Урок Розповідь про особу і пісні Марусі Чурай

Тема уроку: Розповідь про особу і пісні Марусі Чурай.
Мета уроку: Ознайомити учнів з тими відомостями, які наявні про легендарну поетесу
Марусю Чурай, з її піснями;
поглибити поняття про народну лірику;
розвити вміння учнів бачити в художньому творі історію своєї землі, нашої неньки України;
виховувати пошану і повагу до поетичних творів минулого і до особи, що їх написала, гордитись своєю історією;
виховувати любов до української народної творчості, до української мови.
Обладнання: Портрет Марусі Чурай, “Дівчина з легенди” – газета літературного гуртка, присвячена творчості й особі Марусі Чурай, грамзапис пісня “Засвіт встали козаченьки”, географічна карта України, виставка творів, присвячених Марусі Чурай.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Зараз прозвучіть грамзапис української пісні. Спробуйте назвати автора музики і слів цієї пісні, назвати пісню. (Слова і музика народні. Пісня називається “Засвистали козаченьки”).
Ні, пісня називається “Засвіт встали козаченьки”, і слова написала Маруся Чурай.
Що вам відомо про Марусю Чурай, про її пісні?

ІІ. Оголошення теми уроку і мотивація її.

Розповідь про особу і пісні Марусі Чурай.

Вступне слово учителя.
На дошці ви бачите портрет гарної дівчини. Один із сучасників Марусі, висловлювання якого наводить Шаховський, зазначав: “Чорні очі її горіли, як вогонь в кришталевій лампаді, брови чорні, рівненькі; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка... Волосся чорне, як смола. Коса аж до колін. А голос... Ах що то за голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано навіть від київських бурсаків.”
Ми живемо в період відродження української мови і культури. Тому і хочеться більше вам розповісти про тих, хто був незаслужено забутий, згублений.
В історії української культури є ще чимало недосліджених сторінок, чимало нерозкритих таємниць. Ми не знаємо ще багатьох поетів, композиторів, авторів чудових творів, які й досі побутують в народі.
Здебільшого це стосується музики і текстів багатьох пісень, що здобули всенародну любов, стали по-справжньому народними.
Так, наприклад, мало хто знає, що слова і музика широковідомої пісні “Їхав козак за Дунай” належать українському поетові кінця 17 століття, козакові Харківського полку Семенові Климовському, який увійшов у історію української культури як “козак - віршувальник”. А слова популярного дуету “Де ти бродиш, моя доле?” написані українським письменником Степаном Писаревським, що виступав у літературі під псевдонімом Стецька Шереперя.
Небагатьом відомо, що слова пісні про народного героя Устима Кармелюка “За Сибіром сонце сходить” написані польсько-українськими поетами Тимком Падурою та Яном Коморницьким, а музику до пісні створив Вацлав Ржевуський (1765 - 1831). Згадаємо ще такі пісні, як “Дивлюсь я на небо”, слова якої належать українському поетові Михайлові Петренку, а музика – харківській аматорці Александровій; як “Ґандзя”, “Нащо мені чорні брови?”, музику до яких написав український композитор Денис Боньковський.
А взяти таку широковідому українську пісню на слова Т.Г. Шевченка, як “Думи мої, думи мої”? Адже до останнього часу ми на знали, що мелодію її створив нікому не відомий автор К. Борисюк.
Імена багатьох піснетворців розкрив невтомний дослідник української народної творчості фольклорист і літературознавець Г.А. Нудьга. Та роботи тут ще непочатий край.
А на сьогоднішньому уроці мені хотілось би, щоб ви більше дізнались про поетесу, складачку українських ліричних пісень Марусю Чурай.
Нині майже забулося ім’я напівлегендарної поетеси та співачки Марусі Чурай, хоч пісня її й досі живуть у народі і користуються його великою любов’ю.
Ще в минулому сторіччі в літературі точилися суперечки навколо постаті легендарної української поетеси. Одні твердили, що Маруся Чурай – історична особа і приписували їй авторство багатьох популярних пісень як “Ой не ходи, Грицю”, “Засвистали козаченьки”, “Віють вітри”, “Чого вода каламутна?” Інші заперечували і те й друге. Хто ж вона, Маруся Чурай? Витвір народної фантазії чи історична особа?
Усе, що стосується Марусі Чурай, межує з легендою, дуже цікавою, захоплюючою, але, поки що, легендою.
Діти! Готуючись до цього уроку, ви користувались додатковою літературою, читали про Марусю Чурай та її пісні. Дехто, мабуть, вивчив і напам’ять їх. Поділіться ж своїми знахідками і знаннями зі своїми однокласниками. Хто хоче розповісти?

ІІІ. Повідомлення учнів.

