Методи формування мовленнєвих навичок у молодших школярів за допомогою ТЗН

Методи формування мовленнєвих навичок у молодших школярів за допомогою ТЗН
Можливості використання ТЗН для учнів початкової школи дещо обмежені в силу малого обсягу їхнього словника і знань граматики. Однак використання їх час від часу приємно різноманітить заняття, вносить у нього елемент дійсного життя, а також поволі, привчає працювати з медіаматеріалами, а не просто видивлятися на екран [ REF _Ref419689655 \r \h 47, с. 5].
Використання технічних засобів навчання вимагає від учителя: урахування закономірностей пізнавальної діяльності учнів, використання різних прийомів, спрямованих на розвиток їх навчальної активності; попереднього перегляду матеріалів екранного чи звукового посібника, встановлення відповідності навчальним програмам, темі уроку, його структурі; підготовки пояснення окремих кадрів і фрагментів. Ефективність застосування ТЗН забезпечується такими прийомами: поєднання слова і наочності, активізація уваги та установка на сприймання, постановка проблемних завдань, фіксація результатів навчальної роботи тощо.
Цю групу складають динамічні (відеофільми, телепередачі, аудіозаписи) і статичні (комп’ютерні презентації, діафільми, діапозитиви, транспаранти до кодоскопа) засоби наочності.
Необхідність їхнього використання, а саме динамічних засобів наочності, пояснюється тим, що завдяки їм молодші школярі можуть сприймати:
— об'єкти і явища, які відсутні у тій місцевості, де живуть діти;
— процеси і явища в їх розвитку, які безпосередньо органами чуття не можуть сприйматися;
— об'єкти і явища, які вимагають для спостережень тривалого часу або спеціальних умов;
— процес, послідовність здійснення його етапів;
— явища або процеси, які відбувалися раніше і більше не повторюються.
Ефективність використання аудіовізуальних засобів у процесі формування мовленнєвих навичок зумовлена насамперед загальними дидактичними вимогами, які необхідно враховувати учителеві [ REF _Ref419702092 \r \h 60, с. 123]. Головними серед них є, по-перше, чітке визначення конкретної дидактичної задачі чи підзадачі, яка буде розв'язуватися за допомогою того чи іншого засобу наочності на певному етапі навчання.
По-друге, зміст засобу наочності повинен відповідати змістові теми уроку. Все, що не стосується теми, опускається і не показується, щоб необхідний матеріал не пройшов повз увагу учнів.
По-третє, сприймання повинно бути цілеспрямоване, діти повинні усвідомити ціль і завдання перегляду чи прослуховування. Під час перегляду кінофільму, телепередачі, прослуховування аудіозапису педагогічне керування сприйманням дітей ускладнюється, оскільки учитель не може постійно подавати коментар і пояснення. Тому він заздалегідь готує учнів до сприймання змісту аудіовізуальних засобів наочності [ REF _Ref419702092 \r \h 60, с. 123]. Прийомами такої підготовки є: актуалізація понять і конкретних об'єктів, про які йтиметься, інформація і запис на дошці запитань, на які діти відповідатимуть після перегляду чи прослуховування, пояснення і запис складних термінів.
Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок часу він дає можливість сприйняти значну за обсягом інформацію про предмети, явища і процеси навколишнього світу [ REF _Ref419689720 \r \h 28, с. 52]. Цінність фільму полягає в тому, що весь матеріал подається в динаміці, в розвитку, в певній об'єктивно зумовленій логічній послідовності.
Образність, динамічність фільму завжди збуджують увагу дітей, викликають пізнавальний інтерес, позитивні емоції, естетичні почуття.
Однак не слід забувати, що фільм не є універсальним засобом і не може заміняти інші засоби наочності. Він має свої особливості, які певною мірою впливають на методику його використання. Зміст навчального фільму часто охоплює значний за обсягом матеріал, що не завжди повністю відповідає темі уроку чи змісту його логічно завершеної частини. Рівень складності інформації не враховує реальний стан опорних знань та умінь, які забезпечують усвідомлене сприймання. Лаконічність викладу, його темп, спресованість важче розуміються, ніж пояснення. Тому вчитель повинен попередньо переглянути фільм; визначити, що в ньому відповідає змісту усієї теми чи його логічно завершеній частині; а також визначити цілі і місце застосування фільму чи його частини в структурі уроку [ REF _Ref419702092 \r \h 60, с. 52].
