розрахунку площі складів
Комо-ри Об’єкти зберігання Норма площі на один виробничий верстат
за умови двузмінної роботи, м2
Масове Крупносерійне Серійне Дрібносерійне,
одиничне
ІРК Різальний та допоміжний
Інструмент
Вимірювальний інструмент
Різальний, допоміжний,
вимірювальний інструмент 0,1-0,2
0,1-0,2
0,2-0,3
0,2-0,6
0,1-0,2
0,3-0,8 0,25-0,7
0,15-0,3
0,4-1,0 0,4-0,9
0,3-0,5
0,7-1,4
Пристроїв Пристрої для установлення
деталей 0,15-0,2 0,25-0,6 0,35-0,9 0,6-1,2
Інструментального оснащення Пристрої та усі види
інструменту 0,35-0,5 0,55-1,4 0,75-1,9 1,3-2,6
Площу ІРК розраховують за нормою питомої площі на один виробничий верстат за умови двузмінної роботи (табл.5.1): меньше значення - для малих внрстатів, більше - для крупних).
Для середніх верстатів площу ІРК можна визначити інтерполяцією. Наприклад: кількість виробничих верстатів - 100;
Спр = 100 од. FІРК = 1000,25 = 25 м2 - для серійного виробництва.
FІРК =………………………м.кв.
Площа ремонтного відділення.
Загальну площу цехової рембази (ЦРБ) розраховують за загальною питомою площею на одиницю основного устаткування
(табл.5.2).
Таблиця 5.2 - Норми для розрахунку площі ремонтного відділення
Кількість одиниць основного устаткування 3-6 7-10 11-15 Понад 16
Середня загальна площа на одиницю
Основного устаткування, м2 31-32 29-30 27-28 27
В тому числі площа складу запасних частин, м2 4 3,5 3 2
FЦРБ =………………………м.кв.
Площа складських відділень цеху.
Площу складських відділень цеху найбільш точно визначають шляхом планування.
Найбільш покрупнено загальну Fск можна знайти за формулою
Fск = (0,1...0,15)Fпр =………………………….м.кв.
де Fпр - виробнича площа цеху.
Для склада заготовок, що розташований сумісно зі заготівельним відділенням,
Fск загот.= (0,15...0,2)Fпр =……………………………………м.кв.
Площа відділення мастильної та охолоджувальної рідини (МОР).
Площу відділення МОР розраховують покрупнено в залежності від кількості виробничого устаткування (табл.5.3).
Таблиця 5.3 - Площа відділення МОР
Кількість одиниць устаткування
цеху Спр., шт 30...60 61...100 101...200 201...300 301...400
Площа відділен-
ня МОР, м2 35-40 40-50 50-70 75-100 100-200
FМОР =………………………м.кв.
Площа складу мастил
Fскл.м. = 10 - 20 м2. Приймаємо Fскл.м. =………………м.кв.
Площа відділення збирання і перероблення стружки
Площу відділення збирання і перероблення стружки визначають
покрупнено в залежності від кількості виробничого устаткування
Спр. (табл. 5.4).
Таблиця 5.4 - Площа відділення збирання і перероблення стружки
Кількість верстатів
Спр., шт До 60 61-100 101-200 201-300 301-400
Fпер.стр., м2 65-75 75-85 85-105 110-125 130-180
Fпер.стр. =………………………м.кв.
Площа контрольного відділення
Найбільш точно площу контрольного відділення і пунктів можна візначити шляхом планування усіх робочих місць контролерів, устаткування та інвентарю.
Покрупнено знаходимо:
Fк.в. = 3...5 % від Fпр
Площадки для контрольних пунктів приймають дорівнюючими 2х2 м або 2,5х2,5 м, тобто 1 контрольне місце має буди площею 4м2, або 6,25м2. Тоді :
Fк.в. = 0,03...0,05 * Fпр=………………………м.кв.
Округлити до кратності 4, або 6,25, тоді Fк.в. = ……………м2
Площа під магістральні проїзди
Площу приймають дорівнюючей 12...15 % від площі усіх відділень і дільниць цеху.
