Позакласний захід: Культура та традиції Обєднаного Королівства
Тема заходу: «Культура та традиції Великобританії»
Мета заходу:
Навчальна:
Узагальнити, поглибити й розширити лінгвокраїнознавчі знання з теми «Культура та традиції Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії»;
Активізувати пізнавальну діяльність учнів
Розвиваюча:
Сприяти формуванню соціокультурної компетенції учнів;
Розвивати творчій підхід у розробці теми: «Національні костюми»;
Активізувати творчі здібності учнів;
Виховна:
Виховання почуття поваги до культури іншої країни
Формування вміння роботи в команді.
Формування комунікабельності.
Практична: Проведення заходу по бінарному методу й опанування знаннями в області лінгвокраїнознавства та історії національного костюму на основі взаємозв'язку предметів «Англійська мова» та «Дизайн сучасного одягу».
Форма: презентація – вікторина.
Використані технології:
Комунікативно – орієнтоване навчання;
Розвиток пізнавальних інтересів;
Особистісно – зорієнтоване навчання;
Інформаційно – комунікаційні технології.
Методи та прийоми:
За джерелами інформації: вербальний, наочний, практичний;
За ступенем взаємодії: самостійно – пошукова робота, презентація;
За характером пізнавальної діяльності: частково – пошуковий.
Підготовчий етап:
Формування чотирьох команд по 3 – 4 учасника.
Збір інформації та матеріалів про культуру країни.
Виготовлення макетів моделей національних костюмів.
Розробка листів опитування за темою.
Підготовка аудиторії.
Ілюстраційний матеріал з теми: карта, архітектурні та природні пам'ятки країни, макети моделей національних костюмів. ТЗН: мультимедійна дошка, комп'ютер.
План заходу:
Ведучій роздає листки опитування глядачам та пояснює умови їх заповнення. (Додаток №1)
Знайомить глядачів з історією Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії.
Виходять чотири команди та по черзі презентують країну, що входить до складу Королівства.
Ведучі збирають листи опитування.
Ведучі розповідають про традиції чаювання.
Жюрі виставляє оцінки командам, об'являє переможця.
Вручення дипломів учасникам та переможцям.
Ведучі підводять висновки.
Хід заходу
Звучить національна англійська музика.
Ведучий1: Добрий день! Сьогодні ми поговоримо з вами про Об'єднане королівство Великобританії й Північної Ірландії. (Слайд1.1)
Великобританія – це чотири країни, злиті в одну - Англія, Уельс, Шотландія й Північна Ірландія. Кожна з них відрізняється своїми традиціями, історією, ландшафтом, характером людей і їхньою мовою. Населення 59,4 млн. чоловік. Офіційна мова - англійська.
Ось прапор Великобританії. Синє поле – це символ моря. Прямий червоний хрест позначає Англію, косий білий - Шотландію, косий червоний – північну Ірландії. Прапор називають Юніон Джек. (Слайд1.2)
Державний герб З'єднаного Королівства Великобританії й Північної Ірландії зображений у вигляді щита, який підтримують по обидва боки лев і кінь – символи влади й праці. На щиті зображений герб Англії, Шотландії, Північній Ірландії. Навколо щита на синій стрічці напис: «Нехай соромиться той, хто погано про це подумає». Легенда розповідає, що один раз на балу англійський король Георг побачив на підлозі загублену дамську пов'язку, підняв її й викликнув цю фразу. Лев на короні – символ мощі держави. Унизу на стрічці щита напис: «Бог і моє право». Королівська корона нагорі щита символізує монархічний уряд Великобританії. (Слайд1.3)
Зараз править Великобританією королева Єлизавета ІІ. (Слайд 1.4)
Ведучий2: Вбігає (схвильовано): «Вибачите, вибачите що перериваю. У мене термінова телеграма від Єлизавети ІІ!»
Ведучий 1: Читай скоріше!
Ведучий 2: розвертає сувій і зараховує:
«My greet
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· ІІ.»
Ведучий 1: Вітаю Вас, дами та добродії. Я чула, що у вас у Ліцеї буде проходити свято, присвячений знайомству з Об'єднаним Королівством Великобританії й Північної Ірландії. Для найближчого знайомства відправляю до Вас представників всіх наших країн: Англії, Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії. Сподіваюся на теплий прийом наших послів і тісне співробітництво в майбутньому. Чекаємо Вас у гості. З повагою, Королева Єлизавета ІІ.
Ведучий 2 вибігає, відразу вертається й повідомляє пошепки: «Гості вже на порозі! Що робити?»
Ведучий 1: «Звичайно зустрічати гостей!»
(Усе в замішанні, чепуряться й залишаються, одягнені в українські національні костюми).
Ведучий 1:
До нас друзі з далеких країн Прибули на свято.
Ведучий 2:
Ми запросимо всіх в зал: You are welcome! - скажемо.
Входять "Іноземці". У руках держать прапори й емблеми країн, які вони представляють.
Ведучий 1:
Розповісти про себе нам Ми друзів попросимо.
