Презентация по украинской литературе Особливості п’єси І. Котляревського “Наталка Полтавка

Особливості п’єси Івана Котляревського “Наталка Полтавка” Іван Петрович Котляревський - український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови. З метою розвитку українського театру І. Котляревський, який був знавцем російської та світової драматургії, пише «Наталку-Полтавку». Якщо «Енеїда» І. Котляревського була першим твором нової української літератури взагалі, то «Наталка Полтавка» ввійшла у літературу як перший драматичний твір і була одразу ж оцінена театральними діячами, у тому числі відомим російським актором М. С. Щепкіним і близьким до театру великим українським композитором М. Лисенком, що написав до неї музику. З 1819 року ця п'єса не сходить з театральної сцени й досі користується успіхом. Поштовхом для написання "Наталки Полтавки" для Котляревського стала п'єса "Козак-стихотворец" О.О. Шаховського, у якій було зображено тогочасне українське сільське життя. Основне джерело для написання твору — життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади. Темою п’єси є : зображення життя й побуту українських селян на початку XIX ст.; вірність у коханні людей з народу. Головна ідея: оспівування духовної величі людини з народу. Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав п'єсу «праматір'ю українського народного театру» та відзначав великий емоційний вплив її на глядачів: «радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали». За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма, глибоко національна характерами й естетичною формою. Іван Котляревський визначає жанр як «опера малоросійська у двох діях», що передбачає багато музики, пісень. Специфіка жанру полягає у тому, що автор створив перший твір нової української драматургії, у якому поєдналися ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму. Прочитавши твір, я зрозуміла,що п’єсі дійсно притаманні елементи сентименталізму, що розвивався на той час у літературі. Так, наприклад, сентименталізм прослідковується у зверненні до людських почуттів, змалюванні їхньої сили й глибини. У дусі сентименталізму написано й кінцівку: Возний відмовляється від Наталки, заради її ж блага. Щодо реалізму, то цей напрям також можна прослідкувати у творі. Це і правдиве відтворення життя українського селянства, побуту народу, прагнень і настроїв героїв, гумористичне і сатиричне забарвлення сцен. За свідченням сучасників І. Котляревського, письменник використав для сюжету п'єси реальний факт, який мав місце в ті часи. Але автор був погано знайомий з реальним побутом українців, тому допустився багатьох помилок, через що полтавчани були дуже розчаровані у театрі. Тому Котляревський вирішив виправити це становище, написавши правдиву п'єсу. На мою думку, широке використання фольклору також дає змогу стверджувати про наявність сентименталізму та реалізму у п’єсі.Фольклорні мотиви відіграли важливу роль, надаючи певну колоритність твору. Усього в тексті двадцять дві пісні — арії, дуети, тріо, хор — як фольклорного походження («Віють вітри, віють буйні», «У сусіда хата біла»), так і літературного («Всякому городу — нрав і права», «Сонце низенько»). Я вважаю, що використання великої кількості пісень, музики, обрядів, звичаїв дуже яскраво передають життя і побут простого люду, роблять мову твору надзвичайно виразною та забарвленою, отже можна із впевненістю погодитись, що жанр п’єси саме соціально-побутова драма. Цей твір побудований просто, дія в ньому розвивається надзвичайно природно, легко, динамічно, відчувається органічна єдність усіх сцен частин. Жодну сценку з твору не можна вилучити, кожна репліка несе певне ідейно-художнє навантаження. З композиційного погляду важливу роль відіграють, знову ж таки, добре підібрані пісні: вони допомагають глибше і виразніше розкрити характери дійових осіб, сприяють розгортанню основної сюжетної лінії, розвитку конфлікту. Певну композиційну роль відіграють ремарки – авторські пояснення, зауваження в тексті драматичного твору за ходом дії, про час і обстановку на сцені, поведінку дійових осіб, міміку, жести, інтонацію тощо. В «Наталці Полтавці» вони лаконічні, але досить виразні. Специфіка жанру «Наталки Полтавки» полягає також у драматургічних особливостях цієї п’єси. Ці особливості виявляються:1) у динамічному і природному розвитку дії, гостроті конфлікту, що лежить в основі п’єси;2) в умілому застосуванні народного гумору, що іноді переходить в сатиру;3) в широкому застосуванні народних і створених автором пісень;4) в багатстві, барвистості та індивідуалізації мови. Наталка Полтавка – перший в новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки тих далеких часів. Можна сміливо твердити, що це ідеальний образ української селянської дівчини з усіма її чеснотами. В ній – жодної негативної риси, жодного негативного вчинку. Народжена генієм Котляревського дівчина з Полтави стала типовим образом гарної і щиросердечної української дівчини, і ось вже майже два століття Наталка не старіє, а живе і полонить серця мільйонів людей своєю красою, добрим характером, глибиною почуттів, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою і нев’янучою, вічною молодістю. У 1846 р. одна петербурзька газета писала про надзвичайну популярність п'єси «Наталка Полтавка»: «Жодна повість, будь-який твір досі не припав так до душі малоросіянам, як "Наталка" І. Котляревського: сотні списків її ходять і тепер ще по всій Малоросії, народ засвоїв пісні, написані Іваном Петровичем, і є багато таких людей, які знають напам'ять усю оперу». І. Срезневський, перший видавець «Наталки Полтавки», дав таку оцінку твору у передмові до видання «Украинский сборник» (вип. 1, 1838 р.): «Я почав «Украинский сборник» «Наталкою Полтавкою» І. П. Котляревського і, здається, не міг вибрати кращого початку: а) «Наталка Полтавка» була не тільки одним із перших книжно-народних творів України, але і першим збірником пам'яток української народності, зразком для всіх наступних; б) «Наталка Полтавка» мала сильний вплив на вивчення української народності, можна сказати, пробудила його, і до цього часу залишається кращим покажчиком майже всії важливих особливостей, з якими слід вивчати українську народність». Список використаних джерел: Котляревський І.П. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи / І.П. Котляревський / [упоряд. М.Максименко]. – К.: Наукова думка, 1982. – 317 с. Котляревський І.Твори / І. Котляревський. – К.: Молодь, 1965. – 322 с. Огієнко І. Історія укрїнської літературної мови. Ч. IX «Доба відродження. Котляревський»Полєк В. Дорогами “Наталки Полтавки” / В. Полєк // Жовтень. – 1969. – № 9. – С. 149-152. Рання українська драма / Ред. П. Рулін. Київ 1927.