Проект на тему: 1939-1945рр. Неписана історія або взаємодія поколінь

1939-1945Неписана історіяНаше старше покоління - золотий фонд, скарбниця досвіду та знань, і, можливо, той скарб, що шукає і не може знайти Україна, щоб стати заможною та щасливою.В.Кремінь Спільний проект учнів та батьків групи 21 тсВІЙНА В ІСТОРІЇ МОЄЇ РОДИНИПід час ІІ світової війни воювала не влада, воювали конкретні люди – наші прадідусі. З їхніх маленьких історій і складається грандіозна і різнобарвна картина Другої світової війни. Завдання проектуЧас  невблаганний, його не зупинити. Кожен день віддаляє нас від героїчних та жорстоких подій війни 1939-1945 років. Серед колишніх республік  СРСР, а також держав світу, що були втягнуті в Другу світову війну, Україна зазнала найбільших матеріальних і соціальних втрат. Але поки ми пам’ятаємо, якою ціною була виборена Перемога, живі всі! ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ В ПЕРЕМОГУ НАД ФАШИЗМОМ з 15 фронтів - 8 очолювались українськими полководцями И.Р. Апанасенко,М.П.Кирпонос,С.К.Тимошенко,А.И .Еременко,И.Д.Черняховский,Р.Я.Малиновский,Ф.Я. Костенко,Я.Т.Черевиченко.2,5 млн.українців нагороджені орденами і медалями 2 тис. удостоєні звання Героя Радянського Союзу И.Кожедуб- тричі.32 из 115 двічі Герої –українці.  Пройшла війна стежками долі Там, де тепер цвітуть сади, Де хліб росте на мирнім полі, Війна залишила сліди. Вогонь війни спалив чимало І юних доль, і чистих мрій. Лише надія не вмирала, Коли солдати йшли у бій. Вітчизну рідну захищали Вони від хижих ворогів, Життя любили та вмирали За рідний дім, за матерів. НАША ПАМЯТЬ «Якою ж вона була, та війна?» Ми довго вагалися, як розповісти про війну. Зрештою ми вирішили надати слово тим, хто її бачив. І ми звернулися до спогадів своїх предків. Свідчать наші дідусі й бабусі - якою ж вона була, та війна?Комусь повезло: у них залишаються живими прадідусі і прабабусі. Власюк ПавлоРозповідь записана зі слів моєї бабусі – Власюк Віри Іванівни.Вона народилася в селі Юрівка Вінницької області в1924 році.Коли розпочалася війна їй було 17 років.Всі роки німецької окупації прожила в селі, дивом уникла вивезення на роботу в Німеччину. Дуже скрутно було з харчуванням, голодували, не хватало найнеобхіднішого – солі, сірників, цукру.Після звільнення села Радянською Армією приступили до мирного життя. Розруха, голод, не було техніки, коней, лопатами перекопували поля, тягали борони. Часто люди підривались на боєприпасах. Зернові жали серпами, косили косами. Головне була робота. А в 1946 році почався голод. Не такий страшний як в 1933 році, але дуже було важко. Дідусь Власюк Трохим Кузьміч народився у 1925 році в селі Юрівка. Коли почалася війна йому було 16 років. Після визволення території на початку 1944 року він був мобілізований на фронт. Пройшов війну до Берліна. Відважний, сміливий, про що свідчать нагороди, мав поранення, але швидко повернувся на фронт. Служив у розвідці, ходили до німців в траншеї брати “язика”, щоб отримати від них цінні дані. Ця фронтова фотографія зроблена напевно вже після закінчення воєнних дій. Дуже щасливими і безтурботними на ній виглядять ці солдати і серед них мій прадідусь. Шпонарський ПавлоПро мого прадідуся згадувала моя бабуся, особливо ті історії, що їй розповідав батько.Сазанов Павло Семенович народився в 1910 році в Калінінській області. Мав 6 класів освіти. Коли почалася війна, він працював на авіаційному заводі в місті Рибінську. Всі працівники заводу мали так звану “броню”. Коли німці почали наближатись до міста завод було евайокувовано за Урал в Башкирію.Працівники заводу голодували, були випадки голодної смерті на робочому місці. Біля заводу була лісопосадка і прадідусь ходив туди збирати поганки для того, щоб добавляючи очистки від картоплі зварити собі суп. Сам прадідусь і його товариші хотіли бути на фронті, записувались добровольцями, але завод виготовляв товари для фронту і їм відмовляли.В 1944 році Павло Семенович таки попав на передову. Бої вже вийшли за межі території СРСР і тому воювати йому прийшлося на території Румунії. Там був поранений, відлежав у військовому шпиталі, а тоді знову повернувся на фронт.Війна для прадідуся закінчилася в 1946 році, тому що його частина ще деякий час перебувала на території Румунії. Горальський Віталій Некоторые страницы из жизни моего деда.Мой дед родился 29 ноября 1934 года в городе Балаклава .Когда ему было два года, он с родителями переехал в Одесу, там застала его война . Во время оккупации Одессы немцами, в холодное время он с ребятами ходил в порт собирать дрова для топки. Однажды при облаве их забрали немцы в больницу и взяли кровь для раненых , крови взяли столько, что из тринадцати ребят выжило только двое. Моему деду повезло то, что на первой заставе города Одессы жил родной брат матери Остринский Филипп Антонович, который был убойщиком на скотобойне и одновременно был в подпольно в партизанском отряде. Он забрал деда к себе и отпаивал там кровью убитых поросят , благодаря этому дед остался жив. После того как он выздоровел, он помогал партизанам, которые находились в катакомбах, спускаясь к ним через колодец находящийся в Лененском поселке ,доставляя им туда чистые бланки пропусков и паспортов. После окончания войны он с родителями переехал во Львов, где окончил 7 классов , после чего поступил в Керчинское (ФЗО) – Фабрично Заводское Обучение. После окончание (ФЗО ) был отправлен на роботу в Ялту каменщиком , откуда был призван в армию в 1954 году . Служил в городе Галле , в 21 дивизии , которая находилась в г.