Ведучий 2:
Познайомся із країною, Було дуже весело!
Ведучий 1:
Закордонна країна Дуже всіх приваблює!
Ведучий 2:
З нею знайомитись пора! Слухайте уважно!
Ведучий 1: Представники з Англії.
1 Учасник . Ми з Англії.
2 Учасник. Це наша країна. (Слайд 2.1)
3 Учасник. Це наш прапор - білий із червоним прямим хрестом [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] заступника англійців, відомого, насамперед як переможець дракона. Відповідно до легенди, на околицях міста оселилося, страшне чудовисько – дракон, що вбиває людей і худобу заради забави. Щодня йому приносили в жертву юнака або дівчину.(Слайд 2.2 і 2.3)
4 Учасник. Одного разу черга дійшла до дочки правителя міста. У цей час повз місто проїжджав святий Георг, що довідався про чудовисько й вирішив не допустити загибелі дівчини. Страшного дракона перемогли за допомогою молитви й сам пал до ніг святого. Повалене чудовисько визнало верховенство добрих сил, і дівчина відвела його, покірного, у місто на повідку. Городяни, вражені діянням віри, прийняли хрещення.
1Учасник. Історичний герб Англії на червоному полі три геральдичних леви. Створив його Ричард Левине серце в 1190 році. (Слайд2.4)
2 Учасник. Символом Англії є червона троянда. Колись дуже давно в Британії жили два герцоги. В одного з них символом роду була червона троянда, у другого біла. Герцоги воювали 30 років між собою за право бути королем і переміг герцог, символом якого була червона троянда, а ставши королем, він зробив цю квітку символом всієї країни. (Слайд 2.5)
3 Учасник. Хоч Англія і є країною з багатими національними традиціями, вона, відверто кажучи , не має національного костюма. Найбільш відомими є костюми танцюристів, що виконують танець Морріс. Його танцюють улітку в селах. У минулому він вважався ритуальним танцем, йому приписувалося магічне значення, пов'язане із пробудженням землі.
(Слайд 2.6 та 2.7)
4 Учасник. Чоловічий костюм складається з білої сорочки, укорочених штанів, пов'язок із дзвониками навколо гомілки й фетрового або солом'яного капелюха, прикрашеної стрічками й квітами. Дзвоники й квіти покликані захищати від зла й принести родючість. Однак у Великобританії існують деякі професійні розходження в одязі, у її деталях. Наприклад, робітники носять кепі, а докери портових міст пов'язують на шию строкату косинку. (Показує модель національного костюма).
Типовий образ англійця: вузькі штани в смужку, чорний піджак, високий білий комірець, капелюх-казанок на голові, а у руках незмінна чорна парасолька. (Слайд2.8)
1 Учасник. Жінки носили широку домоткану спідницю, прикрашену по низу тасьмою. Блуза із глибоким декольте доповнювалася широким коміром або мереживною хусткою. Зверху одягали жилет-корсет, що туго шнурували. Як головний убір використовували чепець або невеликий капелюшок.
(Слайд 2.9 і 2.10)
2 Учасник. «Туманний Альбіон» - це образне позначення Англії. Слово «Альбіон»» - «білі гори». Що ж до визначення «туманний», то воно зобов'язано своїм існуванням прославленим густим морським туманам, що постійно огортають острова Великобританії. (Слайд 2.11 та 2.12)
3 Учасник. Бувають такі незвичайні тумани, коли зупиняється весь рух на вулицях, охоплені сутінками люди змушені зупинятися в нерухомості, щоб не заблудитися, і тоді єдиними людьми, що не відчувають ніяких незручностей, виявляються сліпі. Звикнув пересуватися в повній темряві, вони нерідко пропонують свої послуги провідників для тих, хто загубив дорогу.
4 Учасник. Як відомо, замки будувалися винятково для проживання титулованих осіб, королів, графів. Однак, жоден правитель не забував , що на нього можуть напасти вороги. Тому замки зміцнювали високими стінами, будувалися бастіони, навколо замка виривали рів - все це робилося для захисту. І приказка: «Мій будинок - моя фортеця» це підтверджує.
(Слайд 2.13)
1 Учасник. Букінгемський палац (слайд 2.14).
Це дуже важливий будинок - будинок королеви, її дітей і королівського двору. За старою традицією щоранку в 11.30 відбувається зміна варти. Подивитися її приїжджають туристи із всіх кінців світу. Гвардійці зобов'язані охороняти палац від будь-якої небезпеки. Їхні червоні мундири стали одним із символів Лондона. (Слайд 2.15 і №2.15а)
2 Учасник. (Слайд 2.16 і 2.17) Лондонський замок Тауер був у різний час то фортецею, то королівським палацом, то страшною в'язницею, обсерваторією або зоопарком. Відомий в усьому світі замок був побудований норманським королем Вільгельмом Завойовником в XI столітті. Тауер у наші дні - це не лише музей, але й цілком самостійне маленьке містечко зі своїми мешканцями - "біфітерами" (солдатами охорони), гвардійцями й гавами, що складаються на спеціальному королівському постачанні. Незмінний інтерес викликає готичний міст Тауера.