Відомість площ цеху
Розраховані площі дільниць, відділень та служб зводять до спільної відомості за нижченаведеною формою (табл.5.5).
Таблиця 5.5 - Відомість площ цеху
№ п/п Найменування дільниць, відділень та служб цеху Познач Площа, м2
Виробнича площа Fnp Площа заточного відділення Fз.в Площа відділення ремонту інструменту Fр.і Площа інструментально-роздавальної комори FІРК Площа ремонтного відділення FЦРБ Площа складських відділень цеху Fск Fск загот Площа відділення МОР FМОР Площа складу мастил Fскл.м. Площа відділення збирання і перероблення стружки Fпер.стр Площа контрольного відділення Fк.в. Всього FΣ Площа під магістральні проїзди Fмаг..= FΣ*0,15 Загальна площа цеху FЗаг. Висновок……………………………………………………………….
…………………………………………………………………………….
Зміст звіту
1.Практичне заняття №5.
2.Найменування.
3.Мета заняття.
4.Зміст заняття.
5.Початкові дані.
6.Розрахунок виробничої площі.
7.Розрахунок допоміжної площі.
8.Розрахунок площі під магістральні проїзди.
9.Відомість площ цеху.
10.Вибір сітки колон уніфікованих секцій виробничої будівлі пректуємого цеху.
11.Висновки.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6.
Визначення складу й числа працюючих на ділянці – основних, допоміжних, ІТР
Мета заняття: одержати уявлення про методи розрахунку
складу й числа працюючих на ділянці – основних,
допоміжних, ІТР

Зміст заняття: ознайомлення з методами розрахунку складу й числа працюючих на ділянці – основних, допоміжних, ІТР
Початкові дані.
Прийнята кількість верстатів , річне навантаження та програма випуску – дивись розрахунки ПЗ№1-3
Методи розрахунку складу й числа працюючих.
Кількість робочих верстатників-виробничників розраховується для серійного виробництва по кожному типорозмірі верстата, для поточно-масового виробництва - для кожної операції на лінії.
Кількість робочих верстатників визначається по формулі:
Рст = ,
де - залежить від типажа верстату;
= 1,0 – для универсальних верстатів;
= 1,5-2,0 – для токарних автоматів й полуавтоматів.
Кількість слюсарів визначається по формулі:
Рсл = .
Для масового виробництва Рсл = (1-3) Рст..
Для серійного виробництва Рсл = (3-5) Рст..
Кількість слюсарів-складальників визначається:
Рсб. = ,
де Тсб – трудомісткість складальних робіт на річну програму.
По більшій частині для економії часу розрахунок допоміжних робітників ведеться по ТЕПАМ, як надаються на економічному відділенні. Підрахунок кількості ІТП, СКП, МОП в окремих випадках ведеться шляхом складання штатного розкладу:
Для спрощення роботи з більшої частини число ІТП, СКП і МОП також розраховується по ТЕПАМ.
Кількість інших працюючих береться у відношенні до суми виробничих і допоміжних робітників, а саме:
ІТП - 8-12% ;СКП - 2-6% ;МОП - 1-2% .
Тоді загальна кількість працюючих у нашому механоскладальному цеху буде:
Таблиця 6.1 –Розрахунок кількості і складу працюючих
№№
пп Категорія працюючих Розрахунок Кількість
чоловік до результат-ту
1. а) універсальні верстатники
б) верстатники з ЧПК
в) інші Рст у =
Рст чпк=
Рін.= 0,03 Ру.. Всього виробничих Рв. 2. Допоміжні
а) слюсарі
б)ремонтники Рсл = 0,035Рв..
Ррем. 0,03Рв Всього допоміжних Рд Всього робочих Рсум.=Рв.+Рд. 3. ІТП 0,07 Рсум. 4. СКП 0,03 Рсум. 5. МОП 0,02 Рсум. Всього працюючих П=Рсум.+Рітп.+Рскп+Рмоп 100%
Висновок:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7.
Планування встаткування й робочих місць
Мета заняття: одержати уявлення про методи планування встаткування й робочих місць

Зміст заняття: ознайомлення з методами планування робочих місць
Початкові дані.
