Презентація з української літератури на тему: Життєвий і творчий шлях Григора Тютюнника

Український письменник - Григір Тютюнник Презентація на тему : «Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника»Підготувала: Н.В.Пархоменко(учитель української мови і літератури, м.Луганськ, школа-інтернат для глухих дітей) Дитинство 1. Місце народження : Народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка на Полтавщині в сім'ї селян. 2. Батьки :Батько: Михайло Васильович (35 років)Мати:Ганна Михайлівна (19 років). Вони працювали в колгоспі . Батько був теслею (столяром). Мати працювала в полі. ГОЛОД 1932-1933 років Згадує сам Г. Тютюнник “ У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід помер — ще й не сивий був і зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), сміяться і балакать перестав… “ Григір Тютюнник пережив голод 1933 року СРСР (СССР)Репресії в СРСР – це арешт, суд, вирок – заслання до Сибіру або розстріл.Заарештовували тих людей, які казали правду про життя в СРСР Машина “чорний ворон”Працівники НКВС Смерть брата 25 листопада 1937-го стратили (расстреляли) старшого брата Павла Часи сталінських репресій “Мій батько, кажуть, був гарний собою,розумний, сильний і з лиця моложавий … “ У 1937 р., коли батькові було 40 років, його заарештували. Нібито він сказав:«Який дурень придумав колгоспи ? Це настояще поміщицьке ярмо!». Батька засудили до 10 років, відправили до Сибіру. Сибір (Росія) – табори для політичних в’язнів - ГУЛАГВ’язні важко працювали, погано їли, хворіли… У сибірському таборі батько Григора помер, додому не повернувся. Хлопчик залишився з мамою. Дуже скоро Григора забрав до себе на Донбас дядько Филимон. Так Григір почав жити в селі Щотове біля міста Антрацит. Там він пішов у перший клас. Але почалася… ВІЙНА Діти війни Дядько пішов на фронт. Наталі Іванівні (його дружині, у якої була ще й маленька донька) було важко жити . І Григір сам пішов додому, на Полтавщину, до матері. Це був 1942 рік... Дорога додому Хлопчик два тижні йшов пішки по окупованій території . Ішов через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград , Полтаву, Диканьку, Опішню. Було в нього 9 сухарів. Довелося просити в людей поїсти. «Перший раз просити було дуже важко, соромно, не міг, тоді трохи привик...» Пізніше ці події письменник опише в повісті “Климко”. “Зажили ми в селі. Потім хату спалила бомба, і ми опинилися в чужих людей…” Діждалися Перемоги в 1945 році. НАВЧАННЯ У 1946 році після закінчення 5 класу вчився Григір у ремесленному училищі. Тут давали пайок – 700 грамів хліба на день. Ці 700 грамів врятували від голоду Григора з мамою. РОБОТА У 1948 році працював на машинобудівельному заводі в Харкові.Багато хворів, і тому повернувся додому.Працював на полі в рідному селі. Через час поїхав у Донбас . Тут працював слюсарем … АРМІЯ У 1951 році пішов до армії. Служив у Владивостоку . Після армії пішов до вечірньої школи в м. Щотове, закінчив там 10 клас. Працював токарем на заводі і вчився. Вступає до Харківського університету на філологічний факультет. Починає тут писати твори.Зацікавившись кінематографом, Г. Тютюнник працює на Київській кіностудії ім. О. Довженка, пише сценарії до фільмів. Одружився. Працювали разом з жінкою у школі.У них народився син Михайло. У 1966 р. вийшла друком перша книжка Г. Тютюнника «Зав'язь». Він написав такі твори: “Дивак”, “Климко”, “Вогник далеко в степу” та багато інших. Жив у Києві. Влада не давала йому вільно писати, критикувала. Почалися проблеми і в особистому житті. 1980 рік У ніч на 6 березня 1980 року 48-річний Григір Тютюнник добровільно пішов із життя (покінчив життя самогубством), залишивши передсмертну записку із такими словами: «Домучуйте когось іншого, а все моє, що в мене є, спаліть».