Григір Тютюнник Три зозулі з поклоном (конспект+ презентація+ міні-підручник)

Комбінований урок з використанням елементів критичного мислення та інтерактивних технологій
Новела Григора Тютюнника
«Три зозулі з поклоном»:
інтерпретація «вічної» теми
«любовного трикутника»
( міні – підручник)

Тема: Новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»: інтерпретація «вічної» теми
«любовного трикутника»

Епіграф:
Любов - це, люди, діло не осудне
По всі віки. Вовік віків. Амінь.
Л.Костенко «Маруся Чурай»
Якщо тебе ніколи не охоплювало
бажання обійняти всю землю,
прилащити бродячого собаку,
підняти із землі зірваний листок і
цілувати його – значить,
ти ще не любив».
Григір Тютюнник
Надвечірнім простором солоним,
Подолавши даль гірких років,
Три зозулі прилетять з поклоном
До квітчасто чистих рушників.
І душа здригнеться рушниково,
І дитинність вирветься з оков.
Як джерельце – Григорове слово –
З первозданним іменем: любов
С. ЧернілевськийЩоденникові записи Г. Тютюнника
( прочитайте їх, прокоментуйте, висловлюючи своє ставлення крізь призму особистісного досвіду)
• Часто запитую себе: навіщо тобі істина? Відповідаю: щоб знати де брехня... Ніщо так боляче не б'є людину, як брехня. Тому її так ненавиджу, тому й прагну вперед на пошуки істини.
• 3 любові і муки народжується письменник - іншого шляху у нього немає.
• Іноді я відчуваю людину, як рана сіль.
• Мила моя Людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова.
• Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю, - тобто страждаю двічі з одного приводу.
• Ні від чого я так не страждаю, як від невдоволення собою.
• Важко щось перемінити в цьому світі. Тільки пам'ять людям, пам'ять лишається велика. Вона по-волі-поволеньки виробляє в народу мораль, ідеал. Пам'ять!
• І що я в Господа за людина!!! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи - ні в любові, ні в стражданні, ні в захопленнях, ні в сумі пекельному... Неприкаяний я.
• Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені.
• Але в житті людини один страшний день - коли вона вперше опустить плечі, зігнеться.
• Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди жду від людини хорошого.
• Людиною треба вдатися. А стати нею, не вдавшись, - подвиг.
• Сумніве мій! Мій ти мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно залишатися без тебе.
• Кому ж зостанеться жаль, що жив у моїй душі?
Словничок уроку
Автобіографічний твір – твір, в якому проявляються факти
із життя письменника чи його рідних.
Новела – невеликий за обсягом прозовий твір з напруженим
сюжетом і несподіваним, часто трагічним фіналом.
Образ оповідача – умовний образ людини, від особи якої
письменник веде розповідь у творі.
Символ – предмет чи слово, що умовно виражає сутність
якогось явища.
Художня деталь – риса або штрих, що роблять зображувану
автором картину особливо яскравою і глибокою за змістом, яка особливо збуджує думку і робить зображення дуже відчутним і яскравим.
«Новела - це необхідність сказати багато за короткий час».
(Бернард Маламуд, американський прозаїк ХХ ст .. )
Асоціативний кущ
370702682190
15569511700823601412886163830594251786Любов
353403274261

Літературні вузлики
з твору Ліни Костенко «Маруся Чурай»
1.Звела їх доля наче в нагороду
За те, що мали незглибинні душі.
2. Не легко, кажуть, жити на дві хати,
а ще не легше - жить на дві душі.
3. Життя-така велика ковзанка.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
4.Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не можна, ой не можна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна!
5. Ми з нею діти однії печалі.
Себе читаю у її очах…
6. Любов - це, люди, діло не осудне
По всі віки. Вовік віків. Амінь.»
7. Хотіла жити, а життя не вийшло.
Хотіла вмерти – люди не дали.
8. У цій любові щось було священне,
Таке, чого не можна осквернить.
9. Чи він мені, чи я йому - нерівня.
Нерівня душ – це гірше ніж майна.
10 . І що ж найтяжче: мука ж моя марна,
Бо зрада – діло темне і брудне.
11. Життя – така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
12.В житті найперше – це притомність духа,
Тоді і вихід знайдеться з нещасть.
13. А дні стоять, - не хочеться тужити!
І кожна пташка хатку собі в’є.
Скажи, зозуля, скільки мені жити?
Кує зозуля…цілий день кує…
Цитати до образів
Любов у житті Марфи
1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку - тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, - і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».
2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка - ще синіші... Вона хапає з Левкових пучок листа - сльози рясно котяться їй по щоках, - пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу...»
3) «Вона хапає з Левкових пучок листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»
4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:
- Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»
5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.
Любов у житті Михайла
1) « Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману»
2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах — наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.
3) «Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»
4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».
Любов у житті Софії
1) «Ти, Михайло, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».
2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять - вони закам'яніли».
3) «...А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?
— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.
— І ви на неї не сердилися?
— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.
— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»
Робота в групах
Заповніть таблицю «Характеристика головних героїв».
Михайло Софія Марфа
Правильний Мудра жінка Однолюбка
Пошуково – дослідницьке завдання
«Почув – побачив – визначив»
Із перерахованих нижче проблем виписати ті, що стосуються
Новели «Три зозулі з поклоном».
Нещасливе кохання
загальнолюдські цінності
соціальна несправедливість
правова безграмотність
невмирущість кохання
зв’язок поколінь
вірність
родинне життя
бідність селян
репресії на селі
Пояснити символи новели
Символи Що означають
Зозуля Сосни Ромашка Чорна хустина Листи СенканСпробуйте коротко викласти своє розуміння любові
1-й рядок – один іменник;
2-й рядок – два прикметники;
3-й рядок – три дієслова;
4-й рядок – чотири слова, що виражають ставлення або власні почуття;
5-й рядок – одне слово – синонім до першого.