3Учасник. (Слайд 2.18) Трафальгарськая площа - головна площа країни й столиці, звідки відлічуються всі відстані в країні. Площа прикрашена триметровою фігурою пам'ятника адміралові Нельсону, що стоїть на колоні висотою в 45 метрів.
4 Учасник. (Слайд 2.19) Біг-Бен - ще один символ Лондона. Звичайно Біг Беном називають вежу або розташований на ній годинник , але насправді так називається 16-тонний дзвін, самий великий у країні, названий так на честь Бенджаміна Холу, що керував його установкою. Бій "Вестмінстерського годинника" вважається символом Великобританії, його можна почути як сигнал точного часу навіть по радіомережі «Бі-Бі-Сі».
1 Учасник. (слайд 2.20) Оксфорд - саме старовинне університетське місто Англії, цитадель англійської освіти й просто дуже гарне місто з характерною архітектурою.
3 Учасник. (Слайд 2.21) Стоунхендж легендарний, найбільш відомий доісторичний пам'ятник у Європі. Про призначення Стоунхенджа ведуться суперечки протягом багатьох сторіч, серед версій є припущення про те, що це храм древніх кельтів та астрономічна обсерваторія, і те, що творцями цього кільця з вертикальних кам'яних плит були інопланетяни, але загадка його так і не розгадана.
1 Учасник. Один з улюблених містичних персонажів англійців це домовик. Безтурботні домовики - маленькі рудоволосі й кирпаті малюки, завжди готові попустувати - задути свічу, постукати по стінах, поцілувати зненацька молоду дівчину. Вони дарують срібні монети самим охайним господаркам. Домовики обожнюють збивати людей з пантелику. Людина, що йде в сутінках, раптово може відчути запаморочення й почути навколо розкати страхаючого реготу. Якщо він не вдасться до вірного засобу проти чаклунства домовиків і не виверне навиворіт плащ або кишені, то довгі години буде блукати між огорож і канав. (Слайд 2.22 - 2.25)
2 Учасник. Ще один представник миру легенд - Гном. Гноми живуть під землею, тому їхній зріст 120-150 см. Живуть гноми до 500 років. Особливою гордістю гномів є їхня борода. Її відрощують із самого народження, приділяючи їй особлива увага. Гноми дуже ощадливі й запасливі, у них досить специфічний гумор. Вони уразливі й уперті. Бояться води, а отже рідко купаються. Гноми відмінні рудокопи й відважні воїни. Вони недолюблюють людей, тому нам потрібно бути обережніше. (Слайд 2.26 - 2.28)
3 Учасник. У всій Великобританії дуже люблять собак. Вони живуть у родинах, служать у поліції, а іноді для них справляють навіть весілля. Є приказка: «Можна покарати свою дитину, але якщо ти вдарив собаку, ти не гіден називатися англійцем!» (Слайд 2.29)
4 Учасник. Про Англію можна говорити нескінченно, але краще приїхати до нас і все побачити власними очами. А тепер давайте приділимо небагато уваги англійській кухні.
1 Учасник. Досить поширена проста страва з капусти з луком-пореєм, звареного лише в підсоленій воді. Щоб такому неапетитному блюду додати більш виразний смак, англійці ще в минулому столітті винайшли готові соуси, які - від кетчупа до ворчестерського соусу - ми знайдемо на кожному столі. Це дуже зручно, тому що кожний може приправити їжу за власним смаком. Тому Англію називають «країною соусів». (Слайд 2.30)
2 Учасник. А ми привезли із собою англійське печиво «жолуді», приготовленого по стародавньому рецепті.
3 Учасник. Чи знаєте ви, що якщо жінка носить жолудь, вона ніколи не зістариться? Це стародавній англійський звичай, що виник ще в часи Вільгельма Завойовника.
4 Учасник. Ми знаємо одну з українських прикмет: «Багато жолудів на дубі - до теплої зими й родючого літа», і тому привезли небагато жолудів, які поважають наших традиції. Давайте розбирати жолуді й радіти майбутній зимі. (Передають жолуді всім присутнім).
Ведучий 2: А тепер давайте послухаємо представників із Шотландії.
(звучить шотландська музика)
1 Учасник:
Гляньте на карту, перед Вами країна На півночі далекої Британії. Морями холодними оточена Та великими океанами. (Слайд 3.1).
2 Учасник:
Ось – символ країни, а це - прапор, Схожий на морський він стяг. (Слайд 3.2) .
3 Учасник. Наш символ - будяк. Як говорить легенда, в 1010 році Шотландію намагалися захопити датчани. Із цією метою вони таємно висадилися на берег уночі. Наблизившись до замка Стейнс (the Stains Castle), вони зняли своє взуття, щоб менше шуміти. Досягши краю рову вороги стрибнули в нього, не знаючи, що рів був сухий і в ньому ріс колючий будяк. Крики босоногих датчан, що поранили ноги, розбудили шотландців. І замок, і Шотландія були врятовані. На згадку про цю ніч будяк став символом Шотландії.
