З досвіду роботи вчителя української мови Шаповалової В.В. Використання методу лінгвістична казка на уроках української (російської) мови

Використання методу "лінгвістична казка" на уроках української (російської) мови

Використання лінгвістичних казок на уроках української мови сприяє піднесенню загального рівня лінгвістичної освіти школярів, наближенню їх до розуміння складності й унікальності мовних явищ і процесів, зацікавленню дивосвітом живої мови, стимулюванню розвитку їхніх інтелектуальних, творчих здібностей. Узагальнюючи та поглиблюючи знання  з мови, учні ширше оволодівають нормами української літературної мови: стилістичними, графічними, орфографічними, лексичними, морфологічними, синтаксичними, пунктуаційними. Тексти казок дадуть змогу учням подивитися на мову з іншого боку. В такій словесно-емоційній формі, яка невимушено підводить їх до самостійного висновку, усвідомлюють значення мови для розвитку людини, зростаючої ролі лінгвістики. Принцип емоційності навчання має вагоме значення, підвищує інтерес до навчання, активізує пізнавальну діяльність школярів. Принцип емоційності вимагає варіювання матеріалу, структури, методів, прийомів методики викладання. Він виявляється і у виборі конкретних прийомів, завдань, лінгвістичних ігор, які дають можливість з більшою ефективністю домогтися поставленої мети.Учитель зобов'язаний дбати про високий емоційний тонус занять, добір мовних фактів і явищ, які б зацікавлювали учнів, методів, вправ, що пробуджували б думку. Використання казок, елементів "цікавої граматики", відомостей з лексики, фразеології, етимології, граматики рідної мови, мов світу - все це також розвиває інтерес до уроків. Цьому ж сприяє і використання міжпредметних матеріалів (російська мова і література, англійська мова.
Казка «Сім’я» може бути використана під час вивчення фразеологізмів, частин мови, прямої мови та діалогу, звертань, вставних слів с сдовосполучень, простого та складного речення

Казка « Сім’я»
Десь колись в якійсь країні зав’язалась суперечка мшж дітьми однієї матері. Вони ніяк не могли визначитися, хто з них головний.
Наперед вийшов Іменник і гордовито промовив:
Досить вам вихвалятися! Ви що не знаєте, шо саме я приношу найбільше користі нашій матусі Мові?! Та без мене ніхто не мав би імені! Я даю назви всім істотам, предметам, явищам, подіям, . Саме їх я зодягаю у свої сім відмінків, три роди, два числа, чотири відміни.І в реченні я виступаю не тільки підметом і додатком, а будь-яким членом.

Прикметник перебив:
Та почекай, Іменнику. Я маю таке ж право. Ти знаєш, що без моєї прикмети ти не був би такий зрозумілий і гарний? Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Дивись, яке бідне і просте речення «Прийшла осінь». А запроси мене до нього. Зразу ж побачиш його красу: «Прийшла осінь золота, багатобарвна, пишна». І пам’ятай, що я вказую і на приналежніть предмета певній особі, а в реченні виступаю підметом, означенням і присудком.

Числівник, який збирався йти до банку, не витримав і вступив у розмову:
Заспокойтеся, мої, братики. Без мене не знаєте, хто коли народився, скільки років живете на світі. А без мене купите в крамниці цукерок, пряників? Ні! Серед вас я не пасу задніх. Маю також числа, відмінки, а коли потрібно, то й роди. Іменнику, це ж з тобою я ж буваю як головним, так і другорядним членом речення.



Займенник слухав, слухав, і йому урвався терпець:
Та не тільки ви, я також маю відмінки, роди та числа. А от скажіть, хто вас замінює в реченні, коли ви ледарюєте? Я! Саме я тоді заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику. Саме я вказую на особи і предмети, на їх кількість і ознаки. З моєю допомогою присвоюють собі значення особи, багато істот і неістот. А як про всіх запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, додатка, означення?
То все байки,- озвалося Дієслово.- Ви ж усі ледарі! Без мене тільки байдики б’єте, сидите на місці, як опеньки. Це ж я той механізм, що вас усіх у дію запускає.Ось скажи, Іменнику, що ЗАВОД робить або шо з ним діється? Мовчиш? А мої три часи в однині та множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом тішу старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня. І в реченні - головний і другорядний член.

Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і собі взяв слово:
Дерете носа, не знати чому. Хіба тому, що кожний школяр може змінювати вас, як йому заманеться? А я не з тих. Себе викривляти в різних відмінках, родах і числах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, та й із тобою, Прикметнику, трохи, родичаюсь. А в реченні - (зась!) тільки оставина.

Ти такий, брате, не один!- вигукнув Прийменник.- Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабкодухі (не ображайтеся, Іменнику, Прикметнику, Числівнику, Займеннику, Дієслово) змінюють своє обличчя. Правда, я роблю вам послугу. Пояснючи вас або зв’язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення: « Я іду...школи». А покличете мене - і стане зрозуміло, йду я до школи чи зі школи.

І нащо піднімати стільки галасу?- стиснув плечима Сполучник, що спокійно вештався серед братів. - Я не дам себе змінити так само, як і Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і без мене не ви б ходили, як загублені телятка.

А чи обійдетесь ви без мене , коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? - відстоювала себе Частка. - Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного та наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття.

Гай, гай, які часи настали! - сказав засмучений Вигук. - Діти одніє матері главенство не можуть визначити. Ох, якби я міг говорити зрозуміліше, то навчив би вас розуму та довів до згоди.А я тільки від радості, горя, страху, здивування можу вивищити голос.

Суперечка враз припинилася, коли до хати ввійшла усміхнена матуся Мова.
Не сваріться, моїлюбі діти. Кожний з вас мені потрібний. Кожний з вас - важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна й мила людям у піснях і розповіді, у розмові й на письмі. Живіть у дружбі та злагоді завжди - і я буду щаслива.

Усі частини Мови взялися за руки і в один голос пообіцяли:
У дружбі та згоді будемо здорові і щастя дамо нашій матері Мові.




Сказка « Семья»
Использование лингвистических сказок на уроках украинского (русского) языка способствует повышению общего уровня лингвистического образования школьников, приближению их к пониманию сложности и уникальности языковых явлений и процессов, заинтересованности миром живой речи, стимулированию развития их интеллектуальных, творческих способностей. Обобщая и углубляя знания по языку, учащиеся шире овладевают нормами украинского литературного языка: стилистическими, графическими, орфографическими, лексическими, морфологическими, синтаксическими, пунктуационными. Тексты сказок дадут возможность ученикам посмотреть на язык с другой стороны. В такой словесно-эмоциональной форме, которая непринужденно подводит их к самостоятельному выводу, осознают значение речи для развития человека, возрастающей роли лингвистики. Принцип эмоциональности обучения имеет весомое значение, повышает интерес к обучению, активизирует познавательную деятельность школьников. Принцип эмоциональности требует варьирования материала, структуры, методов, приемов методики преподавания. Он проявляется и в выборе конкретных приемов, заданий, лингвистических игр, позволяющих с большей эффективностью добиться поставленной цели. Учитель обязан заботиться о высоком эмоциональном тонусе занятий, отборе языковых фактов и явлений, методов, упражнений, которые бы заинтересовывали учеников, пробуждали бы мнение. Использование сказок, элементов "занимательной грамматики", сведений по лексике, фразеологии, этимологии, грамматики родного языка, языков мира, межпредметных материалов - все это также развивает интерес к предмету.
Сказка «Семья» может быть использована во время изучения фразеологизмов, частей речи, прямой речи и диалога, обращений, вставных слов и словосочетаний, простого и сложного предложения

Сказка « Семья»Где-то когда-то в какой-то стране завязалась перепалка между детьми одной матери. Они никак не могли определиться, кто из них главный.
Вперед вышло Имя Существительное и надменно произнесло:
- Хватит вам хвастаться! Вы что не знаете, что именно я приношу больше пользы нашей мамочке Языку?! И без меня никто не имел бы имени! Я даю названия всем существам, предметам, явлениям, событиям, . Именно их я облекаю в свои семь падежей, три рода, два числа, четыре склонения. И в предложении я выступаю не только подлежащим и дополнением, а любым членом.

