Сценарій виховного заходу Святий Миколай до нас завітав”

Сценарій виховного заходу



“Святий Миколай до нас завітав”

Кл. керівник Ільченко Т.З.
6-А клас

















СШ № 45
Індустріальний район

Сьогодні ми зібралися, щоб провести свято Миколая. Микола Чудотворець – один з найулюбленіших у народі святих, бо він, за переказами, не сидить на небі біля Бога, а увесь час допомагає людям на землі: то виручає потопаючих на морі, то рятує нещасних від пожежі, розбиває кайдани на козаках, що попали у турецьку неволю, а то й допомагає мужикові воза витягнути з багнюки.
У старій свиті, підперезаний мотузком, у старих стоптаних чоботах, цей найпростіший і найдобріший Святий постійно в турботах про всіх нещасних, тому і звертаються до нього у найскрутніших ситуаціях: “Зроби чудо, Святий Миколаю.”
А ще Святий Миколай дуже любить діток і перед Новим роком обдаровує всіх чемних хлопчиків і дівчаток подарунками. А нечемним може навіть різки підкласти. Але це буває рідко.
Сьогодні з вами побачимо виставу, яка називається
“Антипкова досада”

Читець.
Все затихло надворі,
Сяють зорі угорі,
Всі чекають – виглядають
Чудотворця Миколая.
Але щось він забарився.
Може, в небі заблудився?
В нього клопотів багато,
Бо заходить в кожну хату.
Все, що в нього в торбі є,
Чемним дітям роздає.
Антипко.
Що ж то маю я робити?
Так болять мені копита,
Ледве вже волочу їх.
Всім чортам старим на сміх.
У старих чортів робота
Гарна, легка, безтурботна.
Дав горілки – і готово:
Зразу ж хлопці гонорові
Посваряться і поб’ються,
А старі чорти сміються.
Ну, а я, Антипко бідний,
Щоби стати чортом гідним,
Цілий день з дітьми гасаю
І на збитки намовляю.
Всі гріхи до книжки пишу,
Ніц ангелами не залишу.
Тож сваріться, любі діти,
В пеклі будете горіти!
Антипко важко піднімається, крекче, охає і виходить. Відкривається завіса. На сцені ліжко і стіл. Сторожко озираючись, з великою гіллякою в руках входить маленький Антипко.
Антипко.
Наламаю різок файних
Для нечемних, неохайних,
Неслухняних, злих діток,
Поскладаю у куток.
Я вже добре поклопочусь –
У воді солоній змочу!
Ох, дістанеться добряче
Дітям впертим і ледачим!
Збирає різки і ховається за ліжком.
Читець.
Так стараються чорти,
Щоби людям допекти.
Їхня зброя гостра – гріх,
Але ви не бійтесь їх.
Не грішіть, частіш моліться,
І підуть антипки звідси
Аж за ними закурить,
В очереті затріщить!
Входить хлопчик Іванко.
Іванко.
Я сьогодні був хорошим?
Був. Тому собі попрошу
У Святого Миколая
Всього, що душа бажає.
Хай засуне під подушку
Ковзани, хокейну ключку,
Три коробки пластиліну...
Антипко (тихо).
А соснового поліна?
Іванко (прислухається).
Хто гукає? Ти, бабусю?
Ні, то, певно, дзвонить в вусі...
Хочу тенісні ракетки,
Шапку, шарфик і шкарпетки.
Ще я хочу маску й ласти...
Антипко (тихо).
Може, рубанця покласти?
Іванко спантеличений, озирається, але тут заходить його сестра Оленка.
Оленка.
Чув, Іванку, каже тато –
Треба іграшки прибрати.
Іванко.
Мама хай прибирає,
Я чекаю Миколая.
Оленка.
Знай, такі, як ти, ледачі,
Лиш одних антипків бачать!
Оленка йде. З’являється Антипко.
Іванко.
Хто ти? Звідки тут узявся?
Антипко.
Що, Іванку, здивувався?
Служу я у Миколая.
Він мене чудово знає.
Іванко.
То прийде він чи ні?
Подарунки є мені?
Антипко.
Є, і так їх там багато,
Що не вмістяться в кімнаті,
Ти їх чесно заробив,
Бо трудитися любив.
Ти лягай, засни скоріше,
Миколай тебе потішить.
Іванко лягає, а тим часом Антипко запихає йому під подушку різки. Потім ховається. Знову заходить Оленка і будить брата.
Оленка.
Та прокинься вже, Іванку!
Іванко (тре очі й позіхає).
Ти чого волаєш зранку?
Оленка.
Та ще вечір, схаменися!
На годинник подивися!
Іванко.
Я під подушку залізу.