Вибрати для планування один з верстатів , що використані в розрахунках ПЗ№1-5
Методика планування устаткування і робочих місць у цеху
Загальна кількість верстатів в цеху, розподіляється по видах (типам) в % співвідношенні, прийнятому за даними проектів механічних цехів відповідної галузі.
Наприклад, верстатобудівний завод:
- токарно-гвинторізні - 19,2%
-токарно-револьверні - 3,7%
-розточувальні - 6%
-свердлильні - 10,6%
-фрезерні - 15%
-шліфувальні - 12,2%
-зубообробні - 6%
-спец. і агрегатні - 15%
-інші - 12,3%.
Правильна організація і зміст робочого місця створює сприятливі умови для безпеки праці.
На робочому місці токаря розміщена шафа з висувними шухлядами, прийомний столик, підставки і решітка під ноги.

1 - інструментальна тумбочка для зберігання інструментів і пристосувань;
2 – планшет для технологічної документації; 3 - приймальний столик або тара для заготівель і оброблених деталей; 4 – підніжна решітка.
Рисунок 7.1 – Планування робочого місця токаря.
У шухлядах столу зберігається вимірювальний, ріжучий і слюсарно-монтажний інструмент, засоби для догляду за верстатом, а також видана на робочому місці технічна документація.
У комплект вимірювальних інструментів обов'язково входить: штангенциркуль із глибиноміром, металева вимірювальна лінійка, а також набір скоб і кілець.
Робоче місце повинне задовольняти наступним вимогам:
- стелажі і тумбочки встановлюються так, щоб забезпечити вільний доступ до устаткування і зручність його обслуговування;
- розриви між верстатами і габарити робочого місця повинні відповідати нормам;
- дрібні і середні заготівлі повинні бути покладені в стелажі;
- необхідний для роботи інструмент повинен бути розкладений у зручному для користування порядку.
В основі сучасних методів організації виробництва лежить принцип безперебійної роботи устаткування в плині зміни. Цього можна досягти, якщо робітник не буде відволікатися від виконання своїх основних функцій. Повинна бути організована своєчасна, без участі токаря, доставка на робоче місце наступних елементів виробничого процесу: налагоджених на розмір інструментів, заготовок, затискних пристосувань, технічної документації, олії для змазування і гідросистеми МОТЗ (мастильно-охолоджувальний технологічний засіб). З робочого місця необхідно систематично видаляти стружку, а після завершення партії – готові деталі, відпрацьовані ріжучі і допоміжні інструменти, затискні пристосування, технічну документацію.
Доставку до верстата і видалення від нього всіх перерахованих вище елементів повинні виконувати відповідні служби підприємства.
Робоче місце заводського слюсаря - ділянка цеху з устаткуванням, що перебуває на ньому, призначеним для виконання тільки певних операцій, у слюсаря-ремонтника - це може бути ділянка майстерень із верстатом для порізки, верстаком і установленими на ньому лещатами, перевірочною й розмічальною плитами, шафкою або дошкою, на якій розміщують найбільш уживаний інструмент (рисунок 7.2).
Рисунок 7.2 – Устаткування робочого місця слюсаря
Зміст звіту
1.Практичне заняття №7.
2.Найменування.
3.Мета заняття.
4.Зміст заняття.
5.Початкові дані про обраний верстат – основні характеристики.
6.План робочого місця верстатника або слюсаря.
7.Висновки.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7.
Планування встаткування й робочих місць
Мета заняття: одержати уявлення про методи планування встаткування й робочих місць

Зміст заняття: ознайомлення з методами планування робочих місць
Початкові дані.
Вибрати для планування один з верстатів , що використані в розрахунках ПЗ№1-5
Методика планування устаткування і робочих місць у цеху
Загальна кількість верстатів в цеху, розподіляється по видах (типам) в % співвідношенні, прийнятому за даними проектів механічних цехів відповідної галузі.
Наприклад, верстатобудівний завод:
- токарно-гвинторізні - 19,2%
-токарно-револьверні - 3,7%
-розточувальні - 6%
-свердлильні - 10,6%
-фрезерні - 15%
-шліфувальні - 12,2%
-зубообробні - 6%
-спец. і агрегатні - 15%
-інші - 12,3%.
