Презентация по украинской литературе на тему Григорій Сковорода. Життя та творчість філософа, просвітителя, поета (9 класс)

Григорій Савич Сковорода Дата народження:22 листопада (3 грудня) 1722Місце народження:Чорнухи, ПолтавщинаДата смерті:29 жовтня (9 листопада) 1794Місце смерті:Іванівка, Харківщина (зараз село Сковородинівка) (1722 — 1794)видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог. Григорій Сковорода. Життя та творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально-етичні ідеали. «Пізнай самого себе - тоді пізнаєш весь світ» Г.С.Сковорода Біографія Народився Г.Сковорода 22 листопада 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в бідній козацькій родині. У 1734 році батьки віддають Григорія на навчання до Київської академії, де навчався з перервами близько 10 років. У 1742 році Григорія Сковороду запрошують до придворної співацької капели в Петербург. Керівництво придворної співацької капели та учнів регентських класів Після двох років перебування у північній столиці він повертається продовжувати перерване навчання. У 1744 – 1745 рр. Сковорода вчиться у класі філософії. Людина виняткових здібностей і гострого розуму, Г.Сковорода здобув в академії глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов. Закінчив академію в 1753 році. Переяславль. З 1759 по 1769 роки Г.Сковорода працює як викладач поетики й етики в Харківському колегіумі. Учив, як жив, а жив, як навчав – найкраща риса педагога. Оскільки підручника з етики не було,він написав його сам. Це був його перший філософський твір,основою якого є думка,що ледарство – найбільша людська вада. Студенти любили свого вчителя,радилися з ним, бували в нього вдома. Він засівав їхні душі зернами правди,гуманізму й волелюбства. І тому церковники та вельможні пани зводили на нього наклепи, звинувачуючи в протиурядовій та антирелігійній діяльності. Через постійні переслідування і гоніння Сковорода змушений був двічі переривати на один рік викладання в Харківській колегії, а з 1769 р. більш не займав жодної офіційної посади. Поет, композитор, соліст і музика в одній особі! Всебічно обдарований хлопець міг би зажити слави та багатства. Але життя не пізнаєш, якщо скнітимеш у палатах, тому Григорій став якомога більше мандрувати, зустрічатися з людьми. У 1750 р. трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Угорщину,Польщу, Німеччину. Три роки тривала ця експедиція. І тільки туга за рідним краєм привела його знову на Батьківщину. Повернувшись в Україну, Г.Сковорода найперше заглянув у рідні Чорнухи, та не застав живими ні неньки, ні батька. В одному селі Сковорода лікував відставного майора. Дочка майора, красуня Олена, закохалася в ніжного поета-музику, і Григорій теж покохав її. Йшлося до весілля, але Сковорода вагався, бо не уявляв життя без мандрів. Так і не одружився. Все його майно вміщалося в торбі: найпотрібніші речі, рукописи, книжки, за поясом – сопілка, в руках – посох, на плечах – селянська свита. Він обійшов майже всю Україну, Воронежчину, Курщину, Орловщину, побував під Москвою, в Приазов’ї та інших місцях. Останнє десятиріччя життя Сковороди – це роки його слави. Всі хотіли його бачити. У Харкові, Бєлгороді та багатьох селах виникли гуртки послідовників його вчення і способу життя. У «трудах праведних», і скінчив свій життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світу Григорій Савич Сковорода. Це було 9-ого листопада 1794 р. На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: «Світ ловив мене, та не впіймав...». Його могила знаходиться зараз у селі Сковородинівка (ран. Іванівка, колишня садиба Андрея Ковалівського). Творча спадщина митця Невтомний шукач істини та краси в житті,Сковорода залишив нам чималу літературну спадщину. Перебуваючи на Херсонщині, написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Збірка є своєрідним щоденником, у якому відбилися життєві події,філософські роздуми,ліричний настрій їх автора. Працюючи в Харкові, латинськими й українськими віршами написав «Байки Езопові» (1760) У 1766р. філософ написав «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс» і «Симфонія». Упродовж 1769-1774рр. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські» «Бесіду,названу двоє, про те,що блаженним бути легко», «Діалог», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті»,»Кільце», «Розмова, звана алфавіт,чи Буквар світу». У 1785р. Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».Збірник «Байки харківські» - перші 15 з них написані в 60-х роках, решта – в 1774р, куди увійшло 30 байок. У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка» , а в 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому - Потоп зміїний». . Сковорода писав «народним діалектом» або латиною. Перші вірші написав у жанрі панегіриків (віршів, що складалися для вихваляння окремих осіб чи подій). Він дещо обновив традиції панегіричного вірша.Свої філософські твори він писав так, щоб вони були зрозумілі не тільки освіченим людям, а й неосвіченим – будили їхню свідомість,учили думати. Григорій Савич замислювався над тим, як допомогти своєму народові. Тому вирішує здійснювати просвітницьку діяльність серед народу: в дохідливій формі пояснював людям різні явища життя суспільства і природи, викладав свої філософські ідеї, у вільний час учив грамоти селянських дітей. Філософ-просвітитель доводив,що навчання допоможешвидше і точніше виявити природні задатки кожної людини. Філософії Сковороди був властивий пантеїзм (вчення, що ототожнює Бога і природу, тобто стверджує, що світ є двоєдиним – органічним злиттям Духа і матерії. Основним предметом філософії є людина, її внутрішній світ і діяльність, інтереси й прагнення, здоров’я і щастя.Ідею «пізнай себе самого»,висунуту давньогрецькими філософами (Сократом,Платоном) ще за 500 років до нашої ери, Сковорода підніс і розвинув далі. Життя, за Сковородою,- це постійний і безперервний пошук істини. Людина народжена для щастя, людина має бути щасливою. А щастя в наших думках, в нашому серці, в любові. ВИДАТНІ ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ ПРО Г.С. СКОВОРОДУ: - „Григорій Сковорода - поява вельми замітна в історії українського народу, мабуть, чи не найзамітніша з усіх духовних діячів наших ХVІІІ віку”. - Іван Франко - „Мало можна назвати таких народних осіб, яким був Сковорода і яких би так пам'ятав і шанував народ”. - Микола Костомаров - „Багато в його світогляді є дивовижно близького мені. Я недавно ще раз його перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, краща за його твори, але які гарні й твори”. - Лев Толстой -„Великий наш філософ залишив нам щедру спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і, щодо світогляду свого, - чисту та моральну”. - Павло Тичина - „Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами, Що до цілющої води Простує, занедбавши храми”. - Максим Рильський Пам’ятник Г.С. Сковороді у Лохвиці. Скульптор І. Ковалерідзе Сковородиновка музей Г.С. Сковороди. Пам’ятник Г.С. Сковороді в Террасному сквері Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - стан душі, а життя — це рухНе все отрута, що неприємне на смак Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри? Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя. З усіх утрат втрата часу — найтяжча Уподібнюйся до пальми: чим міцніше стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона до гори Г.С. Сковорода писав: "Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу". Можливо, ми і є тими самими людьми, які повинні здійснити пророцтво великого письменника. Створити нову історію, відродити славу нашої оновленої землі. Але незмінним залишиться тільки одне - вдячність, що завжди житиме в серцях правнуків легендарного філософа – Григорія Сковороди.Виконавець Калугіна Ганна Іванівна