4 Учасник. А от так одягнений шотландець у традиційному національному костюмі. (Показує модель народного костюма)
Кілт це шматок тканини, обгорнений навколо талії й закріплений за допомогою пряжок і ремінців. Історично великий кілт був досить довгим, щоб його можна було закинути на плече або вкритися ним у погану погоду. Кілт застібався срібною пряжкою, що називалася кілтпін. На ній зображувався лев або інша тварина. По малюнку на тканині й символу на пряжці можна було визначити приналежність людини до певного клану. (Слайд 3.3, 3.3.а.)
1 Учасник. Традиційні шотландські шкарпетки до колін називаються хоси. Підв'язувалися вони високо, у районі пояса, спеціальним шнурком з китицями. Горці носили тільки вовняні шкарпетки, щоб захиститься від гострих каменів.
2 Учасник. Поясна сумка – спорран - виготовлялась зі шкіри й хутра, прикрашалася орнаментом. Дуже практична річ,використовувалась для захисту від стріл попереду, а також виконувала функції кишень. Одягали його за допомогою шкіряного паса й ланцюжка. (Слайд 3.3а.)
3 Учасник. Шотландський берет звичайно носили набік, прикрашали помпоном або пером. Ну а тепер додайте сорочку, жилет і перед вами національний костюм у всій красоті. (Слайд 3.4)
4 Учасник. Варто згадати й таку деталь костюма, як ніж. Справжній шотландець завжди носив ніж. Якщо горець розташовував ніж із внутрішнього боку ноги, то за традицією це значило - оголошення війни. Мирні люди носили ніж завжди із зовнішнього боку ноги.
1 Учасник. Це не значить, що в Шотландії жінки не носять спідниць. Просто є спідниці для жінок, а кілт - для чоловіків. І не плутати!
Як же розрізнити ці спідниці? Дуже просто: у чоловіка попереду найчастіше буде висіти «спорран» елегантна сумка, з вирізаним гербом і девізом клану, а в жінки сумка (часто господарська) буде в руці й на ній ніяких девізів. (Слайд №3.5.)
2 Учасник. Жінки винайшли спідницю значно раніше чоловіків. Її відрізняла довжина. Тугий корсаж або жилет, блузка доповнювали костюм. Пледи могли бути однотонні або картати , і повторювати кольори кланової клітки, їх накидали на голову й прикріпляли фібулами. (Слайд 3.5.а). (Показує модель народного костюма)
3 Учасник. Шотландія вела численні війни. На початку II століття римський імператор Адріан побудувало вал, що відокремив Північну Британію від завойованої римлянами території. ( Слайд 3.6)
4 Учасник.
Історія зберігає багато набігів. У Шотландії чудо - чудернацьке є: Своя “Hadrian” – китайська стіна, Довжиною 120 кілометрів вона. ( Слайд № 3.6.а.)
1 Учасник. (Слайд № 3.7.)
Альбіон - майже 800 островів –
у тумані оповит таємницями.
Серед цих таємниць є Озерний Край.
Там Лохнеське чудовисько
не може Вам не сподобатися.
(Слайд3.7. а.).
2 Учасник.
Тут римляни були, і були іспанці, Та інші різні іноземці. Загарбники війни довго вели, Але скорити народ не змогли.
3Учасник. (Слайд3.8)
У давні часи в Шевіотових горах великих Жили дрібні племена по прозвищу пикти. Полювали в лісах, рибу ловили, А ввечері з вереску мед варили. (Слайд 3.9).
4 Учасник.
Легенда говорить:
Плем'я пиктів вороги захопили,
Катували жорстоко ,
Усіх повбивали ,
але вересу таємниця так і не пізнали.
1 Учасник.
От розселилися шотландці й кельти. Вони не глупий народ, повір ти. І багато серед них великих імен. І Роберт Бернс в Единбурзі був народжен. (Слайд 3.10).
2 Учасник.
The flowery Spring leads sunny Summer, & yellow Autumn presses near. Then in its turn comes gloomy Winter Till smiling Spring again appear. Thus seasons dancing, life advancing Old time & nature their changes tell. But never ranging, still unchanging, I adore my Bonnie Bell.
3 Учасник.
От за квітучою Весною – Літо, А слідом Осінь золотом повита. За нею тягнеться сива Зима, Природа спить, і птах затиха . Але знову Весна переможе:
Так є, так буде,
Хай нам бог допоможе!
4 Учасник:
Роберт Бернс славив свій народ і країну, И хоробрих солдатів, що захищали Вітчизну.
(Звучить музика волинки)
1 Учасник. Звуки Волинки піднімали бойовий дух шотландської армії й лякали ворога. У Шотландії говорять, що у звучанні волинки повинні з'єднуватись голос людини з голосом тварини й чутно її повинне бути за три милі. Її звуки також супроводжували свята, паради . У наші дні на народних святах, як і багато століть назад, звучить музика, що виконується на волинках. (Слайд 3.11 і 3.12)
2 Учасник. Шотландія з її замками й гористими пейзажами - це зовсім інша країна, сувора й горда, її пейзажі створили славу самого колоритного району у Великобританії. Тут є багато середньовічних замків, фортець і музеїв.