Правильна організація і зміст робочого місця створює сприятливі умови для безпеки праці.
На робочому місці розміщена шафа з висувними шухлядами, прийомний столик, підставки і решітка під ноги.
Технічні дані про верстат:
Модель верстата___________________
Максимальні параметри оброблюваної заготовки___________
Потужність___________________
Габаритні розміри верстату___________________
1 - інструментальна тумбочка для зберігання інструментів і пристосувань;
2 – планшет для технологічної документації; 3 - приймальний столик або тара для заготівель і оброблених деталей; 4 – підніжна решітка.
Рисунок 7.1 – Планування робочого місця верстатника
Робоче місце заводського слюсаря - ділянка цеху з устаткуванням, що перебуває на ньому, призначеним для виконання тільки певних операцій, у слюсаря-ремонтника - це може бути ділянка майстерень із верстатом для порізки, верстаком ____ і установленими на ньому лещатами____, перевірочною_____ й розмічальною плитами_____, шафкою або дошкою, на якій розміщують найбільш уживаний інструмент ______(рисунок 7.2).
Рисунок 7.2 – Устаткування робочого місця слюсаря
Висновки:_____________________________________________________________________________________________________________
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №8.
Схеми планування ділянок механічної обробки для потокової лінії. Схеми планування ділянок механічної обробки для РТК.
Схеми планування ділянок механічної обробки для автоматизованої лінії. Ув'язування компоновочного плану дільниці з планом цеху.
Мета заняття: одержати уявлення про методи планування робочих місць верстатників в цехах з різною організацією виробництва

Зміст заняття: ознайомлення з методами планування робочих місць на планах цехів та дільниць
Початкові дані.
Вибрати для планування один з верстатів , що використані в розрахунках ПЗ№1-7
Методика планування устаткування і робочих місць на плані дільниці механічного цеху
План цеху виконується в масштабі 1:100 або 1:200.
На плані повинне бути зображене все встаткування й пристрої, що ставляться до робочого місця:
-верстати, автоматичні лінії й ін. технологічне встаткування;
-розташування робочого місця у верстата під час роботи;
-верстати, раб. столи, підставки;
-інструментальні столики;
-місця у верстатів для оброблених деталей і заготівель;
-транспортні пристрої, що ставляться до робочого місця;
-площадки для контролю й тимчасового зберігання деталей;
-місце майстра;
-вантажопідйомні й транспортні засоби цеху (крани мостові, консольні, портальні, рольганги й ін.)
-проїзди й проходи, тунелі і ями для виробничих або транспортних цілей.
Будівельна частина плану.
-колони з осями й позначенням номера кожної колони;
-зовнішні й внутрішні стіни, а також перегородки;
-вікна, ворота, двері;
-підвали, підземні кімнати, антресолі.
Площа для зберігання заготівель у штабелях на підлозі визначається по навантаженню на 1 м2 площі підлоги, що приймається 2 - 3 т.:
-для сортового матеріалу - 2,5 - 3 т.
-для лиття кувань і штампувань дрібних і середніх розмірів - 2 - 3 т.
-для великих заготівель - до 2,5 т.
Рисунок 8.1 – Розміщення складських приміщень на плані цеху
Компоновочні плани механічних і складальних цехів виконуються в масштабі 1:100, 1:200 або 1:500 (залежно від розміру прийнятого будинку).
Порядок розташування служб механічного цеху:
1.Склад матеріалів при одиничному й серійному виробництві разом або суміжно із заготівельним відділенням розміщаються на початку цеху. При потоковому виробництві складські площадки для заготівель розташовуються на початку кожної потокової лінії.
2.Уздовж складу або складських площадок поперек прольотів цеху влаштовують проїзд шириною її менш 4 м. залежно від засобів транспорту.
3.Далі розташовуються верстатні відділення.
4.Наприкінці верстатного відділення поперек всіх прольотів також улаштовується поперечний проїзд шириною b 4 м залежно від застосовуваних засобів транспорту.
5.Далі розташовується контрольне відділення.
6.Паралельно контрольному відділенню поперек прольотів розміщається проміжний склад.
