Сценарій виховної години Україна — єдина країна

До розділу «Сценарії виховних заходів»
ВИХОВНА ГОДИНА
«УКРАЇНА - ЄДИНА КРАЇНА»
Володимир Тирон – викладач юридичних дисциплін,
методист ВСП «Василівський коледж ТДАТУ»
Мета: розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави та роль у цьому громадян України; розвивати в студентів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави; виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни та формувати в студентів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.
Обладнання: мультимедійний проектор, мультимедійна презентація, ноутбук, відеоролики, художнє оформлення аудиторії (державна символіка рушники, квіти, ікони, свічки).
Відео «Україна єдина!»
Дівчина-українка (на фоні пісні «Гей, пливе кача»)
О, Боже единий, здійсни мою мрію,
Не діли нашу землю на західну й східну,
Бо всі ми єдині, усі ми – сім’я,
У всіх нас одна батьківщина, одна.
Одна і єдина, як вічна любов,
За неї ще пращури лили свою кров,
За волю, за єдність боролись вони,
Щоб в вільній країні ми з вами росли.
За неї Шевченко ще в Бога благав,
У віршах своїх він про неї писав,
Писав і благав у свого народу,
Щоби не проспав України свободу,
Бо звір стоголовий уже не дрімає
І пазурі гострі у серце впинає.
Не дай йому, Боже, не дай розірвати,
Не дай, щоби брат йшов війною на брата,
Прожени той туман, що укутав усіх,
Щоб жити народ наш у спокої міг,
Щоби Україна завжди була вільна,
Завжди залишалась одна, неподільна.
І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба –
І більше для щастя нічого не треба.
Гімн України
Викладач
Шановні студенти, тема нашої виховної години «Україна – єдина країна».
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин. Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі.
Пісня «Чорнобривці»
Викладач
Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів-тисячолітнє поневолення.
Сьогодні Україна переживає важкі часи в своїй багатовіковій історії. Українці ціною власного життя відстояли на майдані європейське майбутнє країни, відстояли свою гідність, відстояли демократію. Ми з вами повинні пам'ятати про жертву Небесної сотні.
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Відео «Мамо, не плач, я повернусь весною»
Дівчина-українка
Подаруй мені, доле, у вікнах березу.
Хай спочине душа в оберегах беріз.
Я прийшла у цей світ, щоб пройти обережно,
Не завдавши нікому ні смутку, ні сліз.
А натомість я мушу. Усе щось я мушу.
Бог посіяв мене у жорстокі ґрунти.
Тут не можна пройти, не поранивши душу.
Тут свобода не сходить, тут сходять хрести.
Викладач
Події, що нині відбуваються в нашій державі, не залишають байдужими жодного з нас, викликають тривогу і занепокоєння. Під загрозою опинилася територіальна цілісність, незалежність нашої держави, мир і спокій на нашій землі.
В Україні триває неоголошена війна. Сьогодні уже чимало українських сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам, адже їхні сини та чоловіки захищали не лише Донбас, а всю Україну, тобто – і нас з вами.
Читець
Как дела? Стреляют понемногу…
Впрочем…даже ночью не уснуть.
Мы теперь надеемся на Бога,
Только Он способен мир вернуть.
Люди стали ближе и роднее,
Я не знаю даже, почему…
Оказалось – жизнь всего ценнее,
Верить можно Богу одному.
Кто виновен? Даже не вникаю!
Боль и слезы…, горечь от потерь…
Очень страшно - люди умирают…
Остальное ерунда – поверь…
Все пройдет…еще совсем немного…
Постарайся, все-таки, уснуть…
Мы теперь надеемся на Бога…
Только Он способен мир вернуть.
Відео «Героям війни на сході України»
Читець
За законами математики –
Мінус доля на мінус час.
Небо ридма ридає, солдатики,
Небо ридма ридає по вас.
Хтось на мапі звіряв маршрути,
Хтось дививсь на зірки з печер,
Нерозкритими парашутами
Рахуватимуть вас тепер.
По розмоклій траві розкидано
Збиті сонця, немов бурштин,
Нині небо ридає ридма,
Диким полем гірчить полин.
Батьківщина або територія…
Кожен сам обирає шлях.
Запікається кров’ю історія,
Мов у дерево входить цвях.
Ваші хрестики, ваші прихистки,
Ваша правда, ваш сум і щем.
Відповідно до правил балістики
Все розквітне німим вогнем.
Ще чекають вас, ще вимолюють,
Проглядають рядки новин,
І виколюють очі колами
Цих роз’єднаних україн.
І нічого крізь сльози не видно,
І біліє надтріснута вись.
Нині небо ридає ридма,
Зі свічок обливає віск.
Вже за все перед Богом прощені,
Линуть ангели-дембеля.
Засипайте спокійно, хлопчики,
Це навіки ваша земля.
Хвилина мовчання
Дівчина-українкаНі, друже, ні! Аби лиш не з Москвою.
Хай Україну чаша ця мине.
Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
Бо ті сплюндрують, а Москва ковтне.
Це чорна прірва з хижою десницею,
смурна од крові, смут своїх і свар,
готова світ накрити, як спідницеюМатрьоха накриває самовар.