На етапі систематизації та узагальнення використовуються фільми, які містять кілька взаємозв'язаних частин і відповідають змістові всієї теми. Вони дозволяють, з одного боку — закріпити засвоєні елементи знань, розширити їх, поглибити; з іншого — систематизувати знання, сприйняти та усвідомити внутрішньопоняттєві зв'язки, осмислити їх суть і узагальнити матеріал щодо родового поняття.
Кадри діафільму або презентації мають зоровий ряд і субтитри, які розкривають основний зміст. У субтитрах часто містяться запитання і завдання для учнів, які допомагають активно і цілеспрямовано сприймати зображення. За характером зорового ряду діафільми поділяються на групи: а) кадри, створені на основі малюнків, б) фотоматеріалів, в) на поєднанні малюнків і фотоматеріалів (комбіновані). Найчастіше діафільми мають кольорове зображення, яке сприяє зосередженню уваги дітей, зацікавленості, позитивним емоціям.
За побудовою діафільми бувають цілісні та фрагментарні. Перший вид присвячений певним темам і використовується на одному уроці. Фрагментарні — містять матеріал до розділів програми, а окремі кадри розкривають зміст конкретних тем.
Навчальні діапозитиви — це набори кадрів за певною темою, які можуть застосовуватися в різній послідовності, найбільш доцільній у конкретній навчальній ситуації.
За дидактичною спрямованістю серії діапозитивів розподіляються на інформаційні і контрольно-перевірочні [ REF _Ref419702092 \r \h 60,]. Діапозитиви першої групи — це фотографії, малюнки предметів, процесів і явищ природи. Вони не мають субтитрів, але мають підписи, які полегшують сприймання дітей. Контрольно-перевірочні діапозитиви містять малюнки з поданими до них завданнями.
Обов'язковим елементом методики використання діафільму та презентації є організація усвідомлення учнями мети і завдань роботи. Вони пояснюються вчителем і можуть бути записані на дошці.
Методичні прийоми застосування діафільмів і презентації, як і всіх інших ТЗН.
На сьогоднішній день сучасні комп'ютерні технології знаходять широке застосування на уроках української мови у початковій школі з метою формування мовленнєвих навичок. Урок стає насиченішим, продуктивніше, емоційно багатшими. Якісний демонстраційний матеріал збагачує урок, наочні інтерактивні моделі допомагають зрозуміти предмет. Дитина дізнається нові способи збору інформації, вчиться користуватися ними. Підвищується мотивація навчання, зростає ефективність самостійної роботи, розвиваються навички контролю і самоконтролю.
На етапі словникової-орфографічної роботи хороший результат дає відпрацювання навички написання слів за допомогою комп'ютера. Помічено, що помилки, які дитина допускає при роботі на тренажері, запам'ятовуються краще, ніж помилки у письмовій роботі.
Ефективними на початковому етапі навчання є відеомультиплікації. Їхнє використання дозволяє розвивати мовну активність школярів, а також підвищити мовну активність навчання. Мультиплікація дає можливість легко проникнути в суть реальних речей і явищ і в простій наочній формі донести інформацію до учнів. Методично важливо і те, що інтерес до мультфільмів не слабшає при багаторазових переглядах. Це допомагає підтримувати увагу до неодноразово пред'явленого навчального матеріалу і забезпечує ефективність сприйняття.
Безсумнівними достоїнствами мультиплікаційних відеофільмів є них:
1) автентичність;
2) інформативна насиченість;
3) концентрація язикових засобів;
4) емоційний вплив на учнів та ін.
Ефективність використання мультимедіа програм залежить від раціональної організації занять.
В сучасних школах на уроках української мови застосовують ПК, графопроектори, DVD-програвачі, телевізори з декодером телетексту й окремі декодери-приставки.
Використання комп'ютерних технологій разом із спеціальними інформаційно-вимірювальними системами дає можливість досить глибоко вивчати різноманітні наукові явища шляхом їхнього моделювання.
Комп'ютерні технології дозволяють ефективно перевіряти життєвість кожної ідеї і гіпотези шляхом моделювання на ЕОМ тих об'єктів, з якими співвідносна ця теорія. Разом з інтенсивним розвитком нових інформаційних технологій в Україні формувався й активно розвивався, незважаючи на труднощі перехідного періоду, один із найперспективніших напрямків сучасної освіти — комп'ютерне навчання.
Програми кінця 80-х, початку 90-х років переважно являють собою тренажери, що підтримують якийсь підручник чи курс, з більш-менш розвинутими системами допомоги. Але вже в наш час розробляються автономні комп'ютерні підручники і посібники, що містять усі навчальні етапи: презентацію, тренування й контроль.