7.Заточувальне відділення й інструментально-роздавальний склад при потоковому виробництві розташовується осторонь від потоку, щоб не стискувати рух деталей. При одиничному й серійному виробництві вони можуть займати в цеху центральне положення стосовно верстатних ділянок.

Рисунок 8.2 – Компоновка цеху
Планування цеху - це план розташування виробничого, підйомно-транспортного й ін. устаткування, інженерних мереж, робочих місць, проїздів, проходів й ін.
Ділянки, зайняті верстатами, повинні бути по можливості найбільш короткими. У машинобудуванні довжина ділянки становить 40 - 80 м.
Верстати уздовж ділянки можуть розташовуватися в 2, 3 і більше рядів. При розташуванні верстатів в 2 ряди між ними залишається прохід (проїзд) для транспорту. При трьохрядному розташуванні верстатів може бути два або один проходи. В останньому випадку поздовжній прохід утвориться між одинарними й здвоєним рядами верстатів. Для підходу до верстатів здвоєного ряду (верстати розташовані друг до друга тильними сторонами), розташованими біля колон, влаштовують 2 проходи: біля колон верстати розташовують в один ряд, а здвоєний ряд - посередині (див. рис.8.3,а).
Верстати можуть розташовуватися стосовно проїзду уздовж поперек і під кутом (рис. 8,3,б). При поперечному розташуванні верстатів утруднюється їхнє обслуговування, тому що потрібно передбачати поперечні проїзди. Завантажувальна сторона пруткових верстатів повинна бути звернена до проїзду, в інших же верстатів сторона із приводом звернена до стіни або колон. Для кращого використання площі револьверні верстати, автомати, протяжні, розточувальні, вздовжньо-фрезерні й вздовжньо-шліфувальні розташовують під кутом.
а

б
Рисунок 8.3 – Розташування верстатів на ділянці
У потокових лініях верстати також можуть установлюватися в один або у два ряди. В останньому випадку деталь у процесі обробки переходить із одного ряду на іншій. У потокових лініях із застосуванням рольгангів або інших конвеєрів верстати можуть установлюватися щодо них паралельно, перпендикулярно, а також можуть бути убудовані в лінію.
Відстань між верстатами, а також між верстатами й елементами будинків для різних варіантів розташування встаткування, а також ширина проїздів залежно від різних видів транспорту регламентована нормами технологічного проектування.
При кресленні габаритів верстата приймається його контур по крайніх виступаючих частинах, причому в габарит входять крайні положення частин, що рухаються, верстата. Кожному типу верстата дається умовне графічне зображення в М 1:100 або 1:200.
Таблиця 8.1 - Норми відстаней між верстатами й від верстатів до стін і колон
Відстані Нормы расстояний между станками при их размерах в мм
До 1800 800 До 4000 2000 До 8000 4000 До 16000 6000
Між верстатамипо фронту «а» 700 900 1500 2000
Між тильними сторонами верстатів «б» 700 800 1200 15000
Між верстатами при поперечному розташуванні до проїзду При розташуванні верстатів «в затилок» «в» 1300 1500 2000 -
при розташуванні верстатів фронтом друг до друга й обслуговуванні 1 робітником одного верстату «г» 2000 2500 3000 -
двух верстатів «д» 1300 1500 - -
Від стін або колон будинку до тильної або бічної сторони верстата "е" 700 800 900 1000
фронту верстата "ж" 1300 1500 2000 -
Таблиця 8.2 - Ширина магістральних проїздів
Вид транспорту Ширина проїзду Відстань між сверстатами
електрокари (1 – 5 т) 3000 – 4000 3400 – 4500
електронавантажники (0,5 – 3 т) 3500 – 5000 4000 – 5500
Грузові автомашини (1 – 5 т) 4500 – 5500 5000 - 6000
Таблиця 8.3- Ширина проїздів при різному транспорті (габарити вантажів до 800 – 1500 мм).

