Урок української літератури для учнів 8 класу «Позакласне читання. В.Скуратівський. «Дідух»

Тема уроку: Позакласне читання. Скуратівський. “Дідух”
8 клас

Мета: ознайомити учнів з книгою В. Скуратівського “Дідух”, з українськими традиціями, звичаями, життєвими правилами;
розвивати в дітей уміння читати, аналізувати прочитане, формувати навички складання інтерв’ю ;
виховувати любов до України, повагу та інтерес до народних звичаїв і традицій.

Обладнання: книга В. Скуратівського “Дідух”, виставка книг автора (“Берегиня”, “Місяцелік”), портрет, українські знаряддя праці (ціп, прядка), інтер’єр селянської хати (ікона, прикрашена рушниками, стіл, на якому лежить хліб, на рушнику калина, свічка), ілюстрації до твору.
Інтерактивні методи та прийоми: рольова гра (інтерв’ю з письменником, інсценування), робота в групах (випереджувальне завдання).

Хід уроку:

І. Оголошення теми, мети уроку
ІІ. Оголошення девізу уроку та робота з ним.
Девіз: Ми мусимо відновити не тільки в пам’яті , але й у повсякденному побуті все те краще, що лишили нам у спадок наші пращури.
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
Вступне слово вчителя.
В.Т. Скуратівський за фахом – журналіст, а за покликом - етнограф.
Словникова робота в зошитах.
Етнограф – людина, що вивчає побут, звичаї, матеріальну культуру народів.
Він знайшов свій жанр. Письменник обійшов сотні верств рідною Україною, і його зошит повнився від села до села записами притч, легенд, забав, ворожінь, пісень, прислів’їв, приказок, обрядів. Уже багато років він вивчає звичаї й обряди, ремесла та промисли українського народу, дбає про збереження його духовної культури.
Щоб отримати більше відомостей про В.Скуратівського, про формування його особистості та світогляду, ми зараз прослухаємо інтерв’ю з письменником. Це було домашнім завданням двох учнів, одному з яких треба було уявити себе в ролі журналіста, а другому – в ролі самого В.Скуратівського. Але спочатку з’ясуймо значення слова інтерв’ю .
Робота в зошитах
Інтерв’ю – призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з яким- небудь діячем.
Інтерв’ю з письменником.
Висилю Тимофійовичу, скажіть, будьте ласкаві, коли і де ви народилися?
Народився я на хуторі Великий Ліс, що на Житомирщині, 1939 року у сім’ї Томаша і Мотрі Скуратівських.
Дуже хотілося б почути хоч трішки про Ваш рідний хутір та про дитинство, проведене в ньому.
Хутір Велий Ліс – тихий куточок України. Він повністю був відірваний від цивілізації, і тому дитинство моє пройшло в атмосфері ще не до кінця втрачених традицій. Хуторяни їли хліб, випечений у звичайних власних печах, носили одяг з домотканого полотна, хати освітлювали часничками; у довгі зимові вечори збиралися на вечорниці, а влітку й навесні своє дозвілля проводили на вуличних колодах.
Дитинство моє нічим не відрізнялось від інших дітей. Доводилося допомагати батькам по господарству, пасти корову ну і, звичайно, розважатися.
Василю Тимофійовичу! А хто першим викликав у Вас інтерес до минулого нашого народу?
Це, звичайно, дідусь Олекса Проскурняк. Після виснажливої роботи на цегельні він сідав на призьбі перепочити, а я вмощувався поруч і просив розповісти якусь бувальщину. Йому було що розповісти. Справа в тому, що він вісімнадцять років наймитував на Мадярщині, читав польською й угорською мовами, вільно спілкувався з румунами, євреями, словаками. Він не дуже любив говорити про часи наймитування та мені не відмовляв. Говорили ми з ним до пізньої ночі.
Ваші дитячі роки співпадають з тяжкими роками Великої Вітчизняної війни. Що Ви можете згадати про цей період?
Коли мені було три роки, фашисти забрали мого батька до Німеччини. Усі воєнні роки я жив з мамою і бабусею. Як тільки бачив чоловічу постать, обов’язково запитував, коли повернеться тато, “Як добре Бога проситимеш”, - відказувала ненька. І я двічі на день рік у рік ставав навколішки перед покутем, де були образи,й щиро молився. І батько повернувся. З тих пір покуть для мене – найпочесніше місце.
А коли у Вас з’явилися перші літературні спроби?
Давно. Ще до вступу в Київський університет я писав вірші, прозу, статті. А потім серйозно розпочав вивчати народні традиції, обряди, звичаї.
На завершення, Василю Тимофійовичу, назвіть Ваші книги.
Моя перша книга – “Берегиня”. Потім були “Посвіт”, “Погостини”, “Вінець”, “Покуть”, “Місяцелік”, “Дідух”.
Дякую Вам за прекрасні змістовні відповіді. Цікаво було поспілкуватися з Вами. До побачення.
А мені з Вами. На все добре!