3 Учасник. Усього в Шотландії налічується 787 островів, причому майже всі вони населені. На західних островах можна особливо добре відчути, що Шотландія не даремно вважається одним з останніх у Європі оазисів дикої природи. (Слайд 3.13)
4 Учасник. Саме велике місто Шотландії - Глазго (у перекладі з кельтського - "дороге зелене місце"). Місто дійсно досить дороге й усе потопає в зелені, але при цьому має дуже самобутній архітектурний вигляд, що поєднує готику, італійське Відродження, григоріанський і вікторіанський стилі. (Слайд 3.14 і 3.15)
1 Учасник. (Слайд 3.16)
Единбург - зразок переплетення часів, самою історією розділений на кілька частин: Старе місто (раннє середньовіччя), "нове" (XVIII сторіччя) і сучасне. Единбург по праву вважається однієї з найкрасивіших європейських столиць. Він знаменитий своїм замком – горою Касл-Рок (XII ст.) Церквою святого Жиля (XVст.) (Слайд 3.17)
2 Учасник. А за пів годині їзди від Единбурга розташоване місто Стирлинг - казково гарне стародавнє університетське містечко. (Слайд 3.18)
3 Учасник. Говорити про визначні пам'ятки нашої країни можна нескінченно. Наприклад, найвища гора Великобританії Бен розташована в Шотландії. (Слайд 3.19)
4 Учасник. Говорять, що в горах живуть небезпечні істоти які називаються баньши. Жахливі стогони баньши, від яких кров холоне в жилах, є попередженням про швидку смерть. Баньши - це примара жінки, що показується членам родини або клану, коли один з них повинен вмерти. Якщо людині вдасться її піймати,то вона назве йому ім'я приреченого. У баньши перетинки між пальцями ніг і червоні очі від постійного плачу.(Слайд 3.20 та 3.21)
1Учасник. (Слайд № 3.22.)
Шотландці дуже поважають традиції національної кухні. У Шотландії на свята випікають великий круглий пісковий торт, прикрашений звареними в цукрі мигдалем, горіхами, цукерками, цукровими й марципановими фігурками. Королева стежить, щоб щороку величезну кількість таких тортів розсилалась в усі куточки земної кулі шотландцям, що перебувають в еміграції. Їх звичайно прикрашають національні емблеми - верес, шотландський хрест, гори.
2 Учасник. Покуштуйте нашого фірмового пирога "Коккі-Лікки".
3 Учасник.
Шотландія світу дала не мало: Не тільки шотландку, вовну й сало, Списи й молота спортивні змагання, І тужливої волинки співання.
Пісні шотландської звуки повільні, Ігри , танці, веселе дозвілля!
(Звучить весела шотландська музика)
Ведучий 1: Представники з Уельсу.
1 Учасник. (Слайд 4.1) Ми з Уельсу. Наш прапор - червоний Дракон на білому-зеленому полі. Легенда говорить, що Мерлін пророчив королю Артурові битву Червоного і Білого Драконів з перемогою Червоного, розтлумачену як війну між Уельсом і Англією.
2 Учасник. Наш символ - нарцис. Взагалі , древньою емблемою Уельсу є не нарцис, а цибуля - порей. По легенді, Св. Девід під час битви призвав своїх солдатів прикріпити до шолома цибулю-порей, щоб відрізняти своїх соратників від ворогів . Однак згодом уельци вирішили, що символ весни - нарцис набагато красивіший у петлиці під час святкових ходів, і зараз ця квітка символ країни. (Слайд 4.2 та 4.3)
3 Учасник. Сучасна столиця Уельсa - місто Кардифф, одержав свій офіційний статус тільки в 1950 році! До цього столицею вважався Лондон, тому що Уельс є частиною Британського Королівства. Це історичний, торгівельний і культурний центр країни. (Слайд 4.4)
1 Учасник. Це - чудовий Кардиффский замок, що представляє собою поєднаня римського форту й розкішного особняка XIX ст. з павичами, що прогулюються. (Слайд 4.5)
2 Учасник. Казково гарний замок Касл-Кох, розташований по сусідству, з діючим звідним містом і конусоподібними башточками, відновлений з руїн у XVI ст. (слайд 4.6)
3 Учасник. Сент Девідз - саме маленьке кафедральне місто країни. Тут, у соборі XII ст., зберігаються мощі Святого Девіда, заступника Уельсу.