Ціна і якість одержуваних знань прямо пов'язані з рівнем технічного оснащення сучасних шкіл. Заняття з викладачем чергуються із самостійною роботою в комп’ютерних класах. Кожний одержує відповідний його рівневі знань набір підручників, зошитів для самостійних занять. Комп'ютер працює з учнем майже як викладач: читає текст, пропонує повторити окрему фразу, ставить питання, причому поступово вони ускладнюються. Наприкінці теми - пакет письмових завдань. А коли рівень пройдено, пропонується тест, успішно здавши який, можна переходити на більш високий рівень. Під час занять викладач непомітно підключається до кожного слухача і виправляє його. Таким чином, кожний працює в потрібному темпі і стільки, скільки йому зручно. Усі пройдені граматичні конструкції записуються на диск і віддаються слухачам разом з набором підручників після закінчення навчання.
Методика викладання була тим середовищем, в якому зароджувалися і перевірялися на практиці різні способи, прийоми і форми використання комп'ютера в процесі навчання. Більшість шкільних дисциплін, які є комплексними за своєю суттю, вимагає використання комплексу вербальних і невербальних, аудіо і відео засобів; має потребу в технології мультимедіа. Водночас практична спрямованість, що завжди є присутньою у шкільному викладанні, завжди стимулювала методистів, які працюють в галузі комп'ютерних навчальних технологій, до розробки оптимальних тренувальних систем. А саме це місце в навчальному процесі завжди відводилося всім ТЗН (технічним засобам навчання) і комп'ютеру як найзручнішому з них.
Епоха мультимедіа покликала до життя новий вид комп'ютерного дидактичного матеріалу - електронний гіпертекст, в якому теоретичний матеріал підкріплюється ілюстративним матеріалом, що включає малюнки, таблиці, анімацію і відео [ REF _Ref353451034 \r \h 31]. У деяких з таких програм присутня і практична частина, але кількісне співвідношення теорії і практики, низький методичний рівень вправ і тестів, «некомп'ютерний» підхід до наповнення баз даних тренувальних завдань змушує зробити висновок, що йому відведена другорядна роль у загальній структурі комп’ютерного підручника.
Технологія мультимедіа дозволяє об'єднати в комп'ютерній системі текст, звук, відеозображення, графічні зображення й анімацію. Серед її визначальних рис, крім можливості відтворення різноманітних видів інформації, як традиційних (текст, таблиці, ілюстрації), так і оригінальних (мова, музика, фрагменти відеофільмів, телекадри, та ін.), сьогодні виділяють також і новий рівень інтерактивного спілкування «людина-комп'ютер».
Властивості інформаційних технологій надають можливість одночасно здійснювати представлення інформації у вигляді статичних і динамічних зображень зі звуковим супроводом, тобто створюють навчальне середовище, що діє на всі канали сприйняття інформації, і роблять її здатною істотно вплинути на зміст і форми навчання. Іншими словами, сучасний комп'ютер дозволяє розробникам дидактичних матеріалів оперувати таким комплексом вербальних і невербальних засобів, якого в їхньому розпорядженні ніколи ще не було. Ці засоби дозволяють створювати естетичні, пізнавальні, проблемні матеріали, тобто вирішити проблему інтелектуальності завдань на різних етапах навчання і тим самим збільшити мотивацію.
Створенням мультимедійних комп'ютерних освітніх програм зараз займаються не тільки донні фахівці. В Україні існують авторські колективи, які активно розробляють принципи побудови нових Інтернет-підручників, переглядають підходи щодо відбору теоретичного і практичного матеріалу і їхнього наповнення, працюють над створенням фрагментів, збирають великі бази даних.
Інтерес до нового засобу навчання можна пояснити ще і тим, що комп'ютерна техніка дозволяє використання гіпертекстової технології створення та пошуку баз даних в Інтернеті [ REF _Ref353451051 \r \h 25] , розробляти багаторівневі навчальні матеріали, при створенні яких врахування багатьох факторів, що перешкоджають інтенсифікації й індивідуалізації групового процесу навчання, стає цілком реальним. Гіпертекстом називають спосіб представлення вербальної інформації у вигляді фрагментів, зв'язаних між собою системою взаємних посилань, завдяки якій фрагменти з'єднуються в певну мережу. Особливістю гіпертексту є саме його багаторівневість. У плані фізичному такий текст існує лише при актуалізації окремих його частин, що дозволяє йому набувати ту форму й обсяг, які у даний момент необхідні читачеві, відповідно до його цілей та індивідуальної стратегії пошуку. Той самий теоретичний матеріал може бути викладено різними способами, з різним ступенем повноти і складності. Він забезпечений практично необмеженою за обсягом і розмаїтістю тренувальною частиною, системою орієнтації і пошуку (у цьому випадку звичайно пропонується два підходи - шлях, зазначений методистом і можливість самостійного пошуку). Працюючи з такими навчальними посібниками, студент одержує необхідну йому в даний момент інформацію, причому різну як за характером, так і за ступенем глибини і складності, що дозволяє під час індивідуальної роботи з кожним учнем у класі домогтися розв'язання загальних для всіх членів групи задач.