Слово вчителя.

Спасибі за інтерв’ю. Ми дійсно багато дізналися про автора книги, з якою ми і маємо більш докладно сьогодні ознайомитися. “Дідух”. Так називається найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Але звідки така назва? Яке походження цього слова? Відповідь на ці запитання дасть нам народознавча довідка.

Народознавча довідка.

Слово Дідух має давнє коріння. Мова йде про дух діда, чи дідівський дух – символічних представників родоводу. Традиційно в нашого народу був розвинений високий культ пращурів. У кожній родині поіменно знали й шанували до сьомого коліна всіх попередників. Вважалося, що душі (духи) предків постійно контактують з родиною, допомагають у господарській діяльності, сприяють родючості ниви, оберігають збіжжя від пожежі, повені, стежать, щоб у родині був лад і спокій. Тому у давнину 4 рази на рік улаштовували сімейну “вечерю для дідів”, на яку запрошували душі всіх своїх попередників. Для неї готували спеціальні обрядові страви.
Серед цих ритуалів найпишніше проходила вечеря перед Різдвом. Перед багатою кутею (6 січня) господарі виготовляли обрядового Дідуха з обжинкового або зажинкового снопа. Кілька житніх або пшеничних пучечків, кожен з яких був обв’язаний кольоровою стрічкою або стеблинами, складали докупи і виходив Дідух, що був, за віруванням, богом духів (душ) усіх, хто відійшов од родини, через нього здійснювався духовний зв’язок між предками і нащадками.
За повір’ям, пращури провідували лише ті сім’ї, в яких шанують їхню пам’ять, тобто виготовляють Дідуха.
Отже, Дідух – національний символ родоводу, духовних традицій народу, про які і йдеться в книзі з однойменною назвою.
Робота в зошитах
Темою книги “Дідух” є розповідь про найзнаменніші свята нашого народу, показ його духовних традицій.
Слово вчителя

Книга, з якого ми знайомимось, - скарб, який українці повинні цінувати. Та розглянути всі оповідки, зібрані в цій книзі, за такий короткий час ми не зможемо. Тому сьогоднішній урок присвятимо жовтневим святам, про які нам розповідає В. Скуратівський.
Жовтень – сучасна назва. А які ви знаєте стародавні назви цього місяця? (гризень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник)
Згадаймо приказки та прислів’я , пов’язані з жовтем (д/з 1го ряду)
Вересень пахне яблуками, а жовтень – капустою.
Жовтень ходить по краю, та й виганяє птахів із раю.
Для роботящого Федота і в жовтні знайдеться робота.
Не встиг у жовтні роздивитися, як сонце зійшло, а воно уже на заході.
Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
У жовні виореш мілко, весною посієш рідко, то вродиться дідько.
У жовтні гріє ціп, а не піч.

Бесіда за оповідкою “Куди Трохим, то й воно за ним”

Перегортаємо наш народний календар. На ньому 2 жовтня.
Скажіть, будь ласка, чим знаменний цей день? Зосим і Савватій. Про що говорять вам імена цих святих?
Як називали в народі бджіл? (муха божа”). Як ви думаєте, чому?
На дошці є ілюстрація саме до цієї оповідки? Хто зможе розповісти епізод з книги за цією ілюстрацією?

Розповідь учня.