(Слайд 4.7)
1 Учасник. 1 березня жителі Уельсу святкують день Святого Девіда, прикрашають свій одяг цибулею-пореєм. Вважається, що святий Девід жив кілька років харчуючись тільки хлібом і дикою цибулею. Про нього збереглися багато легенд. Він створював джерела, зціляв людей, воскрешав мертвих. Девід був одним із самих шанованих святих у середні століття. (Слайд 4.8)
2 Учасник. Найбільш відомі замки "оборонного кільця", побудовані в часи короля Едуарда I, що захватив Уельс в XIII ст - найбільш вражаючий замок - Кернарфон. В 1969 р. саме в цьому замку відбувалася церемонія введення Корольовій сина Чарльза у звання Принца Уельського. (Слайд 4.9)
3 Учасник. Замок Харлех, що виситься у центрі Уельсу. (Слайд 4.10)
Замок Конві, розташований біля устя ріки. (Слайд 4.11)
1Учасник. Є місто з довжелезною назвою, що відразу й не виговориш. «Лланвайрпуллгвингиллгогерихуирндробуллллантисилиогогогох»! А переводиться це приблизно так: "Місце біля церкви, де джерело із червоною водою, де вінчалися в білих одягах і, де на могилі росте кущ горобини". Жителі міста коротко називають своє місто "Llanfair". Походження цієї назви відомо: воно виникло в 1870 році, коли Валлійські патріоти вирішили придумати зовсім невимовну назву для чужинців - англійців. (Слайд 4.12)
2Учасник. Часто в справи валлійців люблять втручатися казкові феї. Феї бувають маленького зросту й велетнями біля двох з половиною метрів. За допомогою чарівництва вони можуть викрасти або зачарувати смертного, зіпсувати врожай, стрілою заколоти худобу, збити людину з пантелику або принести нещастя. Поява деяких фей передвіщає людині швидку смерть. Інші ж, навпроти, щедрі й надають допомогу, приносять подарунки й допомагають у будинку. Але у відносинах навіть із такими феями потрібна обережність. Hе існує такого явища, як абсолютно добра фея. У них складна вдача. (Слайд 4.13 - 4.15)
3 Учасник. Феї мають кепську звичку - красти з колисок дітей. Вони дуже суворі з заздрісними людьми, яким не дає спокою їхня чарівна справа, але добре ставляться до тих, у кого вільна, відкрита й щедра натура. Іноді феї таємно відвідують смертних, щоб випробувати їхній характер. (Слайд 4.16)
1 Учасник. Для того щоб феї вам допомагали - ми навчимо як їх зробити більш прихильними. Залишайте для них на підвіконні глечик молока та тарілку бобів. (Передають ведучим глечик з молоком і тарілку з бобами).
2 Учасник. Популярний образ валлійського національного костюма - жінка в червоній накидці й високому чорному капелюсі з'явився у дев'ятнадцятому сторіччі. (Слайд 4.17)
3Учасник. (Показує модель народного костюма)
Костюм ґрунтується на сільському жіночому вбранні XIX ст.: смугаста фланелева нижня спідниця, що носилася з декольтованим жакетом. Яскрава хустка носиться на білосніжній блузці, широка спідниця з вовни й накрохмалений білий фартух. Зверху жінки могли одягти жакет. Валлійські дами завжди носили чорні вовняні панчохи й чорні туфлі. Вбрання доповнював кошик, зроблений з верби. (Слайд 4.18)
1 Учасник. Капелюхи, які носять в цей час, були одного фасону із чоловічими. "Циліндр сажотруса" з'являється в результаті з'єднання чоловічих циліндрів з високими капелюхами. Жінки під капелюх одягали мереживний чепець. (Слайд 4.19)
2 Учасник. Шалі були дуже модним аксесуаром. Самими популярними були шалі з «огірковим візерунком» і вовняні домоткані. Був звичай носити дитину в шалі, обертаючи її навколо тулуба.
3 Учасник. (Показує модель народного костюма)
Традиційно чоловіки носили простору сорочку до колін з розрізами, прикрашену понизу тасьмою. Штани до гомілки. Костюм доповнювався жилетом. Квадратний плащ, можливо з каптуром, чорних кольорів або в клітку закидався через плече й скріплювався пасом. Голову прикрашав традиційний чорний капелюх або берет1 Учасник. Поговоримо про національну кухню. В Уельсі вам подадуть хлібці із червоних водоростей, фруктовий хліб і грінки із сиром. (Слайд 4.20)
2 Учасник. Історія місцевої традиційної холодної закуски, що називається "уельський кролик", звучить досить забавно.
Це відбувалась так. Колись один король перед черговою битвою пообіцяв всім своїм солдатам, що ранком нагодує їх ситною печенею із кроликів. Але, на жаль слуги його величності піймали лише одного худорлявого кролика, якого було явно недостатньо на ціле полчище голодних ротів.
3 Учасник. Ранком король щедро почастував солдатів вином, а на закуску вони охоче з'їли бутерброд із сиром, забувши про обіцянку короля. При цьому, бутерброд ненадовго поклали в багаття, щоб сир розплавився на шматку хліба. Зараз гарячий тост із розплавленим сиром подають у кожному уельськом пабі!