Нора в трех километрах от лагеря смерти Бухенвальд. Демобилизовался в 1959 году и поступил работать в Бердичевский автобусный парк водителем …. Зарицький Віктор Мені розповідала мама про свого діда Калінчука Альберта, 1927 року народження. Коли почалася війна йому було неповних 14 років. Проживав він в селі Кашперівка, куди і повернувся після війни. Разом з сім‘єю пережив роки німецької окупації. “ Самому богу відомо, як ми вижили”, так любив він говорити про ті часи.Тепер я,вивчаючи історію, уже сам можу прокоментувати, що відбувалось далі в тих краях.В березні 1944 року закінчилась Бердичівсько-Житомирська операція, і уже негайно на звільнених радянською армією територіях почали проводити запис молодих , ненавчених, без відповідної підготовки юнаків до лав радянської армії. Був мобілізований і мій прадід, якому в жовтні було неповних 18 років. 3 лютого 1945 року був поранений, не дійшовши до Берліну 65 км. Так для нього закінчилась війна. Страшевський ЄвгенМоя бабуся Страшевська Владіслава Іванівна народилася в 1947 році в Уланові Вінницької області.Її батько, а мій прадідусь Звяздівський Іван Володимирович 1910 року народження, повернувся з війни в 1945 році, пройшовши всю Європу. Про війну згадував дуже рідко, напевно хотів швидко забути ті страшні події.Дуже важко працював в колгоспі, погано і бідно харчувалися, мав багато хвороб, а нагороди, які одержав на війні ніколи не одягав. Напевно тому моя бабуся дуже мало що пам'ятає з розповідей свого батька. А її мама, моя прабабуся згадувала тільки голод, хвилювання за рідних і близьких. І завжди казала “Тільки не було б війни”. Гуральчук ОлександрЯ розповідаю зі спогадів своєї бабусі - Киселенко Любов Іванівни 1941 року народження, яка народилась і проживала в Чернігівській області місто Бобровиця. Її батько не воював, за станом здоров'я він не міг брати участь в бойових діях. Маленька бабуся в повній мірі, на собі особисто відчула всі труднощі воєнних, а особливо післявоєнних років. Чернігівська область була центром голоду 1946-1947 років. Суп з лободи, збирані на полі колоски, вічне почуття голоду. Батько навчився шити чоботи і вимінював їх на харчі. В молодшому віці бабусі була необхідна операція на очах, але де ж можна було її зробити? Так і живе вона уже багато років незрячою, розплачуючись за ті важкі воєнні і післявоєнні роки. Сусол ВладиславМій дід Огілько Анатолій Карпович пам'ятає війну через призму своїх дитячих відчуттів, адже народився він в 1940 році в місті Бердичеві незадовго до початку війни. Батько на війні, вони з мамою живуть в землянці в районі м'ясокомбінату. На городі стояли гармати, але це було кілька днів. Постійно хотілось їсти. Повернувся з війни батько, почав працювати, відбудував хату, їздив на машині, тому що працював шофером.Прадідусь ніколи не розповідав про війну, в сім´ї не збереглося ніяких нагород Ця тема взагалі була необговорювана. Вандиш ВіталійЯ записав спогади своєї бабусі - Вандиш Жанни Іванівни, 1940 року народження.Вона народилась в місті Бердичеві. Війна для її сім ї почалася з першого дня, коли її батька і брата мобілізували на фронт. У них дуже цікава історія, тому що на фронті вони зустрілися і воювали до кінця війни в складі І Українського фронту. А їх маленька дочка і сестра, тобто моя бабуся, дитиною залишилася сиротою, тому що її маму розстріляли німці в 1942 році і її забрала на виховання рідна тітка – баба Юля.Після повернення з війни, батько і брат почали влаштовувати своє особисте життя, а бабуся завжди вважала нову сім´ю рідною. Ружанцева Галина СтепанівнаВійна і післявоєнні роки довгий час була забороненою темою в нашій сім´ї. Окремі фрагменти розповідей мами і батька ніяк не складались в загальну картину. Тільки через багато років, і, завдяки, своїй професії, я можу відтворити хронологічно трагічну долю своїх батьків. Тепер я розумію, що елементарних страх за своїх дітей ( менше знають, спокійніше жити) заставляло їх мовчати. Ми заслухали спогади ваших рідних про трагічні події війни.Питання: Щ о об'єднує спогади далеких і незнайомих між собою ваших членів родини? Спільне1. Вік ваших рідних (всі вони діти війни).2. Всі вони розповідають про війну загально відомі факти.3. Для всіх них спогади про війну уже замінені картинками свята перемоги і кінофільмами.4. Їм дуже мало розповідали про війну їх батьки. Про що говорить ваше ставлення до роботи над проектом?Чи було це вам цікаво?Статистичні даніВ групі – 26 учнів9 учнів – активно проводили анкетування;4 учня заявило про відсутність близьких, в яких можна щось розпитати (це підтвердили і батьки);13 чоловік проявили повну байдужість і елементарну лінь.? Вічна пам’ять ветеранам Мир- це запорука нашого життя ВІЧНІ ЗАПОВІДІ «Історія людини - в історії країни». “Історія мого родоводу”(це ми повинні знати і в майбутньому навчати своїх дітей) Не жалійте часу Слухайте і допомагайте Де згода в сімействі, Де мир, а не війна, Щасливі ті люди, Блаженна сторона, Їх Бог благословляє..Г.Сковорода