1-й учень. Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких національних скарбів належить і наша лірична пісня.
Погортаймо сторінки сивих віків, вчитаймося в прості й хвилюючі слова пісень, віднайдімо золоті ключі мелодій – і нам відкриється багато таємниць, ми почуємо голоси великих творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує по всій землі українській.
І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легендарну постать творця. До таких легендарних постатей і належить славнозвісна народна поетеса Маруся Чурай.
2-й учень. Народжена для любові, вона не знала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших душах і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій:
Ішов милий горонькою,
Мила – під горою,
Зацвів милий роженькою,
Мила – калиною.
Учитель. А ви знайшли самі пісні?
Учні. Знайшли.
Учитель. А, може, хтось із вас напам’ять вивчив і хоче розказати?
3-й учень. “Голуб на черешні, голубка на вишні”.
Пісня складена Марусею Чурай.
Голуб на черешні, голубка на вишні.
“Розкажи, мій миленький, що маєш на мислі?”
“Я маю на мислі тебе покидати:
Через воріженьки не можу тя взяти.
Через воріженьки, через поговори...
Не дають перейти до тебе дороги”.
Ой в моїм садочку стежечка вузенька, -
Ніхто в нім не ходить, лиш я, молоденька.
В правій руці ключик від мого серденька.
Бо моє серденько треба замикати.
Бо казав мій милий, що не покидати:
“Через воріженьки не можу тя взяти”.
4-й учень. “Прилетіла зозуленька”.
Прилетіла зозуленька
З теплого лісочку,
Сіла, впала, закувала
В зеленім садочку.
Вийшла, вийшла дівчинонька
В неї запитати:
- Скажи мені, чи довго
Судженого ждати?
А зозуля кує, кує
Коло її двора:
Будеш ждати судженого
Сім днів до вечора.
- Бодай же ти, зозуленька,
Сім літ не кувала,
Що ти мені, молоденькій,
Правди не сказала.
5-й учень. “В кінці греблі шумлять верби”.
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька, -
Що я полюбила.
Ой немає козаченька, -
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька,
Та на порі стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі, -
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки...
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!
Учитель. Що вам подобається у цих творах?
Учні. Правдивість висловлених почуттів, мелодика вірша.
Учитель. І справді, такі гарні, мелодійні вірші, що аж просяться на музику. А як же склалася доля самої Марусі?
6-й учень. Марина Гордіївна Чурай народилася в Полтавському посаді, в родині урядника Полтавського добровільного козацького полку Гордія Чурая 1625 року. Будинок батька стояв на березі Ворскли. Батько був людиною хороброю, чесною. Він палко
·любив свою батьківщину, свій народ. Служив на Січі. Під час бою проти польської шляхти потрапив у полон. Полонених привезли до Варшави і там стратили в 1638 році.
Учитель. Росла Маруся, виростала. Маючи гарний голос, почала співати, а потім і складати пісні. Ставши дорослою, щиро полюбила Гриця.
7-й учень. Люблячи Гриця, Маруся добре знала вади свого обранця й висміювала їх у жартівливому тоні. Ось одна з пісень:
- Грицю, Грицю, до роботи! -
В Гриця порвані чоботи...
- Грицю, Грицю до телят! –
В Гриця ніженьки болять...
Було б помилкою вважати, що Маруся хотіла показати свого коханого якимось ледацюгою. Ці рядки лише тонко натякали, що Гриця ніщо не цікавило, крім коханої:
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз уберуся!
А Маруся вирішує посміятися з хлопця, який не може відстояти своє кохання.
- Грицю, Грицю, хоч жениться?
- Не можу одговориться!
- Грицю, Грицю, кого взяти?
- Краще Галі не зіськати.
Учитель. Так за порадою своєї матері Гриць зраджує Марусю і вирішує одружитися з Галею.
Фольклорний ансамбль (учні 6-7 класів) виконує пісні Марусі Чурай: “Грицю, Грицю, до роботи”, “Зелененький барвіночку”, “Одна гора високая”.
8-й учень. 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти польської шляхти. Піднявся на боротьбу і Полтавський полк, в якому були Іван Іскра і Гриць Бобренко (якого любила Маруся). Для Марусі розлука з коханим була тяжким ударом. Мабуть, саме тоді вона і склала чудову пісню, сповнену глибокого болю й страху перед невідомим. Проникливо звучали перші початкові слова:
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі...
Ці слова правдиво передавали тогочасну дійсність. Адже, готуючись до походу, козаки дійсно вставали засвіт, тобто вдосвіта. Рушаючи в похід. Козак, очевидно Гриць, звертається до своєї матері:
- Ой Бог знає, коли вернусь,
у яку годину
Прийми ж мою Марусеньку,
я к рідну дитину.
Не схотіла мати Гриця прийняти Марусю за невістку.
- Яка ж би, мій синочку,
Година настала, щоб чужая дитиночка
За рідную стала.
