ПІДСУМКОВИЙ УРОК З ВИВЧЕННЯ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ В 6 КЛАСІ
ПІДСУМКОВИЙ УРОК З ВИВЧЕННЯ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ В 6 КЛАСІ
САМОСТІЙНА З УНТ
Біля сцени сидять хлопці та дівчата. Межи ними лежать дві хустинки, віночок, горщик, обв язаний рушником, календар. До сволока прив язана калита (святковий корж). На сцену виходить вчителька.
Вчит.: Доброго дня вам, любі мої! (діти відповідають) Сьогодні ми з вами закінчили тему: «Календарні народні вята». Ви повинні самостійно скласти сценарій до одного чи декільких свят. До якого, ви обирайте самі. Згодні? Ну то що ж – до роботи.
1 дів.: Ох-хо-хо! Самостійна!
2 дів.: І що ж ми будемо показувати?
3 дів.: Я знаю! Безперечно це буде літо. Ми покажемо обрядові звичаї до найулюбленішого дівочого свята.
4 дів.: Що ти маєш на увазі? Яке свято? Це Трійця чи зелені свята?
3 дів.: Ні, не вгадали!
Хлоп.: Мабуть, це смачнее, медове, яблучне свято?
Усі: Спаса?
Дів.: Ні. Та невже ж ви не дотямили?
Дів.: Я вірно знаю (вдягає на голову віночок із колоссям)
Ой, котився віночок по полю
Та й напросився в женчиків до дому.
Ой до дому в женчики ходите
Та й мене у стодолю візьмите.
(усі підспівують, дівчина танцює)
Усі: Обжинки? Вірно?
Дів.: Та ні. Сором, як же ви вчили УНТ? Дивиться та згадуйте. (Кладе віночок нібито на воду)
Плинь віночку, плинь, в тую сторону,
Де живее миленький серцю мойому.
Усі.: Та це ж Івана Купала!
Дів.: Так. Вірно.
Дів.: А чому ти вважаєш що це улюблене дівоче вято?
Дів.: Тому, що можна на долю ворожити.
Хлоп.: Я не знавець у дівочах святах, але знаю, з курсу УНТ, що взимку дівчата ворожать майже на усі свята.
Дів.: А я чогось не знаю такого.
Дів.: Сором, сором, а як же ти вчила УНТ?
Хлоп.: Та годі вам дівчата сперечатися. Давайте візьмемо за тему самостійної роботи – зимові свята.
Хлоп.: Вірно. Взимку відбуваються найвеличніші свята.
Хлоп.: Ой, не кажи. Найбільше свято – це Пасха чи Великдень.
Дів.: А я вважала, що цікаві свята восени, піля Покрови, коли починалися весілля.
Хлоп.: Так, дівчата, безумовно це великі свята, але взимку селяни були звільнені від землеробства і могли приділяти більше уваги відпочинку.
Хлоп.: Вірно-вірно велика кількість свят випадає на зимову пору.
Дів.: Придумала. А давайте складати зимовий святковий календар?
Усі: Давайте!
Дів.: Тільки загадками.
Дів.: Як це? Я не розумію?
Дів.: Ми будемо показувати обрядодії до свят, а усі хто тут є відгадувати. Згодні?
Усі: Згодні. (Дівчата збираються до гурту, вдягають хустинки.)
Дів.: На початку грудня є свято дівочої долі, коли дівчата починають ворожити.
Дів.: Варять дівчата спільну кашу, обгортають горня новим рушником, йдуть до воріт опівночі долю закликати.
Дів.: Держи горнятко. Доле, доле, іди до мене вечеряти? (слухає).
Доле, доле, іди до мене вечеряти? (мовчання).
Доле, доле, іди до мене вечеряти? Доля оглухла, не чує мого голосу. Що б ти і зозулі не почула, блуднице ти моя.
Дів.: Доле, доле, іди до мене вечеряти? (гавкає собака). Обізвалася доля.
Дів.: Що це за свято на початку грудня? (7 грудня – Свято Катерини). Хлопці підводяться, співають. «Ой. На горі та жнеці жнуть». (Підіймаються на сцену.)
Хлоп.: Дивиться хлопці, а тут вже Андрійко був, калиту до сволока привісив.
Дів.: А ну, хто сміливий з вас калиту кусати?
