Педагогічна етика вчителя та основні шляхи її формування

Педагогічна етика вчителя та основні шляхи її формування
Одним з головних компонентів професійного становлення майбутнього вчителя є етика його поведінки, яка опосередковує всю систему взаємовідносин з учнями, їх батьками, колегами. Педагогічна майстерність складається з безлічі компонентів, серед яких вагоме місце займають культура і техніка мовлення вчителя. Професійне володіння мовою, як усної, так і письмової, важливо для вчителів всіх сходинок. Образна, грамотна, лексично і інтонаційно багата, логічна, жива мова вчителя на уроці, поза ним, в спілкуванні з дітьми, батьками та колегами дозволяє вирішити багато вузлові навчально-виховні завдання. Культура педагогічного спілкування вчителя з вихованцями - явище складне, що складається на основі дуже багатьох умов. На думку деяких вчителів, наше тривожне, насичене проблемами время послаблює моральну основу особистості. Приниженого відсутністю найнеобхіднішого викладача часом дратує будь-яка провина, невірна відповідь учня. тому ще далеко не скрізь усунуті такі прояви педагоцентризма, як грубість, крик, загроза, лайка вчителя, які ніяк не стимулюють зростання самосвідомості та вихованості школярів, не кажучи вже про становлення норм взаємоповаги в колективі. Звичайно, загальна обстановка в усі часи оказувала вплив на працю педагога. Але його особистісне, людські якості завжди мали першорядне значення. Так як культура мови вчителя - поняття ємне і багатогранне. У багатьох ситуаціях спілкування мова вчителя повинна бути пронизана живим ставленням мовця до того про що він говорить.
Ось чому часом, здавалось би, зовні бездоганно грамотна мова, але "холодна з середини», не освячена зацікавленим ставленням автора цієї мови до предмету розмови, не доходить до слухача, а іноді взагалі дає подібний результат. Тому мову вчителя неможливо відірвати від його особистості, від стилю відносин з дітьми. Вчителі, чиїм професійним кредо є демократичний, особистісно-гуманітарний підхід до дітей, повинні постійно вдосконалювати і оновлювати зовнішні засоби педагогічного спілкування. У центрі мовної взаємодії вчителя з дітьми покликаний стати ДІАЛОГ, що виключає одностороннє мовний вплив вчителя і передбачає максимальну активність суб’єкт спілкування. Здається, що типові недоліки в мовної діяльності (непослідовність, багатослівність, невміння точно висловити свою думку) виходять багато в чому з односторонньої спрямованості мови педагога, що виключає високу внутрішню культуру і професійну майстерність.
Безумовно, педагогічні прорахунки і помилки вчителя можна пояснити особливостями його характеру, темпераменту і суспільними умовами. Але чи так уже фатальний є цей взаємозв'язок? Здається, що причини такої поведінки вчителя криються перш за все в нестачі внутрішньої культури, нездатність здійснювати саморегуляцію свого психічного стану, в не сформованості етичних установок, вміння на практиці користуватися прийомами педагогічної взаємодії з учнями. У зв'язку з цим виникає потреба у виявленні можливостей учительської етики для вдосконалення всього процесу виховання і навчання дітей і шляхів її формування в школі.
Педагогічна етика як сукупність норм поведінки, відображення моральної сторони учительської професії проявляється в спілкуванні вчителя з учнями через емоційні та особистісні якості вчителя. Існують такі якості вчителя, які він зобов'язаний дотримуватися працюючи в навчальному закладі і не тільки: стриманість, тактовність, моральний приклад, чуйність. Непорушними етичними нормами вчительської професії є так само повага до особистості школяра, гуманність, доброта, тонке, тактичне проникнення в духовний світ дитини. У той же час педагогічна етика включає певний рівень розвитку у вчителя навичок і умінь аналізувати і прогнозувати вчинки дітей, правильно і об'єктивно їх оцінювати, застосовувати педагогічно продумані методи і прийоми взаємодії зі школярами. Статус педагогічної етики у вихованні дитини дуже високий. У своїх роботах неодноразово підкреслювали роль особистого впливу педагога на вихованця А.С.Макаренко, В.А.Сухомлинський. Особливе значення це має для молодших школярів, що пов'язано не тільки з наслідувальної здатністю дітей в цьому віці, але і з потребою кожної дитини бути хорошою, отримати позитивну оцінку своїх дій.
Великий гуманіст В.А.Сухомлинський відзначав, що від того, наскільки тонкими, тактичними, ніжними, чутливими до навколишнього світу будуть почуття дитини, залежить влада вчителя над ним. Під цією владою він розумів насамперед ласку і доброту вчителя. Доброзичливий тон педагога, його спокій і врівноваженість, увагу і повагу до учнів переносяться школярами при певних умовах і на однолітків, стимулюють в дитині добрі початки. Грубий, безцеремонний учитель, навпаки, провокує школяра на негативні дії. Етичність педагога по відношенню до школяра має двоякий результат: по-перше, створює загальну атмосферу взаємоповаги, невимушеній навчально-пізнавальної діяльності, по-друге, формує у школярів етичні норми, моральну поведінку в суспільстві. Однак проведене дослідження відносин між учнями та їх вчителями дозволило встановити, що провідними якостями в діяльності педагога є вимогливість до школярів, терпіння, а вже потім доброзичливість. Аналіз же відповідей учнів на запитання "За що я люблю свою вчительку?" показав, що найбільше діти цінують вчителя за доброту і чуйність. Школярі відзначили, що добре, коли вчителька пошкодує; позичить ручку або олівець, якщо ти забув їх вдома; вислуховує і дасть корисну пораду. Деякі учні назвали такі якості вчителя як справедливість та рішучість. Виходячи з відповідей учнів можна відзначити, що вчителі повинні володіти такими характеристиками:
- Людські якості: доброта, веселість, врівноваженість, відповідальність;
- Організаційні якості: справедливість, послідовність, чесність, повага інших;
- Ділові якості: корисність, демократичність, уміння зацікавити, ентузіазм;
-Зовнішній вид: одягнений добре, приємний голос, загальна привабливість.
Всі види поведінки вчителя були встановлені безвідносно до вікових особливостей учнів. Тому вони в цілому можуть відображати і думки молодших школярів. Було б спрощенням зводити педагогічну етику до етикету, який відображає сукупність встановлених правил поведінки де-небудь і виражається через зовнішній прояв людських взаємин. Тому розвиток професійно-етичних норм педагогічного спілкування відбувається в процесі рольових ігор, які можуть розглядатися як цілісний педагогічний тренінг. Також педагогічне спілкування здійснюється при підготовці і проведенні батьківських зборів, фрагмента уроку, етичної бесіди.
В кінцевому підсумку тільки доброта, чуйність, справедливість і високий професіоналізм учителя допоможуть сьогодні школі подолати безліч поставлених перед нею проблем.