Сценарий праздника для начальных классов Свято короваю

СВЯТО КОРОВАЮ
(виховний захід)
Мета. Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба, виховувати повагу до праці людей, ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю.
Обладнання. Колоски пшениці, коровай на вишитому рушникові, букет з калини, національна символіка на дошці, кульки, презентація до заходу, ТЗН.
У святково прикрашеному залі зібрались діти і гості. Діти у віночках з колосків.
Ведучий 1. Доброго дня! Сьогодні у цій залі ми зібрались відсвяткувати свято короваю. Ми поговоримо про коровай, про хліб, про те, як він приходить до нашого столу. Особливу увагу звернемо на правила ставлення до хліба. Адже зараз багато людей забуло про його значення. Найсвятіша цінність у житті людини - хліб. Він є символом благополуччя, дружби, достатку й миру.
Ведучий 2. Для нашого народу хліб був не просто стравою, це була основа його життя. Українці з давніх-давен були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній багаті врожаї. За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб – сіль. Традицією для хліборобів було завжди восени підсумувати результати своєї праці.
1-йучень.Співи, сміх, жоржин багато -
Що за свято у малят?
І дівчатка, і хлоп'ятка
Одяглись, як па парад.
2-й учень.Зал просторий весь аж сяє -
Так від сонечка розцвів.
Цс ж сьогодні День Врожаю,
День селянських трударів.
Вбігають діти в костюмах комбайнерів, трактористів і під музику виконують пісню « Хліборобський коровай ».
Хліборобський коровай
Хліборобський коровай,
То щорічний урожай.
Хліборобські мозолі- 2р.
Хліб у домі на столі.
Приспів- 2р.
Каже татко, кажуть люди-
Буде хліб та й пісня буде.
То ж довічний голос поля –
То співуча наша доля.
Хліборобська пісня враз
Долетить но так до нас,
Про багатий урожай, 2р.
Про щасливий рідний край.
Приспів -2р.,2р.
Ведучий 2. А ось що розкаже нам про коровай ВікіпедіяВедучий 1. Коровай - великий круглий хліб. Зазвичай випікають на свята, виконує святкові та обрядові функції. В Україні коровай готують на весілля, при цьому дотримуючись певних обрядових правил. Весільні короваї готують заміжні жінки тільки тоді, коли дівчина виходить заміж.
Ведучий 2. М. Ф. Сумцов пише, що коровай - священний хліб, який має велике ритуальне значення і, без сумніву, жертовний характер. Про це свідчить і його назва, близька до санскритського kravya, що з латинської мови означає м'ясо. Цього ж кореня слова корова, кров та ін. Як стверджують науковці та дослідники історії виникнення коровайництва, зокрема волиняни Віктор і Зоряна Давидюки, еволюція короваю від тваринної жертви, до короваю - жертви рослинної, вказує на різні епохи розвитку людської спільноти на Волині: мисливці - скотарі - хлібороби. А якщо це жертва, то й ставлення до неї особливе.
Ведучий 1 Прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини, якій з язичницьких часів приписують містичні властивості і яка є символом кохання. Коровай вважався символом щастя і достатку. Коровай виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Коровай випікали багатошаровим, і ділив його хресний батько нареченого або нареченої. Верхівку віддавали молодим, середню частину - гостям, а низ, в який часто запікають монети, - музикантам. Разом з шматочком короваю молоді ділилися з гостями своїм щастям. Гості у відповідь дякували жениху і нареченій подарунками.
Ведучий 2. Згідно з українськім звичаєм, дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю - короваєм, який виносять на вишитому рушнику. Цей звичай прийшов із язичницької давнини, коли хліб був божеством.
Коровай також використовують на похоронах. Його кладуть на кришку труни, а на цвинтарі роздають рідним.3-йучень.Хліборобів славить весь наш край
Щирими словами і піснями.
Тож покличем дружно - Коровай,
Щоб у залі святкував він з нами.
Діти (всі разом).
Короваю, Короваю!
Ми тебе чекаємо!
Двоє діток у білих пекарських шапочках вносять на вишиваному рушнику Коровай. Всі діти розглядають його.
4-йучень.Ой рум'яний він який!
І шишкатий, і пухкий!
Двоє дітей квітчають Коровай пучками калини і дрібкою солі.
5-йучень.
Ми тебе за давнім звичаєм
Червоною калиною заквітчаєм.
Станеш ти увесь, як той віночок!