1 Учасник. Ну, а традиційним овочем Уельсу вважається цибуля! Правда, не зовсім звичайну цибулину, а велику-превелику зелену пір'яну цибулю, що досягає метра в довжину! Її називають "лік", з яким тут готовлять практично будь-які блюда. (Слайд 4.21)
2 Учасник. А привезли ми вам валлійські булочки для пікніка. Ведучий 2: Представники з Північної Ірландії
1Учасник. Ми з Північної Ірландії. (Слайд 5.1)
Нашу країну називають «смарагдовим островом» за достаток зелені.
2 Учасник. Це наш прапор. Символ Північної Ірландії – червона кисть руки. Існує легенда, відповідно до якої три тисячі років тому між двома проводирями вікінгів виникла суперечка про те, хто стане королем Ірландії. За умовами договору переможе той, хто першим торкнеться її берега. Під час змагання на човнах один із синів старого правителя відрубав собі кисть правої руки й кинув неї на берег. Його закривавлена рука першої досягла землі, і він став королем. (Слайд 5.2)
3 Учасник. Трилисник – національна емблема. Її історія досить цікава. Намагаючись розтулмачити вождеві-язичникові поняття святої трійці, Святий Патрік зірвав листя конюшини й пояснив, що існують бог-батько, бог-син і бог-святий дух, але вони єдині, як три листки на одному паростку. (Слайд 5.3)
1 Учасник. Трилисник став синонімом достатку, життєвих сил природи, здатності до відродження: його попіл розсіювали над полями на святах
Весни для забезпечення родючості й захисту від зли сил. Племена північних ірландців часто називали "людьми трьох богів", маючи на увазі трьох богів ремесла: ковалів, ювелірів і воїнів.
(Слайд № 5.3. а.)
2 Учасник. У День Святого Патрика ,17 березня ,щастя можна знайти знай-
шовши отирилисник. Такий листочок приносить удачу. Але у цього свята свята язичеські мотиви. Так, його героями стали лепреконы - казкові зочные башмачники. (Слайд 5.4)
3 Учасник. Хто такий - Леприкон? Це маленька хитро-жадібна істота з ірландських легенд. Вони носять зелений одяг і капелюх. Про їх говорять, що в кожного є горщик золота. Лепрекони пробираються по ночах у людські житла й відщіпують маленькі шматочки від монет.
1 Учасник. Крім удачі, Леприкон може принести вам і багатство. Існує легенда: у підніжжя веселки ви можете знайти горшик із золотом, дбайливо збережений Леприконом. А якщо його піймати, то він виконає ваші три бажання й дасть багатий викуп за своє звільнення. (Слайд 5.5)
2 Учасник. Піймати Лепрекона нелегко, тому що він розумний. Ці чоловічки хитрі й легко можуть обдурити довірливого шукача скарбів. Ніколи не дивиться в очі цьому маленькому хитрунові, він пропаде, як тільки ви моргнули. (Слайд 5.6)
3 Учасник. У наших лісах живуть прекрасні ельфи - стрункі, граціозні маленькі створення, відомі під ім'ям Дана 0'Ши. Вони гарні, вічно молоді й люблять мелодійну музику, танці й полювання. Однак навіть самі дружелюбні ельфи небезпечні. Ті, кого зачарувала їхня музика й краса, можуть загинути. (Слайд 5.7 і 5.8)
1 Учасник. В одній ірландській казці розповідається про людину, чию дружину викрали ельфи. Він вистежив їх у Хеллоуін - День всіх святих, і намагався звільнити жінку,виплеснувши на неї глечик молока,щоб зняти чари. Але молоко було розведено водою, і ритуал звільнення втратив свою силу. Ельфи забрали неї. Наступного ранку вся дорога виявилася залита кров'ю нещасної жінки. Так ельфи помстилися за спробу втручання в їхні справи. (Слайд 5.9 і 5.10)
2 Учасник. Наша країна славитися не тільки казками. У нас багата історія! Белфаст знаменитий протестантським собором Св. Ганни, музеєм Ольстера й будинком муніципалітету. (Слайд 5.11)
3 Учасник. Дивне скельне утворення "Мостова Гігантів" або «Дорога велетнів» утворилося при виверженні вулканів. По легенді, бруківка була побудована гігантом Фіном Марко Кулом: він вганяв колони в морське дно, для того, щоб перейти море й поборотися зі своїм суперником Фіном Галом. Закінчивши роботу, він вирішив відпочити. Тим часом Фін Галл прийшов в Ірландію. Усі були вражені його розмірами. Але дружина Марко Кула сказала йому що це всього лише його син. Фін Галл уявив собі, який грамезний батько цього дитяти й, боячись за своє життя, поспішно біг у Шотландію, знищуючи за собою бруківку.
(Слайд 5.12 і 5.13)
1 Учасник. Гробниця Ньюгранж («Чарівне житло») була побудована приблизно 5100 років тому, раніше чим Великі піраміди й Стоунхендж. Гробниця має округлу форму й у діаметрі становить близько 264 футів. Курган оточений «бордюрними» великими каменями . Камені прикрашені спіральними малюнками й візерунками. Можливо, це нерозшифровані написи про астрономічні й космологічні спостереження. Найбільшу популярність Ньюгранжу принесло разюче явище, що відбувається в день Зимового сонцестояння. Промінь сонця, проникає усередину, спускається вниз по коридорі й висвітлює центральну камеру на протилежній стороні гробниці. Ньюгранж був не тільки гробницею, де відбувалися жертвоприносини, але й древньою обсерваторією.