Мостови й кран А =2000; 2500
Б = 2500; 3000 А = 2000; 2500
Б = 3300; 3800 А = 2000; 2500
Б = 4000; 4500
Ел. кари А = 2000; 2500
Б = 2500; 3000
При однобічному одно
А = 3000; 3500
Б = 3500; 4000
при двухстор. русі А = 2000; 2500
Б = 3300; 3800 А = 2000; 2500
Б = 4000; 4500
Тільки однобічний рух.
При детальному проектуванні верстатна площа (виробнича) визначається на підставі планування шляхом розробки плану розташування всього встаткування, робочих місць, конвеєрних й ін. пристроїв, місць складування заготівель, проїздів й ін.
Уточнюються прийняті значення ширини довжини й число прольотів.
Ширина прольотів - відстань між осями колон у поперечному напрямку прольоту. Залежить від габаритних розмірів устаткування й засобів транспорту: ширина
В = 18 м (для легкого машинобудування),
В = 18 й 24 м (для середнього машинобудування),
В = 24, 30 й 36 м (для важкого машинобудування) .
Ширина всіх прольотів механічного цеху приймається однаковою.
Крок колон - відстань між осями колон у поздовжньому напрямку. Залежить від роду застосовуваного матеріалу для будинків, його конструкції й навантажень. Приймається рівною 6; 9 й іноді 12 м. Відстань між осями колон у поперечному й поздовжньому напрямку утворить сітку колон. У механічних цехах більш часто застосовуються сітки: 18 * 6; 24 * 6; 18 * 12; 24 * 12м. У важкому машинобудуванні 30 * 6 й 36* 6м.
Довжина прольоту визначається сумою розмірів послідовно розташованих виробничих і допоміжних відділень, проходів й ін. ділянок цеху. Довжина прольотів повинна бути кратна розміру кроку колон й однаковою для всіх прольотів.
Висота прольотів 6 - 8,4 м у безкранових прольотах й 10,8 - 19,8 у кранові. У прольотах, що не мають піднімальних кранів, застосовується підвісне підйомно-транспортне встаткування (кранбалки вантажопідйомністю 0,5 - 5 т, підвісні конвеєри й ін.)
Показником, що характеризує використання площі механічного цеху, є питома площа, тобто площа, що доводиться на один верстат:

По цьому показнику судять про використання виробничої площі цеху.
Sуд для малих верстатів 10 - 12 м2
середніх верстатів - 15 - 25 м2
великих верстатів - 25 - 70 м2
особливо великих - 70 - 200 м2
Дуже щільне розміщення верстатів (Sуд мале) створює нераціональні умови для роботи (утрудняє руху робітника, зменшує безпека, погіршує освітленість); у результаті знижується продуктивність праці.
Зміст звіту
1.Практичне заняття №8.
2.Найменування.
3.Мета заняття.
4.Зміст заняття.
5.Початкові дані.
6. Три креслення формату А3чи А2 , виконані в Компас-графік з використанням темп летів верстатів – план дільниці механічного цеху, план дільниці з РТК, план дільниці з АЛ.
7.Висновки.
Перелік рекомендованої літератури
Егоров М.Е. Основы проектирования машиностроительных заводов. - М.: Машиностроение, 1969. - 540с.
Проектирование машиностроительных заводов и цехов: Справочник / Под ред. Е.С.Ямпольского. - М.: Машиностроение, 1975. - Т.1 - 270с.; Т.4 - 280с.
Андерс А.А. Проектирование заводов и механосборочных цехов в автотранспортной промышленности. - М.: Машиностроение, 1982. - 320с.
Методические указания по дисциплине «Проектирование механосборочных цехов» / Сост.: В.А.Мартыненко, И.В.Добров. - Днепропетровск: ДметИ, 1985. - 68с.
Мамаев В.С., Осипов В.Г. Основы проектирования машиностроительных заводов. - М.: Машиностроение, 1974. - 164с.