Зверху солі покладем дрібочок.
6-й учень (підходить до Короваю).
Із якого краю, прийшов ти, Короваю?
7-й учень.
Коровай у полі ріс,
Там, де сонце, річка, ліс.
Його дощик напував.
Теплий вітер обвівав.
8-йучень.А вгорі, над Короваєм
Жайвір пісеньку співав.
Коровай наш пахне вітерцем.
А іще до того чебрецем.
9-йучень.Пахне літечком він красним
І промінням теплим, ясним.
Пахне полем, колосками
Наш чудовий Коровай.
10-й учень
В ньому труд і тата, й мами,
Що збирали урожай.
В ньому праця трактористів,
В ньому труд робітників,
Що машини роблять в місті
Для селянських ферм, ланів.
Ведучий1. Коли ж хліб вперше прийшов на стіл
Ведучий1. Коли ж хліб вперше прийшов на стіл до людини? Вчені-археологи з різних країн світу після вивчення багатьох матеріалів підтвердили, що першою «хлібиною рослиною» треба вважати не жито і пшеницю, а дуб. При розкопках знайшли висушені і розтерті на борошно жолуді, із яких пекли хліб більше ніж 5 тисяч років тому.
Ведучий2. Далекий-далекий час. В печері біля вогню сидить старійшина племені. Чоловіки повернулися з полювання ні з чим. А запаси вичерпані. Що буде з плем’ям? На світанку старійшина вирядився шукати їжу. Довелося іти далеко, бо поблизу стоянки всі їстівні корені уже зібрали. Сонце піднімалось все вище. Старійшина продовжував пошуки. І раптом на протилежному схилі побачив він незнайомі рослини. На їхніх стеблах погойдувались колоски. що в них?
Мій пращур брів із проліску густого, Як звір, голодний, бог не вполював. І падаючи між високих трав, Хапавсь у порятунку за стеблинку, Здавалось, на самісінькім краю
І ненароком у руці живинку, Відчув, затис, як знахідку свою. Тоді, можливо, і з’явилось жито Коли мій пращур залишився жити Коли на сито пальців – перше свято. Зерно просіяв і наситивсь ним!
Ведучий1.. Певно так багато тисяч років тому, людина відкрила хлібні рослини. В усіх кінцях світу вчені археологи знайшли стародавні стоянки людини, а в них зерна. В Середній Азії, в Північній Америці - зерна пшениці, в країнах Сходу - рису. В Південній Америці - кукурудзу. Які б хлібні рослини не відкривала людина, знахідка виявилася щасливою. Борошнисті зерна давали відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зимову пору, коли так бракувало харчів. Випікати хліб тоді ще не вміли, та й печі не було. Та якось…
Ведучий2.. Важкі хмари облягли небо. Пішов дощ. Хлібороби повернулися додому рано. Жінки заходилися нашвидкуруч готувати юшку. І поспішаючи, розлили її трохи на розпечений у вогні камінь. Не встигли й оком змигнути, як тісто перестало розтікатися. Що таке? Старша із жінок схопила з каменя борошняне кружальце і хотіла була викинути його. Але ж кожна жменька борошна дорога. До того ж від маленького плоского кружальця так смачно пахло. Треба покуштувати! Жінка відщипнула шматочок від рум’яного кружальця. Смачно!
Ведучий1.. При розкопках стародавніх поселень учені-археологи багато разів знаходили камінці дека, на яких колись пекли хліб - круглі, як сонце, коржі. Але тісто це було тверде, не пухке. Коли ж і як навчилися пекти пухкі паляниці?
У далекій Африці в старих очеретяних халупах жили раби. Вони залишали домівку вранці, а поверталися ввечері. Один із рабів не встиг спекти тісто, і залишив його до вечора. А коли повернувся ввечері з роботи, то перед ним стояла миска з тістом, яке пузирилось, набухало, росло.
Ведучий2. День був жаркий, тісто прокисло. Бідняк хотів викинути тісто та пожалів і змішав його з свіжим. Тісто далі почало пузиритися, рости , а коли його спекли, як завжди на розжарених каменях, то вийшов хліб особливий: пишний та пахучий.
Звичайно, безіменний бідняк і не думав про відкриття закваски, приготування дріжджового тіста. Та значення відкриття від цього не поменшало.
Ведучий1.. Є відкриття, яких не вкрила мгла,
Нехай минуть віки, тисячоліття,
Та жінка та, що вперше хліб спекла,
Залишиться безсмертною навіки!
