Батьківські збори Людина залишає себе перш за все в людині — в цьому наше безсмертя.

Загальношкільні батьківські збори.
Виступ директора Очеретуватівської школи І.В.Дусик.
Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому невідомою порошинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний.
Людина залишає себе перш за все в людині. В цьому наше безсмертя.
Ви, шановні батьки, живете для того, щоб відобразити себе у сині чи доньці, щоб жити в їх прагненнях і праці. У цьому високе щастя й сенс життя. Якщо ви хочете залишитися у серці людському — виховуйте своїх дітей.
Виховання людини — важливий обов’язок кожного. Наші батьки уповноважені суспільством виховати майбутнього громадянина України, вони несуть відповідальність перед суспільством. І на цьому заснований їхній батьківський авторитет, влада в очах своїх дітей.
Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя. А щастя дитини — це і спокійний вогонь, який дає тепло та їжу, але вогонь цей може перетворитися і в катастрофічну пожежу. Усе залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В мудрості бути кочегаром цього вогнища — уся мудрість виховання. Але все ж наш вихованець — дитина, як сказав В. О. Сухомлинський: «Щоб мати доступ до дивного палацу, ім’я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати якоюсь міроюі дитиною. Тільки за цієї умови нам буде доступна мудра влада над дитиною. Тільки за цієї умови діти не дивитимуться на нас, як на істот, що випадково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким усе одно, що робиться в дивному палаці — в дитинстві».
Є у Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з думкою про те, що ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з гарячим серцем, в якому живе, б’ється пульс дитячого життя. Не подумайте, батьки, що світ дитинства — це ідеальний світ. Я прекрасно розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо у своїх дітях. Але саме тому, що дитина — ніжний пагін, слабенька гілочка, яка стане могутнім деревом, дитинство й вимагає особливої турботи, ніжності, обережності.
Мудрість влади батька й матері — це передусім їх здатність усе зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палацу дитинства, то зрозумійте насамперед ту істину, що в дитини ніколи не буває прагнення навмисне чинити зло.
А чи завжди ми розуміємо своїх дітей? Чи завжди ми до них справедливі, уважні, лагідні, стримані?
І болісно «ріжуть вуха» фрази:
· Про що ти тільки думаєш...
· Скільки разів треба повторювати...
· Усі діти як діти, а ти...
· Ну на кого ти схожий?...
· Ти така як твій батько (або мати)...
Замість теплих ніжних слів:
· З тобою мені так легко...
· Я нікому так не вірю, як тобі...
· Порадь мені, будь ласка...
· У мене немає нікого ближчого за тебе...
· Я б ніколи не зуміла так добре зробити, як ти...
· Ти в мене найрозумніша...
Народ як скаже...
Сьогодні з вами ми звернемося до народної мудрості. Ваше завдання закінчити його.
1. Яке дерево, такі в нього квіточки, Які батьки,.. (такі діточки).
2. Який кущ, таки й калина, Яка мати,.. (така й дитина).
1. Який дуб, такий тин,.. (який батько, такий і син).
2. Яка гребля, такий і млин… (який батько, такий і син).
1. Нащо ліпший клад, коли… (у сім’ї лад).
2. Якщо не навчиш дитину в пелюшках, то не... (навчиш і в подушках).
1. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — … (кінець).
2. Коло батька чемно вітаються, коло матері — (вклоняються).
Золоті правила
«Дитячий меморандум»
1. Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що прошу.
2. Не застосовуйте силу в стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила — це єдине, що має значення. З більшою готовністю я сприйму, якщо ви допомагатиме мені.
3. Не давайте обіцянок: може виявитися, що не вдасться їх дотримати. Це підірве мою довіру до вас.
4. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я навмисне говорю й роблю речі, що засмучують вас. Інакше я знову намагатимусь зробити таку «перемогу».
5. Не примушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді.
6. Не робіть за мене того, що я можу зробити сам.
7. Не робіть мені зауважень у присутності інших людей.
8. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Зробіть це пізніше.
9. Не примушуйте мене вважати, що мої помилки — злочин.
10. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться здатися глухим, щоб якось захиститись.
11. Не вимагайте від мене пояснень із приводу моєї поганої поведінки. Я справді не знаю, чому зробив те чи інше.
12. Не уникайте прямих і чесних запитань.
13. Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною — нижче вашої гідності.
14. Не турбуйтесь про те, що ми проводимо разом мало часу. Важливо те, як ми його про­водимо.
15. Ставтесь до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.
«Золоті правила»
Ми, батьки, дали тобі життя і живемо заради тебе. Не завдавай нам болю, не ображай нас, не змушуй страждати.
Поважай нашу працю, бо в ній піт та утома. Найважливіше для нас, батьків, — твоє життя. Будь працьовитим, добре вчися, поважай старших. Найбільше горе для батьків, коли дитина виростає недоброю людиною. Коли ти любиш батьків — це приносить у дім мир і спокій. Твоя сім’я — це батько і мати, та ви, діти. Свою любов до батьків ти висловлюєш своєю поведінкою та вчинками.
Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Будь стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим працівником, майбутнім батьком своїх дітей. Бережи здоров’я батьків. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи дочки. Будь гідним нас.
Ось декілька слушних порад батькам щодо виховання дітей:
· Якщо дитина живе серед критики — вона вчиться судити інших.
· Якщо дитина живе серед ворожнечі — вона вчиться «воювати».
· Якщо дитина зустрічається з насміхом — вона стає «несміливою».
· Якщо дитина приневолена соромитися — вона почувається винною.
· Якщо дитина знаходить розуміння — вона стає терпеливою.
· Якщо дитина відчуває заохочення — вона пізнає свою вартість.
· Якщо дитина живе серед похвал — вона пізнає вартість інших.
· Якщо дитина живе у справедливості — вона стає справедливою.
· Якщо дитина знаходить визнання — вона буде задоволена собою.
· Якщо дитина живе у довірі і приязні — вона знайде в житті любов.
Пам’ятайте, батьки! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, із якими її особистість стикається ніби випадково, мимохідь.
Неслухняність, зухвальство, грубість — усе це з’являється в дитячій поведінці саме в ті миті, коли ламається віра в найдорожчих людей — батьків.
Бєлінський сказав: «Перша умова розумної батьківської любові — володіти повною довірою дітей, і щасливі діти, коли для них відкриті батьківські обійми, які завжди готові прийняти їх і правих, і винуватих, і в які вони можуть кинутися без страху й сумніву».
Я бажаю, щоб ваші обійми були завжди відкриті для ваших дітей, в які вони зможуть кинутися без страху й сумніву. Успіхів вам у вихованні дітей.