Додатки
Таблиця 5.1 - Норми для розрахунку площі складів
Комори Об’єкти зберігання Норма площі на один виробничий верстат
за умови двузмінної роботи, м2
Масове Крупносерійне Серійне Дрібносерійне,
одиничне
ІРК Різальний та допоміжний
Інструмент
Вимірювальний інструмент
Різальний, допоміжний,
вимірювальний інструмент 0,1-0,2
0,1-0,2
0,2-0,3
0,2-0,6
0,1-0,2
0,3-0,8 0,25-0,7
0,15-0,3
0,4-1,0 0,4-0,9
0,3-0,5
0,7-1,4
Пристроїв Пристрої для установлення
деталей 0,15-0,2 0,25-0,6 0,35-0,9 0,6-1,2
Інструментального оснащення Пристрої та усі види
інструменту 0,35-0,5 0,55-1,4 0,75-1,9 1,3-2,6
Таблиця 5.2 - Норми для розрахунку площі ремонтного відділення
Кількість одиниць основного устаткування 3-6 7-10 11-15 Понад 16
Середня загальна площа на одиницю
Основного устаткування, м2 31-32 29-30 27-28 27
В тому числі площа складу запасних частин, м2 4 3,5 3 2
Таблиця 5.3 - Типові норми для розрахунку площі складів
Характеристика складу Норми запасу зберігання А, діб Норми вантажонапруженості
підлоги, т/м2
Наймену-вання Об’єкт зберігання Серійність виробництва Спосіб зберігання при висоті, м
о, дс с кс м В штабелях В стелажах
До 2,5
(збері-
гання
поштуч-но) До 3
(збері-
гання
в
тарі) до
2,5 2,5-4 4 -6 6 -8
Склад металу Прутки 7 5 4 2 - - 2,5 3,5 - -
Склад
заготовок Крупне та важке литво, поковки
Середнє та легке литво, поковки 15
20 8
12 3
5 1
3 3,0
- -
4,2 -
2,0 -
2,8 -
4,0 -
5,5
Межопе-раційні комори Напівфабрикати крупних та важких деталей
Напівфабрикати середніх та дрібних деталей 10
20 6
12 2
3 -
- 2,5
- -
3,5 -
1,5 -
2,2 -
3,04 -
4,2
Склад
готових
деталей Крупні важкі деталі
Середні та дрібні деталі 10
25 6
15 2
5 1
3 2,0
- -
2,5 -
1,2 -
1,8 -
2,2 -
3,0
ЗАВДАННЯ ПО ВАРІАНТАМ
Початкові дані за варіантами практичних робіт по ПМЦ
Перша цифра варіанту Найменування
виробу
Найменування
деталі
Друга
цифра
варіанту Третя
цифра
варіанту Верстатомісткість
механічної обробки
по заводській технології по операціях
на одну деталь
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 Т Ф Р С ЗФ Ш
Кількість на річну програму, шт Маса деталі, кг м с м с м с м с м с м с
1 Верстати Кор-пус
№1
№2
№3
№4
№5 400
500
600
300
300 500
600
700
400
800 600
700
800
500
900 700
800
900
600
600 800
900
500
700
500 10
20
30
40
50 20
30
40
50
60 30
40
50
60
70 40
50
60
70
80 50
60
70
80
90 8
4
5
11
13 4
5
10
12
14 8
6
5
9
20 8
10
15
20
23 4
6
10
10
12 8
10
15
14
18 2 Прилади Ва-лік
№1
№2
№3
№4
№5 650
700
800
850
950 900
850
800
750
700 500
550
600
650
700 400
450
500
550
600 350
300
250
400
700 1
2
3
4
5 2
3
4
5
6 3
4
5
6
7 4
5
6
7
8 5
6
7
8
9 3
4
5
6
5 6
4
5
6
10 3
4
5
8
10 6
8
10
15
20 6
8
10
12
9
10
12
15
3
4
5
6
5 3
4
6
7
10
3 Молоти Вал-шест
№1
№2
№3
№4
№5 950
850
750
650
550 500
550
600
650
700 400
450
500
550
600 650
700
750
800
900 800
700
600
500
400 5
10
15
20
25 10
15
20
25
30 15
20
25
30
35 20
25
30
35
40 25
30
35
40
45 4
5
5
8
10 5
6
10
10
15 3
4
5
8
10 6
8
10
16
20 6
8
10
12
16 8
10
15
16
20 8
10
10
14
10 10
12
15
18
20 2
4
5
2
5 3
4
5
8
10