І хоч згубилось в плині літ ім’я
І пам’ятника жінці тій немає,
Ведучий2. А я її такою уявляю:
Вона, як бабуся, як мама моя,
Із добрими ласкавими руками
І все життя їх пахне колосками
Діти виконують сценку «Як ростуть колоски ». Виходять хлоп'ята Дощик, Вітерець та дівчатка у жовтих шапочках. Це - зернятка).
Ведучий. Бризнув дощик на поля.
(З ’явився хлопчик-Дощик).
Дощик: Наче пух, м'яка земля,
Всюди краплі золоті.
Дівчинка - Зернятко 1:
То не краплі, то зерно -
Зійде зелено воно.
Не лінуйся, поливай -
Буде гарний урожай!
(Дощик пробігає між дівчатками, змінює їх шапки на зелені).
Ведучий. Вимчав вітер на лани.
Вітер: Не стрічав я дивини!
Що за трави тут рясні
Заступили шлях мені?!
Дівчинка -Зернятко 2:
Не лінуйся, пригрівай,
Дозрівать допомагай.
Ведучий:
Вже пшениця на порі,
Вийшли в поле жниварі.
Дівчинка -Зернятко 3:
Рясен дощику, не лий,
Не змочи врожай новий,
Буйний вітре, не гуляй,
Колосочків не ламай!
Лан ми пройдем з краю в край,
Зберемо рясний врожай.
Діти співають пісню «Буде-буде Коровай».
Буде коровай
Ясне сонечко світило,
а з хмарки водичка.
Виростала, дозрівала
золота пшеничка.
Хвилька котить колосочки,
вітерець гойдає
вже пшениченька-сестричка 2р.
в полі достигає. Золотенькі колосочки
я серпом стинаю,
і в снопи собі гарненько
рівненько складаю.
Буде-буде коровай
на столі у хаті
для дідуся, для бабусі 2р.
для мами і тата.
11-йучень. Чссть і слава хліборобам,
Що живуть в моїм селі!
Хлібороби хліб нам роблять,
Знайте й ви про це усі.
12-й учень. На руках у них буває
Пил, земля – та не дарма.
Кожен скаже, кожен знає,
Кращих рук. як ці, нема!
13-й учень.
Пшениці шумлять на волі.
Де початок їм, де край?
Хлібороб в безкраїм полі
Нам вирощує врожай.
14 -й учень.
А їсте ви паляницю,
Калачі смачні їсте, -
Не забудьте уклониться
Хліборобові за те.
Дитина з колосочками в руках читає вірш Л. Забашти
«Колосок»:
Він виріс із зерниночки,
з тоненької билиночки.
Пустила вона вусики
і стала воловіть.
Ішли дощі все літечко
крізь небо, синє ситечко.
Зерно до зерна тулиться
і соком наливається,
І під вітрами буйними
шумить, шумить воно.
Ой буде втіха кожному,
невтішному, тривожному,
Хто виростив і виходив
це золоте зерно.
Ведучий 2. За давніх часів дітей привчали любити та шанувати хліб. Дуже пильнували, щоб хліб не впав додолу. За гріх вважалось надкусити і не доїсти шматок. Крихти зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали, тому що хліб - святий. Пошана до нього - пошана до праці людської. Давайте складемо список правил ставлення до хлібу. (Відповіді учнів вчитель записує на дошці).
Правила ставлення до хліба
- Не топчи хліба, не кидай недоїденого, не гордуй ним.
- Побачиш хліб - нахилися, підніми, очисти від пилу, поклади осторонь. Нехай з’їдять його птахи.
- Про людину суди з того, як вона шанує хліб.
- Старі люди вміють шанувати хліб - шануй і ти їх за це, вчись у них.
- Шануй у хлібі свою і чужу працю. Поважай у ньому людську мудрість.
Ведучий 1. А скажіть, будь-ласка, діти, на якому ще дитячому святі здавна використовують коровай ?
Гості-діти. На дні народженні, на імениннах.
Наперед виступас почесний гість.
Гість.
Коровай оцей у залі поділю я на шматки
Щоб усі ним ласували і дорослі, й малюки.
Ділить коровай, роздає дітям.
Пригощайтесь, друзі милі,
Набирайтесь вдосталь сили!
Діти виконують масовий танок «Коровай для іменинника».
Вчитель. Діти, бережіть хліб, поважайте працю людей. Не викидайте його. І пам’ятайте, що хліб - усьому голова.