Там напевне... (витягає різки) купа різок?
Оленка (задоволена).
Це тому, що ти лінивий,
Миколай вчинив це диво.
Мусиш взяти на замітку.
Що Антипко садить в клітку
Неслухняних, вередливих,
І брехливих, і лінивих.
Хвалькуватих, гордовитих,
Теж він любить половити.
Іванко.
Та хіба ж я похвалявся,
Чи брехав, чи лінувався?
Он Михайлик і Мілена
Брешуть більше ще від мене!
А Сашко хвалиться більше...
Оленка.
Може, й так, тобі видніше.
Всі отримають своє,
Миколай на те і є.
Тільки ж поясни мені,
Де взяв різки замашні?
Іванко.
Хто поклав їх, я не знаю.
Піду в мами запитаю.
Іванко та Оленка виходять.
Читець.
Учинивши добре діло,
Вже й подяки закортіло.
А коли нема відплати,
Можна й побайдикувати ?..
Антипко (вилазить зі своєї схованки).
Той Іванко просто диво:
Самовпевнений, лінивий.
Так – то, пане Миколаю,
Я ж бо діток ліпше знаю!
Антипко зникає. На сцені знову Оленка та Іванко.
Іванко (здивовано).
Мама різок не ложила.
Певно, то нечиста сила.
Оленка.
Ну то як, ідеш в кімнату
Іграшки свої збирати?
Іванко.
Добре – добре, приберу,
Тільки різки заберу.
Збирає різки і йде.
Читець.
Зоре ока ніч настала,
Діти всі позасинали.
Лиш антипки метушаться,
Миколая не бояться.
Все ладнають свої кліті –
Є нечемні діти в світі.
І Антипко для Іванка
Клітку робить ще від ранку.
За сценою чується задоволений сміх і стукіт молотка, а на сцені з’являються Ангели.
1-й ангел.
За горами, за лісами
Їдуть – їдуть дивні сани.
І викрешують копита,
Сріблом сяючим підбиті,
В зоряній височині
Метеори вогняні.
2-й ангел.
Миколай мандрує святом,
Він дарує чемним дітям
Те, про що їх світлі мрії.
Ту для кожного дари є.
Не забуде він нікого:
Ні хорошого, ні злого.
3-й ангел.
Зустрічайте Миколая!
Він вас всіх чудово знає.
Разом з вами порадіє,
Подарує вам надію.
Миколай з небес весь час
Бачить кожного із вас.
Ангели співають пісню “Ішов Миколай, лужком - бережком”. Всі присутні підспівують. З’являється Миколай.
Миколай.
Слава Богу, добрі люди,
Хай вам завше добре буде.
Знайте, що в лиху годину
Цар Небесний вас не кине.
Миколай хрестить усіх присутніх.
Як живете, любі діти?
Які знаєте молитви?
Чи вчитеся добре і школі?
Є гостинців вам доволі.
Діти співають, розказують вірші, молитви. Миколай роздає подарунки (якщо подарунки є). Вбігає захеканий Антипко.
Миколай.
Чом захекався, бідако?
Утікаєш від собаки?
Антипко.
Засмутити поспішаю
Тебе, Святий Миколаю.
Рівно в північ побіжу
І у клітку посаджу
Неслухняного Іванка...
Миколай.
Не бреши. Іванко зранку
Квіти всі попідливав...
Антипко.
Я тут інше записав.
(Дістає книгу і читає)
“В хаті не хотів прибрати
Той хлопчина хвалькуватий,
І просив дарунків море”.
Буде він їх мати скоро!
Один з Ангелів йде зі сцени, щоб довідатися правду про Іванка.
Антипко.
Та повірте ж, я не брешу !..
(Дивиться слід Ангелові).
Ти диви, як швидко чеше!
Не трудив би марно крила !..
Миколай.
Заховай, Антипку, вила.
Заспокойся, небораче.
Ангел сам усе побачить.
Невдовзі Ангел повертається.
Ангел.
Святий отче Миколаю,
Той Іванко прибирає:
В ящик іграшки поклав
І усе попідмітав.
Вже й дарунків він не просить,
Каже “З мене різок досить”.
Миколай (до Антипка).
Буде, чортику рогатий,
Твоя клітка пустувати.
Антипко.
Ні, я маю ще надію,
Що невдовзі порадію!
Бо у цьому злому світі
Є ще ,є! Нечемні діти!
Антипко вибігає.
Миколай (до залу).
Ви не бійтеся Антипка.
Він у сіті свої рибки
Не наловить, коли ви
Шлете Богу молитви.
Будьте щедрі, не ліниві,
То і станете щасливі.
Пам’ятайте слово Боже –
І життя в вас буде гоже.
А мені пора в дорогу –
Хтось чекає допомоги.
Хтось незнаний у печалі.
Тож ходім, Ангели, далі.
Повторюється останній куплет пісні “Ішов Миколай лужком - бережком”.




Заголовок 1Заголовок 215