Робота з текстом.
Знайти в тексті молитву, з якою зверталися пасічники до Зосима та Савватія.
2 жовтня також і день Трохима. Хто обере ілюстрацію, присвячену цьому дню? Поясніть свій вибір.

8. Робота за оповідкою “На Предтечі тулися до печі.” Перегортаємо ще одну сторінку календаря 6 жовтня – зачаття пророка Іоанна. Предтечі. Жіноцтво починає займатися рукодільництвом. (Розповідь учня за ілюстрацією.)
Робота з текстом оповідки “Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку”.( Бесіда за малюнком.)
Інсценування.
Учитель. Жінки також вважали свято Покрови своїм. Особливо його чекали заручені юнки чи ті, які сподівалися на сватів, ну й , звичайно, їхні матері. Адже від Покрови до Пилипівських заговин (27 листопада) усюди справляли весілля. На Покрову у тих родинах, де були дівчата на виданні, нерідко вдавалися до ворожіння. Дівчата ж ще й молилися до ворожіння. На Дніпропетровщині, наприклад, це відбувалося приблизно так.
Інсценування.
Мати з донькою стоять біля відчиненої скрині.
Донечко, Покрова сьогодні.
Ну то й що?
Як же що? Ти ж у нас дівка на виданні. І гарна, і пригожа, батька – матір слухаєшся та шануєш. А працьовита ти в мене!.. Он скільки рушників вишила, полотна наткала. Хіба ж не заслужила ти на допомогу святої Покрівоньки?
Та і я так думаю. І слухняна я, і охайна, і працьовита. Що ж маємо робити, матінко моя?
Біжи, доню, відкривай ворота на дорогу, щоб свати заходили, і мерщій сюди. А я поки сінешні двері відчиню. Хоч би не зачинив ніхто.
Я вже одкрила.
Добре, йди-но сюди. Роби так, як я. (Перекладає наготовлені для заручин рушники та й примовляє: «На рушнику стати, рушником старостів пов’язати» . (Дочка повторює за нею) (Потім ненька стелить рушники аж до порога, приказуючи: “Стелися, доріженько, щаслива для молодих і старостів”. (Пауза) Уже й вечір. А тепер, доню, помолися покровительці нашій. Вона обов’язково допоможе.
(Дочка стала навколішки перед іконою святої Покрови і почала приказувати молитву:

«Покрівонько, Покрівонько, покрий мою голівоньку. Вийти заміж допоможи і в заміжжі збережи».)
Народні прикмети, пов’язані з Покровом. (Д\з ІІ ряду)

Яка погода на Покрову, такою буде і зима.

Слово вчителя

Остання сторінка календаря. На ній 31 жовтня – осінній Лука.
Віддавна вважалося, що кінець хліборобського року наступав тільки тоді, коли хліб перевезено до обійсть і обмолоту. “Не той хліб, що у полі, а той, що в стодолі.”
Один учень працюватиме біля дошки з кросвордом, за допомогою якого ми згадаємо зміст останньої оповідки.
Самостійна робота в зошитах. Формулювання основної думки твору
В. Скуратівського “Дідух”


13. Перевірка розгадування учнем кросворду.


















По горизонталі:
Знаряддя праці, що використовували для обмолоту зерна найпохіднішим і найбільш відомим способом. (ціп)
Місце, де здійснювався обмолот зерна. (тік)
Менш поширений спосіб віяння зерна. (жменювання)
Частина пристрою для обмолоту зерна, якою вдаряють у сніп.( бияк)
Вимолочений сніпок.(околот)

По вертикалі:

Частина пристрою для обмолоту зерна, яку тримають у руках.(ціпів’я )
Саморобний пристрій для віяння зерна. (млинок)

IV. Підбиття підсумків .
V. Повернення до девізу
Як ви думаєте , девіз нашого уроку розкриває тему книги “Дідух” чи її основну думку ? (Основну думку )
VI. Оцінювання учнів .
VII. Д/з: - виготовити альбом , в який занотувати приказки , прислів’я , пов’язані з осінніми місяцями ;
- записати від старожилів с. Лутище , як святкувався в цьому селі день Покрови.

15