Естетичне виховання першокласників у процесі формування каліграфічних навичок

Естетичне виховання першокласників у процесі формування каліграфічних навичок
Естетичне виховання у навчально-виховному процесі здійснюється у комплексі з розумовим, патріотичним, трудовим, фізичним та моральним.
Перед вчителями початкової школи стоїть завдання формувати в учнів естетичне ставлення до дійсності, розвивати естетичні потреби і здібності у процесі навчальної діяльності. І саме правильне,каліграфічне письмо — важливий засіб естетичного виховання. Воно радує око того, хто пише, і того, что читає написане. Учень, який красиво пише, із задоволенням виконує письмові роботи з, досягає більших успіхів у навчанні. Водночас каліграфічне письмо сприяє грамотності. Привчаючи дітей до охайного й точного виконання письмових робіт, слідкуючи за їхньою каліграфією , учитель виховує повагу до власної праці, відповідальне ставлення до виконуваного завдання, навички до чистоти й охайності. Ці навики допоможуть і в навчанні, і в майбутній діяльності учнів.
Увага шестилітньої дитини дуже нестійка. Вчитель має постійно змінювати види діяльності, проводити різні та цікаві фізкультхвилинки, створювати ігрові ситуації, рольово-сюжетні, тематичні ігри. Але яким би не був важким урок письма, на ньому обов’язково слід виділити хоч декілька хвилин естетичному вихованню.
Уроки письма в період навчання грамоти надзвичайно складні за своєю структурою та навчальним навантаженням. За вимоги програми, згідно з якою першокласники пишуть протягом уроку не більше 7 хв., вчитель повинен добирати  матеріал із розвитку мовленнєвої діяльності: слухання - розуміння (аудіювання), говоріння, формувати уявлення про читання, забезпечуєвати підготовчі вправи для письма (штрихування, обведення, малювання, друкування).
Щоб навчити дітей молодшого шкільного віку красиво писати, слід дотримуватися таких умов:
Бачити перед собою перш за все особистість учня: делікатність і доброзичливість, теплота й повага до гідності дитини, а також неабияке терпіння. Бути вимогливим, але й щедрим на похвалу: найменші зрушення в кращий бік слід бачити, а невдачі - гасити новими вправляннями, з переконливою вірою в можливості дитини.
Зошити треба перевіряти щоденно. Новий зошит дозволяти заводити тільки в разі дописання старого.
Всі записи вчителя - на дошці, в зошиті школяра, в щоденнику - мають бути взірцем.
Хвилинки з чистописання повинні бути як спільні для всіх учнів (робота на уроці), так і диференційовані - написані класоводом кожному вихованцеві червоні зразки, враховуючи індивідуальні недоліки кожного учня.
Щомісяця запровадити одну  роботу з каліграфії. Це може бути зоровий диктант, списування. Але коли перед класом ставиться завдання перевірити успіхи з каліграфії, він сприймається дітьми зовсім по-іншому і дає велику користь.
Правильне ,каліграфічне письмо починається з парти. Парта повинна відповідати всім вимогам. Стежити, щоб діти правильно сиділи, бо від цього залежить як збереження нормальної постави дитини, так і написання літер.
Написане вчителем є для дітей зразком, який вони наслідують; все те, що вчитель пише на дошці, діти старанно копіюють у своїх зошитах. Якщо учитель, наприклад, не допише рядка на дошці і почне новий, то й учні будуть залишати вільне місце в рядку, вчитель пропустить один-два рядки на дошці — те саме зроблять і учні в зошитах.
Крім того, навчання дітей письма повинно бути послідовним і систематичним. Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Ці три пальці перебувають у злегка зігнутому і спокійному стані. Не слід дуже стискувати ручку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати її з правого боку, а великий — з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15—20мм від кінця кульки чи пера (на палець), щоб було видно процес написання. Підмізинний і мізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатися паперу та ковзати по ньому .
Якість письма залежить також від положення зошита. Його слід класти на парту або стіл навскіс (з нахилом вліво) так, щоб нижній лівий кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч від середини грудей.

Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма, деякою мірою залежить і правильна посадка учня за партою. Практикою встановлено, що як би вчитель не намагався на уроці стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим (вертикальним).

З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів рекомендується накреслити на столику кожної парти, відступивши відстань на ширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу (під кутом 45°) лінію .
Кольоровою крейдою можна записувати на дошці нову букву, яку діти вивчатимуть на уроці, також виділяти цю букву в словах.
Навчання письма шестирічних першокласників у період навчання грамоти проводиться за аналітико-синтетичним методом, коли вивчення написання букв проходить за послідовністю у букварі. При цьому навчання читання і письма відбувається паралельно. Після вивчення букваря навчання першокласників письма проводять за генетичним методом. Для навчання учнів писати красиво та правильно особливу увагу слід звертати на перевірку зошитів і аналіз учнівських робіт. Для цього потрібно показувати кращі зошити; працювати над виправленням типових помилок, робити аналіз із вказівкою на помилки, причини їх та методику виправлення; проводити індивідуальну роботу. Окрім того, слід використовувати різні запитання-завдання.
Навчання письма відбувається протягом усього навчального року за певними періодами, кожний з яких має свої специфічні завдання.
Список використаної літературиАнтипець В.П. Використання дидактичних матеріалів на уроках грамоти // Початкова школа. – 1990. - №9. – С. 28-30.
Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.
Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.
Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.