Був Київ стольний. Русь була святою.
А московити — Русь уже не та.
У них і князя звали Калитою, —
така страшна захланна калита!
Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орли — двоглаві. Князі — довгорукі.
Хай Україну чаша ця мине!
Відео «Покажите мне такую страну»
Читець
Украина была и будет!!!
Хоть в затылок ей смертью дышите!
Да, поймите вы, русские люди,
Она нашей любовью вышита!
Нитью крепкою, неразрывною
Из надежды и веры сотканаИ окрещена быть единою,
И увенчана нашей сотнею!
Вы на земли её с БТР-ами.
От кого нас спасать пытаетесь?
Не с фашистами, не с бандерами,
С украинским народом сражаетесь!
Мы - народ терпеливый, дружеский.
Не хотим и не жаждем войны,
Но нам хватит и силы и мужества
Для защиты своей страны!
Наша правда кричит - не слышите!
Свои головы в панцири прячете.
И плюётесь и злобой дышите,
И себя и других дурачите!
Відео «Прокинься, моя Україно»
Читці
1.Єднайся, мій народе, в лиху годину,
Бо наша сила в єдності святій,
Згадаймо всі про неньку-Україну,
Про те, що всі ми земляки на ній.
2.Ми однаково мріємо в Донецьку й Луганську,
Радіємо, сміємося і вірим,
Що в Одесі, Севастополі, Бердянську
Людей знайдемо з серцем добрим, щирим.
3.В нас куполи церковні величаві
І наші землі щедрі і родючі,
Живемо разом ми в одній державі
Такі і працьовиті, і співучі.
4.Що нам ділити, Схід і Крим рідненькі,
Лякають вас, а очі у страху великі,
Ми – українці, як і ви, тільки маленькі,
А не бандерівці жорстокі й дикі.
1.Ми мріємо про щасливе всемайбутнє,
Переживаємо в житті складні умови,
І пам’ятаємо минуле незабутнє,
Вивчаємо у школах всіх російську мову.
2.Крым дорогой наш, солнцем утомленный,
Мы летом семьями у вас все отдыхаем,
И учим наизусть «У лукоморья дуб зеленый»,
И в фейсбуке проблемы обсуждаем.
3.Мы пережили вместе власть донецких,
Мы уважаем край донбасский весь,
У нас желанья нет и оснований веских
Держать на вас обиду за гаранта спесь.
4.Мы любим Харьков, Николаев и Полтаву,
И там у нас родные, близкие друзья,
Откликнитесь, Херсон и Балаклава,
Нам с вами враждовать никак нельзя.
1.Выживших в войне осталось мало,
Цена солдатских жизней непомерно велика,
Тому назад лет семьдесят фашистская нога наш край топтала,
Ну а сегодня нам грозят российские войска.
2.Свой пыл бойцовский примените
Для утвержденья диктатуры путинской страны,
И в сотый раз у совести своей спросите –
Хотят ли русские войны?
3.Вы нам всегда желали по-соседски счастья,
Но крошке-Цахесу, российскому агрессору в угоду
Должны теперь стрелять друг в друга братья,
Принадлежавшие к единому славянскому народу.
4.Вы проявили гуманизм о человеке-
Прислали к нам вооруженные войска.
И это посреди Европы в двадцать первом веке
Должна пролиться от амбиций слез река?
1.Вас щиро просимо, будь ласка, зупиніться!
Ми вже не встанемо ніколи на коліна!
В беде мы все должны объединиться,
Удар держать умеет Украина!
2.Хоч сповнені серця ще болем, плачем,
Ми вже велика і міцна родина,
І тим небесній сотні ми віддячим,
Що візьметься за руки вся країна!
3.І заживем щасливо у такій Вітчизні,
Де демократія, як воля, ожива,
І хоч на Сході й Заході ми різні,
Але на різних мовах чуємо одні слова.
4.Припинемо усі провокаційні спроби,
Щоб дружба вікова слов’янська не зійшла на нуль,
Дітей своїх ми хочем захищати від хвороби,
А не від палиць беркутівських і від куль.
1.Не надо начинать без повода войну,
Пліч-о-пліч вистояли ми в лиху годину,
Мы с вами за единую страну,
Ми за єдину, вільну Україну!
Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»
Читці
1.За вроду дякую батькам,
2.За вдачу – Богу і родині,
3.І поцілунок шлю зіркам,
4.Що я родився в Україні!
1.Що маю гени доброти,
2.І серце, сповнене любові,
3.Що ми разом – і я, і ти,
4.Є українцями по крові!
1.Я — українець. Є у мене право
на рідну мову та свою державу,
на гордий прапор золотисто-синій,
на щастя жити у такій країні.
2.Я — українець. Право знати маю
про тих, кого героями вважаю,
що людство рятували від руїни, —
синів і дочок, гідних України.
3.Я — українець. Хочу право мати
завжди усе, що думаю, казати,
на незалежну та міцну державу,
на все, що гарантовано по праву.
4.Я — українець. І моє це право
любити землю горду й величаву,
та дух свободи набирати в груди.
Я — українець. Був ним, є, і буду!
Відео «Молитва за Україну»
Заключне слово викладача