Презентація до уроку з української літератури на тему: Національний колорит поеми Енеїда Котляревського

НАЦІОНАЛЬНИЙ КОЛРИТ “ЕНЕЇДИ” І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО 1 5 6 2 4 3 По вертикалі.Місто, в якому народився І. Котляревський. Жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно. Будова твору. Соціальний стан І. Котляревського. По горизонталі.Різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру. Річка, що протікає біля садиби Котляревських. Дідона Котляревського — лише приваблива вдова, і зустріч її з троянцями, які «обідрались», «охляли, ніби в дощ щеня», відбувається не за всіма правилами дипломатії з обміном подарунками і бенкетом, а просто на березі, де Еней поводиться з нею, як парубок з дівкою: «Поцілувались гарно всмак; за рученьки біленькі взявшись, балакали то так, то сяк». Дідона Вергілія — богиня «краси неземної», повелителька і справедлива суддя Но зла Юнона, суча дочка,Розкудкудакалась, як квочка,Енея не любила — страх;Давно уже вона хотіла,Його щоб душка полетілаК чортам, і щоб і дух не пах. Горя він досить зазнав,суходолами й морем блукавши,З волі безсмертних богівІ мстивої серцем ЮнониЛиха він досить зазнав у бою,Доки місто поставив. «Енеїда» Котляревського «Енеїда» Вергілія «Аналітичний відділ». "Гай, гай! ой, дей же його кату!Еол насупившись сказав. —Я все б зробив за сюю плату,Та вітри всі порозпускав:Борей недуж лежить з похмілля,А Нот поїхав на весілля,Зефір же, давній негодяй,З дівчатами заженихався,А Евр в поденщики нанявся, —Я к хочеш, так і помишляй!Та вже для тебе обіщаюсьЕнеєві я ляпас дать;Я хутко, миттю постараюсьВ трістя його к чортам загнать.Прощай же! швидче убирайся,Обіцянки не забувайся,Бо послі, чуєш, нічичирк!Я к збрешеш, то хоча надсядься,На ласку послі не понадься,Тогді від мене возьмеш чвирк". В відповідь мовить Еол: «Твоя лиш турбота, царице,Знати, чого побажать, а мені лише те, що велиш ти,Треба здійсняти. Цю владу мені ти даєш, та єднаєшЛаску Юпітера, й змогу даєш на бенкетах буватиРазом з богами, і робиш володарем хмар буревійних». Здоров, Еоле, пане-свату!Ой, як ся маєш, як живеш? —Сказала, як ввійшла у хату,Юнона. — Чи гостей ти ждеш?.."Поставила тарілку з хлібомПеред старим Еолом-дідом,Сама же сіла на ослін."Будь ласкав, сватоньку-старику!Ізбий Енея з пантелику,Тепер пливе на морі він. Цими словами з благанням звернулась до нього Юнона: «Батько богів, всього роду людського володар, Еоле, Дав тобі владу вгамовувать хвилі, їх вітром здіймати.Плем'я, вороже мені, вже пливе по Тірренському морюЙ Трою везе до Італії й здоланих в битві пенатів.Дай же силу вітрам, потопи кораблі їх в пучиніЧи розжени їх урозтіч, все море вкриваючи трупом. «Енеїда» Котляревського «Енеїда» Вергілія «Аналітичний відділ». Сестру кликнула на пораду,Щоб горе злеє розказать,Енеєву оплакать зрадуІ льготи серцю трохи дать."Ганнусю, рибко, душко, любко,Рятуй мене, моя голубко,Тепер пропала я навік!Енеєм кинута я бідна,Як сама паплюга послідня,Еней злий змій — не чоловік!Нема у серця мого сили,Щоб я могла його забуть.Куди мні бігти? — до могили!Туди один надежний путь!Я все для його потеряла,Людей і славу занедбала;Боги! я з ним забула вас.Ох! дайте зілля мні напитись,Щоб серцю можна розлюбитись,Утихомиритись на час. «Анно, чи бачиш цей поспіх на березі всьому: зійшлисяТам звідусіль, паруси вже на вітрі знялись, мореплавціВесело палуби вже увінчали. Ох, сестро, якби яГоря такого могла сподіватись була, то сьогодніПеренести його мала б я силу; здійсни це бажання,Анно, одне, безталанній мені; бо тебе лиш той зрадникЩе шанував і тобі довіряв таємниці найглибші;Ти тільки знала, як і коли підступити до нього.» «Енеїда» Котляревського «Енеїда» Вергілія «Аналітичний відділ».