(Слайд 5.14 і 5.15)
2 Учасник. Народні костюми шили з льону й вовни. Як правило, вони були витримані в зелених, золотавих і шафранових тонах, а улюбленим кольорами був жовтогарячий. (Слайд №5.16)
3 Учасник. (Показує модель народного костюма)
Традиційний національний чоловічий одяг - одноколірна світла сорочка без коміра, зверху надягнена коротка сорочка – саг, що прикрашали складними візерунками різних квітів. Чоловіки одягали просторий теплий вовняний плащ із каптуром або без нього. Плащ прикрашали візерунковою вовняною тасьмою. (Слайд 5.16.а)
1 Учасник. Кожний ірландець, залежно від свого положення в суспільстві та роду занять, використовувати в одязі тільки певну кількість кольорів у певнім сполученні. Чим багаче він був , тим яскравішим був його одяг.
2 Учасник. Штанів ірландці довгий час взагалі не знали. Звичай носити штани принесли із собою вікінги. Штани носили довжиною нижче колін. Костюм доповнював великий сукняний берет або кепка.
3 Учасник. (Показує модель народного костюма). Жіночий костюм складається з широкого плащу із каптуром, що приховують фігуру цілком. Яскраве плаття складається з ліфа й довгої спідниці, що розширюється внизу. Воно прикрашено різнобарвною вишивкою й орнаментом. Поверх плаття могли надягати довгу шаль із легкої тканини, що кріпиться до плаття з двох боків великими фібулами з голкою. На голову одягали високу шапочку. (Слайд 5.17 і 5.18)
1 Учасник. Особливо потрібно сказати про рибацькі светри. В Ірландії сирий морський клімат з вітрами. Тому з'явилася особлива традиція в'язання светрів. Це товсті светри з обов'язковим орнаментом, які в'яжуть не тільки жінки, але й чоловіки. В орнаменті часто зображуються ініціали або якийсь особистий знак хазяїна, що завжди допомагало в трагічних випадках розпізнати тих, що утопли.
(Слайд 5.19, слайд №5.19.а)
2 Учасник. А яка в Ірландії кухня! При виборі блюда велику роль грає патріотичне почуття й романтичні спогади про дитинство. Це й вівсяний пиріг, і баранячий рубець хегіс,картопляні оладки богсті , блюда з капусти колкенон, чамп-картофель із зеленою цибулею... Навіть слинки потекли! (Слайд №5.20)
3 Учасник. Традиційний англійський чай майже завжди супроводжується scones та muffins. Scones – отакі кулясті коржики ; muffins – маленькі кекси в гофрованих кошичках з вощеного паперу. Покуштуйте наше традиційні ірландські скони.(Слайд №5.21)
Ведучий 1: Спасибі за ваші розповіді. Thank you very much!
Ведучий 2. Шановні глядачі, у ваших аркушах опитування поставьте оцінку напроти команди , яка вам сподобалась. Вашу думку буде враховано жюрі при оцінюванні команд.
Ведучий 1. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Стародавні замки з фамільними примарами, англійський гумор, лондонський туман... Як мало ми знаємо про Великобританію! Щоб відчути цю країну треба туди обов'язково поїхати. Її красота того заслуговує. Отут і тихі, заспокійливі душу пейзажі, і міста, історія яких походить з сивих давен, а самі вони виглядають молодо й сучасно. І на кожному кроці - пам'ятники культури. (Слайд №6)
Ведучі збирають аркуші опитування й віддають журі.
Ведучий 2: У Великобританії постійно влаштовується маса великих і маленьких свят, спортивних змагань міжнародного класу й місцевих турнірів. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Кредо мільйонів британців - порядок є порядок. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]І взагалі говорять, що не випадково Британські острови відійшли від Європейського континенту, немов відгородившись від бабусі Європи морською протокою. Британці зуміли створити свій світ і свою мову, якій призначено було скорити світ.(Слайд №6.1)
Ведучий 1: А тепер надамо слово нашому шановному жюрі. (Жюрі повідомляє переможця й вручає грамоти)
Ведучий 2: Звичай пити чай після обіду настільки підкоряє собі все населення Королівства, що донедавна протягом зазначених трьох годин всі паби повинні були закриватися на перерву!
Ведучий 1: Ця традиція бере свій початок від мореплавців, які мали вплив на звичаї остров'ян. Цей національний напій любили вже в XVII столітті, він широко поширився, імовірно, тому, що допомагав переборювати занепад духу, обумовлений суворими кліматичними умовами, а також поліпшував смак болотної й протухлої води.
Ведучий 2: А тепер пропонуємо всім ушанувати древню англійську традицію й приєднатися до чаювання.
Розроблено викладачем:Суворовою О.О.