Презентація до урокуза романом В.Рутківського Джури козака Швайки

Володимир Рутківський «Козак» - уперекладі з тюркської означає «одинокий», «схильний до розбою, завоювання». Існують й інші трактування цього слова. Так, у словнику половецької мови за 1303 р. це слово перекладається як «страж», або «конвоїр».У 1490 р. слово «козак» уперше з'явилося в Україні на означення людей, що ходили в степ за здобиччю або боротися з татарами Народився на рубежі XVII і XVIII ст. Точні роки життя  Семена  Климовського невідомі, проте це була перша людина в історії Слобідської та Лівобережної України, якого можна в деякій мірі назвати літератором.  Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!Ти, конику вороненький, неси та гуляй!"Постій, постій, мій козаче, твоя дівчина плаче,На кого ж ти покидаєш — тільки подумай. Казан, намет, спальник,сірники, запальнички, фольга, матрац, ліхтарик, аптечка з ліками, захисні засоби від комарів, крем проти опіків, запасні пакетики, газети для розпалювання багаття кухоль, ніж, ложку і миску, сокиру, пилку, голку з ниткою.Що взяти у похід? Торбинка для дрібничок Історія іграшки ведеться з глибокої давнини, вона повязана з магічними обрядами. Створені людьми фігурки з глини, дерева,каменю, клаптиків тканини, ниток відігравали важливу роль в обрядах, служили оберегами й талісманами.

Віра в чарівну силу талісманів та оберегів збереглася і дониніІграшки, зроблені власноруч, несуть позитивну енергетику, зберігають тепло рідної домівки, покращують настрій. Правила поведінки під час роботи:1.Слідкуй за поставою

2. Зберігай голки, шпильки та інші колючі предмети лише у подушечці для голочок


3.Клади ножиці справа, зімкнувши леза, вістрями від себе


4.Передавай ножиці лише із зімкнутими лезами, кільцями уперед


Шов “уперед голкою” Використовують для обведення контуру малюнка, заповненя тла, для утворення настилу при вишиванні гладдю. Шов “за голкою” або “назад голкою”При виконанні кожного стібка голку вколюють правіше від робочої нитки, а виколюють – лівіше.Зовні цей шов нагадує машинну строчку.В українській вишивці цей шов називають “однобічна штапівка”. Стебловий шовТаку назву цей шов дістав тому, що його найчастіше застосовують для вишивання контуру стебел у рослинному орнаменті. Вимоги до шва “ланцюжок”Усі петлі ланцюжка повинні бути однаковіКожна наступна петля має виходити з попередньоїУ кінці шва виконувати закріплювальний стібок. Технологія виконання шва “козлик”Починають вишивати внизу зліва.Роблять голкою стібок вгору з нахилом управо.Далі голкою набирають 2-3 нитки і виколюють.Виконують вниз вправо стібок з таким нахилом, як і перший: 3 2 7 6 11 10 . . . . . . . . . . . . . . 1 5 4 9 8 13 12 В українській вишивці існує багато швів, якими обробляють зрізи тканин у вишитих виробах. Такі шви називають обметницею, в основу яких покладено петельний шов. Стібки таких швів можуть бути розташовані на однаковій відстані, але різної довжини; групами або виходити по 2 чи 3 стібки з однієї точки.Петельний шов - обметниця 1.Перед початком роботи вишивальниця має обладнати своє робоче місце необхідним и інструментами та матеріалами.2.Необхідно правильно обрати позу, щоб світло падало на зверху чи зліва на роботу.3.Сидіти прямо, не згинаючи спини. Відстань від очей до вироби не менша за 25-30 сантиметрів.4.Вишивати чисто вимитими руками у провітрюваному приміщенні з природним чи якісним штучним освітленням.5.Забороняється залишати голку без нитки, підносити голку та ножиці до очей, зберігати голку вколеною у виріб.Санітарно-гігієнічні вимоги до вишивання Вимоги до виконання шва:Усі стібки робити однакової довжини.Проміжки між стібками мають бути також однакові.Шов не повинен стягувати тканину.Довжина стібків і проміжків залежить від призначення шва і товщини тканини. Вироби, оздоблені вишивкою Характе́рник, химоро́дник, галдо́вник («галдувати» — чаклувати) або заморо́чник (вмів напускати «морок» — туман, сон) — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який займався не лише ворожінням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та фізичною підготовкою, про що існує ряд історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів. Джу́ра (чура) — в Україні в 16—18 століттях — зброєносець, помічник у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом з козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. очі мозолити спіймати на гарячомубез пам’яті летілиу глупу ніч на серці неспокійно як кістка в горлянцімов лизень злизаву Сірка очей позичатищелепа поповзла внизковзнув поглядом набридати, докучати постійною присутністюзастати на місці злочину, викрити злочиннавманняпізній час ночі тривожитися заважатишвидко зникнутипросити про щосьздивуватисянеуважно поглянути Патріот – той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Тема – боротьба українських патріотів проти татарських завойовників.Основна думка - прославлення справжніх патріотів, що не шкодують свого життя заради свободи рідного краю. На уроці я дізнався…На уроці я зумів…На уроці мені сподобалося …Я радий, що…Шкода, що… «Всім серцем любіть Україну свою,І вічні ми будемо з нею!»В. М. Сосюра