9-й учень. Поетичне обдарування Марусі Чурай розцвітає пишним квітом. Сумуючи за своїм коханим, Маруся пішла на прощу (помолитися) до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння.
Мабуть тут, почуваючи себе самотньою у чужому й далекому місті, вона створила одну з кращих своїх пісень, в якій з великою силою виявляє свій душевний біль. Це пісня “Віють вітри , віють буйні”, яку згодом І.П. Котляревський використав у п’єсі “Наталка Полтавка”.
Учитель. Цю пісню ви почуєте у виконанні учителя музики та співу.
Учитель. Наступило затишшя, і козаки почали повертатися додому. Маруся нетерпляче чекала Гриця, але він не з’явився. А пізніше Маруся дізналася, що Гриць уже повернувся з походу і одружився з Галею Вишняк.
Страшенно переживала цю зраду коханого. У відчаї вона кинулася із греблі у Ворсклу, щоб покінчити з життям. Та була врятована Іваном Іскрою.
Одного разу восени приятелька Марусі Мелася Барабаш, влаштувала вечорниці. Запросила на них Марусю. Чого пішла на ці вечорниці Маруся, тепер важко сказати: чи хотіла трохи розвіятись, чи мала надію побачити Гриця. Він і справді прийшов на вечорниці, та ще й не сам, а з своєю молодою дружиною. Там вони й зустрілися. Саме ця зустріч і призвела до рішучих змін у настрої Марусі.
10-й учень. Про подальший хід подій ми дізнаємося з Марусиної пісні, в якій вона детально розповіла про те, як здійснювала свою помсту над Грицем. Пісня починається звертанням до Гриця, ніби попередженням йому, щоб він не ходив на вечорниці, бо це призведе до фатального кінця. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки – чарівниці.
Не важко здогадатися, що під дівками – чарівницями Маруся мала на увазі і свою суперницю Галю Вишняк, і саму себе. Галі Вишняк відведено у пісні всього 2 рядки:
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Тут уже прямий натяк на те, що Галя Вишняк відбила у неї коханого. Ніби відчуваючи, що більше пісень їй не співати, вона поспішала викласти все, що було у неї на душі:
Інша дівчина чорнобривая,
Та чарівниченька справедливая...
Тут Маруся протиставляє себе Галі Вишняк. Вона підкреслює свою справедливість, бо вважає, що задумана нею кара є цілком справедливим актом відплати за зганьблену честь. І тому з такою методичністю розкриває вона в пісні свій план дій:
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок – зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
У четвер надвечір Гриценько помер.
А прийшла п’ятниця – поховали Гриця.
В кінці пісні Маруся намагається виправдати свій вчинок. Вона каже:
- Ой мати, мати, жаль ваги не має,
Нехай же Гриценько двоїх не кохає!
Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться сирій землині...
І далі:
- Оце тобі, Грицю, за теє заплата –
З чотирьох дощок темная хата...
Звучіть пісня “Ой не ходи, Грицю...”
Учитель. Марусю посадили до острогу. Незабаром відбувся суд, який засудив дівчину до смертної кари. Було це, очевидно, влітку 1652 року.
В день страти вдосвіта на центральний майдан Полтави почав збиратися народ. Невдовзі під’їхав віз із засудженою, закутою в кайдани, Марусею. Писар почав читати вирок. У цей час через натовп прорвався на змиленому коні вершник (це був Іван Іскра) і вручив писареві наказ гетьмана Богдана Хмельницького.
- Зараз прозвучить музика. Послухайте і скажіть, які почуття вона у вас викликала, які картини в уяві постали?
Суд виносить вирок, і винуватець чекає своєї кари. Щось грізне, страшне очікується. А далі мелодія тиха, спокійна. Це значить, що все скінчиться миром, злагодою.
Отже за допомогою музики можна передати такі важливі події і почуття.
“Полковникові, судді, старшинам і всьому Полтавському полку.
Наказ.
В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марини Чурай, в пам’ять героїчної загибелі батька і заради чудових пісень, що вона їх складала.
Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати.
Марину Чурай з-під варти звільнити.”

ІV. Підсумок уроку. Висновки.

Ми ознайомилися на уроці з піснями Марусі Чурай. Поки що знайдено їх близько двадцяти. Вони розповідають про її особисті переживання. Тому й належать до ліричних творів.
Багато з пісень Марусі Чурай до нас не дійшло, та деякі, безперечно, й досі живуть у народі, як безіменні фольклорні твори.
Та й особа Марусі Чурай стала для нас трішки ближчою, пізнаваною.
Хто ж вона Маруся Чурай?
Витвір народної фантазії чи історична особа?
Доки не будуть знайдені відповідні архівні документи, на це питання не можна дати твердої відповіді.
Три віки ходять пісні Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду – вічність, бо велика любов і велика творчість – невмирущі. То ж вчить, співайте, передавайте і дітям своїм прекрасні пісні і музику Марусі Чурай.

V. Оцінювання повідомлень учнів. Коментування оцінок.

VІ. Домашнє завдання: Вивчити одну з пісень Марусі Чурай.







Заголовок 1Заголовок 215