Інша винятково важлива якість комп'ютера, якої не має жоден з існуючих навчальних засобів, - це здатність взаємодіяти з людиною. Отже, з його допомогою можна не тільки представляти навчальний матеріал і фіксувати реакції учня, але й, у результаті їхнього оперативного аналізу, відразу змінювати стратегію і тактику навчального процесу. Це означає, що в методистів з'явилася можливість створювати адаптивні дидактичні матеріали, з якими учень зможе працювати самостійно, в індивідуальному темпі, у заданій чи довільній послідовності, не випробовуючи багатьох складностей самостійної роботи.
Створення і широке поширення мережевих інформаційних технологій дало новий імпульс для подальшого розвитку теорії CALL. Інтерес до можливостей використання мережевих технологій для цілей навчання останнім часом істотно зріс в усьому світі. Сучасні можливості Web-технологій дуже швидко перевели його зі сфери, в основному, теоретичної у сферу практичної реалізації. Однак успішно функціонуючі інтернетівські освітні сайти дуже нечисленні. Ще гіршою є ситуація з україномовними освітніми сторінками. На наш погляд, суть цієї проблеми полягає у нестачі спеціального навчального матеріалу, а також - недостатньому розвиткові освітніх інтерактивних стратегій для мережевих середовищ. Крім того, існує додаткова проблема тестування і гнучкого автоматизованого моніторингу процесу оволодіння учнями необхідними знаннями і навичками.
Одним із найбільш важливих питань, що постають перед розробниками подібних електронних курсів, є їхня адаптивність до виконання якомога більшої кількості дидактичних завдань.
Вузька спрямованість електронного навчального курсу, через значну трудомісткість його створення, не є доцільною. У цій ситуації оптимальною може вважатися модульна структура навчального курсу, що має за основу інформаційну базу даних. Залежно від конкретних потреб учнів, така база даних, що має гіпертекстову форму і формується в основному як теоретичний цикл, може сполучатися з різними модулями, що представлені у вигляді вправ, тестів тощо, у процесі роботи з якими вже будуть розв'язуватися дидактичні завдання.
Ресурси комп’ютерних мереж, що застосовуються в дистанційному навчанні, надають нові, більш широкі можливості у викладанні різних циклів дисциплін. Водночас принципово іншою є ситуація реалізації навчального процесу (епізодичність, а іноді і повна відсутність безпосереднього аудиторного контакту викладача і учнів, багаторазово зростаюча їхня потенційна кількість, більш диференційована структура індивідуальних цілей і потреб), а також нові можливості презентації навчального матеріалу (гнучка гіпертекстова форма, що спрощує пошук і використання необхідної інформації, аудіо-, відео- наочність і т.п.) висувають особливі вимоги до навчальних електронних курсів, що призначені для дистанційного навчання.
Шляхом об'єднання зусиль розробників систем комп'ютерних вправ та сучасних електронних книг, що певний період працюють на основі технологій мультимедіа і гіпертексту, можливо створити комп'ютерний підручник нового покоління. Його розробка не лише вирішить цілий ряд проблем сучасної методики, але й дозволить впроваджувати нові форми організації навчального процесу утому числі і дистанційне навчання.
Існує багато форм навчання за допомогою освітніх ресурсів комп’ютерних мереж. Взагалі, використовувати ці ресурси можна на більшості уроків. Деякі з них є універсальними (довідники, енциклопедії), деякі – спеціальними (атласи, підручників, курси лекцій та ін.)
Слід зазначити, що в останні десятиліття намітилася тенденція більш тісного співробітництва «комп'ютерників» і педагогів. Наукові результати, отримані завдяки спільним дослідженням «комп'ютерників» і педагогів, допомагають вирішувати і зворотню науково-технічну задачу - синтезувати людський голос для автоматизованого озвучування письмових текстів або спеціальних повідомлень. Одним з таких напрямків є створення робота-диктора, що може «ідеально» (з точки зору людини) вимовляти окремі слова, фрази і тексти, чітко виділяти логічний наголос, гармонійний центр та інше.