Хлоп.: Мабуть я. Де моя кобила?
Дів.: А ось вона, та рогата.
Хлоп.: Іду, іду калиту кусати. (Їде на рогачі. Молодь розсмішує його.)
Дів.: А я квачем буду писати!
Хлоп.: А я вкушу!
Дів.: А я впишу! (показує квач у сажі. Хлопець тягнеться, але не достає калиту, дівчина намазує йому вуса.)
Хлоп.: Йде, Романе, спробуй, ти. (Хлопець відкушує корж, ламає його, ділить на усіх.)
Хлоп.: Як зветься це свято, коли воно буває? (13 грудня, Святий Андрій.)
Хлоп.: А це свято дуже любили та чекали діти.
Хлоп.: Ввечері хтось з родини, переважно дідусь, виходив на вулицю і перевдягався на зразок Діда Мороза. Заходив до оселі
Д.М.: Доброго здоров я добрі люди! Чи є в вас діти?
Госп.: Здрастуйте, діду! Є в нас дівчинка, Катруся. Ось вона.
Дів.: Добрий вечір, дідусю!
Д.М.: Здрастуй, дівчино. Знаю, знаю тебе. Це ти торік не любила волосся розчісувати?
Дів.: Було таке, діду.
Д.М.: Тоді ось тобі подарунок . (Дістає з мішка лозину.)
Госп.: Ой, ні, діду, вона так за курчатами доглядала, що ні одне не загинуло.
Дід: Тоді ось які в мене подарунки. (Дістає цукерки.)
Хлоп.: Яке це свято. Коли воно буває? (19 грудня, Святий Миколай.)
Дів.: А далі січень.
Усі: (співають) Нова радість стала, яка не бувала
Хлоп.: Коляд, коляд, колядниця
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п ятака.
А коли ваша ласка, то й кільце ковбаски.
Ще й мірочку гречки, та олії козі на варенички.
Ще й шматочок сала, щоб краще скакала.
Де й пшеничний буханець, тай на тому – кінець!
А що не донесемо?
Нічого, козу впряжемо! (7 січня – Різдво Христове.)
Усі: Ой, сивая та і зозуленька
Дів.: Ой, господарю, господарю, пусти до хати Маланочку. (Хлопці виводять Маланочку – хлопця передягненого в дівчину.) Защедруй нам, Маласю.
Мал.: Та я стидаюся Щедрик, ведрик, дайте вареник!
Грудочку кашки, кільце ковбаски
Маланка ходила, хвостиком вертіла,
А ти дядьку, знай, копійочку дай!
Дів.: А скажіть, будь ласка, коли Маланку водили? (13 січня – Свята Маланка)
Дів.: А далі
Хлоп.: А далі, дівчино, тобі не можна.
Маланка ходила, Василя водила.
Василько наш батько,
Пусти нас у хатку.
Сійся, родися жито, пшениця,
Всяка пашниця?
Коли це буває? (14 ічня – Святий Василь.)
Хлоп.: А наступна загадка буде у пісні.
Усі: Бо прийдуть до тебе три праздники в гості
Радуйя, ой радуйся, земле, син Божий народився.
А перший же празник, то Різдво Христове.
А другий же празник – Василя Святого.
А третій же празник
Який третій празник? (19 січня – Святе Водохрещення.)
Дів.: Слухайте. Насправді, як багато свят взимку.
Дів.: Та це ж не все. Ще ж лютий.
Дів.: І у лютому свята?
Дів.: А давайте і про нього загадку? (Дівчата перевдягаються на зразок Зими і Літа.)
Зима: Здоров було, Літечко!
Літо: Здрастуй, Зимо. Бач, Зимонько, що наробило, напрацювало ти все поїла та попила.
Зима: Зустрілися ми з тобою, Літечко, щоб посперечатися, кому уперед іти, а кому залишатися.
Літо: Дуй, не дуй, Зимо, а не к Різдву іде, а Великодню.
Дів.: Знаю, знаю це Стрітення, 15 лютого. Отак і кінчається зимовий календар?
Дів.: Ні! А Масляна?
Дів.: Навіщо ж ви сказали? А як же загадка?
Хлоп.: А ніякої загадки не буде, про Масляну ми усе написали у своїй
Усі: самостійній з УНТ! (Діти дають буклети зі святами Масляного тижня.)