Имя Прилагательное перебило:
- Да подожди ты, Имя Существительное. Я имею такое же право. Ты знаешь, что без моего признака ты не было бы такое понятное и красивое? Я украшаю все лица и все предметы. Смотри, какое бедное и простое предложение «Пришла осень». А пригласи меня к нему. Сразу же увидишь его красоту: «Пришла осень золотая, многоцветная, пышная». И помни, что я указываю и на принадлежность предмета определенному лицу, а в предложении выступаю подлежащим, определением и сказуемым.

Имя Числительное, которое собиралось идти в банк, не выдержало и вступило в разговор:- Успокойтесь, мои, братики. Без меня не знаете, кто когда родился, сколько лет живете на свете. А без меня купите в магазине конфет, пряников? Нет! Среди вас я не пасу задних. Имею также число, падеж, а когда нужно, то и род. Имя Существительное, это же с тобой я бываю как главным, так и второстепенным членом предложения.

Местоимение слушало, слушало, и ему лопнуло терпение:
- И не только вы, я также имею падеж, род и число. А вот скажите, кто вас заменяет в предложении, когда вы лодырничаете? Я! Именно тогда я заступаю и тебя, Имя Существительное, и тебя, Имя Прилагательное, и тебя, Имя Числительное. Именно я указываю на лица и предметы, их количество и признаки. С моей помощью присваивают себе значение лица, много одушевленных и неодушевленных. А как обо всех спросить в предложении без меня? Разве я так же в предложении не играю роль подлежащего, сказуемого, дополнения, определения?

-  Это все басни,- отозвался Глагол.- Вы же все лодыри ! Без меня только баклуши бьете, сидите на месте, как опята. Это же я тот механизм, что вас всех в действие запускает. Вот скажи, Имя Существительное, что ЗАВОД делает или что с ним творится? Молчишь? А мои три времени в единственном и множественном числе, думаете, не имеют большой стоимости? Кто знает, была бы сейчас написана история, если бы не мой прошедшее время. Кроме этого, своим будущим временем тешу старых и малых, рисую перспективу завтрашнего дня. И в предложении - главный и второстепенный член.

Наречие, что все время крутилось возле Глагола, и себе взяло слово: 
- Нос дерете, непонятно почему. Разве потому, что каждый школьник может изменять вас, как ему заблагорассудится? А я не из тех. Себя искривлять в разных падежах, родах и числах не дам! Вот еще держусь Глагола, да и ты, Имя Прилагательное, немного мне родственник. А в предложении я - только обстоятельство.

- Ты такой, брат, не один!- воскликнул Предлог.- Я также принадлежу к тем, которые ни за что не дадут себя изменять. Каким родился, таким буду всегда. Это только слабонервные (не обижайтесь, Имя Существительное, Имя Прилагательное, Имя Числительное, Местоимение и ты, Глагол) меняют свое лицо. Правда, я оказываю вам услугу. Объясняя вас или связывая, я уточняю мысль в предложении. Подумайте сами, кто-нибудь поймет без меня следующее предложение: « Я сел.стол». А позовете меня - и станет понятно, сел я за стол, на стол, под стол

- И зачем поднимать столько шума?- пожал плечами Союз, который спокойно бродил между братьями. - Я не дам себя изменить так же, как Наречие и Предлог. Зарубите себе на носу, что я вас всех соединяю и без меня вы бы ходили, как потерявшиеся телята.

- А вы обойдетесь без меня, когда в предложении надо что-то возразить или ограничить? - отстаивала себя Частица. - Я помогаю Глаголу образовать формы условного и повелительного наклонения, высказать вопрос, восклицание, сомнение или иные чувства.

Спор мгновенно прекратился, когда в дом вошла улыбающаяся мамочка Язык.- Не ссорьтесь, мои дорогие дети. Каждый из вас мне нужен. Каждый из вас - важен. Если бы не вы, мои соколы, не была бы я такая красивая и милая людям в песнях и рассказах, в разговоре и на письме. Живите в дружбе и согласии всегда - и я буду счастлива.

Все части Речи взялись за руки и в один голос пообещали:
- В дружбе и согласии будем здоровы, и счастье подарим нашей матушке Языку.
(ученица 10 класса Лихачева А.)

Заголовок 215